Українська армія поки що - модернізована радянська, як і російська.
Мусимо рухатись до рівня НАТО, говорить в інтерв'ю Gazeta.ua командир бригади тактичної авіації, полковник Юрій Погорілий. У Збройних силах України служить із 1993-го. Останні три роки - в Івано-Франківську.
Чи думали ви колись, що доведеться воювати з російською армією?
Уві сні такого не ввижалось. 2014-го для нас це стало потрясінням. У багатьох військовослужбовців є родичі в Росії, однокласники, одногрупники. З початком агресії вони перестали спілкуватися з нами. Були навіть погрози.
Чи розглядали в українських Збройних силах Росію хоча б як можливого противника?
Ні. На всіх навчаннях і заняттях умовний противник був із південного заходу. Вважалось, що конфлікт із Румунією більш імовірний.
Як війна почалася для вашої бригади?
Із сигналу "бойова тривога". Особовий склад зібрав речі, зброю, сів на машини і перелетів на оперативний аеродром. Це було в березні 2014-го. Вже був анексований Крим і на Донбасі почали захоплювати адмінбудівлі. Оперативної інформації було дуже мало. Були трохи спантеличені, але це швидко минуло. Всі були налаштовані виконати наказ і захистити Україну.
Масово діяла й реактивна артилерія, танки. Заходили величезні колони з РФ - цілі частини. Коли ми їх знищували, розуміли - це не шахтарі.
Повномасштабна ж агресія прийшла після 24 серпня, коли до завершення антитерористичної операції залишалися лічені дні. Заблоковані були бойовики і незрозумілі елементи на сході. І раптом зайшли цілі дивізії з території РФ. А доти на Донбасі було повне панування української авіації (укладені після Іловайського котла Мінські угоди забороняють застосування авіації у конфлікті на Донбасі. - ред.).
Навчити людину за один-два дні, навіть за два місяці, використовувати систему ППО неможливо. Було зрозуміло, що там діють професійні, кваліфіковані військовослужбовці, застосовують високоточну зброю.
І в трагедії з малайзійським боїнгом?
Так. "Бук" не показує, що то за літак. На екрані видно просто точку. Я так розумію, вони захопили найбільшу ціль, яку побачили, і по ній випустили ракету. Сама установка "Бук", без системи радіотехнічної розвідки, має маленький фокус дії, максимально - 12 градусів. Тому вони, що перше захопили, туди й поцілили. Що було далі, ми пам'ятаємо.
Смішно, що росіяни намагалися звинуватити українців. Мовляв, наш Су-25 міг збити боїнг. Будь-який льотчик розуміє, що штурмовик не міг цього зробити. Він літає тільки до 7 тисяч метрів. А боїнг збили на висоті 11 тисяч, і швидкість у нього була недосяжна для штурмовика.
У вересні 2014-го польоти української авіації припинили через втрати і масове застосуваня систем ППО противником?
Через це також. На той час у кожному підрозділі противника вже були такі системи. Їх постійно переміщали і фактично повністю закрили ними повітряний простір. У принципі, можна було подолати ці системи, авіаторів учать цьому. Були б більші втрати, але якби було потрібно - ми б виконували наказ.
Ви особисто здійснювали бойові вильоти?
Так.
Що відчували?
Нічого. Робота.
Це був ваш перший бойовий досвід?
Так.
Що це були за завдання?
Не можу про це говорити.
Коли потрібно застосовувати авіацію?
Спочатку розвідка визначає місце, де розташований противник. І першою, для зменшення втрат наземних військ, задіюють авіацію. Тому що це високоточна зброя. Дуже ефектна й ефективна і для знищення противника, і для подавлення його морального духу.
А для підвищення нашого?
Винищувач МіГ-29 літав над окупованим Слов'янськом. Це була чисто психологічна атака. Не можна було застосовувати озброєння в місті. Розліт осколків був би близько 300 метрів, там було б масове побоїще. Щоб відігнати людей від колони нашої техніки, виконували прольоти над нею. Мали показати своїм, що про них не забули, підняти їм бойовий дух.
Які основні досягнення авіації за час її використання в АТО?
Перше - деблокування Краматорського аеродрому к квітні 2014 року. Там була незначна кількість наших військовослужбовців. А захопити його прибуло до 300 бойовиків. Тільки застосування авіацією зброї відлякало їх. У Донецький аеропорт наші люди зайшли також тільки завдяки авіації. Там теж використовували зброю. У бойовиків була істерика і - повний КамАЗ тіл.
У липні 2014-го український штурмовик Су-25 був збитий російським винищувачем.
Так, біля Савур-Могили. Але цей факт задокументувати не вдалося, бо російський літак випустив ракету з території РФ поблизу українсько-російського кордону.
У вашій бригаді були втрати?
Людських, слава Богу, ні. У техніці - так. Два літаки втратили в липні-серпні 2014-го. Перший збили біля Жданівки з ПЗРК, другий - за Луганським аеропортом, швидше за все з новітньої російської установки "Панцир". Випустили вісім ракет за короткий час. У інших комплексів ППО немає в боєкомплекті стільки.
Важко було втрачати техніку. Сидіти, чекати і знати, що нічого не можеш зробити - оце гірше всього. Спочатку була інформація, що один із пілотів загинув. Люди по два, а то й по вісім днів виходили із захопленої ворогом території.
Росіяни на Донбасі випробовують озброєння?
Швидше за все. Зробили полігон з Донбасу й тестують нові зразки техніки. Ще й утилізують все те, що завалялось на складах.
Чи потрібні зараз активні бойові дії?
Цей шлях буде дуже кровопролитний. Там багато російської техніки. Москва в такому разі знову введе війська і буде масштабне протистояння.
Другий варіант - домовленості. Однак поки Путіна не притиснуть дійсно чимось важливим, ніхто не виконуватиме їх. Для нього така ситуація вигідна. Ми втрачаємо гроші і сили, тримаючи на передовій велику кількість військ.
Не буває вічних воєн. Будь-яка колись закінчується. Але на яких умовах? Нам потрібно стояти на наших. Бо будь-яка поступка тій стороні буде розцінена як зрада. Скільки людей загинуло - понад 2500 військових і ще більше цивільних. Тому той, хто піде на поступки - це буде політичний труп.
У Росії також патова ситуація. Якщо Путін поступиться, він так само буде політичним трупом. А 40-тисячна озброєна банда повзає по Донбасу, і її кудись потрібно "діти". Там зібралась вся шваль, місцева і російська. У Росії їх ніхто не чекає. З того боку стоїть ціла армія, щоб вони не розбіглися по країні. Дали мавпі гранату - тепер не хочуть її випускати з клітки.
Деякі експерти кажуть, що сили на кордоні Кремль нагромаджує для наступу на Україну.
Щоб армія могла просуватись на території противника під час масштабної військової операції, потрібно підготувати запас, резерв, обоз. Треба спочатку створити матеріальну базу. Такого на кордоні на сьогодні не спостерігається. Російські війська там стоять, щоб бойовики не чкурнули в бік Уралу чи Краснодара. На Донбасі вже грабувати фактично нічого, тому їм треба нове поле для наживи.
Який отриманий в АТО досвід Ви б виділили?
Раніше авіація не виконувала польоти на надгранично малих висотах. Були 200, 100, 50 метрів. Але в АТО, виходячи з ситуації, щоб не потрапити в зону ураження ворожої ППО, авіація почала знижуватися до висоти 5-10 метрів. Такого за мирного часу ніхто б не дозволив.
Якісь були несподівані проблеми?
Те, чому вчили в мирний час, десь не згодилося. У реальних бойових умовах задачі виконуєш фактично на інтуїтивному рівні.
Більшість інформації про застосування авіації в АТО засекречена. Коли країна зможе дізнатись про своїх героїв?
Гадаю, частину даних розсекретять, коли закінчиться АТО. В Ізраїлі льотчики більше засекречені, ніж Моссад (політична розвідка Ізраїлю. - ред.). І це правильно. Льотчиків небагато. Щоб підготувати одного, потрібно три-чотири роки. А це час, якого в умовах сучасних бойових дій не буде. Мало навчити пілота взльоту-посадці. Зараз не Друга світова, і бойові машини - дуже дорогі. Сучасний літак коштує мільйони доларів.
Скільки літаків за часи незалежності отримали ВПС?
Нових? Жодного. Відремонтовані, модернізовані є. Сьогодні літаки МіГ-29 виготовляють у РФ. Ми ж не можемо купувати їх в агресора.
Але ж рано чи пізно нам доведеться вирішувати цю проблему?
Якщо ми взяли курс на НАТО, то потрібно рівнятись на їхні стандарти та на їхню техніку. Це буде важко, дорого, але доведеться.
Якій бойовій машині блоку НАТО ви віддали б перевагу?
Найкраще було б закупити F-35 (винищувач-бомбардувальник останнього покоління американської компанії "Локхід Мартін Аеронавтікс". - ред. ). Тільки б через те, що вони в нас є, ніхто б до нас більше не поліз. Цей літак - ціла система, яка веде бойові дії фактично автономно.
У вас в бригаді були спільні навчання з військами НАТО?
Були. Поки що не бойові, а відпрацювання з транспортними літаками - щоб зрозуміти їхню систему.
Як успіхи?
Вже налагодилась взаємодія з верхніми штабами, а далі самі військові швидше знайдуть спільну мову. Поки що вагомим є мовний бар'єр. Небагато льотчиків знає достатньо добре англійську, а в військах НАТО вона робоча. У радянській системі вчили англійської так, щоб її ніхто не знав. Зараз молоді лейтенанти приходять уже із знанням мови.
Як взагалі оцінюєте натівську систему?
Позитивно. До цього потрібно рухатись. Поки що в нас десь така, як і в Росії - модернізована радянська.
Рано чи пізно доведеться її змінювати. Який запас міцності в нашої авіації?
Десь 10 років.
Скільки потрібно коштів, аби замінити радянські літаки на нові?
Це комплексне завдання і не один мільярд доларів.
Ваша бригада брала участь в АТО дуже активно.
За півроку, з березня по вересень 2014-го, здійснила 110 бойових вильотів. Це другий показник після штурмовиків. За добу льотчик міг мати до трьох вильотів.
Що змінилось у Вас у бригаді за останні три роки?
2013-го бригаду планували скоротити і зробити з неї ескадрилью, тобто зменшити вдвічі. Суспільство до кінця не розуміло необхідності Збройних сил. Нас називали дармоїдами. Зараз свідомість людей змінилась. Зріс авторитет Збройних сил.
Найбільший позитив - у нас з'явилась мета. Покращилося забезпечення грошове, речове, матеріально-технічне. Збільшилась інтенсивність підготовки льотного складу. Вийшли на рівень підготовки, про який і не мріяли. До війни льотчик мав 3,5 години на рік нальоту. Зараз - мінімум 20-30, залежно від класу льотчика. Доходить і до 100 годин. А це, так би мовити, ударна складова. Це все впливає й на моральний стан військовослужбовців. Люди вірять у свої сили. І в те, що народ дбає. І держава вже, слава Богу, повернулась до нас обличчям.
Що можемо протиставити російській ППО?
Нещодавно відбулися випробування нової ракети ППО (ракетний комплекс "Грім". - ред.). Успішні. І ви пам'ятаєте, яку хвилю обурення це викликало в РФ. Робота триває. Бо ми знаємо про потужності російської авіації, і цьому треба щось протиставляти, - каже підполковник Олександр Кухарук, заступник командира бригади по роботі з особовим складом.
Скільки уваги приділяють авіації натівців?
У них авіація сама не воює. Там ціла авіакосмічна система. Супутники, безпілотні системи сильно розвинені, - продовжує замкомбрига. - Інформація буквально за секунди потрапляє для оперативного вирішення в єдиний центр. Коли з моменту виявлення ворожого об'єкта до його знищення проходить 2-3 хвилини (у нас це займає до 30 хвилин), то це дуже ефективна система. І це стосується як повітряних, так і наземних цілей. Із такою системою відпадає необхідність наземних операцій.
Нещодавній удар по авіаційній базі в Сирії - підтвердження цього (7 квітня два військових кораблі США випустили 59 ракет "Томагавк" по авіабазі, з якої війська президента Башара Асада здійснили хімічну атаку в провінції Ідліб. Пошкоджено або повністю знищено 20% бойової авіації сирійської урядової армії. - ред.). Знищення літаків прямо в системі залізобетонного укриття - це на 100 відсотків ефективна операція. Якщо на базі залишилось 1-2 літаки, то її можна вважати знищеною. За лічені хвилини і без людських втрат.
За останньої операції в Іраку збройні сили США зробили наголос на авіаційно-космічних силах. Морська піхота тільки зачищала міста.
Чи є зараз стратегічні плани задіяння авіації в нашій війні?
- Однозначно. Продумують різні варіанти розвитку подій, спостерігають за ситуацією. Це моя суб'єктивна точка зору, але як тільки почнуться серйозні бойові дії, на території України розгорнуть контингент НАТО. І він буде брати активну участь у цих боях. Так просто нас ніхто не залишить, - продовжує Олександр Кухарук.
Звідки така впевненість? Кажуть про кризу в НАТО, навіть країни Балтії сумніваються, чи будуть їх захищати.
До удару по Сирії також багато хто сумнівався в НАТО. Цю думку просто намагаються нам вкласти в голову. Це - один із моментів інформаційної війни. Танки американські неквапом їдуть до східних кордонів Польщі й Балтії. І авіацію вже перекинули, постійно розширюють контингент.
За належного фінансування за скільки років ЗСУ будуть готові до вступу в НАТО?
Нас туди не тягнутимуть. Тут важливе наше бажання приєднатися. Якщо вони побачать його - ввійдемо в Альянс за півроку. Ви думаєте, у Румунії, яка вступила в НАТО, краща армія, ніж у нас?
НАТО - це не такий собі чоловічий клуб. Це в першу чергу геополітична організація. І тут армія, її якість, кількість - це просто один із факторів. Навколо нього ще купа різних питань: стосунки між країнами, важелі у світі, порушення - не порушення рівноваги. А зараз вона вже порушена. Раніше Україна була в колі геополітики Росії. А зараз цей важіль пішов в інший бік, і прийшов момент, коли НАТО можна сміливо сказати, що Україна нам потрібна. І це буде суто політичне рішення.
Війна на сході - це один із моментів затримки вступу України в НАТО. У статуті Альянсу сказано: у країні, яку приймають, не має бути конфліктів в дії - міжкордонних, внутрішніх, будь-яких. Те ж саме в Грузії з Абхазією чи в Молдови з Придністров'ям. Таким чином Росія намагається залишити ці країни в сфері свого впливу.
