У політиці «свято не закінчується ніколи». Лише відіграли парламентські вибори-2012, як політики почали примірятися до нових передвиборних компаній.
Якщо Україну минуть позачергові президентські та парламентські вибори (а ми сподіваємося, що таки не минуть:)), то наступними стануть вибори місцеві. Найцікавіша, поки що, інтрига розгортається навколо «престолу» міського голови Івано-Франківська. Тут вже почалися залаштункові маневри, вже формуються команди політтехнологів та альянси володарів адмінресурсу.
Першим із можливих кандидатів спадає на думку «вічний» Юрій Соловей. Майже не маємо сумніву, що у відповідний час Івано-Франківськ прикрасять біл-борди з бадьорими гаслами на кшталт «Соловей – міська надія-2014!» Проте, здається, що є політики, котрим доля призначила бути «вічною надією» або ж «вічним призером». Чемпіонами стають інші. Якщо цей прогноз не справдиться, ми «дуже-дуже» здивуємося.
Друге прізвище, що спливає з пам’яті як асоціативне до «вибори» та «Івано-Франківськ» - Шевченко. Однофамілець поета і футболіста програв не стільки особисто Сичу, скільки бренду ВО «Свободи» та передвиборній мобілізації свідомого галицького електорату проти супостатів зі «злочинної влади». Погодьтеся, тяжко перти проти рожна. Тим не менш, Шевченко з біл-бордів подякував тим, хто проголосував за нього і навіть продовжив організовувати екскурсії пенсіонерів на Буковель. Ці факти свідчать про твердий намір директора Буковелю реалізувати таки «приватівські» мільйони, вкладені у його розкрутку та первинне позиціонування. Було б не розумно кинути під ноги іншим таке надбання. Набрані Шевченком відсотки, як стверджують експерти, можна збільшити. Ще трошки зусиль і рейтинг директора Буковелю сягне під 30%. А з таким стартовим ресурсом вже можна боротись за крісло мера. Особливо, якщо почати працювати з електоратом вже тепер, за два роки до виборів. Свіжий приклад Дерев’янка таки наснажує на здобуття електоральних висот!
На відміну від попередніх персон, шекспірівське питання «бути чи не бути?» не стояло і не стоїть перед Романом Онуфріївим, зараз - ймовірним кандидатом на звільнене крісло секретаря міськради Руслана Марцінківа з перспективою пересісти у крісло міського голови обласного центру від ВО «Свобода». За Онуфріївим тверда, як арійська криця, підтримка найпопулярнішого партійного бренду Західної України. Ще кілька місяців тому ніхто б не став сумніватися, що саме Роман Онуфріїв є кандидатом №1 на той престол, над яким нахабно розчепірилися дві «короновані ворони»... Але відтоді відбулися певні події. Користувачі інтернету побачили Онуфріва затриманим та обшуканим. На нього впала тінь корупційного скандалу «про 100 тисяч доларів». Це вже реальна проблема, проте, більшість аналітиків вважає, що ця тінь не є критичною перешкодою на шляху до трону. Що в електоральному середовищі «свободівцям» вибачали ще й не такі проколи. Поживемо – побачимо.
Обізнані у тонкощах місцевої політики все частіше згадують про неслабкий «фактор Олега Синютки». О. Синютка був найуспішнішим заступником мера Івано-Франківська з економічних питань за часів Шкутяка-2. Тепер, маючи досвід «трудового» першого заступника мера Львова, досвід організації ЄВРО-2012 (залучення інвестицій та запозичень, "зв’язки" не тільки в уряді, а й в Європі), Синютка став одним із найбільш кваліфікованих фахівців з місцевого самоврядування не лише в Західній Україні.
Експертне товариство свого часу висловлювало сумніви, що власне Синютці буде цікавим повернення до провінційного (порівняно з містом Лева) Івано-Франківська, але тепер знаючі люди повернення Синютки вже не виключають. Кажуть, навіть, що він зацікавився ненав’язливою пропозицією «групи товаришів», котрі запропонували такий сценарій, - навіть сказав: "А що, це цікаво! Тим більше що ТЕПЕР я добре знаю як зробити з Івано-Франківська цукерку!" І багато експертів вважають, що Олег Синютка в ці часи непевності міг би стати знахідкою для івано-франківської господарки...
На цьому список кандидатів не вичерпаний. Серед інших називають колишнього керівника обласної філії Приватбанку, а зараз керівника проектів групи «Приват» в Грузії Богдана Лесюка. Щоправда він людина Ігоря Коломойського, як і Шевченко. Тут може виникнути певна колізія, але, з іншого боку, завжди краще мати на шаховій дошці дві прохідні фігури, аніж жодної.
Експертне товариство не забуває непогані результати (третє місце) на виборах мера-2010 Ігора Прокопіва від «Фронту Змін». Прокопів провів на тих виборах чи не найкваліфікованішу та найтехнологічнішу піар-кампанію. Те, що він зараз зайняв пасивну позицію, дехто пояснює природною обережністю і досвідченістю цього «політика-адміністратора»...
А ще не варто скидати з рахунків «старі перевірені кадри». Віктор Андрюсович ще не настільки старий і не настільки «стомлений», щоби забути про цього улюбленця івано-франківського жіноцтва і «середнього класу». Тим більше, що якщо названий вище «строкатий натовп» політиків-претендентів «на всі електоральні смаки» таки рушить на вибори, то діючий мер отримає непоганий шанс використати відомий фізикам «ефект інтерференції». Поки «гіганти електоральних симпатій» битимуться поміж собою, послаблюючи один одного, Анушкевичус, набравши 20-25 відсотки, може знову випередити опонентів.
Отже, наступні вибори можуть потішити нас несподіванками та яскравими ситуаціями. Адже на виборах-2012 ми вже побачили готовність кандидатів використовувати весь спектр засобів для досягнення мети. А народна мудрість попереджає: «Чим далі в ліс, тим товщі партизани».
І ще відкритим залишається питання про те, коли саме відбудуться вибори мера Івано-Франківська – вчасно чи позачергово? Адже за кілька днів до відомого передвиборчого «корупційного скандалу» фракція ВО «Свобода» в міській раді демонструвала готовність дочасної відставки міського голови…
Аналітична група «Фіртка-Магус»
Читайте також:
