Відсутність пандусів, спеціально обладнаних пішохідних переходів, належного медичного лікування, доступності до освіти, соціальних гарантій держави, довіри й підтримки оточуючих – усе це й не тільки – щодення франківських інвалідів.
Про проблеми людей з обмеженими можливостями говорять усі. От тільки не завжди усі достовірно знають як живеться таким людям і чи почувають вони себе повноцінними у суспільстві. Зазвичай, ми залишаємося простими статистами у ситуації, коли можемо допомогти ближньому.
Цього разу осторонь вирішили не залишатися івано-франківські журналісти й перейнялися проблемами інвалідів.
Вчора в обласному центрі Прикарпаття відбувся тренінг на тему «Чому на наших вулицях так багато інвалідів?».
Даний захід став першим у цілій мережі пізнавальних зустрічей, зорганізованих івано-франківським тижневиком «Репортер» за підтримки проекту Посольства США в Україні «Доступний світ».
Тренером-експертом виступила досвідчений психолог Наталія Чаплинська. За її словами, такі заходи мають на меті змінити підхід до розуміння самого поняття «інвалід» й показати, що потрібно, в першу чергу, висвітлювати не ті проблеми людей з обмеженими можливостями, а навпаки розповідати про їхні здобутки, їхнє життя й побут.
На першому тренінгу учасники виокремили головні проблеми, які щоденно стоять перед цими людьми й намагалися визначити, яким же чином журналістика може допомогти у ситуації, коли держава загалом, й Івано-Франківськ, зокрема, не пристосований для людей цієї категорії.
Під час дискусії одноголосно визначили, що саме усестороннє висвітлення й інформаційний супровід щодення таких людей, дозволить привернути до них увагу суспільства, стерти існуючі стереотипи й зрозуміти, що на проблему не потрібно закривати очі, а її можна вирішити тільки спільними зусиллями.
Також прозвучало ряд цікавих думок щодо необхідності створення ініціативної групи з небайдужих журналістів й представників громадськості щодо координації дій по допомозі інвалідам, запровадження спеціальних рубрик у ЗМІ, проведення акцій по збору коштів на облаштування належних місць для пересування таких людей, запровадження волонтерського руху й не тільки. Саме із такими ініціативами виступили франківські майстри пера й клавіатури.
У свою чергу представники громадських організацій людей із обмеженими можливостями просять тільки одного - максимум участі у написанні проектів, підготовці програм й полегшення умов проживання. Усе решта – вони зможуть, адже переповнені бажанням жити і бути корисними. «Не робіть для нас без нас!», - звертаються вони до оточуючих, у першу чергу до влади усіх рівнів.
