Ідеальна назва для Франківська

 

 Картинки по запросу єшкілєв

 

Спокуса усе перейменовувати наступає у часи змін. Люди, що їх по «зомбоящику» переконують в реальності існування таких речей як люстрація, дерегуляція, декомунізація та децентралізація, з часом починають прагнути все нових і нових «ацій» і «яцій». Дійсно, якщо якісь пацани у балаклавах валять монументи немов собачі буди, то чому б не спробувати змінити назву міста. Он, у Дніпропетровську ентузіасти аж пищать, як хочуть назвати своє місто чи то Січеславом чи то Січеградом...

 

Вітри бажань не оминули й Франківська. Рано чи пізно це мало статись. Адже суспільно резонансних тем, з яких можна зробити собі «ліфт впізнаваності» з кожною передвиборною компанією стає все менше. От йшли, йшли і дійшли аж до назви. Логіка зрозуміла. Від теперішнього «Івано-Франківська», воленс-ноленс, відгонить чимось совковим, якимось гротескним «Скотопрігоньєвском». Історія виникнення цієї назви закручена навколо колгоспних смаків та номінативних пріоритетів радянського партгоспактиву. Відповідно, в частини міського населення є зрозумілий запит на перейменування, тим більше, що історична назва ще не вивітрилась з пам’яті містян.

 

Ще у 90-і роки окремі мешканці Франківська намагались підняти (й, навіть, не з передвиборною метою) питання про повернення місту історичної назви. Проте, навіть перші несміливі натяки на таку можливість зустріли шалений опір естетів з бездоганним трудовим походженням. У полеміці ними використовувались переважно історичні штампи про «Потоцьких – катів українського народу» та публічні заяви на кшталт «не чіпайте Франка, нашого генія!» Те, що 20-річний герой Віденської битви не встиг за життя нікого поексплуатувати, в розрахунок не бралось. Тим більше не брались до уваги резони щодо епізодичного та нещасливого перебування Франка у Станіславі.

 

Зрештою, такі речі також на варто залишати поза увагою. Кожне суспільство має свої стереотипи, свої міфи і свої критерії прийнятності. Нікуди від цього не дітись. От, скажімо, Південну Родезію свого часу перейменували у Зімбабве. Чому? Бо Сесіль Джон Родс, попри всі свої цивілізаційні зусилля та організаційні таланти, був і залишився для більшої частини зімбабвійців клятим білим колонізатором у пробковому шоломі. Та й назва «Зімбабве» більше тішить вуха титульної нації. Крапка.

 

Те саме сталось з Бомбеєм, який тепер Мумбай, з Рангуном, котрий тепер Янгон, з Актюбінськом, що став Актобе, та із Сайгоном, що зветься нині Хошиміном. Як би не подобались нам оповиті легендами та утеплені звичкою старі історичні назви, але ж вирішувати, врешті-решт, не нам, а тим, хто в останні десятиліття заселяє міста у «країнах на шляху розвитку» із Україною включно. Чим «Івано-Франківськ» не назва для населеного пункту, чи не половина мешканців якого на вихідні і свята виїжджає до села? Й ким для них є Станіслав Потоцький? Питання риторичне.

 

Може для початку варто відреставрувати палац Потоцьких та встановити пристойний пам’ятник засновникові міста (а не таке похнюплене чудо, як той монумент Франкові, що замість швейцара зустрічає гостей готелю «Надія»), а відтак вже братись за масштабніші речі? Населення треба поступово готувати до змін та виважених рішень, а не сподіватись на раптовий спалах компетентності в людей, з дитинства дезорієнтованих інформаційними маніпуляціями.

 

Особисто я не впевнений, що у випадку плебісциту жителі міста виберуть історичну назву. Але те, що на компанії з перейменування політики та громадські активісти піднімуть свої рейтинги, не маю сумніву.

 

Якщо ж громаді все ж таки закортить дати Франківську свіжу назву, то я пропоную як тимчасовий (перехідний) варіант «Нью-Пациків». Ця назва має цілу купу переваг над усіма іншими. Перераховую лише ті з них, що першими впали на згадку:

 

1) Назва ідеально відповідатиме тому духові, що панує в місті в останні роки плюс вельми пасуватиме до зовнішнього вигляду міста, прикрашеного приємними новобудовами;

 

2) Мешканці історичного села Пациків (також, до речі, перейменованого), радше за все, не візьмуть з сусідів  дорого за використання рідного бренду;

 

3) Якщо Франківськ стане Нью-Пациківом, то містяни зможуть і тут і за кордоном гордо називати себе «пацаками» й вимагати у всіх приїжджих казати їм «ку», як у відомому кінофільмі; а ще це слово легко і невимушено вимовляється (так само, як і народна назва автобусів «пежо», котрі свого часу для всіх тутешніх стали «пижиками»);

 

4) Така назва підсвідомо спонукатиме нас до вдосконалення;

 

5) В назві є англомовний елемент, що неухильно наближатиме нас до теплого (поки що) лона Західної цивілізації;

 

6) В назві присутній дефіс, до якого вже звикли генерації містян, народжені після 1960-го року, що не спонукатиме нас до когнітивного дисонансу та інших прикрощів.

 

А ще мені казали, що китайці в розмовах називають наше місто «Іфань». Може збрехали?

 

Володимир Єшкілєв


Коментарі (11)

Dzhejn Sejmur 2015.04.16, 11:08
Бачимо, що дискусія про перейменування міста підняла з диванів не лише письменників, але й різного роду добродіїв, що вимагають поваги до мешканців міста. А чи поважатимуть те, що себе саме не поважає? Місто мало підприємства, їх розграбували, а мешканці мовчали. Потім вони мовчали, коли руйнувалось ЖКГ, потім мовчали коли середмістя забудували почварами, потім ще мовчали. Тепер кажуть: поважайте нас. А ще тут пан Тарнавський каже про середній рівень культури. Люди навіть із середнім рівнем не вимагають поваги а заслуговують на неї, пане Тарнавський. Заслужіть і вас поважатимуть, а не примножуйте на сайтах свої смішні коменти.
Владимир Ешкилев 2015.04.15, 23:54
Andry Tarnavskiy не читав моїх книжок (можливо, й інших не читав). Я цьому дуже радий, бо не зацікавлений у таких читачах і не чекаю їх на своїх презентаціях. До відома "андрія": принципово не пишу напучувально-педагогічних книжок і не збираюсь до лав "сіячів" офіційно рекомендованої пошлятини під назвою "розумного, доброго і вічного". Мої книжки так само дратують провінційних "андріїв" як і дописи. Щодо неповаги до мешканців міста, то з якого дубу я мав би їх поважати? За що? За те. що вони, як ті вівці, 25 років обирають собі на шию людей, які не годні хоча б поремонтувати тротуари у середмісті?
Stepan Nakonechnyi 2015.04.16, 01:04
Автор влучно зауважив, що велика частина мешканців міста виїздять на вихідні до села. Додати до цього городи під багатоповерхівками, та псів з котами у них, то Нью-Пациків - саме те.
Славко Задунайский 2015.04.16, 12:26
Особисто я,серед всіх коментаторів найбільш поважаю п.Андрія,а якщо хтось завів мову про розрабування підприємств,забудову міста,то нехай сам розповість,як він боровся з цим,або як наприклад відстоює зелену зону на міському озері та бореться з його забудовою.
Dzhejn Sejmur 2015.04.16, 14:21
Шо це було? Тарнавський поважа сам себе під ніком Задунайського? Селф-позитивчик такий? До речі, не знаю, хто саме там боровся за зелену зону і за чиї гроші, але от гуляю озером і бачу - забудовник рулить і має усіх борців в глобус.
Славко Задунайский 2015.04.16, 14:44
Dzhejn Sejmur - В тому то й справа,що лише гуляєте й спостерігаєте,а нижче розводитесь,що потрібно боротися з забудовниками. До п. Андрія я не маю ніякого стосунку,швидше,якщо проаналізувати Ваші пости,то вираз " забудовник рулить і має усіх борців в глобус" - то чітка стилістика пана Ешкілєва.)
Dzhejn Sejmur 2015.04.16, 14:57
Дякую за комплімент щодо стилю. Єшкілєв на свій стиль копірайтів не ставить тому сподіваюсь претензій від нього не буде:)
Славко Задунайский 2015.04.16, 15:58
На тому й порішили )
Andry Tarnavskiy 2015.04.15, 16:43
Чому така неповага до мешканців міста. А завтра будете пропонувати їм свої книжки. І казати що вони вчать розумного, доброго, вічного. Видно метелика на шиї замало щоб піднести декого до середнього рівня культури, хоч би мешканців Пацикова.
Сергій Чирва 2015.04.21, 08:27
Влучно . Слушно. Дратівливо. Актуально... ;)як зажди, Володимир б'є не в бров..
Олег Сікора 2015.04.21, 17:23
Давайте краще "Пациків-сіті", а футбольну команду назвемо "Пациків Юнайтед":)
30.06.2026
Вікторія Матіїв

«Іван пішов воювати, бо для нього це було питання честі й відповідальності. Він не зміг залишитися вдома, коли країна потребувала захисту», — згадує Тетяна Майка свого чоловіка, полеглого захисника Івана Майку.

2444
24.06.2026
Тетяна Ткаченко

Коли у 2014 році загинув її двоюрідний брат Петро Остапчук, Надія Довганюк зрозуміла, що хоче бути поруч із тими, хто переживає біль війни. Попри стереотипи та недовіру, вона стала першою жінкою-капеланкою в Українській греко-католицькій церкві.

2037 2
15.06.2026
Вікторія Матіїв

В інтерв'ю журналістці Фіртки Мирослава Полатайко розповіла про свій шлях у професії, роботу за лаштунками театру, народження ролей і те, як війна змінила відчуття сцени.

4808
07.06.2026
Тетяна Ткаченко

До повномасштабного вторгнення Назар Семанів мав невелику майстерню та планував розвивати її. Для цього поїхав до Німеччини заробити кошти на обладнання. Після початку великої війни повернувся в Україну.  

2723
04.06.2026

Відповідний законопроєкт №15284 уже зареєстрований у Верховній Раді та визначає чіткі правила руху, вікові обмеження і відповідальність за порушення. На цьому тлі в Івано-Франківську вже діють власні підходи до регулювання руху самокатів.

2889
01.06.2026
Вікторія Матіїв

«Бо де скарб твій, там буде й серце твоє» (Мт. 6:21) — ці слова Наталя Бакум присвячує своєму чоловікові, захиснику Івану Бакуму, який загинув під час ракетного обстрілу у 2023 році.  

5963

З приходом у вересні 1939-го на Гуцульщину нової, ще не знаної робітничо-селянської влади почались нові проблеми. Точніше ті ж клопоти, що були й за Польщі, але які тепер вирішувані по-новому.

676

Зараз, під час випробовувань війни, в нас є одна головна правда, а скільки їх з’явиться, тих «правд», по її завершенні?

1518

Безперечно, релігійні переконання є особистою справою кожної людини. Проте, коли йдеться про знаменитостей рівня голлівудських зірок, чия популярність сягає глобальних масштабів, це набуває й певного суспільного значення.

1420
30.06.2026

Замість обмежень, радять зважати на контекст, баланс у раціоні та якість продуктів.  

4898
26.06.2026

Попри чудові якості, важливо розуміти, що грейпфрут відіграє особливу роль у взаємодії з певними ліками.

16047
19.06.2026

Здоров’я кишківника є надзвичайно важливим для загального самопочуття. Правильна робота травної системи впливає не лише на обмін речовин, але й на імунітет, настрій і навіть стан шкіри.  

8063 3
29.06.2026

Родини військових, які втратили близьких або чекають звістки про зниклих безвісти, найчастіше шукають не простих відповідей, а підтримки.  

542
27.06.2026

Архиєрей вручив Папі прапор України та дерев'яний хрестик від воїна 67 окремої механізованої бригади «Правий Сектор» Михайла Стрипи з Гошева.

708
26.06.2026

У суботу, 27 червня, у Погінському монастирі відбудеться проща «За мир в Україні і повернення додому внутрішньо переміщених осіб».

688
20.06.2026

Простий образ сіяча й зерна розкриває глибоку істину: від нас залежить, чи проросте й принесе плід те, що ми чуємо й сприймаємо.

4354
02.07.2026

Акторка Мирослава Полатайко зізналася, що найбільше її надихають глядачі, українська культура та родина. Водночас популярність, за її словами, означає не лише впізнаваність, а й відповідальність перед людьми.

450
03.07.2026

Президент Польщі Кароль Навроцький (колишній боксер і сутенер, яким його називають політичні опоненти) нещодавно очолив рейтинг довіри серед польських політиків із рекордними 54,8%. 

96
26.06.2026

Законодавча пропозиція щодо об'єднання Румунії з Молдовою, була схвалена румунською Палатою депутатів без голосування завдяки завершенню терміну розгляду ініціативи.  

680
18.06.2026

Ухвалені Верховною Радою зміни до Бюджету-2026 дозволять суттєво розширити програми соціального захисту для військовослужбовців.

949
16.06.2026

Баланс на фронті змінився на користь України, а час більше не працює на Володимира Путіна, — переконаний американський політолог та колишній посол США у РФ Майкл Макфол. Також він наводить вісім ознак того, що Росія програє свою війну.  

1216