Мальдавани

Один мій давній, не дуже близький знайомий, віддавши свого часу студіям  шість років на історика-етнографа,  стверджує, що Молдова і Мальдіви – мають спільних предків. Мовляв, пра-пра-предки сьогоднішніх молдаван  зразу після потопу сіли на барки, каное, кораблі (кому я к положено по кастах), і приплили з колишньої Пацифіди – древньої землі, обітованнішої за Атлантиду – на територію сучасної Молдови, а з  собою і назву прихопили, лише трошки в процесі етногенезу змінену. Не знаю, не буду брехати, чи вино мальдівське, що тепер молдаванське, теж не прихопили ?

Не знаю, та сподіваюся, що Пацифіда  має потаємний стосунок до Пацикова.

Ай справді, подумав я вже в постіронійному стані до цієї гіпотези, якщо згадати, що чинний український президент виходець з Молдови, то восьмиденна потреба гайнути на Мальдіви по фейковому паспорту  виглядає  воістину як ірраціональний поклик предків – «На Батьківщину, Сину !».

Завідомо поцікавившись предками Юрія Віталійовича Луценка, можна теж з майже доведеною науковою певністю виснувати про те, що Сейшели і соціалізм (англ.: соушеналізм) однокорінні. І навіть 52 штуки євро не гальмо для більше ніж теорії.

Можна так трапитися з часом, коли глобальний ревізіонізм набере широко розмаху, що предки наших гуцулів теж не звідки не будь, а, наприклад, з Гоа, що в Індії. Сіли, віпили, приплили. А шо ?! Мені ця теорія більше до вподоби, ніж всякі там туранські. Тим паче в час постправди.

 

В час преправди (до-правди), чи не останню епоху, якої ми доживаємо, ми все ще багато не знаємо, хоч і давно інтуїтивно розуміємо, здогадуємося. Ми не знаємо, чи в підсумку, дружинники – благо чи зло, чи хто що. Ми не знаємо, чи міністр внутрішніх справ – як ключова особа політичних процесів країни, роль котрої тільки зростатиме до 2019 –   левову їхню частку використає на придушення – на спробу придушення –  широких протестних виступів в майбутньому, таки домовившись остаточно про пролонгування спільного проекту Фронта чи їхнього гібрида з БПП; чи міністр, навіть раптом не в ранзі міністра, використає співпрацю з силовими націоналістичними колами  на користь президентства колишньої своєї соратниці і шефині Юлії Тимошенко, що з його боку було б куди раціональніше, адже шлейф корупціонера за ним тягнеться не тільки від Харкова, а й Італії, ще  може невдовзі виявитися, бо західні санкції для наших – це питання короткого часу, думаю,  таким чином не давши потенційним фальсифікаціям 2019 привести на другий термін ПП.

Ми поняття не маємо, чи ще одна помітна особа великих процесів в країні Коломойський працюватиме на прихід Тимошенко, чи він домовиться з Порошенком, чи йому остаточно кришняк з’їде – просувати Зеленського, або когось зі своїх бізнес-партнерів, що теж не мають серйозних шансів.

Ми здогадуємося, що після 2019 загальне життя олігархічне життя  буде дуже коротке, хоч і можливо багате на регіональне дріблення, навіть в тих, хто зроблять умовно правильну ставку, бо запити активної проукраїнської частини населення, помножені на м’яко-авторитарний централізм Києва, перекриють  жебрацькі подачки від магнатів пасивної, навіть доморощеними приватними арміями, які однаково не врятують від націоналізації великого числа майна – або махровими націоналістами, або ліберально-лівими.   І навіть, більше того, фактор нового витка війни з ерефією, такого вірогідного, навряд чи призведе до повної окупації країни, бо ми  точно знаємо, що навіть кремлівські вожді смертні.

Ми теж знаємо, що за карту полєка наш западенець голову свою покласти не захоче – на нашій Бандерівській землі, але ми не можемо, погодьтеся, поручитися за наших бідних заробітчан на Полонії, що ішачать за себе і свою родину й двох арабів та ще трьох поляків в Англії, Німеччині,  а все одно для правої кляси бардзо нижча раса, яка не вступається.

Більше того ніхто не знає, чи регресистський  маразм «Великої Польщі» не вибухне збройним вторгненням на Галичину, якщо в нас гряне «націоналістична гроза» і «загроза всьому людству» - знаємо, що історія рухається прогресивно-циклічно, великий крок вперед, два малих назад.  Та ми вже тепер здогадуємося,  і готуємося, хто картою полєка, а хто переданим в спадщину від діда-прадіда упівця маузером. Треті готові до діалогів, не зрікаючись свого, не затоптуючи все чуже, але, як часто є, треті слабка сила для сильних,  і аргументи в них теж слабкі.

Хай брати-поляки будуть певні, що ізраїльські автомати теж будуть, якщо дійде до того, не одними «дідівськими маузерами».  Своєї куцої зброї в принципі вистачить на сяку-таку гідну відсіч «їхній» натівській – в разі чого… чого б не хотілося  антиідіотам і прихильним до непоганого геополітичного проекту Міжмор’я, коли до нього підходити не з польськоцентралістських позицій.

Ми ще не знаємо і не уявляємо собі ступеня  продажності і страху перед правовою загрозою нашої еліти, її справжні устремління. Ми не знаємо, чи Петро Порошенко справді поганий прозахідний персонаж, чи він добрий проросійський, бо як-не-як, а бізнес москальський, як всі ми знаємо, тут процвітає, навіть у Львові (це вже питання: чи є націоналісти у Львові чи їх вигадали поляки ?), а для Путіна Порошенко це далеко не найгірша ключова особа в країні, з якою треба різними шляхами домовлятися – Порошенкові перш за все. Ми не в курсі на всі сто, чи Порошенко повний дурень, і чи стратегічна сімка навколо нього – таки навколо нього, чи вона переконає його в чомусь зворотному до його амбітних планів подальшого просування власного Еґо і Рошена, чи це вона – найбільше і найвужче коло дурнів, що підтакуваннями і змушуванням риє могилу собі і своїй надії хуткими темпами.

І ми не знаємо, як поведе себе армія, якщо їй випаде шанс підтримати продовження революційної хвилі. Чи не розбредеться по полках олігархів, чи згуртується єдиним флангом війни на сході, можливо, на заході, в центрі і кожному місті, де водиться так багато корупціонерів, що колаборанатми будь-яких країн – їх вже потрібно називати, бо за корито вони готові вмерти лишень від своїх. Ми не знаємо чи вистачить числа армії, особливо найгідніших в ній синів і доньок.

 Не менш важливо, не знаємо, чи наша опозиція – українська, прозахідна, не опозеки , таки домовиться про єдиного кандидата 2019, чи армія вклиниться і в цей процес з вимогою разом з фейковими активістами та рештою рішучих громадян – кров’ю завірити угоду про «Демонтаж старого режиму з його порядками і всіма зібраними манатками».

Ми ж не знаємо практично нічого. Наприклад, як нам себе поводити, якщо буде все дивовижно добре і гладко  ? Може і далі вести своє щоденне жлобське життєчко на добру молодість і старість родові, котрому нема переводу ?

Наразі ми знаємо, що ми – мальдівани: терпіли, базарники, заробітчани, дрібні торгаші без власного інноваційного виробництва, втомлені єврореволюціями, спонукані усіма усюдками і уступками, пошуками «старших братів» і «пацифідів недалеко від пациковів», шо там подавай веселуху цілодобову біля ящика, аби від депресцухи і зростання цін не скочити з хати головою вниз, шо за нас всьо зроблять  шляхта, шляк яку не трафляє вже який рік –  а прокльони накопичуються на цілий рід москалів і моголів,  і шо нам потрібно для рішаловкі всіх наших насущних – парламентську республіку, бо бачте в Молдавії вона є, а в нас її нема чогось. І молдавани ще й нас випередили  - по безвізу. І тепер одні хочуть до Румунії, інші до Росії, треті на заробітки в Германію, і тільки їхнє Придністров’ячко славне, дай боже йому здоров’ячко,  їх тримає патріотами непримиренними.

Та молдавани прорвуться, не урвуться, не переживаймо за них сильно.  Навіть за останньою міжнародною інформацією  їхні предки на Мальдівах довели, що не будуть терпіти все своїй виконавчій політичній еліті. І як вчинив їхній молдаван ? Він арештував кількох критиків режиму, тепер захищає себе і свого генерального прокурора, тисне на Верховний Суд.

Але наш молдаван в «містику місця» не вірить, бо в нього – є свій Верховний суд, і армія його – не така його, як у президента Мальдів, що оточила парламент. Він напевно думає, що нетропічні збурення на Мальдівах, то вимога лишити в національній касі Мальдів більше, ніж за вісім днів, яка стосується всіх затертих чужоземними фарбочками, трохи зблідлих  мальдівчан. Так ніби Сейшалів не існує і інших місць для неофіційних відпусток. Родіну ж не вибирають тільки на украЇні.

 

Знаємо напевно, що епоха правди близько. Дізнаємося хуїзху, хто на що вартий.  Як і те, що ми насправді не гірші і не набагато кращі за молдаван і мальдівських громадян.

І на завершення незайве знати, що, напевно, наша кожна епоха правдоньок складається з семирічних циклів:

в 1991 здобули омріяне, яке на практиці, поганій практиці керуючих, в цілому видалося не мріяне;

з 1998 – епоха бізнес-партійних змагань, що після парламентських виборів заклала міцний фундамент для олігархату;

2005 – чергова не справдження мрій і домінування олігархата з ще більш насиченим і кольоровим інструментарієм влади;

2012  - став піком слави одного бандита і найсильнішого олігархату в історії Незалежності.

2019 – може стати роком початку найсильнішого визволення з-під кріпацтва і окупації.

Може стати, а може  і не стати. Залежно від наших знань, про самих себе і свої можливості насамперед.

 P.S. Кажуть, острова Мальдіви ще до 2050 року можуть піти під воду, це викликано природними причинами. Ця острівна держава будує безліч штучних островів,  укріплює їх, робить стійкими до природних катаклізмів і перенаселення. Не хотілося б, що ті острівки свободи не для всіх рано чи пізно перетворилися на екскурсії для дайверів і пристанище для стількох екзотичних риб.


05.02.2018 Назар Яв 3647 1
Коментарі (1)

НИК 2018.02.05, 23:09

я лиш подививсі на се фото,подумав "А шо тут посеред окіяну на екваторі бурів не буває, бо ж досить фалі на півметра, аби ті палі змити..." Чи ПП вирішив спитати Бога, чи вірит Він їму? Але Бог видко має для нас инчий план, і тепер вже не знаю чи вдасться Міхатинг скоро, чи після бійки? А може Бог не вірит тим, хто за їго плечима, і тихо жде доки инчі нарощуют силу?

26.03.2024
Вікторія Матіїв

Під час війни людина відчуває цілий спектр емоцій. Як українським родинам впоратись з такими випробуваннями — журналістка Фіртки розпитала у лікаря-психіатра, психолога та консультанта в напрямку когнітивно-поведінкової терапії Миколи Демківа.

667
21.03.2024
Тетяна Дармограй

Що робити та куди звертатися рідним зниклих військовослужбовців,  як відбувається процес пошуку та чому не варто поширювати у соцмережах персональну інформацію зниклого, розповіла представниця Уповноваженого з питань осіб, безвісти зниклих за особливих обставин в Івано-Франківській області Наталя Пасічник.

1924 6
19.03.2024
Тіна Любчик

Комітет з питань національної безпеки, оборони та розвідки активно працює над поданими правками щодо нового законопроєкту про мобілізацію. Журналістка Фіртки поспілкувалася з політтехнологом, військовим юристом, Володимиром Бондаренком щодо актуальних питань призову.

1129 2
19.03.2024

Сьогодні й роботодавці, й експерти звертаються до абітурієнтів: зважайте на ті спеціальності, які будуть потрібні Україні під час відбудови, адже велике відновлення почнеться одразу після Перемоги.

553
24.02.2024
Вікторія Матіїв

Спроби створити музей у Долині виникали ще у 60-х роках. Проте тільки 23 грудня 1997 року Долинська районна рада прийняла остаточне рішення щодо нього. Журналістка Фіртки поспілкувалася з директоркою закладу Ксенею Циганюк. 

6902 61
01.02.2024
Вікторія Косович

Івано-Франківськ є градом безлічі упереджень і масок: для перших — фортеця, заснована поляками, для других — відголос австрійського «золотого віку» з його залізницями, для третіх — серце гуцульської культури, плач трембіт.  

11393 6

Піст – невід’ємна частина християнського  життя, встановлена Богом.

333

Друзі путіна зустрілись у резиденції рудого Донні у Флориді, де обговорили план путіна по капітуляції України, і після цієї поїздки Орбан розкрив – як за 24 год Трамп планує припинити війну.

1077

Чим ближче до виборів в США, тим більше трампісти вдаються до маніпуляцій у своїй пропаганді. У контексті України вони, переставивши все з ніг на голову, намагаються переконувати, ніби це демократи, а не республіканці, заблокували допомогу Україні.

1115

Кожен із нас не раз потрапляв у ситуацію, коли ми замислювались давати, чи ні милостиню людині, яка звертається про допомогу біля церкви, на вулиці чи в інших громадських місцях.  

1109
29.03.2024

З кожним днем війни стає дедалі важливіше зберігати емоційну стабільність і свідомо дбати про своє психічне здоров’я.   

46
24.03.2024

Нутриціологиня пояснила, чому не можна забороняти собі фастфуд та солодощі. А також порадила, як їх вписати у свій раціон.

282
18.03.2024

Сьогодні, 18 березня 2024 року, в УГКЦ в Україні розпочинається період Великого посту. Пригадуємо канони партикулярного права УГКЦ, в яких ідеться про те, коли і як треба постити.  

1081
29.03.2024

Старий сидів біля оазису, біля входу в одне близькосхідне місто. До нього підійшов юнак і запитав...

655
25.03.2024

Йдеться про зміни в молитвах «Вірую» («Символ віри»), «Царю Небесний» та митаревій молитві.

752
21.03.2024

Релігійна громада отримала всі дозвільні документи та незабаром розпочне будівництво поруч з Садовим товариством та міським озером.

2948
15.03.2024

Отець каже: виконайте заповідь Божу – вшануйте свято Боже молитвою у храмі, а житейське на цей день відкладіть.

4440
29.03.2024

Мурали або стінописи сьогодні не є чимось незвичним. У містах України, зокрема й в Івано-Франківську, на вільних стінах будинків час від часу з'являються різноманітні нові прояви вуличного мистецтва.  

18440
29.03.2024

Комітет з питань національної безпеки, оборони та розвідки розглянув майже 90% законопроєкту про мобілізацію.  

43
26.03.2024

У Верховній Раді зареєстрували проєкт закону про внесення змін до Кримінального кодексу України щодо встановлення відповідальності за привласнення державних функцій.   

321
22.03.2024

На початку лютого 2024 року замість Валерія Залужного Збройні сили України очолив Олександр Сирський, який до цього командував Сухопутними військами.  

352
17.03.2024

Продовжує зменшуватися кількість тих, хто вважає, що держава виконує свої зобов'язання перед ветеранами російсько-української війни.  

663