Inspired Expedition: Тиждень третій (фото)

 

exp3

Inspired Expedition – це подорож Карпатами із заходу на схід тривалістю в місяць. Троє наших друзів вирушили у пішу мандрівку горами на цілий місяць і кожного тижня ділитимуться своїми враженнями в блозі експедиції.

Епізод 3. Синевир – Горгани

Шлях до Свободи та ще далі

На неблизькому шляху з Колочави до Синевиру нам траплялися цікаві несподіванки. Спочатку була двохсотлітня церква св. Архангела Михайла у селі Негровець. Вона височіла на зеленому пагорбі, ґонтина – покриття стріхи, мов риб’яча луска, блищала у ранкових променях та переливалася всіма дерев’яними відтінками.

pic 3-1

Потім від узбіччя траси потягнулася рівнина, заросла чагарником. Підпис на щиті говорив: «Сфагнове оліготрофне болото Глуханя. Гідрологічна пам’ятка природи». Ми б так і не оцінили цікавість місцини, якби не дідусь з найближчого подвір’я. Він відволікся від рубання дров та провів нам екскурс по болоті – «зараз-зараз, знайдемо! Чекайте, десь тут має бути. Вона полюбляє вологі ямки такі. Ось, диви!». Drosera intermedia Hayne, росичка. Рослина, що годується комахами, замість листя – вкриті ворсинками пелюстки розміром з ніготь. Необережні мушки сідають на привабливі липкі краплинки і так стають сніданком для цього червонокнижного хижака рослинного світу.

pic 3-2 pic 3-3

Наступний номер програми несподіванок викликав справжню бурю емоцій – ведмеді! Так, на нашому маршруті опинилися ці кремезні й волохаті звірі. Але, на щастя, наша зустріч пройшла не на дикій стежці в малиннику, а у резерваті на річці Тереблі. Тут відгороджено 12 гектарів лісового схилу для надання комфортних умов життя колишнім косолапим робітникам цирків та зоопарків.

pic 3-4 pic 3-5

Ще були дуже колоритні оселі Синевиру та Синевирської Поляни. «То хатинка бабусі Юстини, тут туристи частенько стають фотографують та навіть малюють» – каже про справжній музейний експонат сусідка. Електричні дроти часто виглядають анахронізмом.

Хочеться просуватися маршрутом у три рази повільніше – розпитувати, придивлятися,  малювати, ночувати в закинутих хатинах, просто завмирати та відчувати. Але ні, ми маємо мінімум 15 кілометрів у день, з перервою на півторагодинний обід.

pic 3-6 pic 3-7

pic 3-8

«Лінія Арпада» – угорські укріплення часів другої світової війни. Вони мали стримувати контрнаступ радянських військ у 1944, та не виповнили свого завдання. Тепер по горганських схилах там-сям знаходяться бетонні бункери, вогньові точки, траншейні лінії, підвали штабних землянок. Місцями до них провели туристичні доріжки.

pic 3-9

А з очікуваних зустрічей сталася зустріч з групою експедиційної підтримки. Склад команди збільшився до семи чоловік – на п’ять похідних днів до нас завітали одеські друзі Микола, Настя та дві Олі. Привезли нам грецького вина, газові балони та гітару.

pic 3-10

Озеро Синевир – розкручене місце, від того й таке людне. Шашлики та печена форель не входили у наші експедиційні плани, тому не затримуємося тут. Обідаємо шоколадом та сиром, уявляємо ці береги без туристів, човнів, кінних прогулянок та без десяти гривень за вхід. Уявляємо просто одвічну стіну смерек, що віддзеркалюється у не менш вічній поверхні цього гірського ока, найбільшого карпатського природного водоймища.

pic 3-11

Свобода – хутір з такою символічною назвою був нашою метою для досягнення в ці дні. Ось вона яка, свобода. Розпитуємо місцевих дідусів, звідки назва. «Бо свободно туто жиєм!» – перша варіація. Наступна легенда звучала так: «То було рівно триста років тому, за часів царя Франца Йозефа (період царювання Франца Йосифа І – 1848-1916 – наша етнографічна примітка), двоє мужиків втекли від угорської панщини в карпатські ліси і знайшли тут галявину. Та й один іншому говорить – тут нас не знайдуть, тут нам свобода! Звідти й пішло – Свобода».

pic 3-12

Живуть тут справді свободно, точніше – широко. Будиночки на порядній відстані один від одного, схили долини розкреслені квадратами сінокосів. Завітали до останньої хати села, там колишній лісник із сімейством. Вони тут лише на літо, сіном запастися, гриби-ягоди зібрати, худобу випасти. У вересні вниз, у Синевир. Така собі карпатська дача.

pic 3-13 pic 3-14

Загублений світ Аршиці

Горгани частенько описуються як найбільш дикий та глухий куточок Карпат. А район хребта Аршиці то взагалі дичина в квадраті. Тут справді квадрат, територія 30 на 30 кілометрів без жодного поселення, лишень одні лісництва та лісозаготівлі. Ми взяли курс туди, така terra incognita не може пройти повз нас.

Тримаємо напрям на північ, перетинаємо кордон Закарпатської та Івано-Франківської областей. На самому верху, на галявині з боку Франківщини стоїть авто МНС, поруч працівник рятувальної служби виглядає щось у бінокль. Там блакитна хмара виростає прямо з гірського схилу. Лісова пожежа, горить південний схил гори Велика Мегла. І нам саме туди.

pic 3-15

Наближуємося. Запаху диму майже немає, все йде вгору, як по трубі. Але ось хрусткий звук палаючої хвої, оранжеві спалахи у листві, голоси. Група пожежників на лісовозній дорозі, горить вище по схилу, хлопці не дають вогню перестрибнути дорогу та піти вниз. Озброєні лопатами, розприскувачами, відрами. Видовище навколо моторошне – жар від чорного попелища на дає підійти ближче, падаючі стовбури, обвуглені кореневища, яскраво-червоні драконячі очі розжарених вуглин розкидані там і тут. Димова завіса забарвлює небо у рудий колір.

pic 3-18

pic 3-16 pic 3-17

А в небі вже півгодини, як гримає. Ранок був ясним, але хмари швидко зібралися із силами. По сигналу першої блискавки зашелестів дощ. Зашипіло, від розігрітих закопчених каменів зазміївся пар. Видовище! Зіткнення дощу та лісової пожежі. Вогонь слабшає, вода перемагає – це те, чого тут саме й бажали. Чутно радісні вигуки, МНС-ники спускаються вниз, хмари зробили своє діло.

pic 3-19 pic 3-20

Дощ. Довгожданий у цих краях. Його чекали обмілілі до дна ріки, зниклі полонинські джерела, квасоля та гарбузиння на городах-царинках, ліси згоряли від нетерпіння й спраги. Ось він, змиває пил з нашого шляху, освіжає повітря, здіймає прапори туманів над горами.

pic 3-21

Як швидко пройшла зміна довколишніх декорацій, а з ними й наших костюмів – дощовики, куртки, накидки на рюкзаки. Навколо теж разючі зміни. Замість пухкої піни букових лісів над нами піднялися стрімкі смерекові стріли. Тут світ смерек, суворий та  похмурий, на відміну від полонинських хребтів з листяними передгір’ями.

pic 3-22

На старих мапах ще вказана лісовозна вузькоколійка, що йшла долиною Свічі. Тепер її замінила розбита дорога, і нам на шляху зустрічаються лише зігнилі шпали та залишки залізничних мостів.

Околиці перевалу Полонина Мшана є надзвичайно знелюднілими краями. Ми пройшли день, не зустрівши жодної людини. Тут не збирають чорницю, не випасають коней, не рубають ліс. Туристи теж нечасті гості – складний для проходження та орієнтування район. Лише імлисті верхи, топкі болотяні яри, та височенні смереки, кожна з яких могла б стати щоглою фрегата.

pic 3-23 pic 3-24

Лісовозні дороги, як автобани – не призначені для пішоходів. Іноді колія пірнає під воду та йде прямісінько по дну річки Мшаної, кросівки безнадійно мокрі. Застиглі лісовози, пусті вагончики робітників. Неділя, вихідний, отже в нас була можливість якнайближче ознайомитися з робочим місцем лісоруба, точніше – зайняти це місце у кабіні гусеничного тягача.

pic 3-25 pic 3-26

На роздрукованій польській карті 1936-го року, за якою ми орієнтувалися в цих місцях, заздалегідь була поставлена синя плямка, що визначала положення справжньої гірської коштовності – озера Росохан. І ми змогли цю коштовність знайти.

pic 3-27

Хоча через довгий посушливий сезон ми знайшли не озеро, а пів озера. Рівень води спав на три метри, відкривши небу мозаїку пістрявого донного каміння. Дзеркало поверхні, напівпрозора блакить, вії ялин навкруги.

pic 3-28

pic 3-29 pic 3-30

Настав час пускати в хід водонепроникну фототехніку, запасену саме для підводних зйомок. Вашій увазі представляються неймовірні фото внутрішнього світу росоханського озера. Без фотошопу. Потаємні бірюзові глибини, де завали смерекових стовбурів лежать на дні, немов скелети потоплених кораблів.

pic 3-31 pic 3-32

Планета Горгани

З Аршицького масиву було цілком логічно спуститися в селище Осмолоду. Там ми заночували у кемпінгу, де мали змогу прийняти душ та навіть випрати одяг. Досить вчасно, адже до наступного населеного пункту, гуцульського селища Кваси, ми мали йти п’ять днів дикими верхами Центральних Горган.

План був простий – пройти чотирма найвищими горганськими точками:  Висока, Ігровець, Сивуля, Братківська. Ось вони всі, в рядочок.

pic 3-33

Попередні побачені нами Карпати мали два основні ландшафти – темно-зелену піну букового лісу та чорничний килим полонини. У Горган же є три характерні фактури – шипастий смерековий ліс у долинах, рівномірне полотно заростей альпійської сосни та так звані «греготи», поля каменистих завалів із характерним салатовим забарвленням лишайників на них.

pic 3-34

Зона смерекового лісу проходиться без проблем, а от у хащах карликової сосни (у Карпатах називається жереп) шлях цілковито диктується прорубленою стежкою. Без неї пересування практично неможливе.

pic 3-35 pic 3-36

По камінних розсипах дуже зручно стрибати, як по сходах. Але часом сходинка може небезпечно розгойдатися та поїхати вниз під ногою.

pic 3-37

Ми розмістилися на обід на самому верху, на маківці вершини Високої. Приголомшлива комфортність та спокій. Легкий вітерець, хмаринки обходять сонце, все сяє та мерехтить у якомусь неземному світлі. Пробуємо розгадати назви оточуючих вершин, але марно, потрібна велика оглядова карта. Ми сиділи там одні, безтурботні й щасливі, немов на безлюдному острові посеред застиглого моря карпатських просторів. І радість моменту відлунювала посмішкою на обличчі.

pic 3-38

А вже наступного ранку під Сивулею нас накрив космічний туман. Це навіть не туман був, а така внутрішність хмари, вогка, сіра, дифузна. Вчора з вершини Високої ми бачили майже всі Українські Карпати – від Боржави до Чорногори. Вчора видимість була 200 км, сьогодні – тридцять кроків, це 20 метрів. Разючий контраст.

pic 3-39

Діагональний світ. Знизу туман, зверху туман, нічого не видно, лише невиразні силуети ялин на тому березі каменистої площини. Край, прірва, пустота.

pic 3-40 pic 3-41

Далі трошки розвидніло й шлях пішов по старому польсько-чехословацькому кордону. На всьому протязі колишнього кордону тягнуться траншеї – це неспокійні місця, тут гриміли бої в обох великих війнах минулого століття. Та зараз тут тихо, імлисто і трошки печально.

pic 3-42

Зручними орієнтирами нам слугували пронумеровані прикордонні стовпчики, ми мали такий зворотній відлік –  9/11, 9/9, 9/8, 8/10, 8/3, 7/12…

З відповідних боків стилізовані абревіатури країн, іноді поставлений рік чи навіть герб. Деякі стовпчики лежать кимось викопані, деякі майже цілком поглинуті десятиріччями листопадів, деякі стирчать вертикально, як нові та щойно вимиті.

pic 3-43 pic 3-44

Непогода продовжує стискати холодні обійми й у наступний день, день траверсу Чорної Полонини. Полонина була скоріше не чорна а темно-сіра від туманної мряки, карпатська назва якої «негура». Пустий простір, фотоапарати майже не задіяні, зафіксували лише зустріч із конями. Табун гуляв собі по верхах, мустанги недовірливо покосилися на нас та й зникли в шлейфах водяного пилу. Згадався «Їжачок в тумані».

pic 3-45 pic 3-46

Піднявшись врешті решт на вершину Братківської, а потім з неї спустившись, вибравшись з висотних туманів, відігрівшись у лісі від невщухаючого вітру, прощаємося з цим окремим світом Горган і по перевалу Околе переходимо на Свидовецький масив.

Там наверху, змерзлі та вимоклі, ми все одно раділи та сміялися на черговій вищій точці нашого дивного маршруту, і повірте – сміялися щиро, а не задля фотознімку.

pic 3-47

* * *

Рух пішки як найменша з можливих швидкостей нормального переміщення людини. І тут має працювати той самий принцип, що й для річкового русла – де швидкість течії більше, там ширина русла менше й навпаки. Тож чим менша швидкість нашого пересування, тим ширшим є поле зору, зона уваги. Подолану нами дистанцію у 250 кілометрів автівка здолала б за три години, велосипедист – за два дні, а літак пролетів би за двадцять хвилин. Ми йшли три тижні…

route 15-08 for inspired

Попереду чекають льодовикові озера, вершини-двохтисячники на чолі з Говерлою, румунський кордон, долини Чорного та Білого Черемошів. Але це вже у наступній серії, у наступному експедиційному тижні.

До зустрічі на карпатських стежках!












02.09.2013 2100 0
Коментарі (0)

09.07.2025
Тетяна Дармограй

В інтерв’ю професорка кафедри судової медицини Івано-Франківського національного медичного університету Наталія Козань розповіла про процес та методи ідентифікації тіл загиблих військових, виклики, з якими стикаються фахівці та чому ця робота — це насамперед про гідність.  

1281
05.07.2025
Вікторія Косович

Про те, що таке фемінізм, як він розвивався в українському суспільстві та чому його не потрібно боятися, Фіртка поспілкувалася з журналісткою та письменницею, авторкою книги "Слово на літеру "Ф" Іриною Славінською.

1017
30.06.2025
Тетяна Ткаченко

Про актуальність проблеми больового синдрому в периопераційному періоді журналістці Фіртки розповів завідувач кафедри анестезіології та інтенсивної терапії Івано-Франківського національного медичного університету, професор Іван Тітов.  

2030
26.06.2025
Олег Головенський

Фіртка вже проаналізувала декларації нардепів, керівників рад, ОВА та голів громад Прикарпаття за 2024 рік. Сьогодні — фінальна частина: декларації керівників правоохоронних органів області.

3506
24.06.2025
Павло Мінка

19 червня 2025 року Івано-Франківська обласна прокуратура повідомила: судитимуть організатора злочинної групи торговців бурштином.

1306
21.06.2025
Діана Струк

Нікіта Тітов — художник, плакатист, ілюстратор. Ще кілька десятиліть тому він називав себе «ватніком», а сьогодні його роботи — символи українського спротиву. Його плакати надихають, підтримують і попереджають: Україна — сильна, і вона не зламається.

1292

По соцмережах пішла дискусія про зрізані кілька дерев (ялинок) на Івано-Франківській Площі Ринок. «Політично» мотивований ґвалт наростає. Аж до вимог «засадити» ринкову площу деревами та зробити парк.

1606

Гадаю багато хто був свідком такої ситуації в церкві, коли дитина могла пробігтись у церкві, кудись заглядати, можливо щось голосно запитувати й одразу отримати зауваження або присоромлення від інших, часто старших, людей або бабусь.

461

Ніколи ідіотизм не стає більш очевидним, як у момент, коли починають його зводити у абсолют великі писарі сентиментально-переконливих текстів у редакційних кімнатах центрів, які «творять думки».

1103

Тема про заборону абортів, яку вчора запустила Івано-Франківська міськрада, не «від добра» і, звісно, «для піару». Якщо «піаром» вважати висловлення консервативної правої традиціоналістської політичної позиції.

1271
04.07.2025

Харчування під час війни немає відрізнятись від звичного раціону, який був у мирний час, та обов'язково повинне бути збалансованим. 

24229
30.06.2025

Замість обмежень, радять зважати на контекст, баланс у раціоні та якість продуктів.  

477
26.06.2025

Мер зазначив, що це приватний бізнес, а тому місто не видає земельні ділянки чи майно для таких закладів.

2638
05.07.2025

Протягом двох днів, 12-13 липня, у Погінському монастирі Успіння Матері Божої відбудеться XVI міжнародний з'їзд Апостольства страждальної Матері Божої покровительки доброї смерті.  

564
30.06.2025

У рамках цього благодійного заходу зібрали 78 тисяч 320 гривень на підтримку 10 окремої гірсько-штурмової бригади «Едельвейс».  

1475
27.06.2025

Сьогодні, 27 червня, віряни відзначають свято Найсолодшого Господа Бога і Спаса нашого Ісуса Христа – Людинолюбця.  

650
24.06.2025

Один чоловік ходив по окрузі, проклинаючи священика та розповсюджуючи про нього по всій парафії брехливі, злісні чутки.

15345
01.07.2025

Плакати Нікіти Тітова надихають, підтримують і попереджають: Україна — сильна, і вона не зламається. Художник прагне, аби про героїзм українців знали в усьому світі.  

457
09.07.2025

Президент США Дональд Трамп, аби втримати пУтіна від вторгнення в Україну, погрожував російському диктатору «розбомбити Москву до бісової матері».

518
04.07.2025

«Більдерберзький клуб» — одна із найбільш загадкових закритих «тусовок». Зустрічі клубу щороку тривають кілька днів щоразу в іншому місці.

1318 1
02.07.2025

Президент США Дональд Трамп оглянув новий центр утримання мігрантів "Алігатор Алькатрас" у Південній Флориді.  

592
26.06.2025

Рішення саміту НАТО, ухвалене у Гаазі за підтримки президента США Дональда Трампа, підтверджує статус росії як спільної загрози для всього Альянсу.  

502