КОЖЕЛЯНКО ПРИХОДИТЬ…

 

Василь Кожелянко приходить до читача новим романом «Ефіопська січ». «Новим» у тому сенсі, що досі у повному обсязі окремою книгою він не виходив. А нині це сталося у івано-франківському видавництві «Лілея-НВ». І приніс туди свій рукопис сам автор ще, як був живим. Навіть висловлював побажання щодо оформлення. Це розповідає видавець Василь Іваночко. Справа була так, що коли вони познайомились і йшла мова, аби щось друкувати, то Іваночко сказав, мовляв, напишеш щось таке, як «Дефіляда в Москві», то принось і поговоримо. От Кожелянко і приніс «Ефіопську січ». Все ішло туди, куди, врешті, прийшло, себто до книжки. Хіба струсом виявилась смерть автора 22 серпня 2008 року. І потреба видавати «Ефіопську січ» не те щоб зникла, а перестала бути «актуальною». Зрештою, куди поспішати? А в підсумку вийшло дуже симпатичне видання як поліграфічно, так і естетично у значенні якості тексту.

 

Перша презентація роману відбулася у Івано-Франківську. Її проводили приятель і співробітник Василя Кожелянка літературознавець Олександр Бойченко та письменник Тарас Прохасько. На самому початку останній зауважив, що така зустріч є трохи дивною для історії сучасної української літератури, бо нам доводиться лише звикати до подібного формату, коли йдеться про сучасного письменника, якого, проте, з нами вже нема. Це є сумно, але таке буде щораз частіше.

 

Бойченко ж зачитав своє есе «Різниця», яке починається зовсім нейтрально, але завершується Кожелянком, хоча ім’я так і не вказується. Зокрема, мова про мешканця міста Магадан, який майже півстоліття прожив у халупі, хоча мав можливість заробити собі чи не на п’ятиповерховий будинок, але цього не відбулося, бо не хотів напружуватись. «Іншої думки був мій добрий приятель, який усе життя прожив у буковинському селі й у ньому ж нещодавно помер. – повів далі Бойченко. – Помер, як шепталися на похороні, "по-дурному". Так, ніби вмерши "по-розумному", він би на третій день воскрес… Моєму приятелю було за 50, і він не мав ні дітей, ні бажання змагатися із сусідами. Старої, ще дідової хати, в якій він жив, йому могло б вистачити до кінця днів – і таки вистачило. Але останні кілька років він будував нову і на моє "навіщо?" відповідав: "Бо сільський чоловік мусит поставити свою". Він будував нову хату, яку не мав кому залишити, і помер майже дослівно напередодні її освячення».

 

Кожелянко серйозно вважав, що сільський чоловік мусить поставити свою хату, інакше незрозуміло навіщо живе на світі. Приятелі підкреслюють фундаментальність, з якою той підходив не лише до роботи, що мус нащодень виконувати по господарству, а й до письма. Перед тим, як братися за роман, він обкладався книжками і спочатку мусив досконало довідатися про атмосферу, події, тло, а вже відтак починав фантазувати. І така доцотність (прискіпливість) конче важлива для письменника, бо ж, беручи книжку до рук, читач апріорі розраховує на її точність.

 

Окрім того, як висловився Бойченко, Василь Кожелянко був, «дуже нормальним» як на письменника. Його цікавив літературний процес, але не довколалітературні «шкандалі». Проте, і сам був активним учасником цього процесу, позаяк писав багато і добре. Він пройшов «звичний» шлях «пересічного» літератора. Переміг у відповідному конкурсі, видав кілька збірок поезій, паралельно працював у газеті. До прози прийшов трохи пізно. Перший роман, який, проте, відразу приніс відомість – «Дефіляда в Москві» (1997) – видав у сорок років. Критики, не довго думаючи охрестили його «майстром альтернативної історії» і пішло-поїхало. Протягом десятиліття, один за одним вийшли романи «Конотоп» (1998), «Людинець пана Бога» (1999), «ЛЖЕNostradamus» (1999), «Котигорошко» (2000), «Тероріум» (2001), «Срібний павук» (2003), «Третє поле» (2007).

 

І справді, Василь Кожелянко найвиразніший український автор, який працював у жанрі «альтернативної історії». Проте не всі з перелічених романів варто сюди зачисляти. Також у іншому ключі побудована книга прози «Логіка речей». Однак, щойновиданий роман «Ефіопська січ» навіть дуже альтернативний і, водночас, не менш історичний. Він складається із «Замість прологу» та «Епілогу», які цілком випадають з того часу і простору, в яких розгортається основна частина. Це дуже показовий прийом Кожелянка. У пролозі описана якась астральна битва між людиною, яку звати А. А. (нескладно розшифровуємо – Адольф Алоїзович) і християнським старцем. У підсумку Гітлер програє і вони розходяться. А потім аж у епілозі довідуємося, як це пов’язано з основним сюжетом. І відразу натрапляємо на альтернативну історію.

 

Дія відбувається у недалекому майбутньому, де наша нинішня столиця такий собі Київський халіфат і двоє персонажів тікають звідти в Ефіопію, бо вони щось почули про християнство, а єдине місце, де воно ще є – якраз Ефіопія. А дізнаються про це з єдиної радіохвилі, яку можуть чути – «Свободная Сібірь», де крутять світську музику і китайською мовою проповідують цінності свободи. І тоді розуміємо, що один із героїв епілогу перетнувся з християнським самітником з основної історії, і саме той самітник у пролозі переміг А. А.. Проте, вся центральна частина – суто історичний роман про те, як дрібний русинський шляхтич Петро Павло Горностай-Лазаревський, після вчиненого злочину, на який його підмовили, мусить кудись тікати і тому тікає на Січ. Там він стає простим козаком Павлом Лазаренком, і у першому ж поході потрапляє у турецький полон, а звідти, разом з іншими полоненими втікає куди вдасться. Згодом виявляється, що на їхній галері найчисельніші ефіопи, а тому, більшістю голосів вирішують пливти до Ефіопії.

 

У добрій реалістичній манері історичного роману виписані характери, події та їхня логіка. Далі із козаком Павлом Лазаренком трапляються всілякі пригоди, врешті він потрапляє на річку Ніл, де організовує Козацьку Січ і наводить відповідний лад. Єдине, чого йому не вдається навчити ефіопів – це їсти сало і пити самогон.

 

Проте, якщо пошукати глибшої ідейності, то й на неї натрапимо. Власне, вона добре вловлена вже в анотації: «…спроби через головного персонажа, козака Павла Лазаренка, відстежити два засадничі архетипи українства – "мати, в сенсі володіти" і "зрадити"». Вся історія Павла Лазаренка (неважко здогадатися, чому його саме так звати) – це історія людини, яка хоче мати. І таке бажання добре, але, водночас, аби «мати» він іде на «зрадити».

 

Ще, Олександр Бойченко наголосив на даті написання твору, а це травень 2004 р. – грудень 2005 р. Себто найвища хвиля українського піднесення після Помаранчевої революції, а Кожелянко дописує роман про такого суперечливого героя. Далі можуть бути риторичні запитання і цілком конкретні відповіді. Зокрема, в одному з інтерв’ю, коли його запитували про письмо Василь Кожелянко мовив: «Перший план – це суто розважальне чтиво, і тому я вибрав такий стиль: уникав різних потоків свідомості, мікшування часових проміжків – абсолютно прозора описовість. Сам люблю читати таке чтиво, тому мене дратує твір, у якому сама тканина тексту навмисне ускладнена. Наприклад, Джойса я читав три роки, бо треба було прочитати, але не скажу, що отримав насолоду від нього. Тому я вибрав такий стиль – простий, зрозумілий – а під нього вже монтував різні підтексти». – І файно сказано, хіба додам, аби не лінувались тих підтекстів шукати.

 


01.06.2011 Василь Карп'юк 2380 3
22.07.2025
Дарина Кочержук-Слідак

Прокуратура бореться з незаконним захопленням лісів, але корупція гальмує справедливість.  

591
17.07.2025
Катерина Гришко

Родичі пробачили хлопцю, знаючи про «своєрідний характер» загиблої і його нелегке дитинство, і просили в суді застосувати менш суворе покарання.  

3160
13.07.2025
Вікторія Матіїв

Дружина полеглого воїна Любов Галько розповіла журналістці Фіртки, яким був Руслан Галько — у повсякденному житті, в родинному колі та на фронті.

21296
09.07.2025
Тетяна Дармограй

В інтерв’ю професорка кафедри судової медицини Івано-Франківського національного медичного університету Наталія Козань розповіла про процес та методи ідентифікації тіл загиблих військових, виклики, з якими стикаються фахівці та чому ця робота — це насамперед про гідність.  

2088
05.07.2025
Вікторія Косович

Про те, що таке фемінізм, як він розвивався в українському суспільстві та чому його не потрібно боятися, Фіртка поспілкувалася з журналісткою та письменницею, авторкою книги "Слово на літеру "Ф" Іриною Славінською.

1582 1
30.06.2025
Тетяна Ткаченко

Про актуальність проблеми больового синдрому в периопераційному періоді журналістці Фіртки розповів завідувач кафедри анестезіології та інтенсивної терапії Івано-Франківського національного медичного університету, професор Іван Тітов.  

2453

Найперше в цій історії із законом, що позбавив антикорурційні органи «незалежності», тішать молоді люди, які протестують. Щирі, світлі, небайдужі, впевнені своїй правоті…

360

Протягом своєї історії християнство завжди використовувало найсучасніші на той час технології для проповіді Євангелія.  

259

Я відкладаю роботу над перекладом книги. Виходжу з кабінету, де практикував Вольфганг Льох, засновник психоаналітичного об'єднання... Спускаюся повз книжковий магазин, де збиралися тюбінгенські філософи, і де Ернст Блох шукав світлі сторони соціалізму. Повертаю ліворуч і натрапляю на інший книжковий магазин, де працював і писав Герман Гессе...

842

По соцмережах пішла дискусія про зрізані кілька дерев (ялинок) на Івано-Франківській Площі Ринок. «Політично» мотивований ґвалт наростає. Аж до вимог «засадити» ринкову площу деревами та зробити парк.

2253
21.07.2025

Час останнього прийому їжі може впливати на здоров’я не менше, ніж її склад.  

268
13.07.2025

Першими жнива на Прикарпатті почали хлібороби Покуття.

543
10.07.2025

У сучасному ритмі життя готувати "здорову вечерю з трьох страв" щодня — радше мрія, ніж реальність. Але це не означає, що збалансоване харчування — лише для тих, хто має багато часу. Навпаки: з правильним підходом можна харчуватися повноцінно, навіть маючи 15–20 хвилин на день.  

1088
21.07.2025

У Святому Письмі є притча, що вчить милосердю і взаємодопомозі, яку часто наводять як приклад для сучасного суспільства.  

256
17.07.2025

На Прикарпатті готуються до щорічної Всеукраїнської Патріаршої прощі до Галицької Чудотворної ікони Матері Божої у Крилосі. Проща відбудеться 2-3 серпня.  

868
15.07.2025

Християнська родина — це не лише осередок любові й підтримки, а й «домашня Церква».  

835
11.07.2025

П'ятого серпня цього року в часі прощі з нагоди вшанування чудотворної ікони Гошівської Богородиці відбудеться презентація нової ікони тифлографічно-акустичного типу «Богородиця з Гошева».  

754
11.07.2025

Історія занепаду пам’ятки архітектури та боротьба за його повернення громаді.

8323
22.07.2025

Сенатор-республіканець Ліндсі Грем, який є ініціатором нових санкцій проти Росії, заявив, що президент США Дональд Трамп «надере зад» Володимиру Путіну, підписавши законопроєкт про вторинні санкції для країн-покупців російської нафти.  

406
15.07.2025

У понеділок, 14 липня, генсек НАТО Марк Рютте під час зустрічі із президентом США Дональдом Трампом у Білому домі нагадав президенту США, кого Росія відправила керівником делегації на переговори до Стамбула.

1165 5
10.07.2025

«Більдерберзький клуб» — одна із найбільш загадкових закритих «тусовок». Зустрічі клубу щороку тривають кілька днів щоразу в іншому місці.

2261 4
09.07.2025

Президент США Дональд Трамп, аби втримати пУтіна від вторгнення в Україну, погрожував російському диктатору «розбомбити Москву до бісової матері».

959