Риба невідомого походження
У яку саме школу ідемо, журналістам повідомили лиш за годину до перевірки. Рівно о десятій ранку збираємося при вході у ЗОШ № 11. Чужих тут помічають одразу і просять спочатку пройти в кабінет директора, пише Репортер.
Заходить голова асоціації Петро Хмельовський. Усе вирішується швидко – в їдальню йти можна, а підприємець, яка надає тут послуги з гарячого харчування, зараз прибіжить, вона працює ще й зі школою № 3, тож зараз там.
Їдальня – в підвалі, маленька, але чиста. Чергові старшокласниці розливають чай, скоро прийдуть малюки. Поки інспектори замовляють страви – картопляне пюре, два салати – бурячковий і морквяний, гречаник і сік – якраз прибігає підприємець Наталія Мазур.
«Що ж ви тільки мене перевіряєте?», – жартує захекана жінка.
Виявляється, на днях контролери були у третій школі, тож всі вже знайомі. Петро Хмельовський іде з нею на кухню. Решта пробує їжу.
«Сік смачний, – констатує голова ГО «Мами Прикарпаття» Мар’яна Вершиніна. – Пюре краще, ніж у третій школі, не таке водянисте, а гречаник взагалі мало чим відрізняється від котлети».
Технолог одного з ресторанів, яку запросили з собою, каже, що в салаті з моркви трохи забагато оцту, а в гречанику відчутні хрящики, але це можна списати на людський фактор.
Якраз заходять діти, стає дуже гамірно, чергові розносять страви – у меню макарони, салат та той же гречаник. Діти, як діти, хтось вимітає тарілку до чиста, хтось не доїдає, але на питання журналістів кажуть, що готують тут смачно. Контролери ж беруться переважувати одну з порцій, вага показує, що не вистачає 40 г. Є питання до масла, яке у меню написано, але самі макарони виглядають сухими, і до печива, яке теж є у меню, але на столах ми його не побачили.
«Масло дають, але не у кожну тарілку окремо, а перемішують з усією порцією макаронів, – переконує Наталія Мазур. – Печиво видаємо вчителям, а вони уже потім роздають дітям. А щодо ваги, за правилами, треба переважити 10 порцій. Тут просто макаронів трохи недосипали, але ж вага гречаника у нормі?». Справді, з гречаником усе гаразд.
Хмельовський має зауваження до обладнання кухні, каже, стареньке. Але це вже не справа підприємця. До неї є претензія щодо документів – виявилося, що всі вони зберігаються в ЗОШ № 3, тож ми їх не побачили.
Оскільки перевірка закінчилася швидко, журналісти наполягли, аби іти у ще одну школу.
«Гаразд, ідемо в ЗОШ № 21, – каже Петро Хмельовський, – звідти були скарги». Дорогою пояснює, що було три дзвінки від батьків, які розказували, що тут залишки не викидають, а назавтра пускають на запіканки і т. д.
В їдальню прийшли якраз після сніданку, велика і простора, не те що попередня, але брудніша. Гостям тут явно не раді. Молодий чоловік, який стоїть за буфетом, представляється як «заввиробництва Ярослав Руміш». На кухню не пускає глянути навіть з порогу, показати сертифікати й медичні книжки погоджується лиш після того, як дивиться наші посвідчення. Поки збирає документи, замовляємо обід – борщ, пюре, рибна котлета, салат…
Хмельовський каже: те, що встиг побачити на кухні, примушує задуматися над версією батьків. Бо залишки сніданку не поскидали у відро для відходів – тарілки з недоїдками розставлені на столі.
Пробуємо. Борщ, як і салат, нормальні. А от пюре жахливе – водянисте і з відчутними грудочками. Та найбільше насторожує рибна котлета, усі зійшлися на тому, що вона має дивний присмак плісняви.
Нарешті заввиробництва несе документи. Нас цікавить риба, з якої зроблені котлети. «То хек», – каже він. А сертифікати, накладні? Чоловік довго шукає їх у папках, але нічого так і не знаходить. Зв’язуємося по телефону з підприємцем, який організовує тут харчування. Це мама Ярослава –Валентина Руміш. Жінка каже, що зараз у лікарні, а всі документи є, але вони в іншій школі – № 22, вона там теж працює.
Результати не тішать.
«Те, що ми виявили школі № 21, – це неподобство, – говорить Хмельовський. – Найбільше вражає, що вони якраз роблять на стіні велике патріотичне панно, розказують, як захоплюються героями Майдану і АТО, і так годують дітей…».
Мораторій на контроль
Як виявилося пізніше, ці перевірки наробили багато галасу серед освітян і підприємців. В управлінні освіти якраз була нарада під головуванням заступника міського голови Богдана Білика на тему харчування. І там це питання підняли.
«Підприємці акцентували на тому, що в Україні діє мораторій на проведення перевірок, – розказує начальник міського управління освіти Наталія Микула. – І не приховую, в кулуарах між собою говорять, що це спецзавдання, хтось готується до виборів… Вони кажуть, зрозуміло, якби стався якийсь випадок отруєння, але ж за останні 10 років такого не було. Як не було і скарг від батьків чи дирекції шкіл».
Як підсумок тієї наради учасникам «Батьківського контролю» відправили листа, де нагадують про мораторій і просять «дотримуватися вимог чинного законодавства». Разом з тим пояснюють, на кому ж у школах контроль за харчуванням.
«За законом за організацію харчування відповідає управління освіти, – каже Микула. – А от контроль і державний нагляд за якістю – на органах охорони здоров’я. На жаль, я ніде не почула, щоб вони покликали шкільну медсестру, в обов’язках якої цей контроль. Якщо вона допустила це меню, значить, воно пройшло контроль і вона несе за це відповідальність. Бо директор не має таких повноважень».
Тим, що все зійшлося на шкільних медсестрах, дуже обурилися в міській дитячій поліклініці. Медсестри саме їхні штатні працівники. Як пояснює завідувач Світлана Будащенко, медсестра в школі має дуже багато обов’язків. І вона не є працівником, який повністю відповідає за харчування.
«Наша медсестра перевіряє закладку продуктів, наявність їх відповідно до меню, стан здоров’я працівників кухні», – перелічує Будащенко. Разом з тим додає – наявність сертифікатів на продукти теж має перевіряти медсестра.
Але щодо конкретного випадку у 21 школі, коли не змогли показати документів на рибу, завідувач каже, коментувати поки що не може:
«Коли вона напише пояснення, як це сталося, тоді будемо говорити».
Плакатимуть усі
Все ж з якого боку не подивитись, у першу чергу за те, що дають дітям їсти, відповідає саме підприємець. Тож ми попросили прокоментувати ситуацію саму Валентину Руміш. Сказати, що жінка слів не добирала, – не сказати нічого.
«Ті неопитні практиканти, які хотіли мені насолити, будуть плакати гіркими сльозами, – емоційно відреагувала підприємець. – Та панянка, яка міряла котлету візиткою, я їй поміряю щось друге!».
З того монологу вдалося зрозуміти, що після перевірки вона відправила зразки страв на аналізи. В яку саме службу?
Документів на рибу, з якої зроблена ця котлета, громадським інспекторам показати не змогли
«Будете знати, коли матиму результати, – заявила Руміш. – Пройде такий репортаж… Просто той пан Петро погано знав, кого чіпає».
Чому не було документів на рибу?
«У мене база в 22 школі, я сказала, хочете, поїдьте, вам покажуть. Мені не лишили ніяких телефонів. Справа дійте до суду – всі будуть знати, – запевнила Руміш. – І взагалі, хто вони такі? Нині заборонені всі перевірки, яке мають право ходити?!».
Ось така непроста історія із простим шкільним обідом за 8 грн. Чим завершиться – подивимось. Одне можна сказати точно – першими у тому, аби дитині давали нормальну їжу, зацікавлені батьки. Не бійтеся зайти в їдальню та подивитися, що на її тарілці.
А гроші?
Задля справедливості треба сказати, що нині підприємці харчують дітей практично у борг. 567 тис. грн. – саме стільки їм винні за вже надані послуги. Як пояснюють у міському управлінні освіти, з 1 січня змінилася система фінансування шкіл. Якщо раніше всі видатки оплачували з міського бюджету, то тепер напряму з Києва – з державної освітньої субвенції. В першу чергу вона йде на зарплату, комунальні та електроенергію, а що лишається, то вже на оплату харчування. Грошей не стало. Тепер їх мають дати з міського бюджету. Як каже Микула, міська влада пообіцяла, що все буде, але треба зачекати чергової сесії.
