Коломия: чим привабити туристів, крім писанки й Гуцульщини

 

Площа Ринок із ратушею 1877 року та центральні вулиці із забудовою кінця ХІХ – початку ХХ ст. ніби зійшли зі старих листівок Коломиї. Поміж заростей виноградної лози на стіні ринкового ряду можна помітити вказівник "ul. Bazarowa" з польської доби

Коломия – дуже колоритне місто на Галичині, варте перших туристичних призів серед вітчизняних міст у категорії "з населенням до 70 тисяч".

На відміну від багатьох інших міст, де стару забудову історичного центру понівечили безсистемними вкрапленнями сучасних архітектурних покручів, у Коломиї вона збереглася чудово.

"Яке місто найгарніше у світі?" - за відповіддю на це запитання можна ідентифікувати справжнього гуцула в будь-якій точці Земної кулі. Коломия – центр Покуття й ворота в Гуцульщину. Перша письмова згадка про місто з такою назвою датована записом у Галицько-Волинському літописі за 1241 рік, хоча очевидно, що саме поселення існувало значно раніше.

У середині ХІІІ ст. це вже було типове середньовічне місто – з укріпленим замком-фортецею в центрі та посадом із дерев’яними будинками простого люду.

Коломию зробило ласим шматком вдале географічне розташування: на торговельному шляху з північних
провінцій Римської імперії до слов’янських племен, у регіоні, багатому сіллю, що на той час була цінною валютою.

Шкода, що до наших часів не дійшли ані замок, ані тодішня дерев’яна забудова. Історичне українське місто "коло Мия" (потік біля річки Прут) 1405 року отримало Магдебурзьке право, пережило як польську колонізацію, так і численні татарські й турецькі набіги та підпали. Після деяких із них знищене вщент поселення доводилося відновлювати "з нуля".

Після приєднання Галичини до Австрії 1772 року в розбудові міста почався якісно новий етап. Це період розквіту Коломиї – як економічного, так і культурного та архітектурного. Завдяки вдалим реформам австрійського уряду столиця Покуття вийшла на рівень розвинених європейських міст.

Саме в той період в околицях було закладено п’ять німецьких колоній, що також позначилося на розвитку і подальшій "європеїзації" міста.

Коломийську розбудову проводили під контролем архітекторів-фахівців, із дотриманням відповідних норм і традицій. Як можна переконатися й зараз, це дуже посприяло створенню привабливої зовнішності міста.

Серед вартих особливої уваги споруд із того часу – низка житлових будинків та офіційних установ із характерними балконами й ліпниною, залізничний вокзал (1866), гімназія ім. Грушевського (на початку ХХ ст. - заклад урсулянок), нині дещо занедбана будівля товариства "Сокіл" (1895), де за часів ЗУНР розміщувалася старшинська школа Української галицької армії…

Ясна річ, центр Коломиї прикрашають храми. Домінує сучасний Катедральний собор Преображення Христового. А зі старих часів дійшли церква св. арх. Михайїла (1871), костел св. Ігнатія Лойоли (1897), церкви Миколи-Чудотворця (1875) та священомученика Йосафата (1762).

Трохи захаращених дворів та квартали непрацюючих підприємств, розташованих за кілька сотень метрів від Ратуші, виказують у Коломиї мінуси звичайного провінційного міста. Якісних кав’ярень і пивниць теж обмаль. Втім, для туристів тут завжди будуть свої «смаколики». Насамперед це два музеї, унікальні в своєму роді. Інших таких у світі немає.

Перший – Національний музей народного мистецтва Гуцульщини і Покуття. Він розташований у будівлі колишнього Народного дому, спорудженого на кошти громади в 1896-1902 рр. Це перший на теренах Західної України музей українського мистецтва, що відкрився в 1926 році.

На двох поверхах тут можна побачити чудові вироби гуцульських майстрів із різьблення по дереву, гончарства, розпису, кераміки, меблі, сільгоспзнаряддя, зразки народного одягу, предметів побуту, музичних інструментів.

Сумки-ташки ХІХ ст., пояси-букурійки та череси дають фору нинішнім брендовим моделям.

Цікаво дізнатися, як виглядають вишукані чепраги та лускоріхи.

У наступних залах милуємось зразками малярства та зібранням гуцульського іконопису на дереві й склі, інтер’єром гуцульської хати; заходимо в меморіальну кімнату відомого письменника Андрія Чайковського, який свого часу квартирував у цьому приміщенні.

А перлиною колекції можна вважати різьблену скульптуру «Добрий пастор» XVIIІ ст. роботи славнозвісного Івана Пінзеля.

Неподалік - Музей писанкового розпису. Напевно, це головний туристичний "маст хев" Коломиї. Фото на тлі величезного розмальованого «яйця», яке вважають "найбільшою писанкою у світі", – обов’язковий пункт екскурсійної програми для відвідувачів міста.

У цій оригінальній будівлі представлена найширша експозиція писанок з усіх куточків України, роботи українців з різних континентів, а також сакральні розмальовані яйця з багатьох країн світу. Щоб ви знали, свої писанки є не лише в Польщі, Німеччині, Швеції, а й у Китаї, Пакистані, Шрі-Ланці.

Окремий стенд у Музеї писанкарства присвячений «автографам» відомих відвідувачів та політиків. Під час відвідин музею навіть президентам тут вручають чисте яйце і писачок, запрошуючи долучитись до писанкарства.

До того, як у 2000 році музею подарували «профільне» приміщення, колекція квартирувала в найстарішій споруді Коломиї. Місцевий краєзнавець Олег Мірошниченко вважає, що вона пережила всі татарські навали й дійшла до наших часів із 1587 року. Інші історики зазначають, що на надпоріжнику південних дверей збереглася дата побудови — 1709.

Ідеться про дерев’яну церкву Благовіщення Пречистої Діви Марії, розташовану на міському цвинтарі, неподалік від автовокзалу.

У Коломиї вам можуть сказати, що 2013 року храм із чудовим іконостасом увійшов до Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО, але насправді в офіційному списку 16 "дерев'яних церков Карпатського регіону Польщі та України" цієї сакральної споруди немає.

Натомість інший міф коломияни створили більш вдало. На площі Відродження, з протилежного боку від Ратуші, на стіні наріжного будинку бачимо меморіальний знак, присвячений "першому українцю, який приплив в Америку". Це Іван Богдан – склодув, тесля й корабельний майстер.

Про те, що такий чоловік прибув до Нового Світу в жовтні 1608 року, згадано в "Достовірних записках про подорожі й пригоди капітана Джона Сміта у Європі, Африці та Америці" (1630).

Українська діаспора у США вважає Богдана "першим українцем Америки" і ще в 1970-х роках вшанувала його в поштових листівках. За іншими версіями, це русин або поляк-кашуб.

Довести протилежне складно, а це ж така справа – "хто перший встав, того і капці". Он у Генуї теж немає метрики про народження Христофора Колумба, а для туристів ніби медом намазано будинок, де буцімто народився видатний мореплавець.

Ви навряд чи сфотографуєтесь біля історичного будинку зі знаком на честь Івана Богдана, не захопивши в кадр яскраво-червоне гасло крамниці, де торгують джинсами й іншим одягом. І це – окрема тема, що віднімає бали від туристичної привабливості Коломиї.

Історичний центр покутської столиці настільки загиджений потворними, викличними вивісками та рекламами магазинів, що розгледіти за ними історичне обличчя міста досить непросто. У забудованих за тим самим принципом містах Західної Європи (на першому поверсі – крамниця або ресторан, на другому – приміщення, де мешкали власники) діють досить суворі розпорядження місцевої влади щодо стилізованого оформлення фасадів. Слідування такому ж принципу в Коломиї неабияк підвищило б туристичну привабливість міста.

Але, на жаль, натомість у столиці Покуття маємо справу з кричущим несмаком. Плюс традиційне для України засилля стихійної вуличної торгівлі…

На щастя, «вивіскова» хвороба зачепила лише частину історичного центру Коломиї. Якщо відійти трохи вбік, милуватись старовинною архітектурою майже ніщо не заважає.

Варто зазирнути на вулицю Міцкевича, на початку якої стоїть колись гімназія, а нині - школа №1 ім. Василя Стефаника, де у 1883-1890 рр. навчався цей визначний український письменник. Так само тут гризли граніт науки Лесь Мартович, Марко Черемшина, Мирослав Ірчан, інші знані літератори й громадські діячі.

Особливою «фішкою» Коломиї могли б стати два цвинтарі, нині захаращені.

Католицький – місцина готична, територія для пиятик і дитячих ігрищ між надгробків. Картина справді дивна: зарослий бур’янами парк, сотні повалених хрестів, замшілі склепи з іменами німецької, австрійської й польської знаті, розкопані могили – наче після «"повстання живих мерців".

З іншого боку частину старовинних поховань сяк-так доглядають небайдужі поляки. І між цим – великий меморіал Січовим Стрільцям та бійцям УГА…

Ще один цвинтар тим паче міг би бути місцем паломництва іноземців. Єврейський.
Але з ним – ще складніше.

Містяни перестали сприймати цей сквер неподалік міського озера як кладовище і ставляться до нього як до місця відпочинку, прогулянок і розваг.

Ще не так давно більшість надгробних плит з іудейськими написами були тут прикидані землею (до речі, такими самими досі вимощені деякі двори). Міська влада не знаходить порозуміння з єврейською громадою, яка за фінансової підтримки одновірців з-за кордону пропонує план перетворення парку-цвинтаря на меморіальну територію.

Євреї роблять спроби з благоустрою парку – вже облаштували каркаси для "стін пам’яті", на яких планується розмістити 1300 надгробних плит, звезених із цілого міста. Але цей проект не затверджено містом, й опоряджувальні роботи фактично зірвано. Мало того, нещодавно недоброзичливці підпалили цвинтарну капличку, де похований Хілель Барух Ліхтенштейн – головний рабин Коломиї протягом 32 років у ХІХ ст.

 

"У Коломиї поховано сім цадиків, тобто святих. В Умані похований лише один такий святий. Розумієте, що для нас означає це кладовище?" – риторично запитує голова Коломийської єврейської громади Яків Заліщикер, вказуючи на міський сквер з боку вулиці Петлюри.

Варто розуміти, що ще до ІІ Світової війни Коломия була майже на 50% єврейським містом. Місцеві гіди й тепер можуть показати межі гетто, через яке в часи гітлерівської окупації пройшло близько 50 тисяч євреїв. Скільки з них загинули – точно ніхто не знає.

При правильному підході Коломия могла б стати "Уманню-2" й багато заробляти як на туристах-українцях, так і євреях. Утім, щодо останнього, особливого бажання коломиян наразі не спостерігається.

 

Фото авторів, також "Україна інкогніта", РТІЦ


21.11.2015 3474 0
Коментарі (0)

04.10.2024
Микола Сторожовий

Підприємство продали з молотка за рекордні 2,6 мільярда гривень. Але в місті майже одразу ж почались розмови про помилку та зайву цифру у виграшній пропозиції, змову задля анулювання результатів торгів і розчищення землі в центрі Франківська під нову грандіозну забудову.

4687 3
28.09.2024
Вікторія Матіїв

Про свій досвід еміграції у Сполучені Штати Америки журналістці Фіртки розповіла прикарпатка — 23-річна Тіна Любчик.  

1501
19.09.2024
Вікторія Косович

Про те, як великі компанії й підприємства області розвивають свій бізнес, удосконалюють виробництво та експортують свій товар в Європу та інші країни в умовах повномасштабної війни, розповідає Фіртка.  

1558
10.09.2024
Вікторія Косович

Про те, чим живе притулок та як там рятують й піклуються про братів наших менших, журналістка Фіртки поспілкувалася з волонтеркою та працівницею прихистку "Рудий пес" Любов'ю Філь.

2685
01.09.2024
Діана Струк

Про те, як підготувалися до нового навчального року в Івано-Франківській громаді, журналістка Фіртки поспілкувалася з директоркою департаменту освіти та науки Івано-Франківської міської ради Вікторією Дротянко.

2390
23.08.2024

В умовах воєнних дій та масової міграції українців за кордон, багато дітей змушені навчатися у двох школах одночасно. Це створює значні психологічні та фізичні виклики, адже дитині доводиться пристосовуватися до двох різних навчальних програм і соціальних середовищ.

2314

Протягом місяця на різноманітних інтернет-ресурсах та соцмережах розкручується тема «гоніння на православних і заборона УПЦ». Почався цей галас відтоді як Верховна Рада ухвалила законопроєкт №8371 про регулювання діяльності релігійних організацій, що мають керівний центр у росії.

312

Усі ми хочемо бути здоровими та щасливими, але, на жаль, складовою людського життя є хвороби. Хвороби, які роблять людське життя складнішим і менш радісним, з'являються з різних причин.

1530

Роми таємничий народ, про який ми знаємо багато і водночас нічого. Здебільшого наші знання про ромів ґрунтуються на  стереотипах пов’язаних з ними: віщуни, гадання, конокради, прохачі, але все ж таки, що насправді ми про них знаємо?   

2274

Нова війна нагадує нам події минулих століть. Загарбники завжди руйнують і крадуть, Україна переживала це не один раз. Дві українські ікони за різних обставин покинули територію України, щоб прославитися у чужій. Ми повинні пам’ятати та цінувати те, що належало українському народові.  

3022
01.10.2024

Ягідництво на Прикарпатті, завдяки сприятливим особливостям регіону, набирає дуже серйозних обертів.  

610
28.09.2024

Чи дозволені банани після видалення жовчного міхура? Дієтологи дають поради про особливості харчування після операції.

773
23.09.2024

Зелений чай — найпопулярніший напій, попит на який щороку зростає у всьому світі. Його виготовляють з листочків чайного дерева Камелія, які готують на пару, або обсмажують, потім пресують і сушать.

715
30.09.2024

Згромадження Сестер Пресвятої родини виникло у 911 році, засновницею є сестра Теклі Юзефів.  

568
25.09.2024

Гошівський монастир — греко-католицький монастир Чину святого Василія Великого у селі Гошеві, що на Івано-Франківщині.  

16031
20.09.2024

Одним з ключових принципів християнського шлюбу є вірність. Адже саме вірність — ознака зрілих та відповідальних стосунків.   

2918
16.09.2024

Перший такий фестиваль на Міжнародному рівні відбувся вперше в Україні в Гошеві у 2015 році.  

1181
25.09.2024

Мурали або стінописи сьогодні не є чимось незвичним. У містах України, зокрема й в Івано-Франківську, на вільних стінах будинків час від часу з'являються різноманітні нові прояви вуличного мистецтва.  

26668 1
30.09.2024

Оксана Савчук заявила, що йдеться про постанову Центральної виборчої комісії України від 20 вересня щодо впорядкування та зміни виборчих дільниць.  

1040
27.09.2024

Пропозиції Асоціації міст України до проєкту Держбюджету-2025 підтримав Комітет Верховної Ради України з питань організації державної влади, місцевого самоврядування, регіонального розвитку та містобудування 26 вересня 2024 року.  

904 2
24.09.2024

Національна рада Швейцарії визнала Голодомор 1932–1933 років в Україні актом геноциду. Про це повідомила пресслужба Музею Голодомору, пише Фіртка. Відповідну декларацію було схвалено у вівторок, 24 вересня, 123 голосами «за».

704