Колишня військова гордість Прикарпаття. Реквієм (фото)

 

Теперішня війна Росії проти України, захоплення Криму, бойові дії на Донбасі заставили нас по іншому подивитися на нашу армію.

 

Після розпаду Радянського Союзу і країн Варшавського договору ми мало-по-малу забували про цю структуру. Військова служба стала непристижною, термін “відкосити від армії” став масовим: у військо служити йшли або ті, хто не мав де дітися, або не мав грошей відкупитися. Тільки невелика частина йшла служити “для стажу” – щоб продовжувати кар’єру у силових відомствах.

 

Про майно збройних сил ходять анекдоти. Вірніше про те, з якою швидкістю воно розграбовувалося, різалося на металобрухт, розпродувалося та привласнювалося. Окремої уваги заслуговують землі міністерства оборони та військові містечка, які перетворилися на об'єкт уваги спритників та ділків, які на ласому кусочку створювали свої капітали.

 

Забута та покинута, розграбована та деморалізована, без належної бойової підготовки та техніки сучасна українська армія протрималася тільки завдяки патріотизму маленької частинки військових, котрі не встигли ще покинути збройні сили та перейти на інше місце роботи.

 

Ось такою постала українська армія у третьому тисячолітті – в часи високотехнологічної та суперсучасної озброї та до зубів озброєних командосів.

 

І агресором стала сусідня держава. Навіть найзапекліші скептики ще рік тому запевняли, що це – наукова фантастика. Проте, сьогодні – це реальність.

 

Країна, що називала нас братами, хоча й молодшими, і яка ще два десятки років тому була з нами в одному державному утворенні і сама становила з нами єдину військову потугу, одну з наймогутніших у світі. Саме одну з наймогутніших, і її військо дійсно було на найвищому рівні: озброєння, бази, вишкіл, суспільний статус, фінансування. Бути військовиком означало мати чи не найвище визнання.

 

Оскільки наша область знаходилася на заході СРСР, неподалік від “загниваюго капіталізму”, її розташування надавалося особливе значення. Радянська влада розмістила навколо Івано-Франківська немало стратегічних секретних об’єктів. Саме тому Івано-Франівщина була закритою областю.

 

Сьогодні зупинимося на оному із “найзасекреченіших” – захищеному командному пункті Головного командування Південно-західного напрямку, відомому як “Об’єкт-600” (в/ч 40801), передавальному радіоцентрі, недобудованій станції ПРО і військовому містечку при ній (Об’єкт-601, “Астронавт”).

 

В оперативному підпорядкуванні ЗКП ГК ПЗН числились: Чорноморський флот, армія ППО, повітряна армія. За легендою для місцевого населення, ця територія була навчальним центром окружного полігону. Територія немаленька – в районі 2,5 км², на якій були розміщені: будівельний батальйон, повноцінна військова частина, територія самого ЗКП і вертолітна площадка.

 

Радянські військові архітектори та інженери, вочевидь, даремно не їли білий хліб з маслом: місце для запасного командного пункту міністра оборони, а згодом — головнокомандуючого військами країн-учасниць Варшавського договору вони обрали справді зі знанням справи. Довкола — мальовничі, екологічно чисті лісові угіддя з екзотичними ялицево-буковими та ялицево-смерековими насадженнями. Тут, на вододілі річок Луква і Бистриця, донині збереглася найбільша на Прикарпатті популяція оленя благородного, а грибники з обласного центру вважають цю територію чи не найвдалішою для тихого полювання. Неподалік — автомагістраль і залізниця, до Івано-Франківська рукою подати — 17 кілометрів. Словом, майже земний рай для відпочинку та санаторно-курортного лікування і, можливо, розвитку військового туризму.

 

На території в/ч: своє бомбосховище, котельня, ремонтна зона, бокси для військової і транспортної техніки, склад паливно-мастильних матеріалів, багатоангарний склад запчастин і обладнання, пожежне депо, овочевий, продуктовий і речовий склади, магазин, солдатська столова, клуб (з великим кінозалом, в якому під час навчань кожного дня показували фільми, зі спортзалом), штаб (в ньому – медпункт, офіцерський гуртожиток (для новоприбулих), офіцерська столова (яка на час навчань ставала генеральською, офіцери харчувались в солдатській, а солдати – на території будівельного батальйону), навчальний корпус (для підготовки спеціалістів вузлів зв’язку), артилерійський склад, трансформаторна підстанція.

 

На території ЗКП: величезний штаб (на верхніх поверхах – готель для офіцерів), готель для генералів, які приїздили на навчання, котедж – готель для вищого військового особового складу (за час служби людини, яка все це описала, там 2 рази жив командувач Об’єднаними збройними силами країн Варшавського договору маршал Куликов, один раз Міністр оборони – маршал Соколов і неодноразово – іноземні військові “шишки”), 4 підтверджених (всього 6 або більше) величезних антенних полів, замаскованих під футбольні (навіть ворота були установлені), зона «старого» ЗКП, новий ЗКП, який так і не ввели в експлуатацію. На території старого ЗКП: центральний вхід (над ним раніше висіла маскувальна вивіска “Вентполігон”), який традиційно був обладнаний тамбуром і приміщеннями для “обробки” прибуваючого персоналу, запасний вхід (через нього проникали в ЗКП в мирний час – спуск на кілька рівнів нижче і через подвійні багатотонні двері – в ЗКП, саме через нього пускали журналістів газети УМ) і оглядовими вишками. Всі об’єкти виглядають “під” звичайні павільйони, хоч і маскувального пофарбування. Біля центрального входу – бетонна ніша, з якої висовувалась антена радіорелейного зв’язку, яка забезпечувала резервний канал з “Об’єктом-601” на випадок обриву кабельної лінії. Ця територія була оснащена охоронною системою “Радіан” - просіка, з обох боків якої були установлені стовпи з колючою проволокою, а посередині (також на стовпах) монтувалася система, яка спрацьовувала при наближенні. Від всього цього практично нічого не залишилося.

 

  ЗКП являє собою багаторівневий підземний комплекс з багатометровими монолітними зовнішніми стінками. Всередині на тросах були підвішені кілька т.з. “вагонів”: сталевих конструкцій, які завдяки спеціальному підвісу не боялись жодних вібрацій від вибухів на поверхні. У “вагонах” були розміщені: вузол зв’язку, Центр бойового управління, резервний командний пункт Військово-повітряних сил і Протиповітряної оборони військового угрупування Південно-Західного напрямку. Саме перед “розвалом” почали монтувати Автоматизовану систему управління військами (АСУВ). На території чимало трансформаторних будок, всі опечатані і є підозри, що зсередини принаймні все не винесено.









     Скромна зовнішня частина підземного командного пункту нагадує індивідуальний гараж неелітного кооперативу, вхід до якого прикриває металева решітка з облупленою фарбою. Таке враження, ніби тут ніколи не ступала нога дизайнера. А можливо, так було задумано, аби об'єкт не привертав уваги американських космічних нишпорок.




1. Штаб
2. Готель
3. Котедж для вищого військового командування
4. Старий ЗКП
5. Запасний вхід в старий ЗКП
6. Вертолітна площадка (знаходиться за охоронним периметром об'єкта)
7. Антенні поля замасковані під футбольні
8. Новий ЗКП
9. Комунікації нового ЗКП
10. Зовнішній вентиляційний блок нового ЗКП

Штаб:









Територія самого ЗКП (обнесена окремим колючим дротом):

















Головний вхід в ЗКП рівно навпроти виходу зі штабу:





«Новий ЗКП» - так і не добудований підземний об’єкт абсолютно нового покоління, за різними даними – від 9 до 12 підземних поверхів. 60 м збоку – вихід вентиляційної системи, розміром в немаленький будинок, з протилежної сторони від ЗКП на такій же відстані – комунікаційні виходи. Ззовні виглядає бетонною конструкцією круглого типу діаметром ~ 41 м і висотою може 2-3 метри. На ньому «грибки» вентсистем.



А так він виглядає з супутника:




     Командний пункт сягає глибини 30 метрів і складається з трьох рівнів-поверхів, площа кожного з яких — близько гектара. Від зовнішнього світу КП відокремлюють п'ять розташованих на певній відстані броньованих дверей (деякі вагою до півтори тонни).






Входи/виходи:







Вентиляційна система - доволі велика споруда, присутні могутні радіатори:











Ціла черга військових об'єктів в лісі під столицею Прикарпаття після розвалу СРСР застигла на ранньому стані будівництва - навіть не відлито бетон до кінця.

Всі трансформаторні закриті і опечатані:









Вертолітна площадка (свого часу навіть мала начальника - прапорщика, і його єдиного підлеглого - єфрейтора):



За 15-20 км звідти – окрема військова територія: велика військова частина, недобудована станція ПРО, передавальний радіоцентр з бункером. Треба сказати, що всі об'єкти зв'язані між собою відбірною військовою "бетонкою". Свого часу підприємливі люди хотіли її вивезти, але селяни запротестували і громадою припинили це діло (так вони самі сказали):



На КПП:





На КПП дорога розходиться вправо і наліво. Ліворуч - військова частина. Зараз вона майже не збереглася, всі в'їзди перекриті деревами:







Плац, справа - штаб:



Їдальня:





Дуже оригінальний туалет:









Мабуть, останні командири:







А от котельній ще більше не пощастило:

















А між іншим, там ще не так давно були люди - шпалери в штабі переклеєні газетою за жовтень 1996 року:



Станція ПРО - сильно підвищена прямокутна площина, під насипом величезний бункер.





Бетонна площадка нагорі:







Шахти для протиракет, як і все інше - навіть не до кінця відлите будівельниками):











Вхід до бункера:



Всередині:























Праворуч від ЗКП - ще один цікавий об'єкт. Раніше все навколо нього було в розтяжках антен. Посередині бункер.













Вид згори (збоку, ймовірно, антенні поля):



Зовсім поруч є ще кілька цікавих військових об'єктів, діючих і ні.

Колись - гордість країни рад. Сьогодні там - майже ідеальне місце для зйомок кінофільмів про катастрофи...

Можливо, колись ми знову звернемо увагу на наші збройні сили і ці руїни стануть якщо не музеєм, то принаймні тут наведуть лад.

Бо коли не годувати і озброювати свою армію, доведеться годувати і озброювати чужу.

 

Текст: Марія Лутчин, Тарас Лутчин

Фото: livejournal.com


07.08.2014 9989 1
Коментарі (1)

Сергій Борис 2014.08.09, 09:49
Цей реферат з блогів принаймні наполовину вже не відповідає дійсності. Частину в Грабівці, де були шахти й антенні поля, давно утилізували: бункер розтрощили важкою технікою, металічні конструкції, зокрема начинку шахт, порізали на брухт. Так це відбувалося: http://www.gk-press.if.ua/node/4832
19.07.2026
Тетяна Ткаченко

Викладач Карпатського національного університету імені Василя Стефаника Юрій Довган не мріяв стати героєм. Просто вважав, що не має права залишитися осторонь. Провів останні пари, попрощався зі студентами й пішов шукати шлях до війська. З п'ятої спроби його прийняли. Про службу в Силах оборони, труднощі після звільнення з армії, адаптацію та роботу зі студентами ветеран розповів журналістці Фіртки. 

1761
16.07.2026
Павло Мінка

Як під шумок відставки уряду Рада переписала статтю 301 Кримінального кодексу, прибравши заборону на "доросле кіно".

810
11.07.2026
Ігор Бартків

Цього тижня The Economist віддав обкладинку одному з найбагатших росіян і провів із ним майже 60 годин у розмовах.

1081
07.07.2026
Вікторія Матіїв

В інтерв'ю журналістці Фіртки Ірина Онищук розповіла, чому театр сьогодні став своєрідною терапією, як війна змінила глядачів і самих митців, що найчастіше турбує військових після повернення з фронту та чому віра в людей залишається її головною опорою.

1507
03.07.2026
Олександр Мізін

Корупційна схема чи «ринкова реальність»? Поки МВФ наполягає на підвищенні тарифів для населення, монополісти отримують надприбутки.  

2725 1
30.06.2026
Вікторія Матіїв

«Іван пішов воювати, бо для нього це було питання честі й відповідальності. Він не зміг залишитися вдома, коли країна потребувала захисту», — згадує Тетяна Майка свого чоловіка, полеглого захисника Івана Майку.

3818

Картинка, коли 16-річні дівчатка хором кричать «Сирок – геть!» — то це не лише щира емоція, але і, очевидно, технологія. А ще якась колективна нам ганьба.

916

Фільм революційний, бо має широку візуальну павутину. І в цій павутині кожен буде плутатись по-своєму. Певна категорія буде засуджувати, бо ніби забагато власних інтерпретацій. Але Нолан, можливо, захотів стати сліпим, як Гомер.

519

Як влада дає метастази від людини до інституцій і чому держава має вміти пережити своїх лідерів

385

Закупівлі, відбудова, регіони і роль бізнес-мереж у тому, щоб публічні гроші працювали на спроможність, а не лише на звітність.

1070
23.07.2026

Замість обмежень, радять зважати на контекст, баланс у раціоні та якість продуктів.  

5671
17.07.2026

Добра тарілка — це не дієта, а насолода: страви, які радують очі, душу і живлять тіло. Навіть простий перекус може стати маленьким ритуалом, що заряджає позитивом на кілька годин уперед.  

5225
13.07.2026

Війна та стрес суттєво впливають на харчові звички.

10604 2
23.07.2026

На початку серпня Івано-Франківщина прийматиме дві всеукраїнські прощі — до галицької чудотворної ікони Матері Божої у Крилосі та до відпустового центру блаженного священномученика Симеона Лукача у Старуні.  

1190
19.07.2026

Старий сидів біля оазису, біля входу в одне близькосхідне місто. До нього підійшов юнак і запитав...

7574
15.07.2026

З 3 по 9 серпня у селі Погоня відбудеться дитячий християнський табір «7 дарів Святого Духа. Веселі канікули з Богом – 2026».

937
12.07.2026

Із 17 до 19 липня у Калуші відбудуться урочистості з нагоди перебування мощей святого Івана Хрестителя.

1096
20.07.2026

Недостатнє фінансування, кадровий голод і відсутність системної державної політики у сфері культури — ключові виклики, з якими стикається краєзнавчий музей «Бойківщина» Тетяни й Омеляна Антоновичів.

15850
23.07.2026

Росія щораз більше стикається з наслідками повномасштабного вторгнення в Україну. Про це пише The New York Times в статті-аналізі книги доктора Анни Нотте «Ми переживемо їх: Глобальна кампанія Путіна з метою перемогти Захід».

339
14.07.2026

Із дев'яти народних депутатів, обраних від Івано-Франківщини, п'ятеро підтримали документ, одна депутатка утрималася, ще четверо не підтримали його різними способами.

1419
03.07.2026

Президент Польщі Кароль Навроцький (колишній боксер і сутенер, яким його називають політичні опоненти) нещодавно очолив рейтинг довіри серед польських політиків із рекордними 54,8%. 

1843
26.06.2026

Законодавча пропозиція щодо об'єднання Румунії з Молдовою, була схвалена румунською Палатою депутатів без голосування завдяки завершенню терміну розгляду ініціативи.  

1743