Один молодий й не бездарний івано-франківець написав музику для «Маршу політтехнологів». На провідній темі там тужливо виє-стогне щось бридке з духових. Певно, якийсь електричний нащадок сакса. Мені не сподобалось. Проте талановита подружка композитора додала до цього виття свою текстовку. Стьобну. Там типу політтехнологи мають підспівувати бадьорий такий рефрен: «Ми невидимі мудрі кроти, Ми з шаманським грибочком на «ти», І з рогатою тьмою свати!»
В цілому все вірно. Й доречно до поточного моменту. Адже щойноминулі вибори пройшли під знаком майже повної перемоги політтехнологій над «гречкою». Себто, зрозуміло, що «гречка» на тактичному рівні нікуди не ділась. Проте на стратегічному заслужено тріумфують «мудрі кроти». Та й рогата тьма у вигляді кращих представників грошовитої бісовщини не оминає банкетних столів.
Майдан Майданом, а лох розводиться з кожними виборами все святковіше. Навколо суцільний парадайз простоти. Ніякі Майдани, як показує практика, на дрімучу вітчизняну архаїку не впливають. Лише додають йому сіро-медово-сутінкових відтінків. Й ненав’язливого люстраційного присмаку. Ну зовсім-зовсім ненав’язливого.
Є така крамольна думка, що навіть гіпотетичний Третій Майдан (чи то Друга Коліївщина) проходитимуть під орудою тих самих політтехнологів. Й ті хлопці, що братимуть штурмом гламурні офіси, викрикуватимуть месиджі, попередньо узгоджені з тіньовими політичними осередками та насичені революційними матюками на щільно вивірені відсотки.
Багато хто в Україні недооцінює здатності великих гравців йти в ногу з революційною ситуацією. Оперативні постмодерні бізнес-імперії моторніші за бюрократичні структури та виборні органи. Поки останні виконують протокольні процедури, перші набувають все більш динамічних форм. Відповідно, стовбур війни починає розгалужуватись на рейдерські атаки. Що з одного боку втішає, а з іншого – навпаки. Тому що, поки жаби з мишами вирішують хто крутіший на районі, ведмідь збирається до рушення.
Як би там не було, а грошові потоки все ще привабливіші за території та ідеологічні фішки. Навіть ті обмілілі грошові струмки, що течуть по висохлим руслам української фінансової мережі.
Як казав один одесит: «Нет, ну вы только посмотрите – купюра уже цветастее моих труселей, а Беня всё так же улыбается!» До речі, він мав на увазі зовсім не того, про кого ви щойно подумали, а зображення Бенджаміна Франкліна на стодоларовій банкноті.
Саме гроші зробили ці вибори. Романтичні та концептуальні бренди програли. Тому що романтика романтикою, а їсти хочеться завжди. Сучасні дівчата вибирають «папиків» на джипах, а сучасні виборці вибирають «мегапапіків», здатних наповнити висохлі русла хрусткою «зеленню».
Та й технології, як показали вибори, невпинно удосконалюються. «Проїздів» цього разу майже не було. Ну Юля трошки «відкозлила» з гарвардсько-оксфордською освітою своїх білосорочників і втратила три відсотки «вишиватного» електорату. Ну полковник спіткнувся й впав на рівному місці, бо фатально не потурбувався перейменувати свою стареньку «ГП» в трендовий «Автомайдан». Ну Ляшка професійні вилознавці на фінішній прямій трошки «переляшкакали». А так – все грамотно, все на рівні. Й навіть «невдаха-2014» Ігор Гринів робив все правильно. Все як книжка пише. Й не його вина, що непередбачувана передвиборна містика в цілому спрацювала не на БПП, а на користь «бойових кроликів». Добре що не на користь «бойових» іншого типу.
Хоча ситуація в країні, як у пісні Висоцького («невеста на сносях, ну а за ней гусей косяк»), відчуття якесь недобре.
Певно тому, що за строкатим фасадом виборів чотири потужні фінансово-промислові групи розпочали черговий переділ України. А ще тому, що, насправді, те, що вони зібрались ділити, вже неофіційно (але вагомо) поділили гравці з-за меж нашої держави.
Й всі ці умовні партії, що доповнені умовними самовисуванцями, не демонструють нічого, окрім приблизних сум, необхідних для роздрібної та гуртової купівлі, перекупівлі та докупівлі парламентських багнетів.
Подейкують, що одну, дуже крикливу, партію вже присудили до розукомплектування, іншу успішно купують за «пакетною схемою». Особливо великі гроші дають за так званих «гладіаторів». Себто, за нарваних і фізично міцних новоспечених парламентаріїв, які можуть витримувати по три-чотири серйозні бійки за сесійний день.
Адже політологи передбачають, що новий парламент стане ареною для безугавних «боїв без правил», розборок та скандалів. Не хочу бути сумним пророком, проте бачу багато роботи не стільки для законодавців, скільки для травматологів.
За цією марнотною декорацією ляльководи плестимуть нові інтриги. Дехто вже закладається, що БПП «посиплеться» першим, їхні опоненти переконані, що активне «тушкування» почнеться з НФ. Попри розбіжності, й перші й другі не сперечаються, що позиції Тимошенко міцнітимуть щотижня й вже у лютому вона впевнено домінуватиме на поприщі публічного викривання засланих і за…раних казачків.
І все це рухається кудись у темряву. Кудись до новорічних вогнів 2015 року. Й далі – до тектонічних зрушень, що, можливо, чекають нас навесні і влітку.
Володимир Єшкілєв
