Маргінеси міфу

 

/data/blog/121687/71cd0c2aa3f7da68d16d18de8382a884.jpg

 

Анатолій Звіжинський, журнал МІСТО

 

Культурною подією №1 цьогоріч в Івано-Франківську був, безперечно, фестиваль «PORTOFRANKO ГогольFEST». Феєричне дійство, зорганізоване київсько-франківською командою кураторів, на п’ять днів укинуло жителів і гостей провінційного містечка у вир захопливих подій та акцій. Театр, музика, кіно, поезія, екологія, різноманітні перформанси, виставки, лекції могли вдовольнити смаки найвибагливішого глядача. А кількість задіяних локацій демонструвала прихований потенціал міського простору.

 

Серед запропонованого організаторами нелегко було визначитися, що найперше варте уваги, хотілося встигнути всюди. Динамічні, емоційні фестивальні дні промайнули дуже швидко. Нині живемо спогадами та впевненістю, що подібний формат презентації сучасних мистецьких форм вельми би пасував для урізноманітнення культурного життя містян та інтенсифікації мистецьких обмінів.

 

Але зупинимося детальніше на одному з дійств фестивалю – візуальному проекті від Івано-Франківського ЦСМ «Маргінеси міфу», котрий складався з кількох різноманітних дійств, що відбувалися в різних локаціях середмістя.

 

Першою почала працювати експозиція в художньому музеї з живописом львівських авторів Влодка Костирка та Євгена Равського, харків’янина Олексія Борисова та франківця Володимира Мулика. Роботи цих авторів органічно розчинялися в просторі колишньої колегіати та зливалися з академічною, еклектичною, хронологічною, сталою музейною експозицією. Сучасний живопис мав напрочуд органічний вигляд серед старовини. Тільки уважний глядач помічав його нетутешність, приглядаючись до деталей на полотнах, розшифровуючи сюжети. Але таких було мало. У ті дні до музею приходили здебільшого на концерти, а його атмосферу сприймали як екзотичний антураж до авангардної електронної музики.

 

/data/blog/121687/eea1fe08eb302be8f433043786af9e9f.jpg

 

А от скульптуру Євгена Самборського в натуральний розмір «Пане, дайте пару копійок» впізнавали легко. Адже її прототип – добре знаний у нашому містечку жебрак, що «прописався» на «стометрівці». Цей чоловік із цікавим способом мислення, своєрідним почуттям гумору та задерикуватою поведінкою вже давно зірка. Та й на виставці це була фігура №1 – біля неї знимкувались, вкидали гроші у простягнуту руку, скандалили або щиро сміялися. Експонат нагадував гральний автомат, що пожирає-випрошує гроші. «Дивні (дурні) художники. Навіщо стільки честі жебракові? Хіба нема достойніших у місті?», «Ви знаєте, Василь – дуже розумна людина, начитана. У нього жінка хвора, він змушений гроші просити, а ви з нього знущаєтеся. Краще б на Марцінківа карикатуру зробили», – з відгуків, почутих на виставці. Популярність згаданого чоловіка зіграла дивний жарт – більшість глядачів приходили подивитися лише на нього, залишаючи поза увагою всі інші експонати й навіть ім’я автора.

 

/data/blog/121687/a9b67067dc42026b4e850dd843e5b48b.jpg

 

Найбільша несподіванка сталася тоді, коли відкрили жебракову скриньку і виявилося, що в ній лиш дріб’язок, а всі паперові купюри, які туди вкидали, десь поділися. Хтось уміло й непомітно пограбував зібране прохачем під час виставки. «Доброзичливці» підсміювалися – несподіваний перформанс. А й справді, мистецтво провокує глядача на різноманітний інтерактив.

 

А найпотужнішою роботою виставки (її обрали й на афішу проекту), як на мене, стала інсталяція від M.E.M. van Deursen. Це була фотографія артистки, що обігрує образ німецької панк-співачки Ніни Гаген, копіюючи фото на обкладинці одного з її альбомів. Знімок помістили у чорну, важку раму, а дзеркало у точно такій же поставили поруч – воно створювало нескінченні відображення. «I believe in Gods but in mermaids to. Subtitle, do you» («Я вірю в богів, але в русалок також. Субтитри, чи») – так називався твір. Але ці слова не прояснюють суті, швидше навпаки, як і віддзеркалення, – лише заворожують своєю нескінченною красою. У дзеркало заглядали майже всі, молодь фотографувалася поруч, ніби намагаючись щось запізнати і взяти з собою.

 

/data/blog/121687/14366546a573a4287c3310b4e02318c6.jpg

 

Ще одна провокативна робота від знаного художника Ігоря Перекліти «Пост здав 1933 – пост прийняв 1945» не викликала очікуваної реакції публіки. Портрет Гітлера на тлі Єрусалима в оточенні різноманітної ритуальної та зашифрованої символіки був для людей звичайнісінькою картиною. Виникало враження, що в наш час нікого нічим не здивуєш. Гості з Німеччини зробили тільки зауваження щодо орфографічних помилок у назві німецькою. А художник негайно все виправив.

 

Гьольге Вендланд змонтував фотоінсталяцію з власним трактуванням виникнення на початку ХХ століття знаменитого мистецького руху ДаДа. Цікавою була ця мистецька фальсифікація, схожа на розіграш гра з уявою глядача, щоб розглядання фото не було нудним, а скидалося на розгадування ребуса та задіювало інтелект. Фото були доповнені ще пірамідою з туалетного паперу, на котрій гордо стояв оранжевий ґном. Точно такого ж, до речі, вкрали минулого року з-під галереї з постаменту, на котрий його примурували митці.

 

/data/blog/121687/fdfd6224a35b72624036536457b621a8.jpg

 

Франківський художник Ростислав Котерлін також грається з інтелектом та довірою тих, хто проявив увагу до експозиції. Він приготував для виставки лозунг, де з одного боку на червоному тлі написано «Лупайте сю скалу, а нє – то йдіть гуськом» І. Ф., а з іншого на чорному тлі – «Та пошлі ви всє в Диканьку» М. Г., інтригуючи незвичними закликами.

 

Художниця з Ізраїлю Лігі Талмор, творячи/досліджуючи історичну міфологію свого народу, подала на виставку підмальований змонтований фотовідбиток «Герой або лиходій, месія або брехун: міф про Бар Кохби». У метафоричній формі, через зображення простору, що втягує в себе, доповнюючи його малюнками на написами, художниця поетично оповіла історію обраного героя.

 

/data/blog/121687/de0b6fb8cddb0bdbd6b63c098616f9d2.jpg

 

Люк Спонселє з Нідерландів презентував об’єкт, що в музейний спосіб демонстрував невідомий артефакт «Pikkininni». На вишуканому псевдостаровинному столику під скляною колбою на оксамитовій підставці стояла фігурка з пінопласту. Очевидно, малося на увазі те, що фейковість сучасного світу зашкалює і знаходить відповідні рефлексії в мистецтві. Зрештою, саме воно як відображення дійсності – це вже імітація, повторення, фейк, симулякр.

 

/data/blog/121687/ada7d028878e4ec80daf7107f20ccbf9.jpg

 

Ще один митець із Голландії Штеф Фрідаель намалював іронічну серію олійного живопису з «національними щурами». На картинках поруч із мертвою тваринкою лежала паперова купюра тієї країни, до котрої апелює сюжет: «Російський щур», «Китайський щур», «Американський щур», та можливий об’єкт смерті – горілка, баночка з пігулками, попкорн. Що ж, просто й дотепно.

 

Голландські фотографи Ненсі Остерман і Гертіан Корнеліссен побували в різних країнах, які були колись частиною Радянського Союзу. Щоб заглянути у зниклий світ, що, здається, й досі живе у свідомості людей, митці створили фотосерію «Готель Utopia», котра поєднує реальність і вигадку. Зображення переплітаються з образами, що ми створили самі та котрі, ймовірно, існують тільки в нашій уяві. Тут ідеться про несвідомий потяг до місць, де ви ніколи не бували, ностальгії за тим, що вже не може існувати.

 

Броніслав Тутельман у своїх фото фіксував миті, що оточують його буття в Чернівцях, – переважно, у відображеннях вітрин або через соціальні сюжети. Зупиняв хвилини, щоб колись їх згадувати було ілюстративніше.

 

Юра Боринець намагався спорудити пам’ятник історично-міфологічному персонажу часів козаччини, проект котрого наважився показати широкому загалу.

 

Мар’яна Глинська демонструвала екзистенційні фото, присвячені самотності людини, невідомо для чого закинутої в цей світ, у чужий ландшафт, а погнуті тіла одинокого персонажа слугували знаком питання.

 

Йорг Сейферт красиво й педантично розфарбовував папір, імітуючи дерев’яні поверхні та картографічні мотиви.

 

Мирослав Яремак своїм навмисне малопомітним в експозиції об’єктом на вході/виході, пропонував через лупу уважніше пригледітись і дослідити, що таке сучасне мистецтво, препарувати і вивчити, описати та покласти опис в архів, не забувши підписати номер, час та імена учасників.

 

/data/blog/121687/b7873bff2860b69788e1f95b4151f27f.jpg

 

Микола Джичка на двох тондо хаотично сколажував зображення оголених фігур і предметів. Художник продовжує експериментувати з технікою ціанотипії, шукає в живописі власної правди. Та його картини несуть швидше декоративний, аніж повчальний зміст.

 

Фото Юрка Бакая невтомно досліджували симетричність, штучність, ефектність, що прагне абсолюту. Художник критично й послідовно вивчає вплив недавнього минулого на сучасність і можливості порвати з «совком». Його інсталяція в фойє «білої хати» стала знаменитою, коли біля неї наробив галасу один із чиновників облради з вимогами забрати. Як бачимо, мистецтво працює, воно має силу і впливає на підсвідомість несподівано, та послідовно. Тому його і бояться.

 

Художники Остап Бринський та Юрій Дегтярьов створили великий банер, розташований біля ЦСМ. На ньому були зображені франтуваті пани Франко і Гоголь та фрагмент актуального для наших часів перекладу «Мертвих душ» українською. Колаж показував уявний діалог між творчими особистостями різних поколінь і різних культурних середовищ.

 

Всеволод Бажалук перед художнім музеєм у тепле надвечір’я палив багаття та «складав кістки Потоцьких», котрі за совітів брутально викинули з колегіати (тепер там музей) – родової усипальниці. Шаманське дійство заворожило багатьох присутніх. Автор таким ритуальним чином вибачався перед минулим, щоб забезпечити собі перспективне майбутнє. Така-от у шаманів роль.

 

/data/blog/121687/0ed8d0a8bc00a9d628d8c4a0e7057d82.jpg

 

Інсталяція, котра найдовше проіснувала в громадському просторі, – «Пісня дерев» Дениса Овчара. Вона мала найбільше глядачів, прочитувалася майже всіма і стала об’єктом, котрий поступово знищили самі ж глядачі. На дійство з нагоди її відкриття прийшла така неймовірна кількість народу, що довелося імпровізувати і вносити правки «по живому». Знали про це тільки обрані, а всі інші, мов діти, майже годину чекали на диво. Спраглій до дармових дійств публіці хотілося ще і ще.

 

/data/blog/121687/5f668dec73de7d0f3a5066ad277a7d87.jpg

 

У ЦСМ тривала ще й виставка живопису Володимира Єршихіна з Києва, котра відкрилася напередодні. А після офіційного відкриття в «Маргінесах» біля ЦСМ відбувся феєричний світловий геппенінг «Дромос» від Vj Cube, де знову ж таки не всім охочим вдалося комфортно розміститися через величезну кількість глядачів. Гра світла, геометрично-абстрактні проекції, музика, специфічність середовища дозволили створити неповторну атмосферу, де люди почувалися, мовби в печері, на стінах, стелі, підлозі котрої утворювалися, танцювали, переливалися незвичні візерунки, сформовані світлом проекторів та інженерним задумом віджеїв.

 

***

Навіть масштабного, але короткочасного фестивалю виявилося замало, аби хоч щось змінити в рустикальній свідомості місцевих чиновників. Знову посипалися родослави, свята хліба, винограду та мармуляди. Гастрономічно-фольклорна свідомість, виявляється, не тільки непробивна, а ще й виклично-агресивна. Прямолінійна логіка класичного дискурсу «хліба і видовищ» розрахована на низові інстинкти обивателя, вона не враховує того, що далеко не всі такі примітивні та вбогі.

 

Приємних спогадів та обнадійливих сподівань. «ПортоФранко» наступного року планують продовжувати. Формати змінні. Очікування різні. Але далі буде...

 

Анатолій Звіжинський, журнал МІСТО


Коментарі (2)

Олександр ПиндусПастух 2016.12.08, 22:08
Зручно читати спогади літа, коли за вікном гуде вітер та слизько. Цікаво відтворювати живу картину містифікацій міста. Споживантсво рустикалій зіжре спалах думки симптоматично. Не принципово що саме: таборик побіля руської трійці чи вітрини в межах Шевченка_1. Втрати збагачують якось так. ПортоФранкоГогольФест мав ще одну колосальну подію австрійську машину часу. "Omnia in Omnibus"/650 років за 65 хвилин. Думаю, саме зараз доречно під фуги вітру за вікном вслухатись в силу партитур паралелей http://www.essl.at/works/OIO.html *(* Огляд Звіжинського, як завжди фахово, за що окремий плюс
Олександр ПиндусПастух 2016.12.08, 22:37
Зручно читати спогади літа, коли за вікном гуде вітер та слизько. Цікаво відтворювати живу картину містифікацій міста. Споживантсво рустикалій зіжре спалах думки симптоматично. Не принципово що саме: таборик побіля руської трійці чи вітрини в межах Шевченка_1. Втрати збагачують якось так. ПортоФранкоГогольФест мав ще одну колосальну подію австрійську машину часу. "Omnia in Omnibus"/650 років за 65 хвилин. Думаю, саме зараз доречно під фуги вітру за вікном вслухатись в силу партитур паралелей http://www.essl.at/works/OIO.html *(* Огляд Звіжинського, як завжди фахово, за що окремий плюс
26.06.2025
Олег Головенський

Фіртка вже проаналізувала декларації нардепів, керівників рад, ОВА та голів громад Прикарпаття за 2024 рік. Сьогодні — фінальна частина: декларації керівників правоохоронних органів області.

2097
24.06.2025
Павло Мінка

19 червня 2025 року Івано-Франківська обласна прокуратура повідомила: судитимуть організатора злочинної групи торговців бурштином.

841
21.06.2025
Діана Струк

Нікіта Тітов — художник, плакатист, ілюстратор. Ще кілька десятиліть тому він називав себе «ватніком», а сьогодні його роботи — символи українського спротиву. Його плакати надихають, підтримують і попереджають: Україна — сильна, і вона не зламається.

886
19.06.2025
Катерина Гришко

На початку червня 2025 року провели тендерні конкурси на роботи в навчальних закладах на суму майже 40 мільйонів гривень. Фірми відомі та мають кримінальні справи.  

883 3
16.06.2025
Вікторія Матіїв

Журналістка Фіртки поспілкувалася з керівником Івано-Франківського театру Ростиславом Держипільським, щоб дізнатися, як театр живе і працює під час війни, як народжуються нові вистави, які міжнародні проєкти підтримують українське мистецтво, а також про виклики сучасності і непересічну силу мистецтва в непростий час.

2704 3
14.06.2025
Вікторія Матіїв

Напередодні Всесвітнього дня донора крові Фіртка поцікавилася, скільки прикарпатців регулярно здають кров, яка підготовка й процедура донації, розпитала у лікарки-трансфузіологині Прикарпатського обласного центру служби крові Марти Щирби, як на потреби крові вплинула війна.  

1447

Ніколи ідіотизм не стає більш очевидним, як у момент, коли починають його зводити у абсолют великі писарі сентиментально-переконливих текстів у редакційних кімнатах центрів, які «творять думки».

617

Глибше за інших пірнули гностики перших століть християнської ери. Вони дійшли принципового висновку: таємниця часу сусідить з таємницею Бога. Сусідить так близько, так щільно й невіддільно, що її пізнання майже напевно відкриває браму Творця, як найбільшої з таємниць.

331

Світ змінився до невпізнаваності зі стрімким розвитком технологій ми наче живемо у майбутньому. І водночас існують традиції, яким сотні років. Одна з таких  релігійних традицій — це шанування мощей святих у християнстві.

993

Ані висока освіченість, ані шляхетна спадковість, ані залучення до незлобивих віровчень не породжують усвідомленого гуманізму «просто так».

1115
26.06.2025

Мер зазначив, що це приватний бізнес, а тому місто не видає земельні ділянки чи майно для таких закладів.

1900
19.06.2025

Станом на 1 червня 2025 року на Івано-Франківщині зареєстрували 901 фермерське господарство. Загальна площа сільськогосподарських угідь у їх власності та користуванні становить 40 тисяч гектарів.  

1060
12.06.2025

Все більше людей відмовляються від дієт і переходять до інтуїтивного харчування — підходу, що вчить слухати тіло, а не рахувати калорії.  

782
27.06.2025

Сьогодні, 27 червня, віряни відзначають свято Найсолодшого Господа Бога і Спаса нашого Ісуса Христа – Людинолюбця.  

240
24.06.2025

Один чоловік ходив по окрузі, проклинаючи священика та розповсюджуючи про нього по всій парафії брехливі, злісні чутки.

14958
20.06.2025

Священник розповів про ставлення Церкви до дошлюбних статевих стосунків. 

7267
16.06.2025

У селі Гошів, що на Івано-Франківщині, на Ясній Горі розташований монастир Чину святого Василія Великого. Зокрема, на дзвіниці Гошівського монастиря знаходиться один з чотирьох карильйонів України.  

702
26.06.2025

Роботи Нікіти Тітова стали символами українського спротиву. Його плакати підтримують, надихають і говорять мовою, яка зрозуміла кожному. Та попри публічне визнання, автор часто стикається з піратством власних робіт.  

249
26.06.2025

Рішення саміту НАТО, ухвалене у Гаазі за підтримки президента США Дональда Трампа, підтверджує статус росії як спільної загрози для всього Альянсу.  

164
23.06.2025

Прем’єр-міністр Британії Кір Стармер заявив, що ядерна програма Ірану — серйозна загроза, а США вжили заходів для усунення цієї загрози.  

273
19.06.2025

Депутати Верховної ради України 18 червня 2025 року підтримали в цілому законопроєкт № 11469 про множинне громадянство.   

557
18.06.2025

Україна готується до виборів після завершення воєнного стану, але це будуть не звичайні, а унікальні вибори, які потребуватимуть окремого закону.  

1011