"Вчора була чергова зустріч з педагогами. Цього разу – в Сєвєродонецьку. Знову багато позитиву. В черговий раз переконуюся – людям потрібно спілкування з владою. Просте спілкування. Не доповіді, не звіти – спілкування! Знову говорили про все: про освіту, про зарплату, про політику і про розвиток міста. Про війну і про світ, про медицину і про тарифи …

Одного разу “зірвав овації” залу! Жінка задала дуже незвичне запитання:

– Що вас найбільше вразило приємно і що вас найбільше засмутило? На першу частину я відповів, приблизно, так:

– Ми всі, громадяни України, у великій мірі живемо в своєму замкненому просторі. Ми мало подорожуємо, ми не знаємо світ. Ми не знаємо своєї рідної держави, своєї України! Замкнутим суспільством дуже легко маніпулювати. У будь-якій частині України!

Саме тому гидоті й покидькам вдалося поширити міф про “кривавих бандерівців”, “фашистів” і про “дядька Сема”, який ночами не спить і все мріє про те, як йому “запрягти в ярмо вільний Донбас”.

З іншого боку, я, наприклад, був так само заангажований щодо “всі на Сході терористи” і “всі ненавидять Україну”. Коли ми відправляли дітей на канікули на Захід, в першу групу ми не могли назбирати необхідну кількість охочих – батьки боялися відпускати дітей до “кровожерливих фашистів-бандерівців”. Погодилися тільки 9 сімей з 35 !!! Друга група вже була повністю укомплектована. З неї семеро дітей просили дозволити їм залишитися!

На третій заїзд на 35 місць було 53 охочих. Діти, які повернулися, сміялися зі своїх батьків / сусідів з приводу “кривавих хлопчиків”, “снігурів і синиць” та іншого ідіотизму. Зараз я можу так само сміятися з тих, хто мені розповідає про “гнилих східняків”, які чекають миті, щоб встромити ніж в мою спину “!

І тут люди почали плескати в долоні! Несподівано для мене … Тобто, вони так само втомилися від цих штампів!», – Зазначив Тука.

 

m.0642