Уявляєте, якби, скажімо Леніна чи іншого упиря з ЦК РСДРП (б) в якомусь 1911 році, прихопили б добрі домініканці й з дотриманням належної процедури інквізиційного трибуналу, визнали б що він таки справді біс й спалили б його на плаца Майор в Мадриді чи на Квітковому майдані Риму, ми досі плакали б за ним, як за Джоржано Бруно: Ах! Стратили мислителя й публіциста!
Філософа й астронома Джордано Бруно вчасно спалили, тому в Римі є собор Святого Петра і щедеври Берніні, а ГУЛАГу нема.
Всі жахіття комунізму й нинішні огидні неоманіхейські європейські уряди стали можливими лише завдяки припиненню практики автодафе - важливої складової европейської міської традиції.
У Флоренціі, в їі найяскравішу добу, коли вона була конвейєром ренесансу, коли з неймовірною продуктивністю виховувала геніїв і виробляла шедеври, в ній не було ні університету, ні міністерства культури. А інквізиція була.
Просікаєте фішку?