Так, 27-річний Євген з Богородчан утратив на фронті ногу. Її ампутували після важкої бойової травми. Коли він разом з побратимами виносив з поля бою пораненого легіонера-литовця, їх наздогнав мінометний вогонь.
Про це інформує КНП ОКЛ Івано-Франківської обласної ради, повідомляє Фіртка.
За словами матері, легіонер три години лежав на полі бою, не було кому його забрати. Тривали безперервні обстріли, а в кінці ще й авіація підключилася. Командир наказав піти Євгенові. Він пішов і побачив, що в іноземця таке поранення, з яким його неможливо просто так нести. Вернувся на позиції та за допомогою ножа змайстрував ноші. А тоді вже з іншим легіонером вони понесли пораненого.
Несли декілька кілометрів, йти було важко через болото під ногами. Їх обстрілювати, вони ховалися. Коли назустріч їм вийшли четверо побратимів, вшістьох евакуація пішла легше. Вже майже донесли до еваку, але їх накрив мінометний обстріл.
Євген з командиром були попереду, то їх поранило найбільше, зазначає жінка. Зокрема, одну ногу в сина майже відірвало одразу, вона висіла на м'язах, на шкірочці. Якби хлопці не поставили йому турнікет, то взагалі не вижив би.
А на другій нозі вирвало кавалок м'язів з передньої частини стегна, зразу над коліном, 18 см в довжину і 15 см в ширину, як написано в діагнозі у виписці.
Мати захисника, Євгенія, безмежно вдячна всім, хто врятував її сина.
"Дякую золотим рученькам лікарів, дякую побратимам сина, що накладали турнікети. Думаю, що це все і врятувало йому життя", - зазначає жінка.
Матір постійно поруч з Євгеном, робить перев'язки, супроводжує з опікового відділення до Центру реабілітації, вже кілька днів, як він може підводитися й потроху працювати з фізичним терапевтом.
Також Євгенія розповідає, що у перші дні після ампутації у сина були дуже страшні фантомні болі. Спати не міг ні вдень, ні вночі, дуже вимучувався. Аж поки не прийшов психотерапевт і дав антидепресанти, які забрали якусь частину того болю.
Жінка вважає, що найгірше вже позаду і син впевнено йде на поправку. Тим паче, що й атмосфера в палаті позитивна, і хлопці хороші.
Євгенія дякує Богові та пишається сином, що він не втік, не ховався від армії, що він справжній чоловік. Називає його "свідомим і розумним хлопцем".
Євген закінчив ІФНТУНГ, опанував дві спеціальності, знає англійську, пройшов ІТ-курси. Працював в офісі фірми, що постачає автозапчастини по всій області.
"Я просто горда, що в мене такий син. Звичайно, шкода, що немає ніженьки й друга повноцінно не працює.
Але син – справжній захисник! Коли сталася біда з країною, він пішов на захист Батьківщини.
Неймовірно цим пишаюся", - каже Євгенія.
У вільний від допомоги синові час Євгенія читає.
