Ілона Федорко: 90% успіху - це те, що ти сам собі напрацюєш

 

/data/blog/57437/1cf3f774639ea912c200c49698cc4a66.jpg

 

Нею пишається не тільки Калущина, а й вся Україна. Юна танцюристка Ілона Федорко із села Вістови має уже чимало перемог.

 

У 13 років дівчина спочатку виборола срібло на Чемпіонаті світу з сучасного танцю, а через рік стала чемпіонкою. Ілона вчиться на юриста, викладає в школі Влада Ями, але мріє стати акторкою чи журналістом. Спілкування з Ілонкою будь-кому підніме настрій, адже дівчина ―суцільний позитив.

 

Їй вдається успішно поєднувати навчання й танці. Одноманітність чи байдикування ― то не для Ілони. 16-річна ентузіастка, попри свої досягнення, має ще багато планів і не збирається зупинятися на досягнутому.

 

― Коли ти вперше потрапила на танцмайданчик?

―Танцями я займаюся з трьох років. Скажімо, я була така собі бешкетна дитина, і треба було спрямувати мою енергію у правильне русло. Тому мама відвела мене на танцмайданчик. Тоді й розпочалася моя танцювальна кар’єра. Майже десять років я була в колективі ансамблю ”Фламінго”. А з 2009 року розпочала сольну кар’єру.

 

― Чому для сольної кар’єри ти обрала школу Влада Ями?

―Я вирішила розвиватися далі. І у цій школі я отримала таку можливість. Там я побачила нові перспективи. Це мене зацікавило. Сьогодні я вже викладаю у школі Влада Ями діткам, хоча й сама ще не зовсім доросла.

 

― Чи пам’ятаєш ти свій перший танцювальний конкурс?

―Перший конкурс, у якому я брала участь з ансамблем, проходив у Рівному. Мені було три або чотири роки. Сольно на конкурсі я вперше виступила у дев’ять. Це було на Львівщині. Там я також зайняла призові місця у кількох номінаціях.

 

― Розкажи про свої найбільші досягнення ― перемоги на чемпіонатах світу з сучасного танцю.

― Взагалі, щоби потрапити на чемпіонат світу, потрібно пройти національний відбір, тобто взяти участь в чемпіонаті України. Але у 2011 році я ще не знала, що зможу опинитися в команді збірної України, бо не проходила ніяких відборів. Так склалося, що на конкурсі ”Різдвяний Київ” мене зауважив голова чемпіонату України і запросив поїхати в Італію. Мені було тринадцять, я тільки перейшла в іншу категорію, тому й була наймолодшою учасницею. Чемпіонат відбувався в італійському місті Кастігліолончело. Там я виконувала номер “Моє танго”, з яким і виборола «срібло». Наступного року я вже поїхала на чемпіонат України в Одесі, де посіла кілька призових місць. У команді нашої збірної я взяла участь в чемпіонаті світу, що відбувався у м. Істбурн (Великобританія). Там я вже посіла перше місце у номінації “фентезі”, тобто, танець з предметом. Я виконувала бродвейський джаз, а мій номер називався “Шалений настрій”. Окрім того, я посіла призові місця і в інших номінаціях. Цього року ми на чемпіонат не їхали через ситуацію в Україні. Обидві поїздки були дуже захопливими. За тих кілька годин в дорозі ми відвідали кілька країн. В Італії адреналін зашкалював, я хвилювалася, мабуть, в тисячу разів більше, ніж в Англії. Їдучи вдруге на чемпіонат, вже трохи знала обстановку, тому й була на краплю впевненішою.

 

― Що, на твою думку, потрібно робити, аби досягнути таких успіхів?

― От я ніколи не складаю ніяких планів, мені так “іде” — та й усе. Звісно, я працюю і змушую працювати інших (сміється. ― Авт.). Талант ―це тільки 10% успіху, 90 ―це те, що ти сам собі напрацюєш. Головне — не зламатися, а продовжувати в тому ж дусі.

 

― Ти була гостею програми “Танцюють всі”. Поділися враженнями від шоу та від знайомства з відомим хореографами України.

― По телевізору шоу видається дуже довгим, але, коли я о дев’ятій ранку приїхали туди на репетицію, геть не помітила, як швидко промайнув час до початку програми. У ”Танцюють всі” — цікаві ведучі, цікаві конкурсанти. Коли там танцювала, то розуміла, що на мене дивиться безліч людей. З відомими хореографами ― членами журі ―я мала змогу познайомитися ще до шоу. Влада Яму знаю ще з 2009-го, оскільки танцюю в його школі, а тепер — і викладаю. Владислав Миколайович приїжджає до нас в Івано-Франківськ раз на місяць, підказує і радить. З іншими членами журі ―Франциском Гомесом, Тетяною Денисовою ― я познайомилася на конкурсі шкіл Release, де наша школа перемогла. Всі ці відомі хореографи, насправді, — зовсім прості люди, приємні у спілкуванні. Нема в них нічого «зіркового», як іноді кажуть.

 

― Коли ти зрозуміла, що танці у твоєму житті ― це вже назавжди?

У кожного є якісь переломні моменти, коли тобі сумно, коли щось болить… От мені в такі моменти хочеться взяти й натанцюватися. Коли я заходжу в зал і починаю танцювати, то просто забуваю про все інше. Танці дають мені внутрішній спокій, в них я можу себе реалізувати. Ще я зауважила, що мистецтво об’єднує людей: добрих і злих, малих і дорослих.

 

― Про що ти ще мрієш в своїй танцювальній кар’єрі?

― Стосовно хореографії , то хочу навчатися за кордоном. І, можливо, — відкрити власну школу танців вже в Україні. Але зараз про це ще рано говорити.

 

― Ким ти бачиш себе у майбутньому?

― Я думаю, що завжди можна поєднувати дві справи водночас. Зараз я вчуся у коледжі за спеціальністю «Правознавство». Право мені подобається. Я розумію, що хочу реалізувати себе не тільки в танцях, але ы в юридичній справі. Для цього також потрібно дуже багато працювати й розвиватися. Адже танцями я займаюся уже тринадцять років, а вчу правознавство тільки другий рік. Взагалі, з дитинства я мріяла стати журналістом або актрисою. І ці мрію досі в мені. Їх треба втілити, бо інакше я це не переживу (сміється. ― Авт.).

 

― Очевидно, справ у тебе дуже багато. Як проходить твій звичний день?

― Часу трохи бракує, іноді доводиться не спати ночами, щоб все зробити. Але якась я така, що мушу все встигати. Я ще й староста в коледжі, що теж додає справ. На деякі дні я складаю собі графік. Хоча, зрештою, мені навіть краще, коли є багато занять, аніж коли ти не знаєш, де себе подіти.

 

― В яких конкурсах ти брала участь нещодавно?

― Крім танцювальних змагань, нещодавно я брала участь у конкурсі ”Студент року”, “Всеукраїнському з’їзді відмінників та лідерів АПК ХХІ століття”. Останнім для мене був конкурс у ролі викладача ―“StanislavivDanceFestival”, де моя група отримала призове місце, а також конкурс із спортивного танцю “Орхідея”, де ми такожперемогли. Бути не танцюристом, а хореографом — ще важче: переживаєш не тільки за себе, а й за тих, ким опікуєшся. Відео: Taniona Rusinkevych/YouTube

 

― Яка перемога далася тобі найтяжче?

―Було тяжко якраз на чемпіонаті України-2013. Річ у тому, що за кілька днів до конкурсу я отримала пошкодження. Дівчинка, з якою я танцювала дуетом, ― також. Ми навіть не знали, чи будемо брати участь. Номери нові, ще не станцьовані, тож, цілими днями займалися. Результатом цього стала втома, вивих руки і пошкодження коліна. Тому було дуже важко і фізично, і морально. Правда, на конкурсі ми таки перемогли: моє соло і наш дует отримали перші місця.

 

― Чи маєш якісь свої секрети, як долати хвилювання?

― Хвилююся я завжди, а надто, коли конкурс серйозний. Досить дивно, але мені допомагає, коли я підспівую композиції тих учасників, що вже танцюють. Допомагає також молитва. А ще перед виступом я думаю, настільки для мене це важливо і знаю,що хвилювання може все зіпсувати, тому стараюся взяти себе в руки.

 

― Що можеш сказати про імідж «танцювальної» України?

― Є певна кількість представників на чемпіонаті світу, стандартна. Наприклад, це десять осіб. Якщо ж всі десятеро займуть призові місця, то наступного року може поїхати двадцять танцівників. Так-от, команда України досить велика — одна з найбільш численних. Можна сказати, що ми підтримуємо свій танцювальний імідж. Він точно ліпший, ніж імідж футбольної України (сміється. ― Авт.).

 

― Окрім танців, чи маєш ще якісь захоплення?

― Завжди треба міняти обстановку. Я обожнюю читати, пишу вірші, які, щоправда, нікому не показую. Люблю малювати, хоча й не вмію. Раніше часто грала футбол з хлопцями.

 

― Яка твоя улюблена книга? Що останнє ти прочитала?

― Дуже сподобалася книга ”Ловець у житті” Джерома Девіда Селінджера. Остання ж прочитана ― ”Кульбабове вино” Рея Бредбері.

 

/data/blog/57437/8c86114e3d816519aeb227bc3c3346bf.jpg

 

Розмовляла Тетяна РУСІНКЕВИЧ, студентка, Вікна


Коментарі (0)

07.04.2026
Діана Струк

Як відновлюють Палац, навіщо місту фестивалі під час війни і яким стане цей культурний осередок через кілька років — про це Фіртці розповів директор Простору інноваційних креацій «Палац» Володимир Гайдар.

412
03.04.2026
Олександр Мізін

Підроблені акти, незаконні рішення рад і чорні реєстратори — основні схеми захоплення державних лісів у 2025-2026 роках.

2058
31.03.2026
Вікторія Матіїв

Журналістка Фіртки поспілкувалися з ректором ІФНМУ Романом Яцишиним про те, як сьогодні мотивують молодь вступати до медичних закладів, які зміни відбулися у географії студентів, як університет працює над тим, щоб випускники залишалися працювати в Україні, а також про виклики, які стоятимуть перед українською медициною після завершення війни.

4904
27.03.2026
Павло Мінка

У публічних закупівлях за бюджетні кошти нерідко трапляються ситуації, коли тендери проводять лише формально. Компанії, які виглядають конкурентами, насправді можуть діяти за попередньою змовою.    

3796
23.03.2026
Тетяна Дармограй

В інтерв’ю журналістці Фіртки Руслан Павлов розповів про перші бої та втрати побратимів, мотивацію добровольців і мобілізованих, розрив між фронтом і тилом, а також про те, як війна змінює сприйняття життя і плани на майбутнє.

4911
18.03.2026
Тетяна Ткаченко

Студентку Карпатського національного університету імені Василя Стефаника Яну Безуглу повномасштабне вторгнення застало в рідному місті Мирноград, що на Донеччині. Сьогодні дівчина проживає в Івано-Франківську та активно допомагає війську.  

3061

На програмній зустрічі на початку 2023 року Сєргєй Кірієнко виклав чотири цілі для російської когнітивної війни проти України - дискредитація військово-політичного керівництва України, розкол українців, розкол української еліти, деморалізація українських військ.

243

В євангельському описі останніх днів земного життя Ісуса Христа ми зустрічаємо імена постатей, які прямо або опосередковано мали відношення до Страстей Христових. 

404

Наближається пора, коли після зимової сплячки повилазять змії.

1210

У 50-60-х рр. з’являється багато фільмів про Христа  як спроба протистояти секуляризації, а також як відповідь на запит надії людства у післявоєнний період. Зараз також хочеться відволіктися і подивитись щось дійсно важливе, що спонукає до роздумів.  

1409
02.04.2026

Здоров’я кишківника є надзвичайно важливим для загального самопочуття. Правильна робота травної системи впливає не лише на обмін речовин, але й на імунітет, настрій і навіть стан шкіри.  

5906
27.03.2026

Перекуси між основними прийомами їжі потрібні не лише для втамування голоду, а й для підтримки енергії, концентрації та загального самопочуття.

6547
22.03.2026

Все більше людей відмовляються від дієт і переходять до інтуїтивного харчування — підходу, що вчить слухати тіло, а не рахувати калорії.  

3548
04.04.2026

У неділю, п'ятого квітня, у храмах Івано-Франківська освячуватимуть вербові галузки.  

1704
30.03.2026

Розважання над кожною стацією Хресної дороги були глибоко пов’язані з сучасними подіями в Україні та особливо відчувалися у контексті війни.  

1377
28.03.2026

Згромадження Сестер Пресвятої Родини, засноване в 911 році сестрою Теклею Юзефів, вже понад тисячу років працює з людьми, навчає дітей та підтримує громаду.  

8246
24.03.2026

Простий образ сіяча й зерна розкриває глибоку істину: від нас залежить, чи проросте й принесе плід те, що ми чуємо й сприймаємо.

3048
03.04.2026

Уже цих вихідних, 4–5 квітня, Івано-Франківський національний академічний драматичний театр імені Івана Франка представить прем’єру вистави «Маруся Чурай» за однойменним романом у віршах Ліни Костенко.

719
07.04.2026

ISW звертає увагу на те, що російські мілітарні блогери критикують неефективність російських систем протиповітряної оборони та наголошують на впливі українських ударів.

116
03.04.2026

Не лише Україну «здав» Росії Байден, як про це ширилися чутки в політичних залаштунках, на зустрічі з Путіним в Женеві влітку 2021 року, а й загалом НАТО готувало здачу Росії, окрім України, ще й під «сіру зону» країни Балтії, Польщу та інші постсоціалістичні країни сходу Європи!

1247
30.03.2026

Нещодавно керівник німецького оборонного концерну, глава Rheinmetall Армін Паппергер назвав виготовлення українських дронів «грою в Lego домогосподарок з 3D-принтерами».

905
23.03.2026

Минулої неділі в німецькій Баварії пройшов другий тур муніципальних виборів, на яких обирали мерів міст та громад.

1629