Хто такий Юрій Голіней: для чого йде до парламенту підприємець з Надвірнянщини

Юрій Голіней – кандидат у народні депутати по 87-му виборчому округу. Відомо, що 42-річний підприємець з Надвірнянщини – один з депутатів Івано-Франківської обласної ради. Його добре знають у гірських районах, а також підприємці, пов’язані з деревообробкою. З чим і для чого йде до парламенту цей кандидат?


Юрій Голіней народився і виріс у селі Ланчин Надвірнянського району. Закінчив сільську школу і вступив на «банківську справу» до Тернопільської академії народного господарства, тепер це Тернопільський національний економічний університет.

Тоді, на початку 1990-х, набути такий фах вважалося дуже престижним і перспективним: банки росли, як гриби після дощу, і всім причетним заповідалася кар’єра та забезпечене майбутнє. Але так само швидко все змінилося, і коли Юрій Голіней вийшов у світ з дипломом банківського працівника, банківський світ вже особливо не потребував ані молодих, ані амбітних.

Строкова служба в армії дала час змиритися і переосмислити ситуацію. Тому після дембелю наважився ризикнути – рвонув до Києва. В столиці не чекали з обіймами, пробивався сам. Спочатку зачепився на заводі «Ізумруд», який спеціалізувався на ювелірних виробах.

«Там я вперше тримав у руках діаманти, – пригадує Юрій. – Але в моїх кишенях свистав вітер. Коли телефонував додому, мама все допитувалася, чи маю гроші. Я казав, що працюю, добре заробляю. Не признавався, що на тролейбусі економлю: думав, чи сідати, чи пройти кілька зупинок пішки. Маршрутка взагалі була розкішшю». 

За місяць на заводі зрозумів, що не витримує рутинної роботи. І зголосився на співбесіду у приватну фірму, яка реалізувала бензопили та інструменти STIHL. Чуття не підвело – дотепер працює з цим німецьким брендом.

«Дали каталог, три місяці випробувального терміну і послали шукати клієнтів. Я купив довідник «Золоті сторінки», карту Києва – і пішов. Ішов на прийом до керівників підприємств, до заступників, до головних інженерів – розповідав, показував, переконував. У більшості випадків вдавалося переконати – так набрав клієнтську базу. Для мене тоді питання стояло так: або я це зроблю, або збираю сумку і повертаюся в село. Пізніше я все одно повернувся в село, але вже з «багажем», – розповідає Юрій.

Багаж був солідний – Юрій Голіней повернувся додому регіональним представником українського офісу фірми STIHL у західному регіоні. Тоді йому було 26 років і він уже замислювався над відкриттям власної справи. Задумав – зробив: у 2008 році стартував зі своїм бізнесом. Став дилером STIHL в Івано-Франківській області.

«Робив ту саму роботу, але працював уже на себе, і для мене це було важливо – самому приймати рішення», – каже він.

Перша зареєстрована фірма – ТОВ «Прикарпатсервіс». Перша машина на фірмі – вантажний «Мерседес Спринтер». Щоб ним возити по області товар, продав свій «ВАЗ»-«п’ятірку», який купив у Києві. Різницю позичив. Мотався містами і селами – вкладені зусилля конвертувалися в обсяги продажів. «Тільки живе спілкування, це дає результат», – каже підприємець.

Юрій Голіней розповідає, що виклики і невдачі, а таких було доволі, не зупиняли, а лиш додавали азарту і бажання вийти зі складних ситуацій переможцем. Вдавалося. «Може, тому, що для мене завжди склянка наполовину повна», – усміхається чоловік.

Коли дилерська мережа в області була збудована, Юрій Голіней переїхав до Ланчина. Остаточно, щоб жити в селі і, як він каже, «пробувати щось робити далі». Зізнається, що має дуже сильне відчуття коріння і прив’язаність до рідного місця. І хоч відчуває себе людиною світу і легко зривається в ділові поїздки, але завжди з трепетом повертається додому.

Перший мільйон, або Мотивація безвізом

Поняття дому для Юрія Голінея ширше, ніж сімейний особняк, річка і ліс, село і родинне коло. Це все те, що створене його руками і головою, що працює і перетворює його самого і людей довкола. В основі цього лежить бізнес.

Перша справа у рідному Ланчині – пилорама. Були занедбані площі, прикинув, що може інвестувати і відновити на них виробництво. Почав з розпилювання лісу, прийшов до виробництва місцевої продукції. Сировину постачають держлісгоспи.

«Ми виготовляємо піддони. Це вже не торгівля сировиною. Це продукт з доданою вартістю. Для нього не потрібний першосортний ліс, навпаки, беремо той, що потрапляє під санітарні рубки, сухостій, хвору або, як у нас кажуть, «заболену» деревину, – розповідає Голіней. – В лісгоспах завжди була проблема зі збутом некондиційної деревини. Мені вдалося налагодити її постачання, знайти клієнтів на готову продукцію і пов’язати все це докупи. Я впевнено себе почуваю, коли мені намагаються закинути знищення лісу і вирубування Карпат, – мій бізнес зав’язаний на тому, що оздоровлює ліси у Карпатах».

Піддони з Ланчина зараз експортують в Європу – в основному до Румунії. Йдуть і на внутрішній ринок.

Другий вид діяльності фірми Юрія Голінея в Ланчині – теж деревообробка, напрям – виробництво біопалива. Є відходи – з них готують паливну щепу.

«Важливо не тільки прибрати хвору деревину в лісі. Важливо при деревообробці прибрати відходи за собою. По-перше, це зберігає довкілля. По-друге, дає потужний ресурс. Щепа на паливо – цей напрям тільки зараз починає розвиватися в Україні».

Екопаливо беруть в основному для комунальних котелень, зокрема у Франківську.

«Є кілька плюсів цієї діяльності. Ми заміщуємо споживання великої кількості газу. Гроші не виводяться за кордон, а працюють тут. Повертаються до бюджету у вигляді податків. Плюс екологічна спрямованість – чистимо тисячі гектарів сільськогосподарських земель, які поросли чагарниками, узбіччя доріг, під лініями електропередач. Вся ця біомаса йде на виробництво палива – переробляється на щепу», – розказує Голіней.

І третій «ланчинський» бізнес Юрія – туристичний.

«Ми живемо в туристичному регіоні. І сюди їдуть сотні тисяч туристів. Я все думав, що можна зробити ще крім того, щоби будувати готелі, ресторани і приймати людей. Прийшла ідея, яка спрацювала. З колегами зробили пральню, яка обслуговує готельні комплекси на Надвірнянщині, Яремчанщині аж до Ворохти і Буковелю. Готелі розвиваються, і не вистачає фірм, які готові забезпечити якісне прання. Ми забезпечуємо не тільки це, а й транспортування – збираємо і привозимо», – ділиться підприємець.

Пральню заснували в 2015 році, інвестували в обладнання та очисні споруди. «Зі стоками мав дуже багато проблем – на мене скарги писали, перевірки насилали. Ми купили дуже якісні очисні споруди біологічної очистки. Так, це дорого, але у мене іншого виходу не було. Бо я жив за 100 м від пральні. Пам’ятаю, як приїхала комісія з Франківська за скаргою на «гарячу лінію» Кабміну. Результатами перевірки були вражені. Брали аналізи води – все відповідає нормам», – задоволений засновник.

Підприємець епатує, що його особисто розвивати бізнес і шукати шляхи більше заробляти в тому, що є, спонукав безвіз.

«Хтось каже, що безвіз – це погано, бо люди виїхали на заробітки. Я бачу інакше. Безвіз змусив мене підняти рентабельність бізнесу так, щоби я міг підвищити зарплати працівникам – щоби люди не тікали на заробітки. В мене є багато випадків, коли люди з заробітків повертаються – до мене на фірму працювати. Так що підприємцю треба думати, де заробити, щоби втримати спеціалістів. Цим я, власне, і займаюся», – каже Голіней.

Найдорожча річ у Юрія Голінея – будинок, в якому живе з родиною.

«Можу собі дозволити купити дорогу машину, але тоді не зможу дозволити ще станок чи спецавто для виробництва. В мене пріоритети там, – відкривається бізнесмен. – Особиста машина мені потрібна, щоби їхала. Статусу у дорогих авто не бачу. Як і в інших коштовних аксесуарах – годинниках, наприклад».

У його власності автомобіль «Ніссан Патруль» 1993 року випуску. Ще три авто, якими може користуватися він чи дружина, зареєстровані на фірмі і також використовуються для бізнесу.

Найдорожче в житті Юрія Голінея – сім’я. За його словами, це головна мотивація всієї його діяльності – і бізнесової, і політичної. «Живу для сім’ї, для дітей. Підтримую маму, Марію Михайлівну», – каже Юрій.

Сімейна рівновага

Живуть Голінеї у котеджі на околиці Ланчина, територіально – в селі Добротів. Юрій розповідає, що будинок на 130 кв. м будували самі.

«Було треба бігом збудувати, щоби мати де жити. Вийшла фактично двокімнатна квартира з допоміжними приміщеннями – гаражем, котельнею і коморою. Тому зараз роблю реконструкцію – добудовую ще дві кімнати», – зазначає господар.

Юрій Голіней – молодий батько. У нього двоє дітей – сину буде 5 років, доньці невдовзі виповниться 3 роки. В декларації про доходи зазначено, що дружина отримала з районного управління соцзахисту 10 тисяч 320 гривень. Це виплати на дітей.

Чоловік розказує, що сім’я у них із Галиною не патріархальна. Стосунки означає як партнерські.

«В сім’ї немає головного, бо ми обоє підприємці і мусимо пристосовуватися до справ і графіків одне одного. Відповідно, знаємо, що не можемо аж так особливо покерувати одне одним. Мусимо домовлятися і завжди зважаємо одне на одного. Обговорюємо всі важливі родинні питання разом, радимося, як виховувати дітей», – відвертий Юрій.

Він розповідає, що вони обоє люблять їздити в гори. Люблять Карпати – подорожі горами з ночівлею на природі, в глибинці, де немає мобільного зв’язку, де ранковий душ – під гірським водоспадом. Вважають чарівним Свидовець, віддають належне Чорногорі, захоплюються прекрасними Мармаросами.

«Гори є моїм місцем сили, ресурсом, з якого відновлююся», – відкривається Юрій Голіней.

Щороку сім’я знаходить час виїхати на Дністер – по-дикому, з наметами. Рибалять, варять юшку, зустрічають сонце. «Любимо природний відпочинок більше, ніж виснути на «зіркових» курортах», – усміхається чоловік.

Юрій говорить, що підтримує українські християнські цінності. Бо так жили батьки. Бо сам так живе. І сподівається, що так будуть жити і його діти. «Ми орієнтовані на європейську культуру, але в питанні сексуальної орієнтації, думаю, нам варто залишатися українцями і триматися власних традицій і культури», – переконаний чоловік.

Юрій Голіней як людина віруюча має принципи.

«Це значить жити за законами Божими – і в бізнесі, і в політиці. Щоб я завжди міг дивитися людям в очі. Щоб я знав, що нікого не скривдив, не обманув. От такі у мене життєві пріоритети. Пріоритети в політиці – дотримуватися принципів і не порушувати життєвих пріоритетів», – підсумовує він.

Партійні пристрасті, або Чому залишився з Порошенком

Юрій Голіней балотувався до Надвірнянської районної ради за списком від партії «Фронт змін». Працював у комісії законності та правопорядку. До обласної ради спонукали йти події Революції Гідності. Але почалася політична активність набагато раніше.

Брав участь у Помаранчевій революції, їздив від Ющенка спостерігачем на вибори на схід. У 2013 році його з друзями підірвала несправедливість. Табачник, Азаров, Янукович – ситуація загострювалася. І коли сталося побиття студентів на Євромайдані, вони застрибнули в авто і полетіли на Київ. Тоді він був депутатом райради. Надвірнянські районні депутати всім складом підтримали Майдан.

Революція Гідності стала його другим Майданом, але першою революцією.

«Грудень ми були біля «профспілок» – наше прикарпатське містечко, Коломия і Надвірна. Потім наша барикада стояла на Лютеранській, і в кінці вже ми тримали оборону там», – пригадує він.

Коли почалася агресія в Криму і на Донбасі, почалася й волонтерська діяльність. Забезпечували десантників легендарної «Вісімдесятки». Товаришеві зателефонував командир частини: відправляють на фронт – нема нічого. Взяли на себе, що могли: одразу привезли каремати, намети, дизельні генератори, пили. Пізніше передавали бронежилети, каски, тепловізори, транспорт.

Опікувалися 128-ю бригадою у Дебальцевому – серед іншого купували машини на «євробляхах». Законодавче «вікно» з «євробляхами» тоді дуже допомогло армії, каже Голіней, бо завозилися джипи, які виконували роль і бетеерів, і санітарних машин, і підвозили боєприпаси. Переважна більшість машин героїчно «загинула» на Донбасі.

Коли була створена 10-та бригада, взяли її під опіку. Передавали пили і дрова, возили дерево для бліндажів, туристичні пальники і похідні плитки в комплекті з «Мівіною». «Ми розуміли загрозу і ризики. Розуміли, що коли хтось взяв на себе обов’язок тримати нашу землю, то ми повинні допомогти. І зараз допомагаємо, коли треба запчастини до джипів чи інструменти», – додає Юрій.

В обласну раду Юрій Голіней балотувався від БПП. Приєднався до постмайданівської політичної сили за переконаннями. До парламенту йде також із «Європейською Солідарністю» Петра Порошенка.

На запитання, чому залишився з Порошенком, називає три аргументи. Перший – підтримує той стратегічний курс, який обрала держава і за який буде в подальшому боротися ця політсила. Другий – віддає належне, що вдалося захистити мову і нашу віру, церкву і нашу культуру. Третій – надихає команда та на 70% оновлений партійний список.

«В першій десятці – люди, які ніколи не зрадять державні інтереси України і не підуть на угоду з Москвою, – каже він. – Як-от командир 95 бригади, герой України. Представники кримсько-татарського народу. Софія Федина – «голос» львівського Майдану, активістка і волонтерка. Яна Зінкевич, керівниця батальйону «Госпітальєри» на передовій».

«Петра Порошенка вважаю найдосвідченішим дипломатом і стратегом. Те, що вдалося йому зробити на посаді Президента, не вдавалося жодному з попередників – він підняв і відстояв Україну. З президентськими обов’язками, а це перш за все оборона і зовнішня політика, він справився на 100%», – вважає Голіней.

Юрій Голіней має нагороди за волонтерську діяльність – президентську та відзнаку оперативного командування «Захід». Про це говорить неохоче. Каже, що не любить показухи. Каже, те, що робив, робить і буде робити, не інструмент для просування, не поза, не позлітка. Це потреба.

Пріоритети депутата без недоторканності

В Івано-Франківській облраді Юрій Голіней працював у комісії з будівництва і ЖКГ. Із запалом розповідає про реалізацію програми з децентралізації та створення ОТГ. «Громади стали ґаздами на своїй землі – отримали гроші та інші інструменти, з допомогою яких можуть визначати і будувати своє життя», – відзначає обласний депутат. Та наводить як приклад місцевий центр первинної медико-санітарної допомоги.

Для своєї громади Юрій Голіней посприяв у придбанні нового сміттєвоза та запровадженні сортування сміття – за кошти екологічного фонду. В Ланчині встановлені баки, у які відсортовують скло та пластик. Вивезення відходів – зараз найгостріша проблема Ланчинської ОТГ, зважаючи на те, що їхати треба в Рибне під Франківськом. Це дуже дорого і не екологічно. «Готовий підтримати проєкт сміттєпереробного заводу в області, – ділиться Голіней. – Вважаю, що до нього мають докластися депутати всіх рівнів і всіх без винятку політичних сил».

Два головні напрямки, за якими працював і буде працювати в політиці: громада, яку представляє, і держава, яку розбудовує.

«Якщо завтра постане питання війни і захисту України, то перевага буде віддана надінтересам держави. Якщо ми живемо мирно, спокійно, робимо свою роботу і розвиваємося, тоді дбаємо перш за все про громади», – пояснює пріоритети депутат.

Юрій Голіней йде в парламент з програмою, орієнтованою на економіку. Розповідає, що бачить два головні напрямки розвитку округу – ліс і туризм. Вважає своїм обов’язком законодавчо врегулювати роботу лісової галузі.

«Перше, що необхідно, це створити Міністерство лісової і лісопереробної промисловості. Мінагрополітики займається цим неефективно. Тому є така гостра суспільна дискусія: одні кажуть «треба рубати», інші – «не треба рубати». Треба раціонально рубати і відновлювати ліс. При цьому в Україні ліси мають залишитися державними», – декларує свою позицію Голіней.

Як виробничник, він часто буває за кордоном і спілкується з колегами в галузях. «Німці і поляки рубають лісу більше, ніж ми, але у них це не виглядає по-варварському. Бо все починається з інфраструктури – є дороги, техніка, технології. Є банківські преференції і спеціальні державні фінансові програми під розвиток переробки та відтворення лісу. Що нам заважає перейняти досвід?» – розмірковує політик.

Симпатичним бачить досвід Польщі, де в лісовій галузі задають тон не великі компанії-монополісти, а малий і середній бізнес. «Краще створити 300 дрібних підприємств, які дадуть робочі місця мешканцям лісистих територій і дадуть податки місцевим громадам, де працюють ці фірми», – погоджується він.

Що стосується туризму, то Юрій Голіней пропонує відкласти лижі і перемкнутися з Буковелю на інші напрямки. Пропонує розвивати в регіоні велосипедний туризм. На його думку, потенціал дозволяє задіяти в обслуговуючу інфраструктуру десятки тисяч людей і дати їм стабільний заробіток. Плюс оглядові вежі, канатні парки – напрямів рекреації, каже він, можна передбачити ще досить багато. Пропонує в контексті Надвірнянщини розвивати туристичні напрямки на Бистрицю та Гуту – Солотвино.

Вважає, що треба шукати внутрішніх інвесторів і дати їм законодавчий захист та підтримку. Тому в парламенті сконцентрується на роботі в інвестиційній діяльності та над розвитком малого і середнього бізнесу.

«Їздили для обміну досвідом в Румунію. Невеличкий населений пункт, 8 тисяч мешканців. Швейна фабрика, взуттєва фабрика, птахоферма і свиноферма. Більшість людей мають роботу на місці. Всі підприємства створені з допомогою проєктів від ЄС, 50% вартості проєктів повертається місцевим інвесторам. Мешканці тішаться: людей із заробітків повернули! Повернули людей в сім’ї. Пішли податки. Пішов розвиток місцевої інфраструктури. Дуже подібна ситуація до української. Вважаю, що нам теж треба використовувати будь-які можливості, щоб створювати робочі місця в громадах. І для цього потрібно передбачити механізм підтримки таких проєктів та ініціатив на державному рівні», – пропонує Юрій Голіней.

Політик категорично заперечує депутатство як бізнес. Вважає це ганебним явищем. Щоби покінчити з корупцією у ВРУ, готовий голосувати за зняття депутатської недоторканності. «Парламент – не ширма й не дах. Всі громадяни мають бути рівні перед законом», – наголошує він.

Юрій Голіней готовий відійти від бізнесу у разі обрання до Верховної Ради: «Я відмовлюся від корпоративних прав, це передбачено законом. В мене є заступники, які знають справу і переймуть її в мене. А моєю справою, сподіваюся, стануть законодавчі ініціативи, які дозволять втілити задумане і гарантують добробут людям».

КУРС

Фотогалерея


06.07.2019 4790
Коментарі ()

26.03.2024
Вікторія Матіїв

Під час війни людина відчуває цілий спектр емоцій. Як українським родинам впоратись з такими випробуваннями — журналістка Фіртки розпитала у лікаря-психіатра, психолога та консультанта в напрямку когнітивно-поведінкової терапії Миколи Демківа.

620
21.03.2024
Тетяна Дармограй

Що робити та куди звертатися рідним зниклих військовослужбовців,  як відбувається процес пошуку та чому не варто поширювати у соцмережах персональну інформацію зниклого, розповіла представниця Уповноваженого з питань осіб, безвісти зниклих за особливих обставин в Івано-Франківській області Наталя Пасічник.

1806 6
19.03.2024
Тіна Любчик

Комітет з питань національної безпеки, оборони та розвідки активно працює над поданими правками щодо нового законопроєкту про мобілізацію. Журналістка Фіртки поспілкувалася з політтехнологом, військовим юристом, Володимиром Бондаренком щодо актуальних питань призову.

1106 2
19.03.2024

Сьогодні й роботодавці, й експерти звертаються до абітурієнтів: зважайте на ті спеціальності, які будуть потрібні Україні під час відбудови, адже велике відновлення почнеться одразу після Перемоги.

532
24.02.2024
Вікторія Матіїв

Спроби створити музей у Долині виникали ще у 60-х роках. Проте тільки 23 грудня 1997 року Долинська районна рада прийняла остаточне рішення щодо нього. Журналістка Фіртки поспілкувалася з директоркою закладу Ксенею Циганюк. 

6882 61
01.02.2024
Вікторія Косович

Івано-Франківськ є градом безлічі упереджень і масок: для перших — фортеця, заснована поляками, для других — відголос австрійського «золотого віку» з його залізницями, для третіх — серце гуцульської культури, плач трембіт.  

11337 6

Піст – невід’ємна частина християнського  життя, встановлена Богом.

312

Друзі путіна зустрілись у резиденції рудого Донні у Флориді, де обговорили план путіна по капітуляції України, і після цієї поїздки Орбан розкрив – як за 24 год Трамп планує припинити війну.

1048

Чим ближче до виборів в США, тим більше трампісти вдаються до маніпуляцій у своїй пропаганді. У контексті України вони, переставивши все з ніг на голову, намагаються переконувати, ніби це демократи, а не республіканці, заблокували допомогу Україні.

1094

Кожен із нас не раз потрапляв у ситуацію, коли ми замислювались давати, чи ні милостиню людині, яка звертається про допомогу біля церкви, на вулиці чи в інших громадських місцях.  

1089
24.03.2024

Нутриціологиня пояснила, чому не можна забороняти собі фастфуд та солодощі. А також порадила, як їх вписати у свій раціон.

257
18.03.2024

Сьогодні, 18 березня 2024 року, в УГКЦ в Україні розпочинається період Великого посту. Пригадуємо канони партикулярного права УГКЦ, в яких ідеться про те, коли і як треба постити.  

1062
12.03.2024

Популярний дієтолог Майкл Мослі назвав п'ять груп продуктів, які варто включити до свого раціону для схуднення.

827
26.03.2024

Йдеться про зміни в молитвах «Вірую» («Символ віри»), «Царю Небесний» та митаревій молитві.

717
25.03.2024

Старий сидів біля оазису, біля входу в одне близькосхідне місто. До нього підійшов юнак і запитав...

649
21.03.2024

Релігійна громада отримала всі дозвільні документи та незабаром розпочне будівництво поруч з Садовим товариством та міським озером.

2922
15.03.2024

Отець каже: виконайте заповідь Божу – вшануйте свято Боже молитвою у храмі, а житейське на цей день відкладіть.

4418
25.03.2024

Мурали або стінописи сьогодні не є чимось незвичним. У містах України, зокрема й в Івано-Франківську, на вільних стінах будинків час від часу з'являються різноманітні нові прояви вуличного мистецтва.  

18418
26.03.2024

У Верховній Раді зареєстрували проєкт закону про внесення змін до Кримінального кодексу України щодо встановлення відповідальності за привласнення державних функцій.   

290
22.03.2024

На початку лютого 2024 року замість Валерія Залужного Збройні сили України очолив Олександр Сирський, який до цього командував Сухопутними військами.  

335
17.03.2024

Продовжує зменшуватися кількість тих, хто вважає, що держава виконує свої зобов'язання перед ветеранами російсько-української війни.  

644
12.03.2024

Президент Володимир Зеленський 7 березня погодив кандидатуру ексголовнокомандувача Збройних Сил Валерія Залужного на посаду посла України у Великій Британії.   

746