Історія епідемій у старому Івано-Франківську

Прийшла кара, і місто здригнулось від жаху. Спочатку з нею ще якось намагалися боротись, але всі спроби виявилися марними. Першими втекли лікарі. Точніше та їх невеличка частина, яким пощастило не заразитись від пацієнтів. За ними пішли студенти. А потім розпочався масовий відтік населення з міста. Проте знайти собі притулок поза його межами було ой як складно – навколишні села зайняли оборону і зустрічали небажаних гостей пострілами.

Найсміливішими виявились священники, які сповідали тих, хто помирав, і по можливості полегшували страждання хворим.

Їхній мужності можна позаздрити, оскільки в місті творилось щось страшне. Трупи валялись на вулицях просто неба і їх не було кому прибирати. Не кажучи вже про смітники, які перетворилися на велетенські сміттєзвалища, звідки вітер розносив сміття у різні боки.

Комунальні служби не працювали. І не лише вони. Економіка і промисловість були паралізовані. Ті крамниці, які не встигли розграбувати, стояли зачинені глухими віконницями. На Ринку можна було побачити лише бродячих псів. А в Ратуші панували ворони, які вільно залітали всередину через вибиті вікна. У грудні на вулицях з’явилися вовки, але це вже нікого не здивувало.

Працювали лише храми. Богослужіння проводились майже цілодобово і зміст усіх молитов був однаковий: «Спасителю, врятуй нас!». Проте з кожним днем людей на служби приходило все менше…

Ну як, страшно? Не треба панікувати. Це не апокаліптичний прогноз розвитку епідемії в Івано-Франківську. Втім, таке дійсно було, коли у Станиславів XVIII століття прийшла чума.

Чорна смерть, мор, морова язва, чума – найнебезпечніше захворювання. Передається повітряно-крапельним шляхом. Симптоми – підвищення температури (до 40°), збільшення лімфовузлів, гостра пневмонія. Хворий помирає через декілька днів. Виліковність становила лише 5 % від загальної кількості хворих.

Вперше ця «чорна гостя» завітала до Станиславова у 1730 році. Її «завезли» вірмени з далекої Туреччини, яка тоді справедливо вважалася традиційним поставником всілякої зарази. Кількість жертв точно невідома, проте померлих було стільки, що довелось закладати новий цвинтар на Тисменицькому передмісті. Його точне місцерозташування не встановлено, але є припущення, що він був біля костьолу св. Йосипа (тепер тут Укрексімбанк, що на стометрівці).

Коли епідемія нарешті скінчилась, то містяни полегшено зітхнули та встановили пам’ятник. Він стояв у районі теперішнього готелю «Надія» і являв собою фігуру Христа із земною кулею у руках та написом латиною: «Спасителю світу, врятуй нас».

Чума друга

Через 40 років, у 1770‑му, чуму занесли у місто росіяни. Тоді була російсько-турецька війна, під час якої Станиславів використовувався як база царських військ. У своїх ранцях солдати привезли до міста турецькі трофеї, заражені бацилами чуми.

На цей раз справа виявилась значно серйознішою. Найбільша кількість жертв була у кварталах бідноти, що змусило жебраків масово втікати з міста у навколишні ліси. Там, у саморобних землянках, багато з них померло від голоду й холоду. Заможні вірменські купці, як могли, допомагали цим бідакам. Ризикуючи власним життям, вони безкоштовно роздавали їжу, при чому багато з них самі заразились і померли.

Зараза лютувала не тільки у Станиславові, вона дісталася навіть до Москви. Тамтешній генерал-губернатор розклеював публічні оповістки, які інформували населення як убезпечитись від хвороби. Наводимо мовою оригіналу:

«Тело часто холодною водою с уксусом обмывать. В покоях уксусом на раскалённые кирпичи поливать, окуривать в покоях часто можжевельником, ладаном, не выходить с тощим желудком на воздух. Ходя по улице, иметь во рту что‑либо пряное: инбирь, калган, корень ир, чтоб обильно шла слюна, кою сплёвывать. Часто нюхать уксус безоардический, ещё лучше уксус «четырёх разбойников», и оным мыть под мышками и в пахах. И носить на голом теле ладанку с камфарой…».

Скоріше за все, у Станиславові відбувалось щось подібне. І нарешті чи то камфора допомогла, чи то морози вбили збудник хвороби, але чума відступила. Вона забрала із собою 1332 особи. Для порівняння, в 1792 році все населення Станиславова налічувало близько 5,5 тисячі осіб. Тобто помер кожен п’ятий. І знову перемогу над заразою увіковічнили у скульптурі. Цього разу на Лисецькому передмісті (в районі сучасної вулиці Мазепи) єзуїти встановили пам’ятну колону.

Холера

Її ще називають «хворобою брудних рук». Це шлункова інфекція, яка викликає безперервний понос. Як наслідок, збезводнення організму і смерть навіть протягом декількох годин. Розвиток хвороби настільки стрімкий, що хворий іноді просто не встигав добігти до лікарні. А якщо нещасний таки потрапляв до лазарету, то там на нього чекав спеціальний матрац з отвором посередині, під який підставляли горщок. Дієвим засобом вважалось давати пити хворому багато рідини, аби компенсувати втрату вологи. Також практикували дієтотерапію – яблука, сир.

Станиславів епідемія азійської холери накрила у 1831 році. Важко сказати, хто привіз її до міста: вірменських купців уже не було, а росіяни були зайняті придушенням польського повстання. Тоді померло декілька тисяч. На згадку залишився холерний цвинтар в районі сучасного залізничного мосту на вулиці Незалежності.

Іспанка

Вона ж гемороїдальний грип, вона ж «легенева чума». Фактично це дуже гостра форма грипу, яка часто ускладнюється пневмонією. Тоді синіє обличчя, з’являється кривавий кашель, а потім легені наповнюються кров’ю, і хворий просто захлинається.

До нас ця хвороба «приїхала» залізницею. Восени 1918 року розвалилась Австро-Угорська імперія. Чисельні ешелони із чехами, угорцями, поляками повертались додому зі Східної України. Тіснота, холод, велике скупчення людей, відсутність елементарних засобів гігієни стали ідеальними умовами для спалаху епідемії.

Коли на станції Станиславів відчинили вагони, то знайшли в них безліч мертвих тіл. Живих направили до шпиталю, який вже був забитий пораненими українськими вояками (ЗУНР вела затяту війну з поляками). Незабаром епідемія охопила всі медичні заклади, звідки перекинулася до міста. В умовах гострого браку медикаментів та відсутності імунітету до хвороби смертність просто вражала. За самими скромними підрахунками, кількість жертв сягнула трьох тисяч. Епідемія припинилась лише весною 1919 року. На старому цвинтарі залишились могили січових стрільців, багато з яких померли від хвороб.

Підсумовуючи сказане, можна дійти логічного висновку. Місто, яке пережило епідемії чуми, холери та іспанки, мужньо перенесе й решту. Отож, будьте здорові та не кашляйте.

Репортер


24.03.2020 17107
Коментарі ()

26.03.2024
Вікторія Матіїв

Під час війни людина відчуває цілий спектр емоцій. Як українським родинам впоратись з такими випробуваннями — журналістка Фіртки розпитала у лікаря-психіатра, психолога та консультанта в напрямку когнітивно-поведінкової терапії Миколи Демківа.

581
21.03.2024
Тетяна Дармограй

Що робити та куди звертатися рідним зниклих військовослужбовців,  як відбувається процес пошуку та чому не варто поширювати у соцмережах персональну інформацію зниклого, розповіла представниця Уповноваженого з питань осіб, безвісти зниклих за особливих обставин в Івано-Франківській області Наталя Пасічник.

1771 6
19.03.2024
Тіна Любчик

Комітет з питань національної безпеки, оборони та розвідки активно працює над поданими правками щодо нового законопроєкту про мобілізацію. Журналістка Фіртки поспілкувалася з політтехнологом, військовим юристом, Володимиром Бондаренком щодо актуальних питань призову.

1095 2
19.03.2024

Сьогодні й роботодавці, й експерти звертаються до абітурієнтів: зважайте на ті спеціальності, які будуть потрібні Україні під час відбудови, адже велике відновлення почнеться одразу після Перемоги.

528
24.02.2024
Вікторія Матіїв

Спроби створити музей у Долині виникали ще у 60-х роках. Проте тільки 23 грудня 1997 року Долинська районна рада прийняла остаточне рішення щодо нього. Журналістка Фіртки поспілкувалася з директоркою закладу Ксенею Циганюк. 

6875 61
01.02.2024
Вікторія Косович

Івано-Франківськ є градом безлічі упереджень і масок: для перших — фортеця, заснована поляками, для других — відголос австрійського «золотого віку» з його залізницями, для третіх — серце гуцульської культури, плач трембіт.  

11330 6

Піст – невід’ємна частина християнського  життя, встановлена Богом.

305

Друзі путіна зустрілись у резиденції рудого Донні у Флориді, де обговорили план путіна по капітуляції України, і після цієї поїздки Орбан розкрив – як за 24 год Трамп планує припинити війну.

1037

Чим ближче до виборів в США, тим більше трампісти вдаються до маніпуляцій у своїй пропаганді. У контексті України вони, переставивши все з ніг на голову, намагаються переконувати, ніби це демократи, а не республіканці, заблокували допомогу Україні.

1090

Кожен із нас не раз потрапляв у ситуацію, коли ми замислювались давати, чи ні милостиню людині, яка звертається про допомогу біля церкви, на вулиці чи в інших громадських місцях.  

1084
24.03.2024

Нутриціологиня пояснила, чому не можна забороняти собі фастфуд та солодощі. А також порадила, як їх вписати у свій раціон.

249
18.03.2024

Сьогодні, 18 березня 2024 року, в УГКЦ в Україні розпочинається період Великого посту. Пригадуємо канони партикулярного права УГКЦ, в яких ідеться про те, коли і як треба постити.  

1051
12.03.2024

Популярний дієтолог Майкл Мослі назвав п'ять груп продуктів, які варто включити до свого раціону для схуднення.

819
26.03.2024

Йдеться про зміни в молитвах «Вірую» («Символ віри»), «Царю Небесний» та митаревій молитві.

693
25.03.2024

Старий сидів біля оазису, біля входу в одне близькосхідне місто. До нього підійшов юнак і запитав...

646
21.03.2024

Релігійна громада отримала всі дозвільні документи та незабаром розпочне будівництво поруч з Садовим товариством та міським озером.

2917
15.03.2024

Отець каже: виконайте заповідь Божу – вшануйте свято Боже молитвою у храмі, а житейське на цей день відкладіть.

4415
25.03.2024

Мурали або стінописи сьогодні не є чимось незвичним. У містах України, зокрема й в Івано-Франківську, на вільних стінах будинків час від часу з'являються різноманітні нові прояви вуличного мистецтва.  

18410
26.03.2024

У Верховній Раді зареєстрували проєкт закону про внесення змін до Кримінального кодексу України щодо встановлення відповідальності за привласнення державних функцій.   

272
22.03.2024

На початку лютого 2024 року замість Валерія Залужного Збройні сили України очолив Олександр Сирський, який до цього командував Сухопутними військами.  

329
17.03.2024

Продовжує зменшуватися кількість тих, хто вважає, що держава виконує свої зобов'язання перед ветеранами російсько-української війни.  

639
12.03.2024

Президент Володимир Зеленський 7 березня погодив кандидатуру ексголовнокомандувача Збройних Сил Валерія Залужного на посаду посла України у Великій Британії.   

740