Людина: Дух, Душа, тіло

«И сотворил Бог человека по образу Своему, по образу Божию сотворил его;

мужчину и женщину сотворил их. И создал Господь Бог человека из праха земного,

и вдунул в лице его дыхание жизни, и стал человек душею живою».

Библия. Первая книга Мойсея; Бытие, Гл.1,2.

Більшість людей не зможуть впевнено відповісти на запитання: що воно таке Дух, Душа, як вони співвідносяться з тілом? Вважається, що це синоніми, але невірне трактування цих фундаментальних категорій призведе до хибного розуміння поняття «людина», її місця та ролі у житті.

Просвітлені вважають, що людина – це Дух, який мешкає в Тілі, і у нього є Душа. Якщо перефразувати, то іншими словами це звучить так: Дух – це той, ким людина є насправді, а Душа – це те, чим вона володіє. Таким чином, стає цілком зрозумілим, що кожен із нас, у глибинах нашого єства, зберігає вічну, безсмертну, божественну часточку іскри Божої – Дух. У вирішальні моменти нашого життя, саме ця сила Бога, цей вічний і негасимий вогонь просвітлює нас та виводить на широку дорогу, що носить наймення - Шлях. Якщо Бог – це океан, то Дух - це краплина того, божественного океану в кожному з нас. Бо ми створені «по образу і подобі Його». Ще раз зауважимо, що людина – це Дух, що втілений у тілі. Істинне «Я» – це і є Дух.

Умовно, людей, за їх рівнем розвитку свідомості, можна розділити на три групи. Найнижчий щабель займають люди, центр життя яких зосереджений на потребах фізичного тіла. Ці, так би мовити, люди керуються переважно інстинктами, розумова та емоційна діяльність цих людей знаходиться на жалюгідно примітивному рівні виживання і розмноження. Своє «Я» вони повністю ототожнюють із власним тілом, потреби тіла для таких людей – є їх приоритетними потребами. Про існування Душі вони дещо колись чули, а що стосується Духа, то це для них поняття, що лежить за межами їх розуміння. На думку таких людей (якщо вони, взагалі, здатні думати) Дух, Душа – це просто видумки попів, бо так, вони вважають, зручніше людям дурити голову. Про Душу представники цього рівня розвитку згадують вранці, коли «Душа сто грамів просить». Піди, спробуй пояснити такому, що він «спить»...

До другого рівня належать люди, що живуть, переважно, своїми власними емоціями. Життєвий центр таких людей знаходиться в їхньому серці. Це, переважно, такі собі «відірви-голови» та «рубаха-парні». Їх серце не виховане, вчинки некеровані. До аналізу вони вдаються вже після того як «наламають дров».

Звичайно, більш високе місце займають інтелектуали, психічний центр яких розташований у головному мозку. Вони довіряють, виключно, здоровому глузду, все, без винятку, розглядають з точки зору власної ментальності. Але все це – люди-машини, або автомати (чи – напівавтомати).

Над усім цим дрімотним зібранням знаходяться справжні Просвітлені, або «двічі народжені», або «діти Бога», що характеризуються розвиненою свідомістю, волею та власною свободою; вони здатні до самопізнання. Ці люди досягли максимальної влади над матерією, та граничної еволюції свого розвитку.

Наше життя залежить від нашої Душі набагато більше, ніж здається на перший погляд. В нашій Душі зароджується усе, що потім проявляється у нашому фізичному тілі. Люди хворіють тому, що хворіє їхня Душа, людина старіє тому, що старіє її Душа, людина не може реалізувати себе у житті тому, що є нереалізованою її Душа. В наслідок поєднання Духа та Тіла утворюється особистість. Стає зрозумілим, що сенсом життя людини має бути досягнення гармонії між Душею та Духом, для чого необхідно виховувати Душу, підкоряти її власній волі, наділяти її свідомістю та розумом . Душа організовує структуру Духа та свідомості. Таким чином, можемо стверджувати, що матеріальною частиною Душі – є Тіло, Дух – є краплиною, часточкою Бога у кожному з нас. Душа через структуру свідомості взаємодіє з реальністю, що нас оточує і, яку, таким чином, вона може змінювати, коли людина досягає рівня Творця. Ронні Коллін сказав про Душу: «Дух знає Бога, Душа вірить. Дух знає Бога, Душа сподівається . Дух знає Бога, Душа любить!».

Відомо, що існує також колективна Душа (сім'ї, міста, нації, народу), яку також варто розвивати. У колективній Душі містяться усі емоції, думки, інстинкти та пристрасті усіх членів відповідного колективу. Вочевидь, щоб піднятись над «сірою масою», досягти успіху в будь-якому колективі, - треба підняти вище свій власний рівень свідомості за допомогою відповідних зусиль та самодисципліни. Від стану колективної Душі залежить стан справ у суспільстві та на планеті в цілому. Існує нагальна потреба постійно виховувати та удосконалювати колективну Душу. Бог нічого не робить проти волі людей чи окремої людини. Бог допомагає лиш тим, хто його про це просить. Душа та Дух – це інформаційні структури, Тіло – це матеріальна частина Душі.

Які ж проблеми виникають у людини на межі поєднання Духа та Тіла? Виходячи із самого лишень визначення Духа, стає очевидно, що між Духом і Тілом (або масою) людини існує вічний конфлікт. Багато хто ідентифікує себе з тілом, забуваючи, при цьому, що Тіло, всього-на-всього, - це транспортний засіб для Духа («упаковка», так би мовити). Тіло має слугувати Духу, допомагаючи йому розвивати Душу. Інакше людина потрапляє у полон протиріч, хвороб та душевних мук і страждань. Істинне возз’єднання з Богом, злиття зі своїм власним Духом, повернення до свого «Я» можливе тільки через свідоме підкорення та виховання тіла й Душі для того, щоб Дух мав можливість діяти у всій повноті та силі. Завжди варто пам'ятати, хто «в домі» господар...

Кожне нове втілення Душі – це пошук досягнення гармонії із Творцем, розвиток і удосконалення. Для свого розвитку Душа повинна ставати єдиним цілим із Богом, усвідомити свою власну індивідуальність.

Коротко можна підсумувати це так:

Людина – це Дух, який мешкає в тілі і у нього є Душа.

Дух – це той, ким людина є насправді.

Душа – це те, чим людина володіє.

Бог – це океан, а Дух – це краплина божественного океану в кожному з нас.

Людина – це Дух, що втілений у тілі.

Істинне «Я» – це і є Дух.

При поєднанні Душі і тіла утворюється особистість.

Душа – це наділена розумом тваринна частина людини.

Сенс життя – гармонія між Духом і Душею.

Для цього необхідно виховувати Душу, підкоряти її власній волі, наділяти її свідомістю та розумом.

Матеріальною частиною Душі є тіло.

Душа через структуру свідомості взаємодіє з реальністю, яка нас оточує.

Коли людина досягає рівня Творця, вона може змінювати реальність сама.

Душа та Дух – це інформаційні структури, тіло – транспортний засіб для них.

Тіло має слугувати Духу, допомагати йому розвивати Душу.

Відомо, що існує колективна Душа (сім’ї, колективу, міста, нації, народу).

У ній містяться усі емоції, думки, інстинкти та пристрасті всіх членів відповідного колективу.

Від стану колективної Душі залежить стан справ у суспільстві та на цілій планеті.

Майя Бадолбейлі пише: «Я – мысль Вселенной и ее частица. Я – проявление Бога на Земле. Я – дух несущий и душой гонимый».