с. Татарів - г. Хом’як - г. Синяк - г. Малий Горган - пол. Блажів - ур. Під Поломами - ур. Довге Поле - пол. Нижня - г. Добушанка - г. Медвежик - с. Бистриця - г. Сивуля - г. Лопушна - г. Ігровець - хр. Матахів - с. Осмолода - г. Грофа - г. Молода - г. Укерня - г. Яйко Ілемське - р. Свіча - с. Мислівка
Масив Горгани в Українських Карпатах є одним із наймальовничіших та найзагадковіших гірських місць. Це пов’язано із тим, що гірські хребти тут стрімко гострі, вершини практично оголені, а самі схили вкриті масштабним розсипищем кам’яних уламків - «горганів». Саме завдяки цим камінням «Горгани» носять саме таку назву.Довжина пішохідного маршруту – 127,5 км (загальна довжина – 291,5 км), сезонність: травень – листопад.
Отож вирушаємо:
День 1-ий (22 км)
Основні пункти на маршруті: • залізнична станція Татарів • Хом’як • Синяк • Кінець Горгану і урочище Полонина Нижня (Новобудови).
- 00 км. Залізнична станція Татарів (далі – ЗС Т). Ідемо стежкою попри колію на північний захід, у сторону міста Яремче. Майже через 500 м стежка приводить нас на асфальтовану дорогу Яблуниця-Яремча, на якій повертаємо ліворуч.
- 3 км від ЗС Т. Розвилка доріг: нам прямо шутрованою дорогою на гору Хом’як, а правіше залишається міст через гірську карпатську річку Прут і дорога на Яремче.
- 3,5 км. Шутрована дорога перетинає залізну дорогу. Саме тут – початок урочища Женець, вода для пиття і будинок лісництва. Місце для привалу і ночівлі (з дозволу лісництва). Справа – хребет Явірник і річка Женець; зліва – хребет Гребля–Хом’як (лівий хребет). Нам потрібно іти вздовж Женця проти його течії.
- 4 км. Розвилка: наліво – дорога на лівий хребет; ми ідемо прямо – на Хом’як і полонину Фарфаненка. Через – 400 м справа за річкою – дорога на хребет Явірник і полонини на хребті Явірника. Прямо.
- 5 км. Справа одразу за річкою – потічок з-під хребта Явірник. Ми йдемо туди, куди веде дорога, а вона нам вказує шлях направ, на полонину Круглий Явірник і справа перші хати хутора Женця. Зліва – потік з-під лівого хребта і дорога на лівий хребет. Ми ж прямуємо до першої хати наверху зліва.
- 5,5 км. Зліва потік і дорога на галявину зі старими вирубками; за потоком чергове перехрестя: прямо – на полонину Фарфаненку і на гору Хом’як, а нам – лівіше і наверх, на дорогу до останніх хат хутора з лівої сторони і на Хом’як.
- 7,5 км. Розвилка в лісі: прямо – стара горизонтальна дорога по схилі. Нам – наліво і вгору до дороги в сторону Хом’яка. Невдовзі знову розгалуження, на якому ми повертаємо праворуч на чіпаш, на полонину Баранячу. Чіпаш іде спочатку на захід, тоді серпантином закручується на південь і круто наверх.
- 10 км. Полонина Хом’яків. Розміщена вона на плато у впадині хребта між гірськими вершинами Синяком і Хом’яком. Її розміри – 1000x200 м. На полонииі є затишна колиба, де можна любо відпочити після дороги, перебути ніч та набратися сил для нових звершень.
Розвилка доріг: направо дорога веде на Синяк; прямо і вниз долиною потоку Богдан – в Поляницю і в Татарів; а наліво, куди ми і крокуємо, на – Хом’як і в Татарів. Справа і нижче дороги примостилася колиба. У лівому кінці поляни знову перехрестя: прямо – в Женець і Татарів по схилу хребта; а правіше, на південь і наверх по хребтику, – стежка на Хом’як. Нам – правіше і наверх. Стежка манить нас у ліс і роздвоюється: зручніше іти стежкою, що іде лівіше, бо вона коротша. Але в іншої свої переваги: якщо пройдетеся правіше стежкою, а потім тракторною дорогою, то через майже 300 м натрапите на джерело з дуже смачною холодною гірською водою. Коло джерела залишились руїни старого туристичного притулку. Лівіше трішки вище старого лісу стежка заходить в альпійку і круто веде нас вгору.
- 11 км. Нарешті сама гора Хом’як (1542). Гострий пік гори та її надзвичайно крутий південний схил оголені і складаються із величезних брил, які, здається, навіки поєдналися з сіро-червоним лишайником, що, як дитина до матері, приріс до каменю. Схили гори під верхом вкрилися альпійкою, а нижче – лісом.
Із вершини Хом’яка, ніби з висоти пташиного польоту, відкриваються неймовірні краєвиди. Далеко внизу, серед гущі хмар, в мерехтливій синяві переливається зеленню лісовий океан. Ледь помітними мотузочками блищать річки і малесенькі різнобарвні дахи карпатських хат. У північно-західному напрямку простягнувся кам’янистий хребет Хом’як–Синяк–Горган Малий. За ним синіє нагий хребет Добушанки. На південному заході віддає темінню долина Прутця Поповичеського, на сході – долина Пруту, за якою купчаться і горбляться полонинські хребти Ліснові–Погар–Горді і Яворова–Рокити–Лисина Космацька. На вершині Рокити (1111; 16 км) за доброї і погожої погоди можна побачити телевежу. Далеко на півдні видно гору Кукул (1539; 16 км), а за всіма горами велично спостерігає крутий пік Говерли (2061 і 23 км).
Встигли налюбуватися? Тому вирушаємо далі. Із вершини Хом’яка спускаємося стежкою на північ до полонини Хом’яків.
- 11,5 км. Полонина Хом’яків. Зліва на заході працює колиба; справа на схід тягнеться дорога у Татарів. На полонині ми повертаємо на захід, в сторону Синяка.
- 12 км. Дорога заводить нас у ліс, де раптово круто піднімається наверх на південний захід. Ліс із карпатських смерічок та туй поступається заростям альпійської сосни. Дорога тут закінчується, тому треба шукати плай між кущами альпійки.
- 12,5 км. Вершина з висотою 1447 метрів. Плай повертає на північний захід. Навкруги абсолютно змінюється пейзаж: поблизу – море альпійки і громаддя каміння; з’являються окремі кущики соковитих чорниць, брусниць і лохин. А далеко внизу серед синього марева гірського туману видно ниточки річок і хвилі хребтів, полонини і струмочки під хребтом.
Зліва – село Поляниця Поповичеська і долина річки Прутця. А за долиною Прутця – вододільний хребет і кордон із Закарпаттям.
- 13 км. Вершина 1537. Альпійка все більше витісняється кам’яними розсипами. Зліва – долина потоку Студений, вона впадає Богдан. За Студеним паралельно до Синяка іде хребтик із вершинами Під Томнатиком і Гострий Грунь.
- 14 км. Вершина 1648. Спереду надзвичайно довга і товстезна кам’яна стіна. Стежка ледве помітна серед первозданного хаосу сірих брил. Тут панує царство доісторичного каміння, покритого сірою шкірочкою моху. Зліва, між Синяком і витоками потоку Студеного, –гора і полонина Товстий. Справа – гора Горган (1432) – найвища точка Явірника.
- 15 км. Гора Синяк (1666). Орієнтиром служить тріангуляційний знак на вершині. У нашому маршруті першого дня це найвища точка, тому тамуйте подих і милуйтесь. На півдні видно Кукульський хребет, за ним темніє найвищий хребет Українських Карпат – Чорногірський. А над усіма горами гордо возвеличуються Петрос (2020) і велична Говерла (2061; 26 км). Покриті сніговою периною, ці гори горді і байдужі до всього світу та туристів. Справа внизу – вододільний хребтик між річками Зелениця і Женець; полонина Фарфаненка на цьому хребтику. Після Фарфаненки внизу справа іде вже долина Зелениці.
Ідемо далі по хребті, серед каміння якого плай ледь вгадується. Обережно, пологий спуск.
16 км. Справа під хребтом – медвежий кут – забуті Богом глухі полонини Дженджі і Піддженджі. Зліва – долина потоку Вівчинця (Вільчинця), а у його витоках, у ямі – полонина Бабина Яма.
- 17,5 км. Гора Горган Малий (1592). Тут хребет різко обривається. Схили Горгана круті, адже, як пам’ятаємо, вони нагромаджені кам’яним розсипищем – горганами (греготами, цекотами), особливо з півночі і заходу.
Прямо на заході, глибоко внизу, – долина річки Зубрівки, за нею – Добушанський масив. Справа на північному сході, – долина Зелениці, за нею – хребет Явірник і полонина Катерина на ньому, а внизу під самими ногами, під крутим схилом Горгана справа – полонина Веснарка. Зліва на південному заході – долина Прутця. Під самим Горганом зліва – полонина Блажів, від неї на захід – полонина Бабин Погар. А на південь від цих полонин – хребет і урочище Довге Поле. На південь від Довгого Поля – хребет Маришечок. Він сходить аж до долини Прутця.
Ідемо з вершини Горгана вниз наліво, плаєм на південний захід.
- 18,5 км. Полонина Блажів, на якій знову на радість туристів є колиба, місце для привалу і ночівлі і питна вода. Розміри полонини ~ 1000x50–200 м. Розміщена вона на вододільному хребтику між потоками Вівчинець (Вільшинець, притока Гнилиці) і Підвесна (притока Зубрівки).
Розвилка: на північний схід – на Горган; на північ, в обхід Горгана – в долину Зубрівки і на полонини, що лежать на північно-східному схилі Синяка: Фарфаненку, Веснарку, Дженджі, Піддженджі; на захід – в долину Зубрівки і на полонину Бабин Погар; на полонини Стрімку, Довге Поле і в долину Прутця; на південний схід – в долину Прутця через Маришечок і Вівчинець; на схід – на полонину Бабина Яма, вздовж Синяка і в Прутець.
Із полонини спускаємося в долину Зубрівки через хребтик Маришечок і урочище Довге Поле. Дорога на Довге Поле іде з підйомом на захід.
- 20 км. Розвилка на хребтику Довге Поле: наліво, круто вниз – на полонину Стрімка; ми ж йдемо прямо – в долину Зубрівки, в урочище Під Поломами («Новостройкі»).
- 21 км. Долина Зубрівки і урочище Під Поломами. Пересікаємося із дорогою, яка праворуч веде на Яремче, а ми продовжуємо похід дорогою наліво, проти течії Зубрівки – на Добушанку. Біля квартального стовпчика з цифровими позначками продовжуємо іти понад Зубрівки проти її течії.
- 22 км. Урочище Полонина Нижня («Новостройкі», а пізніше – «Новобудови»). Російська назва «Новостройкі» – лише один із прикладів русифікації українських географічних назв. Після 1947 р. у верхах Зубрівки дуже інтенсивно рубали ліс, і тому тут збудували гуртожиток лісорубів. Місцевість, яка має давні назви Полонина Нижня, Під Поломами і Поломи перейменували на «Новостройкі», а сусіднє урочище Бабиньоха – на «Комсомольський». Якщо Ви уважно оглянете географічну карту України, видану за радянської влади, то побачите, що більшість назв також русифіковано.
Через 200 м справа – дорога на полонину Нижня до колиби і на полонину Верх Нижня (1,5 км). Направо через 100 м – Полонина Нижня: тут є колиба, вода. І саме тут відбудеться наш перший у горах привал і ночівля.
День 2-ий (22 км):
Основні пункти на маршруті: • Полонина Нижня • вершини Добушанка і Медвежик • урочище Довжинець • село Бистриця • урочище Салатрук.
- 00 км. Полонина Нижня. Ідемо дорогою від колиби наверх, на північ. Вона виводить на східний схил хребтика, а тоді на висоту 1520, що поблизу гори Добушанки.
- 1,5 км. Висота 1520 і полонина Верх Нижня; із верхньої поляни стежка веде хребтиком на хребет Добушанки. Ми підіймаємось по стежці на Добушанку, схил якої надзвичайно кам’янистий. Підйом туди є дуже крутим і небезпечним, тому вниз і назад слабодухим краще не дивитися.
- 2,5 км. Хребет Добушанки (Довбушанки). Сам хребет у поєднанні з гірськими схилами складений із масштабних громіздких брил голого каменю, всіяного сірими і червоними латками лишайників. Із щілин каміння пнуться догори, на волю, вже напівсухі паростки брусниць, чорниць і лохин. Час від часу натрапляємо на кущики альпійки і рододендронів, які милують око карпатського мандрівника. Праворуч хребет знижується; наліво – вершина Добушанки. Хребтом туристи протоптали стежку, яка виділяється лише кольором каменю: стежка біла, адже взуття численних туристів стерло з каміння мох. Прямуємо стежкою наліво.
- 3,5 км. Гора Добушанка (Довбушанка, ВНРМ 1756). Величезні брили голого каменю і розсипища на схилах.
Із вершини відкриваються вражаючі альпійські краєвиди. Саме тут одне із найкращих місць для фотографування. А світлини заходу чи сходу сонця тут одні із наймагічніших. На північний схід іде хребтик, справа від нього лежить долина Зубрівки, зліва – Сітного. Зубрівка півколом обтікає масив хребтика і Добушанки. Справа в цей хребтик вгризаються потоки Федуцилу і Федуцильського, за ними на хребтику горбляться вершини Товста і Закедра, а біля них розляглися полонини Затовста і Закедра. Північний схил Добушанки заріс альпійкою, а нижче – лісом; на південному крутому схилі – голий камінь, нижче – альпійка, ліс і полонини: під самим хребтом – Добушинець (Довбушинець; вершина і полонинка); лівіше, на південний схід і біля хребта – Верх Нижня (вершина і полонина); нижче до долини Зубрівки – полонина Нижня («Новостройкі»).
Правіше хребтика поміж мерехтіння свіжо-синього гірського повітря видно долину річки Прут і скупчення різноколірних дахів Яремчі. На південному сході видно паралельні хребти Синяка, Явірника і Головний вододільний хребет-кордон із Закарпаттям. Далеко на горизонті із-за цього хребта виглядають Говерла (2061; 31 км) і Петрос (2020). На північному заході виглядають голі красуні Сивуля (1818; 22 км) і Лопушна (1836). Із вершини Добушанки стежка веде по хребті джерелами на північний захід в сторону гори Медвежик. Ідемо далі стежкою на захід у сторону гори Медвежик.
- 5,5 км. Прибули на гору Медвежик (1736). На горі в джерелах перехрестя стежок, прямо, джерелами – по хребті; направо – в урочище Сітний, а наліво вниз, на південний захід – у Довжинець і в Бистрицю (5,5 км), куди ми і повертаємо. Через 300 м розвилка: лівіше, на південь – на гору Пікун (1632) і на полонину Вишка; нам направо, на захід, а тоді на південний захід – у Довжинець, направо. Стежка у Сітний заросла джерепом.
- 6,5 км. Справа – висота 1546. Стежка обходить висоту і знову іде на південний захід на висоту 1316. Під цією висотою є розвилка доріг: прямо вниз, хребтиком, що між потоками Пікуном Нижнім і Пікуном Середнім – у Довжинець (3 км); направо хребтиком, що між потоком Озірним і Пікуном Нижнім – також у Довжинець (3,5 км). До цієї дороги нижче висоти 1546 підходить чіпаш, що іде вздовж хребта в сторону Добушанки і на полонину Вишна. Ідемо прямо вниз.
- 9,5 км. Урочище Довжинець. Згадані вище дороги виводять відповідно на 8-й, або на 6-й км Довжинця. Вище по Довжинцю, на 9-му км, розташований гуртожиток, де, якщо добряче попросити охоронця, можна переночувати. На дорозі – направо, вздовж Довжинця. Ми вийшли на 8-й км.
- 17,5 км. Автостанція села Бистриця. Тут є кафе, їдальня, пекарня, гуртожиток лісорубів і лісництва. Місце для привалу і ночівлі. Із Бистриці ідемо в урочище Салатрук на південний схід, до місця ночівлі. Через 20 м – міст через річку. Зліва гуртожиток і пекарня, тоді церква справа.
- 18,5 км. Кафе «Едельвейс». Розвилка урочищ Річки – Салатрук, на якій нам направо.
- 22 км. Поляна, озерце і розвилка верхня – нижня дороги. Привал і ночівля.
День 3-ій (перехід від с. Бистриці до Лопушної, 19 км)
- 00 км. Місце ночівлі в урочищі Салатрук на віддалі 3,5 км від автостанції с. Бистриця. Розвилка доріг, що ідуть понад Салатрук. Ми ідемо дорогою, що прокладена правіше і вище.
- 0,5 км. Крайні хати села зліва внизу. Нам – на міст через потік Романицю.
- 2,5 км. Міст через потік Товстий.
- 3,5 км. Розвилка Салатрук-Салатручів. Біля колиби на розвилці повертаємо правіше в Салатручів.
- 5,5 км. Сінокіс зліва. Колиба справа.
- 6,5 км. Поле-Під-Боярином. Розвилка Салатручів-Боярин, на якій ми повертаємо наліво наверх.
- 7,5 км. Полонина Боярин. Колиба розташована на узліссі біля дороги, що іде із Поля-Під-Боярином на полонину. Ближче, як за 20 метрів від колиби є джерело із питною водою. Хребтом іде плай. Розвилка на плаї полонині: наліво – в Салатрук закинутими стежками і на полонину Окопи; направо – на Сивулю. Ми прямуємо направо, на гору Сивулю.
- 8,5 км. Кінець полонини, розвилка чіпашів; ідемо ліворуч.
Справа – вершина Недеї і хребет Негровий-Короткан. Зліва – долина Салатрука, за нею – хребет Товпишірки.
- 10,5 км. Полонина Короткан. Колиба знаходиться нижче і зліва, за 300 м від чіпаша в лісі, поблизу колиби – потік з чистою водою. Тут місце для спання і перекусу.
- 13 км. Поперечний хребтик, за ним – урочище Бистра (Розтоки). На цьому хребтику є перехрестя чіпашів, на якому ми ідемо прямо.
- 14 км. Поляна під Сивулею на вододільному хребтику. Поблизу - руїни сторожки і джерела з кришталево чистою водою. Місце для привалу. Біля руїн сторожки є розвилка стежок: ми ідемо направо наверх на Сивулю.
- 16,5 км. Нас зустрічає гора Сивуля (ВНРМ 1818) – величезний кам’янистий масив, на якому каміння посивіле від лишайників («Сивуля») і почорніле від сонця («Негрова»). На вершині встановлено тріангуляційний знак і кам’яну стеллу.
Від вершини Сивулі стежка через впадину веде по хребті в сторону гори Лопушної – найвищої точки нашого загального маршруту.
- 17,5 км. Гори Лопушна (ВНРМ 1836). Кам’яниста вершина Лопушної дуже подібна до вершини Сивулі, через що ці дві вершини ще називають Близницями. Схили гори дуже дикі.
- Від Лопушної можна перейти до долини Ломниці і в Осмолоду південним чіпашем. Він іде нижче вершини Лопушної в 300 метрах. До чіпаша можна спуститися із вершини або із впадини на хребті, що після вершини. Ідемо вниз від вершини на південь від чіпаша.
- 19 км. Чіпаш. Розвилка: наліво – в Бистрицю; ми ж повертаємо направо – на Осмолодську сторону. Тут ми знаходимо потік справа з-під Лопушної, де здійснюємо довгоочікуваний привал і ночівлю поблизу струмочка.
День 4-ий (перехід в Осмолоду через Буревку Малу, Ігровець, Матахів, 20 км):
- 00 км. Місце ночівлі на стежці під Лопушною. Ідемо стежкою в північно-західному напрямку так, щоб хребет Лопушної був справа.
- 0,5 км. Чіпаш обходить хребтик, що іде від хребта Лопушної в розвилку приток Бистрика-Негрівки і Студеного. На розвилці стежок ідемо прямо.
- 1,5 км. Розвилка: правіше – на основний хребет, до стежки хребтом (до плаю); прямо – по схилі. Ми ідемо прямо. Іти краще по схилі, бо плай заріс альпійкою.
- 5,5 км. Хребет Лопушної. Перехрестя стежок, на якому знову нікуди не повертаємо і прямуємо вперед. Чіпаш виходить на північний схил хребта, іде вниз і повертає направо, на схід. Зліва – долина Буревчика, за нею височіє хребет Ігровця.
- 7 км. Хребтик-перемичка між хребтами Лопушної і Ігровця, Витоки Буревчика зліва; витоки Лопушної (притоки Бистриці Солотвинської) справа. Полонина Буревка Мала на перемичці і справа. На розвилці зарослих чіпашів ідемо прямо.
- 7,5 км. Гора Буревка Мала (1406).
- 9.5 км. Розвилка чіпашів: тут ми повертаємо лівіше. Ліс поступово рідшає, а стежка виходить на розсипища-горгани. Через приблизно 1 км розвилка: прямо – на хребет (стежка виходить за вершиною Ігровця); нам направо –на вершину.
- 10 км. Гора Ігровець (1804).
- 11 км. Гора Висока (1803). Розвилка: направо і вниз, на схід, через витоки Кузьминця (Осмолодського) – на Середню і в Гуту. Нам потрібно слідувати на північний захід, на Матахів. Серпантини під Високою і через 1 км спуску.
- 14,5 км. Вершина 1507. Справа – долина Кузьминця (Осмолодського). За долиною – хребет Середня–Дальня.
- 19,5 км. Кінець хребта, долина Ломниці, перехрестя: прямо – долина
Мшани; наліво – верхи Ломниці; направо – Осмолода. Нам праворуч.
- 20 км. Село Осмолода. В селі є їдальня, лісництво, гуртожиток лісорубів, станція вузькоколійки. Саме тут ідеальне місце для наступного привалу і ночівлі.
День 5-ий (19 км):
Основні пункти на маршруті: • Осмолода •Котелець • гора Грофа • долина Молодої • урочище Під Молодою.
- 00 км. Осмолода (ВНРМ 710 м). В урочище Котелець є 2 дороги: а) на південний захід через початок хребта Аршиця (~ 2 км); б) дорогою вздовж Ломниці на південь до гуртожитку (500 м), а тоді – направо вздовж вузькоколійки (2,5 км). Ідемо дорогою вздовж Ломниці.
- 0,5 км. Справа – річка Молода; міст через Молоду. Справа – початок хребта Аршиці, зліва – початок хребта Матахова.
- 1 км. Розвилка потоків і доріг: прямо – у верхи Ломниці; направо – урочище Молода. Нам направо. Дороги в урочища Котелець, Мшану, Чорну Ріку, Болотняки; по хребтику, що починається із розвилки Ломниця-Молода іде стежка під гору Конусяк Малий (ВНРМ 1620; віддаль 5 км).
- 2,5 км. Розвилка: прямо – Молода; зліва – потік і урочище Котелець, Дорога наліво в урочище і на вершини Кінь Грофецький (1552; 5 км), Грофу (1748; 7,5 км), Конусяк Малий (1610, 5 км) і Конусяк Великий (1641; 6 км). Плаї правим і лівим хребтами. Прямуємо наліво, в урочище Котелець,
- 4 км. Зліва – потік і дорога вздовж потічка. Через 200 м справа – потік і дорога вздовж потічка на правий хребет (1 км) і на Кінь Грофецький (З км). Зліва – Конусяк Малий, справа – Кінь Грофецький.
- 6 км. Розвилка потоків і доріг: справа – потік і дорога під правий хребет (2 км); але ми повертаємо праворуч – на Котелець. У розвилці потоку і Котельця – хребти к і дорога хребтиком до мислівки (1 км) і на правий хребет (2 км), у впадину між Грофою і Конем і в урочище Стави.
- 7 км. Знову розвилка: зліва – потік і дорога вздовж потоку під Конусяк Великий. Справа – потік і дорога в Стави. Ідемо прямо.
- 8 км. Розвилка: справа – три потічки. На лівому хребті – Конусяк Великий, на правому –Грофа. Нам іти прямо.
- 9 км. Розвилка: правіше – потік і дорога на правий хребет (1 км) до колиби, на полонину Плиска (Плісце) і до мислівки, що за горою; прямо – потік і дорога серпантином на хребет (1 км), до колиби, на полонину і до мислівки. Нам найкраще іти прямо, хоч можна повернути і направо.
- 10 км. Хребет. Полонина Плиска з колибою і джерелом при виході на хребет, Місце для привалу і ночівлі. На північ 500 м – вершина 1439. На північному сході від цієї вершини і на віддалі близько 800 м від колиби – мислівка. До мислівки веде стежка, обходячи висоту 1439 із заходу. На північний схід хребтом іде стежка на Грофу (1,5 км). Ідемо на Грофу.
- 11,5 км. Гора Грофа (1748). Із вершини відкривається велична картина гір: на сході видніється голий хребет Ігровця (14 км), на південному сході – Лопушна і Сивуля (16 км), а далеко на горизонті – Говерла (84 км) і Чорногірський Хребет. На південний захід іде хребет на Паренку (1 км), Попадю Малу ( 5 км) і Попадю (8 км). На північному заході лежить долина Молодої, на півдні долини Петроса, Дарівки і Ломниці.
Розвилка стежок на вершині: на північний схід хребтом – на Кінь Грофецький і в Осмолоду (9 км). Ми ідемо лівіше на північ – в долину Молодої. Через 500 м – крутий поворот направо у верхи потоку Круглої. Далі ідемо стежкою вниз і вздовж потоку.
- 13,5 км. Урочище Став, на самому злитті потічків.
- 16 км. Долина Молодої, Урочище Кругла. Лісопункт. Місце для привалу і ночівлі. Дорога вздовж Молодої. Навпроти в Молоду вливається потік. Біля гирла потоку – альтанка і хатина. Прямуємо наверх дорогою вздовж цього потоку на північний захід до поляни з мислівкою.
- 19 км. Поляна з мислівкою і джерелом, де ми і заночуємо.
День 6-ий (21,5 км):
Основні пункти на маршруті: • Гора Молода • хребет з вершинами Поганець • Укерня • Яйко Ілемське • верхи потоку Пробита.
- 00 км. Поляна з мислівкою. На гору Молоду є дві стежки: а) коротша, але важча; б) довша на 2,5 км, але легша.
а) Ідемо стежкою на захід по північному схилу Молодої. Через 1 км від стежки звертаємо наліво наверх, на південь. Майже через 500 м крутого підйому – стежка на Молоду. На стежці – направо наверх. Через 2 км від мислівки – гора Молода.
б) Якщо піти стежкою на південь, то через ~ 2 км – стежка, що іде справа з-під Молодої. На розвилці – направо наверх. Через 3,5 км від привалу – вершина 1654, через 4,5 км –Молода.
- 2 км. Гора Молода (1724). На півночі видно долини Росохана і Мшани, за ними – довгий хребет Аршиця. Лівіше на північ тягнеться хребет Поганець-Яйко Ілемське – частина маршруту 6-го дня. Від вершини Молодої ідемо стежкою на південний захід. Справа –верхи Росохана, зліва – Грехітливого.
- 3 км. Розвилка: стежкап прямо і вниз веде у долину Молодої, вище лісопункту Піскава
Близько 1 км; а ми повертаємо направо – на Яйко.
- 4 км. Розвилка: лівіше – на Головний вододільний хребет (кордон із Закарпаттям), в район гори Млаки Круглої (4 км) через урочище Солотвинку; правіше – Яйко, куди і йдемо. Зліва – верхи Солотвинки, справа – Росохана. Близько через 500 м чергова розвилка: лівіше у долину Свічі (до лісопункту Свіча; 5 км). На на Яйко, тому повертаємо правіше. Обережно, погана стежка на північ.
- 5 км. Висота 1400. Погана стежка на північ.
- 6 км. Висота 1642. Далі іде вже краща стежка.
- 7,5 км. Стежка сходить із хребта направо і йде по схилі. Через 500 м – крутий поворот чіпаша наліво. Справа внизу – потік Укерня, дорога в Митну (5,5 км) і в Осмолоду (11 км) вздовж потоків.
- 9 км. Зліва – Гора Укерня (1620; 700 м).
- 11,5 км. Гора Поганець (1668). Розвилка після вершини: лівіше – у верхи Перебитої (3,5 км), притоки Свічі; нам знову прямо – на Яйко.
- 12,5 км. Гора Яйко Ілемське (1680). На південному сході видно гору Яйко (азимут 130), правіше – Молоду (азимут 158), між ними – Грофу, правіше Молодої – Попадю (азимут 168).
- 14 км. Розвилка: направо – хребтик-перемичка між хребтами Укерня–Яйко Ілемське і Аршиці; дорога хребтиком на Аршицю, у верхи Правича і Мшани. Правичем іде дорога в долину Свічі, в урочище Правич; а прямо – хребет. Ми ж, звичайно, ідемо прямо.
- 17 км. Розвилка: наліво – у верхи Пробитої (700 м); прямо – на хребет у розвилку Свічі і Правича і дорога хребтом в урочище Правич (4,5 км). Нам знову прямо.
- 21,5 км. Долина Свічі, урочище Правич. Останній за час проходження маршруту привал і ночівля.
День 7-ий (4 км):
Основні пункти на маршруті: • Правич • село Мислівка • смт Вигода • Долина пішки, або автобусом.
- 00 км. Місце ночівлі у Правичі. Ідемо дорогою понад Свічу за течією води.
- 4 км. Село Мислівка. Звідси йде асфальтована дорога із Вишкова на Вигоду і Долину. Переїзд автобусом у Долину (29 км). Із Долини в Івано-Франківськ (62 км) можна повертатися поїздом, або автобусом.
