У Коломиї 20 січня в останню путь провели Героя України Мирослава "Кривоноса" Симчича, який помер у віці 100 років 18 січня 2023 року.
Військовий, громадський діяч, політв'язень, який 32 роки провів у концтаборах — про життєвий шлях великого українця розповідає Фіртка.
Дитинство
Народився Мирослав Симчич 5 січня 1923 року в селі Вижний Березів Косівського району Івано-Франківської області ще за часів існування Польської Республіки.
На його патріотичне виховання великий вплив мав дядько матері — командир Гуцульського куреня Української Галицької Армії (УГА) Григорій Голинський.
У шкільні роки Симчич мріяв бути козаком, а тому вирішив готуватися до цього численними сутичками з ровесниками-поляками. В одній з таких своїх пригод він навіть побив сина місцевого війта (керівник місцевого управління — ред.), за що його виключили зі школи на певний час.
Найуспішніша битва
У 1941 році Мирослав Симчич вступив до юнацької мережі ОУН — звідси й починається бойовий досвід. Уже 1944 року його призначають командиром новоствореної Березівської сотні.
Рушірський бій можна вважати блискучою перемогою під керівництвом "Кривоноса" — усього за дві з половиною години повстанці знищили майже всю резервну дивізію НКВС, що йшла на допомогу своїм частинам у Космачі, — а це було близько 405 ворожих солдатів та офіцерів на чолі з генералом-майором Миколою Дергачовим.
Такий блискавичний успіх можна пояснити тим, що Мирослав Симчич добре знав місцевість, а тому бійці УПА змогли зробити ідеальну засідку на схилах, коли замаскувались у снігу.
Сотенному УПА тоді навіть не завадило бойове поранення: розривна куля влучила йому в ліву руку. Командир вирішив не говорити про це підлеглим, аби не знижувати бойовий дух. Лише наприкінці бою Мирослав Симчич знепритомнів від втрати крові.
Усього в "Кривоноса" було 42 успішні бої.
Арешт і табори
1949 року Мирослав Симчич був арештований за участь в УПА. Лише дивом він вижив у жахливих умовах етапів та концтаборів.
Загалом через радянське ганебне "правосуддя" український боєць відбув в ув'язненні 32 роки, 6 місяців та 3 дні.
У 2008 році Мирославу Симчичу встановили прижиттєвий пам'ятник у Коломиї. А 11 травня 2013 року він став почесним громадянином Львова.
На пенсії жив у Коломиї, що на Івано-Франківщині. Був почесним громадянином Коломиї.
Лише 15 січня 2017 року Косівський районний суд реабілітував Мирослава Симчича та зняв з нього усі радянські звинувачення за поданням Івано-Франківської обласної прокуратури.
Фото: зі сторінки очільниці Івано-Франківської ОВА Світлани Онищук
Наприкінці 2022 року міський голова Івано-Франківська Руслан Марцінків вручив Герою України відзнаку до 80-ліття УПА. Цього разу посадовець ще раз привіз йому відзнаку — Почесного громадянина міста, але цього разу вже посмертно.
"Він не зламався, він не втратив віри в Україну і свій народ. Тому й ми повинні пам’ятати таких визначних постатей.
«Кривоніс» був легендарною людиною, творцем історії українського визвольного руху минулого століття.
Дякуємо за те, що своїм міцним українським духом надихав та продовжує надихати нас на боротьбу за українську незалежність", — прокоментував очільник міста.
Своїм прикладом жертовності Мирослав Симчич, безумовно, надихає українських захисників на боротьбу за незалежність України проти підступного ворога. Сьогодні старший син легендарного сотенного УПА Ігор в лавах Збройних сил України продовжує справу батька — боронить рідну землю від загарбника.
Україна втратила визначну особистість, однак пам'ять про Героя житиме вічно.
Фото: зі сторінки очільника Івано-Франківська Руслана Марцінківа
Редакція Фіртки висловлює щирі співчуття сім’ї, родичам, близьким та друзям з приводу непоправної втрати. Світла пам'ять Герою України!
Підписуйтесь на канал Фіртки в Telegram, читайте нас у Facebook, дивіться на YouTubе. Цікаві та актуальні новини з першоджерел!
Читайте також:
Мешкає у Коломиї: найстарший Герой України відзначив 100-літній ювілей (ВІДЕО)
