Що ми, як головний бенефіціар перемоги порядку над хаосом, демократії над деспотією, зможемо запропонувати світу? Світу, який з величезною цікавістю зараз спостерігає за колишньою для себе «терра інкогніта», яку більшість колись не змогли б знайти на глобусі?
Яким ми бачимо розвиток України, її місце у світовому поділі праці?
Крилатий вираз з сатири римлянина Ювенала «Panem et circenses» («Хліба і видовищ») автор вжив в іронічному контексті вічного протиставлення «егоїстичної і гедоністичної сучасності» героїчному минулому. Але, попри іронію, цей вираз добре описує «недосконалу» людську природу.
Люди ніколи не позбавляться егоїзмів, особистих і колективних – бажання кращого собі, своїй родині, спільноті, нації, державі. І завжди, окрім задоволення тілесного, прагнутимуть цікавого, емоційного, ірраціонального, захоплюючого.
З «хлібом» в його збірному образі все зрозуміло, а «видовища» в сучасному світі стали називатися «ентертейментом» чи «контентом».
І, задовольняючи для світу осучаснене гасло «Хліба і контенту», Україна прекрасно може вписатися в глобальне майбутнє.
Ми маємо і третину світових чорноземів, більше сотні корисних копалин, і головний капітал, як кажуть, «нафту майбутнього» – моральних, освічених, трудолюбивих, здатних перемагати, креативних людей.
А ще ми маємо найкрутіші в світі сили оборони. З досвідом перемоги над армією, якої боявся весь світ. І ще не втрачену оборонну промисловість, яка будувала ракети і авіаносці, танки, літаки і «кольчуги».
І на цих складниках ми можемо будувати своє економічне і безпекове майбутнє.
Сьогодні ми всі маємо свій фронт боротьби. Наші герої на передовій відстоюють нашу Незалежність. Є й інший фронт – економічний.
Я хочу зупинитися на чотирьох пріоритетних сферах, в яких бачу перспективи для України.
Перша – це аграрний сектор і переробка.
Друга - енергетика і надра.
Третя – креативна економіка, сектор ІТ і туризм.
Четверта – оборонна промисловість, ВПК.
«Хліб»
Світ прискореними темпами рухається від індустріального укладу до інформаційного. Метавсесвіти, блокчейн, NFT-токени, віртуальна та доповнена реальності - ці сфери розвиваються шаленими темпами і стають все більшою частиною нашого життя. Креатори та програмісти з України в цих галузях вже займають свої гідні позиції.
Проте, віртуальність існує і цікава лише доти, доки є «реалі» вирощується пшениця, виробляється метал і електроенергія, поки забезпечена базова людська потреба в безпеці.
За оцінками експертів Україна в довоєнний час входила в трійку найбільших постачальників продовольства на світовий ринок.
Україна була в топ-5 світових експортерів ячменю, кукурудзи, пшениці, жита, рапсу, була світовим лідером (з 40% світового ринку) з виробництва насіння соняшника та соняшникової олії.
А наші ягоди, мед, горіхи та інше? Вони завжди мали попит і є в дефіциті на світовому ринку.
Вже зараз Україна демонструє, що вона грає важливу роль в глобальній продовольчій безпеці. І цю роль ми повинні утримувати та розвивати.
Разом з тим, ми не повинні залишатися виробниками лише аграрної сировини. Важливим завданням є інвестування в перероблення. Адже головна додана вартість і найбільше робочих місць є саме в перероблюванні та виробництві кінцевого для споживача продукту. Варто залишати якомога більше цієї доданої вартості в Україні.
Ще одна світова тенденція, на яку треба зважати – це органічне сільське господарство. На органічну продукцію стабільно зростає попит, і ми можемо також це використати.
Іноземці, які приїжджають в Україну дивуються смаку і якості нашої їжі, продуктів. Тому в українське сільське господарство готові інвестувати як країни Заходу, так і Азії. Також варто створити умови для міжнародного бізнесу, який припинив свою роботу в країні-агресорі. Ми повинні бути готовими до перенесення бізнесів світових корпорацій з росії в Україну.
Прогнозований дефіцит продовольства у світі у майбутньому – це можливість для України, яку ми повинні використати та заповнити.
Розширивши тему «хліба» до меж того, що називаються «комодітіз», можна додати і енергетику та надра.
Україна має понад 100 видів корисних копалин.
- 18% розвіданих світових запасів залізної руди (шостий показник у світі з виробництва чорних металів),
- 20% титану (до речі Україна разом із США та Китаєм є в трійці країн, які мають повний цикл виробництва титанового прокату).
- 10% світових запасів марганцевих руд,
- Графіт,
- Вугілля та багато інших ресурсів надр.
Україна може і повинна стати також важливим гравцем на європейському енергетичному ринку.
В нас є колосальні запаси нетрадиційних видів вуглеводнів — сланцевого газу і нафти. За оцінками Адміністрації енергетичної інформації США ресурси сланцевого газу на території України складають близько 2% світових запасів.
Україна входить в дуже вузький клуб країн, які мають атомну генерацію. Небагато країн мають більше ядерних реакторів, ніж є в Україні.
Причорноморська зона та Карпати мають добрий ресурс для вітрової енергетики.
Гідроенергетика великих і малих річок. Звичайно з дотриманням екологічних норм та екологічної безпеки.
Україна може стати не лише енергонезалежною, а й експортувати енергетичні ресурси.
«Видовища» або ж «контент»
Згадуваний вище людський потенціал є основою третьої сфери, про яку я хочу говорити сьогодні. Це – креативні індустрії і туризм.
Сектор Інформаційних технологій, та ширше – креативна індустрія, повинні також стати пріоритетними галузями в Україні.
Ми маємо добру природничу освіту. Наші ІТ-фахівці затребувані в цілому світі. Лише в Європі є дефіцит 1 млн таких фахівців. І це число зростає. Але варто створити для них умови праці в Україні.
Креативні індустрії - фактично найновіша галузь, яка створює багато високооплачуваних робочих місць та дає чи не найбільшу додану вартість.
Це ринок, що найшвидше розвивається у світі протягом останніх п’яти-семи років.
До креативних індустрій належать крім комп’ютерного програмування, кіновиробництво, нові медіа, реклама, архітектура, театр, телебачення й радіо, музика, мода, видавнича справа і подібне.
В Україні вже закладені юридичні норми для розуміння, що таке креативні індустрії та з’являється ідеологія їх державної підтримки.
Креативні індустрії — це та сучасна галузь, яка могла б не лише задовільнити потребу в створенні високооплачуваних робочих місць, а й «затримати» молодь в країні, не кажучи про значне поповнення місцевих та державного бюджету.
Ми зараз чуємо про цікавість і захоплення світу нашими захисниками. Без сумнівів, в майбутньому для світового кінопрокату буде знято багато кінофільмів про нашу боротьбу, про нашу історію.
Україна – вже бренд. На жаль, дуже дорогою ціною – ціною життів наших Героїв, ціною здоров’я наших дітей.
Очікувано, що в післявоєнний час Україна стане більш актуальною і для закордонного туризму, що приведе до відродження та значного росту туристичного бізнесу.
«Що це за земля, яка породила героїв, що виграли світову битву демократії над деспотією, битву добра над злом?», - таке питання зараз є цікавим для світу.
Нам є що показати туристам!
Сфера туристичних інтересів в Україні включає як активні види відпочинку та спортивного туризму (відомий не лише в Європі гірськолижний комплекс Буковель в Карпатах), так і подорожі-експедиції, де об'єктом пізнання є багата археологічна та релігійна історія країни, її культура і природа (ліси, озера, гори та узбережжя Чорного моря).
Зокрема, в Україні знаходяться такі об'єкти Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО, як Києво-Печерська лавра і Софійський собор, в якому хрестилася донька київського князя Ярослава Мудрого, майбутня французька королева Агнеса І (Анна Київська).
Україна - це земля, де в різний час жили скіфи і кельти, фракійці і хорвати, тюрки, хозари і слов’яни, це край трипільської культури і Кам’яної Могили з її містичною 30-тисячолітньою історією.
Це край короля Данила Галицького, який в 1253 році прийняв королівську корону від легата папи Інокентія IV абата Опізо та ще в ті часи протистояв навалі деспотичної орди зі сходу.
Це край козаків, які разом з польським військом в поході 1618 року взяли в облогу та мало не спалили Москву, і які найманцями брали участь (разом із Д’Артаньяном?) в знаменитій облозі фортеці Ла-Рошель під час англо-французької війни 1627-1629 років, про яку йдеться в романі Александра Дюма «Три мушкетери».
В Україні під охороною держави перебувають понад 140 тисяч пам'яток історії та культури, зокрема:
- понад 100 тисяч пам’яток історії та археології,
- понад 15 600 пам'яток архітектури,
- 12 історико-культурних заповідників,
- 55 національних природних парків.
Перспективним може бути також напрямок гастрономічного туризму.
Останнім часом значне зростання зацікавлення туристів викликали подорожі в Чорнобильську зону. А в післявоєнний час виникне попит на відвідання місць бойових дій, в місця, де порядок переміг хаос, а демократія і воля - деспотію. Маріуполь, Буча, Ірпінь, Бахмут… Ці назви відомі цілому світові! На жаль…
…Але в першу чергу безпека та ВПК
Головна схожість України та Ізраїлю полягає в тому, що обидві країни мають недружніх сусідів. Саме тому висока частка витрат на військову сферу для нас неминуча. Свого часу дві війни Ізраїлю дали імпульс розвитку військово-промислового комплексу країни. Саме сфера ВПК стала головним роботодавцем Ізраїлю, країна є лідером воєнної промисловості, а експорт озброєння – важливим джерелом бюджету.
Безперечно, що ВПК в післявоєнний час буде в пріоритеті українського уряду, а українські виробничі та конструкторські потужності в синергії з іноземними інвестиціями, інноваціями та технологіями можуть дати поштовх для лідерства в сучасному прибутковому військовому виробництві.
Українські конструктори спроєктували та виготовили протикорабельну ракету «Нептун», якою 13 квітня 2022 року в Чорному морі вражений та потоплений флагман російського флоту – крейсер «Москва».
Військово-промисловий комплекс, оборонна промисловість мають добрі традиції в Україні.
Україна відома своїми:
- Південним машинобудівним заводом в місті Дніпро, який виготовляв унікальну ракетно-космічну техніку,
- авіаційним Заводом і Конструкторським Бюро імені Антонова, творцем «Мрії»,
- заводом з випуску авіадвигунів та турбін атомних електростанцій «Мотор Січ»,
- Харківським танковим заводом імені Малишева,
- суднобудівними верфами Миколаєва, які виготовляли авіаносні крейсери,
- та багато інших.
Звичайно, що відновити багато підприємств в сучасному конкурентному світі не є реальним, але вказаний досвід підтверджує, що в Україні традиційно сильні природничо-наукова й інженерна школи, і це також є одним із важливих аргументів для інвестування в розвиток виробництв і конструкторських бюро у сфери близькі до Військово-промислового комплексу.
На одній із британських конференцій я почув фразу, що «Україна повинна бути сильна в безпековому плані, як Ізраїль, в економічному та промисловому – як Німеччина, в інформаційному і цифровому – як Естонія, а по рівню заможності – як Швейцарія».
Нам під силу не лише все це, а й більше – запропонувати світу нову раціональність, нові смисли, нову етику.
Але це вже інша історія...
Андрій Левкович,
кандидат економічних наук,
Президент Івано-Франківської
Торгово-Промислової Палати
