Ілона Федорко: 90% успіху - це те, що ти сам собі напрацюєш

 

/data/blog/57437/1cf3f774639ea912c200c49698cc4a66.jpg

 

Нею пишається не тільки Калущина, а й вся Україна. Юна танцюристка Ілона Федорко із села Вістови має уже чимало перемог.

 

У 13 років дівчина спочатку виборола срібло на Чемпіонаті світу з сучасного танцю, а через рік стала чемпіонкою. Ілона вчиться на юриста, викладає в школі Влада Ями, але мріє стати акторкою чи журналістом. Спілкування з Ілонкою будь-кому підніме настрій, адже дівчина ―суцільний позитив.

 

Їй вдається успішно поєднувати навчання й танці. Одноманітність чи байдикування ― то не для Ілони. 16-річна ентузіастка, попри свої досягнення, має ще багато планів і не збирається зупинятися на досягнутому.

 

― Коли ти вперше потрапила на танцмайданчик?

―Танцями я займаюся з трьох років. Скажімо, я була така собі бешкетна дитина, і треба було спрямувати мою енергію у правильне русло. Тому мама відвела мене на танцмайданчик. Тоді й розпочалася моя танцювальна кар’єра. Майже десять років я була в колективі ансамблю ”Фламінго”. А з 2009 року розпочала сольну кар’єру.

 

― Чому для сольної кар’єри ти обрала школу Влада Ями?

―Я вирішила розвиватися далі. І у цій школі я отримала таку можливість. Там я побачила нові перспективи. Це мене зацікавило. Сьогодні я вже викладаю у школі Влада Ями діткам, хоча й сама ще не зовсім доросла.

 

― Чи пам’ятаєш ти свій перший танцювальний конкурс?

―Перший конкурс, у якому я брала участь з ансамблем, проходив у Рівному. Мені було три або чотири роки. Сольно на конкурсі я вперше виступила у дев’ять. Це було на Львівщині. Там я також зайняла призові місця у кількох номінаціях.

 

― Розкажи про свої найбільші досягнення ― перемоги на чемпіонатах світу з сучасного танцю.

― Взагалі, щоби потрапити на чемпіонат світу, потрібно пройти національний відбір, тобто взяти участь в чемпіонаті України. Але у 2011 році я ще не знала, що зможу опинитися в команді збірної України, бо не проходила ніяких відборів. Так склалося, що на конкурсі ”Різдвяний Київ” мене зауважив голова чемпіонату України і запросив поїхати в Італію. Мені було тринадцять, я тільки перейшла в іншу категорію, тому й була наймолодшою учасницею. Чемпіонат відбувався в італійському місті Кастігліолончело. Там я виконувала номер “Моє танго”, з яким і виборола «срібло». Наступного року я вже поїхала на чемпіонат України в Одесі, де посіла кілька призових місць. У команді нашої збірної я взяла участь в чемпіонаті світу, що відбувався у м. Істбурн (Великобританія). Там я вже посіла перше місце у номінації “фентезі”, тобто, танець з предметом. Я виконувала бродвейський джаз, а мій номер називався “Шалений настрій”. Окрім того, я посіла призові місця і в інших номінаціях. Цього року ми на чемпіонат не їхали через ситуацію в Україні. Обидві поїздки були дуже захопливими. За тих кілька годин в дорозі ми відвідали кілька країн. В Італії адреналін зашкалював, я хвилювалася, мабуть, в тисячу разів більше, ніж в Англії. Їдучи вдруге на чемпіонат, вже трохи знала обстановку, тому й була на краплю впевненішою.

 

― Що, на твою думку, потрібно робити, аби досягнути таких успіхів?

― От я ніколи не складаю ніяких планів, мені так “іде” — та й усе. Звісно, я працюю і змушую працювати інших (сміється. ― Авт.). Талант ―це тільки 10% успіху, 90 ―це те, що ти сам собі напрацюєш. Головне — не зламатися, а продовжувати в тому ж дусі.

 

― Ти була гостею програми “Танцюють всі”. Поділися враженнями від шоу та від знайомства з відомим хореографами України.

― По телевізору шоу видається дуже довгим, але, коли я о дев’ятій ранку приїхали туди на репетицію, геть не помітила, як швидко промайнув час до початку програми. У ”Танцюють всі” — цікаві ведучі, цікаві конкурсанти. Коли там танцювала, то розуміла, що на мене дивиться безліч людей. З відомими хореографами ― членами журі ―я мала змогу познайомитися ще до шоу. Влада Яму знаю ще з 2009-го, оскільки танцюю в його школі, а тепер — і викладаю. Владислав Миколайович приїжджає до нас в Івано-Франківськ раз на місяць, підказує і радить. З іншими членами журі ―Франциском Гомесом, Тетяною Денисовою ― я познайомилася на конкурсі шкіл Release, де наша школа перемогла. Всі ці відомі хореографи, насправді, — зовсім прості люди, приємні у спілкуванні. Нема в них нічого «зіркового», як іноді кажуть.

 

― Коли ти зрозуміла, що танці у твоєму житті ― це вже назавжди?

У кожного є якісь переломні моменти, коли тобі сумно, коли щось болить… От мені в такі моменти хочеться взяти й натанцюватися. Коли я заходжу в зал і починаю танцювати, то просто забуваю про все інше. Танці дають мені внутрішній спокій, в них я можу себе реалізувати. Ще я зауважила, що мистецтво об’єднує людей: добрих і злих, малих і дорослих.

 

― Про що ти ще мрієш в своїй танцювальній кар’єрі?

― Стосовно хореографії , то хочу навчатися за кордоном. І, можливо, — відкрити власну школу танців вже в Україні. Але зараз про це ще рано говорити.

 

― Ким ти бачиш себе у майбутньому?

― Я думаю, що завжди можна поєднувати дві справи водночас. Зараз я вчуся у коледжі за спеціальністю «Правознавство». Право мені подобається. Я розумію, що хочу реалізувати себе не тільки в танцях, але ы в юридичній справі. Для цього також потрібно дуже багато працювати й розвиватися. Адже танцями я займаюся уже тринадцять років, а вчу правознавство тільки другий рік. Взагалі, з дитинства я мріяла стати журналістом або актрисою. І ці мрію досі в мені. Їх треба втілити, бо інакше я це не переживу (сміється. ― Авт.).

 

― Очевидно, справ у тебе дуже багато. Як проходить твій звичний день?

― Часу трохи бракує, іноді доводиться не спати ночами, щоб все зробити. Але якась я така, що мушу все встигати. Я ще й староста в коледжі, що теж додає справ. На деякі дні я складаю собі графік. Хоча, зрештою, мені навіть краще, коли є багато занять, аніж коли ти не знаєш, де себе подіти.

 

― В яких конкурсах ти брала участь нещодавно?

― Крім танцювальних змагань, нещодавно я брала участь у конкурсі ”Студент року”, “Всеукраїнському з’їзді відмінників та лідерів АПК ХХІ століття”. Останнім для мене був конкурс у ролі викладача ―“StanislavivDanceFestival”, де моя група отримала призове місце, а також конкурс із спортивного танцю “Орхідея”, де ми такожперемогли. Бути не танцюристом, а хореографом — ще важче: переживаєш не тільки за себе, а й за тих, ким опікуєшся. Відео: Taniona Rusinkevych/YouTube

 

― Яка перемога далася тобі найтяжче?

―Було тяжко якраз на чемпіонаті України-2013. Річ у тому, що за кілька днів до конкурсу я отримала пошкодження. Дівчинка, з якою я танцювала дуетом, ― також. Ми навіть не знали, чи будемо брати участь. Номери нові, ще не станцьовані, тож, цілими днями займалися. Результатом цього стала втома, вивих руки і пошкодження коліна. Тому було дуже важко і фізично, і морально. Правда, на конкурсі ми таки перемогли: моє соло і наш дует отримали перші місця.

 

― Чи маєш якісь свої секрети, як долати хвилювання?

― Хвилююся я завжди, а надто, коли конкурс серйозний. Досить дивно, але мені допомагає, коли я підспівую композиції тих учасників, що вже танцюють. Допомагає також молитва. А ще перед виступом я думаю, настільки для мене це важливо і знаю,що хвилювання може все зіпсувати, тому стараюся взяти себе в руки.

 

― Що можеш сказати про імідж «танцювальної» України?

― Є певна кількість представників на чемпіонаті світу, стандартна. Наприклад, це десять осіб. Якщо ж всі десятеро займуть призові місця, то наступного року може поїхати двадцять танцівників. Так-от, команда України досить велика — одна з найбільш численних. Можна сказати, що ми підтримуємо свій танцювальний імідж. Він точно ліпший, ніж імідж футбольної України (сміється. ― Авт.).

 

― Окрім танців, чи маєш ще якісь захоплення?

― Завжди треба міняти обстановку. Я обожнюю читати, пишу вірші, які, щоправда, нікому не показую. Люблю малювати, хоча й не вмію. Раніше часто грала футбол з хлопцями.

 

― Яка твоя улюблена книга? Що останнє ти прочитала?

― Дуже сподобалася книга ”Ловець у житті” Джерома Девіда Селінджера. Остання ж прочитана ― ”Кульбабове вино” Рея Бредбері.

 

/data/blog/57437/8c86114e3d816519aeb227bc3c3346bf.jpg

 

Розмовляла Тетяна РУСІНКЕВИЧ, студентка, Вікна


Коментарі (0)

18.09.2025
Діана Струк

Чому ми хворіємо з настанням осені та чи є ефективними народні методи профілактики хвороб, журналістці Фіртки розповіла імунологиня, доцентка ІФНМУ Галина Курилів.

714
16.09.2025

Попри російсько-українську війну, що триває з 2022 року, туризм на Івано-Франківщині не просто виживає, але й активно розвивається.    

475
14.09.2025
Вікторія Матіїв

Олексій Солоданюк загинув 23 серпня 2023 року на Запорізькому напрямку. Сім'я Солоданюк родом з Черкащини, але останні дев'ять років проживали у Києві. Після загибелі чоловіка Катерина разом з дворічною донечкою Соломією переїхали в Івано-Франківськ.  

1753
09.09.2025

Чому історичні скарби під загрозою?

1466
05.09.2025
Вікторія Косович

Як в Івано-Франківську справляються з викликами в умовах війни, які інфраструктурні проєкти реалізовують та що планують після перемоги, Фіртка поспілкувалася з заступником мера, директором департаменту інфраструктури, житлової та комунальної політики Івано-Франківської міської ради Михайлом Смушаком.

1422 1
01.09.2025
Вікторія Матіїв

Журналістка Фіртки розпитала шкільну практичну психологиню Віталію Саламащак про те, як війна впливає на емоційний стан учнів, які методи допомагають дітям впоратись зі стресом та тривожністю і що батькам і вчителям варто знати, щоб підтримати дітей у цей непростий час.

1287

Свого часу транзитом на Тибет вдалося відвідати Непал та його столицю Катманду. І за ці кілька днів вісім років тому склалося враження, що непальці багато в чому подібні до українців.

543

Некромантія — це про культуру. Культура, яка по суті є рекультивацією, стає просто культом смерті. Ніби логічно — чим більше мудрості, тим більше любови до смерті. Або ж сили й наснаги її прийняти. Це культ або ж ритуал.

559

Ще недавно приналежність до певної конфесії визначали також за однією ознакою, вважаючи, що православний священник має бороду, а католицький — з поголеним обличчям.

805

Цього дня, рівно 148 років тому, 22 серпня 1877 року народився мій прапрадід Самійло Головенський. Він був козацького роду, заможним, володів 30-ма гектарами поля та млином. В радянські часи його назвали «куркулем».

1877
16.09.2025

Добра тарілка — це не дієта, а насолода: страви, які радують очі, душу і живлять тіло. Навіть простий перекус може стати маленьким ритуалом, що заряджає позитивом на кілька годин уперед.  

239
10.09.2025

Час останнього прийому їжі може впливати на здоров’я не менше, ніж її склад.  

1282
06.09.2025

Сіль супроводжує людство тисячоліттями. Колись вона була «білим золотом», за яке воювали й платили цілими статками, а сьогодні часто стає об’єктом звинувачень у шкоді для здоров’я.  

768
16.09.2025

Простий образ сіяча й зерна розкриває глибоку істину: від нас залежить, чи проросте й принесе плід те, що ми чуємо й сприймаємо.

233
09.09.2025

Християнська родина — це не лише осередок любові й підтримки, а й «домашня Церква».  

1455
05.09.2025

Вірян запрошують на прощу до Погінського монастиря, що на Прикарпатті.  

1036
03.09.2025

Мер Івано-Франківська Руслан Марцінків підтримав позицію Українського католицького університету щодо враховування світоглядних критеріїв при відборі студентів на програму з проживанням у колегіумі.  

1612 1
16.09.2025

Суди викривають байдужість місцевих рад до збереження історичних пам’яток.  

423
16.09.2025

Непал є країною, де домінують ліві політичні погляди. Загалом воно й не дивно, оскільки саме в Непалі народився сам Будда Гаутама.

614
04.09.2025

В Пекіні відбувся найбільший в історії Китаю військовий парад, присвячений 80-літтю завершення Другої Світової війни.

1246
01.09.2025

FP-5 «Фламі́нго» — українська крилата ракета великої дальності. Перші фотографії ракети опубліковані 17 серпня 2025 року. Пізніше оприлюднені її технічні дані свідчать, що українська ракета вдвічі перевищує як дальність, так і вагу бойової частини знаменитих американських «Томагавків». При цьому вона приблизно вдвічі дешевша за американські ракети.  

1558
23.08.2025

Лише в серпні поточного року українськими дронами були вражені, деякі по кілька разів, сім великих нафтопереробних підприємств Росії та інша інфраструктура. Загалом враженими виявилися підприємства, які забезпечують 14% ринку пального Росії.  

1045