Потерпаєте від вічних сварок, не можете знайти спільну мову та дійти до компромісу з близькими людьми? Посилаєтесь на карантин, замкнений простір, втому чи емоційне вигорання – і виправдовуєте такі стосунки? Усі вищеперераховані речі можуть змінитися, а ось стосунки залишаться такими ж. Чому? Пояснюємо із психологинею на життєвих прикладах.
Токсичність у стосунках: як це?
Ще з дитинства ми починаємо будувати стосунки із соціумом. З народження батьки дають вказівки, як поводити себе з іншими людьми, згодом вчителі навчають певних життєвих цінностей, часом зовсім чужі люди теж втручаються у наше життя. Тобто, ми постійно вибудовуємо стосунки з людьми: просто з кимось постійно, а з кимось періодично. Саме тому вміти вибудовувати здорові стосунки – вкрай важливо. Але інколи буває так, що ми відчуваємо: близька людина тисне на нас. І тоді такі стосунки вже не приносять радість, а тільки розчарування, відчуття пригніченості та сльози. Якщо у парі один повністю виснажений, а інший виступає причиною цього – ось і вони, токсичні стосунки.
«Токсичні стосунки — це такі стосунки, що руйнують вашу емоційну врівноваженість, забирають у вас останні запаси енергії. Часто люди самі розуміють, що знаходяться у таких стосунках, але бояться з ними розпрощатись. А чому? Бо говорити про такі речі не звикли. Обговорювати у кого розумніші діти та більша хата – норма для нашого суспільства, а ось сказати про нездорові стосунки – табу. Багато жартують стосовно того, як карантин впливає на сімейні пари. Мовляв, опинившись разом 24/7 з партнером в закритому просторі, люди почали дедалі більше сваритись та розходитись. Але сварки через карантин і постійне перебування разом в чотирьох стінах – це тільки один з доказів, що стосунки нездорові», – каже психологиня Уляна Рудченко.
Історія Каті. Пряма мова
«Ми познайомились в Instagram. У мене довго не було стосунків, а він проявляв турботу – то я й навигадувала собі, намріяла. Спершу усе, справді, було як в казці: заміжжя, спільне щасливе життя і схожі цілі. Я раділа, що знайшла своє кохання, якби ж я тоді знала, наскільки поспішила з висновками.
Приблизно через два місяці спільного життя почались вони – токсичні стосунки. «Туди ти не підеш!», «це ти не одягнеш!», «з тим ти спілкуватись не будеш!», «то, може, перестанеш вже їсти так багато!» та й загалом «хто тебе ще захоче, окрім мене».
Спершу я не знала, як мені діяти, тому намагалась згладжувати конфлікти та всіляко догоджати. З часом він все-таки переконав мене, що я негарна, товста й дурна. Його постійний тиск зробив мене настільки закомплексованою, що я й, справді почала думати: «а хто мене ще захоче, крім нього?».
І краще не ставало. З кожним днем усе було дедалі гірше: постійні ревнощі та тотальний контроль. У мене не могло бути хобі. Не могло бути особистого простору. Не могло бути друзів, бо увесь вільний час мав бути проведений виключно з ним, зазвичай зі сварками. Але у мене в голові з'явилося стільки нав’язаних комплексів, що я і далі намагалась будувати стосунки з цією людиною.
І що найцікавіше – я не мала права сказати про те, що мені не подобається у ньому або в наших стосунках. Бо опісля я одразу стикалась з агресією та обзиванням. Одного разу, коли я вирішила заперечити йому, то у відповідь отримала ляпас. Він вибачився – і я намагалась забути про цей випадок. Але фізичне насильство повторилось знову. Я вкотре пробачила – і через декілька місяців мене знову-таки вдарили. Це і стало останньою краплею – я сказала, що іду від нього. Але відпускати мене ніхто не збирався: постійні переслідування, дзвінки та начебто випадкові зустрічі. Мені довелось переїхати до іншого міста. І навіть там, я не одразу отримала бажану свободу – довелось змінити номер телефону та на деякий час не повідомляти нікому про місце проживання. Тільки зараз, проживши майже рік без токсичних стосунків, я можу зітхнути з полегшенням».
«Перебуваючи у таких стосунках, люди ризикують здоров’ям і навіть власним життям. Будь-яка форма тиску сильно впливає на психіку, тому людина втрачає можливість щасливо жити. Токсичність у більшості випадків призводить до агресії, а остання до фізичного насильства. Саме тому такі стосунки потрібно розривати одразу», – стверджує психологиня.
Токсична дружба: у чому небезпека?
Якщо потрібно дібрати слова, які описують токсичні стосунки – то це контроль, нездоровий егоїзм, бажання домінувати, приниження, надмірна критика. Усі ці речі в кінцевому результаті зводяться до насильства, чи то психологічного, чи то фізичного. А стабільний негативний і тривожний внутрішній стан, що виникає під час токсичних стосунків, не дає людині реалізовувати себе, добиватись поставлених цілей та й загалом отримувати насолоду від життя.
«Токсична дружба дуже часто будується на заздрості. Якщо ви відчуваєте суперництво та постійні дорікання, то це вже сигнал про те, що варто замислитись. Справжня дружба – це взаєморозуміння та радість за друга, його досягнення. Людина, яка піклується лише про власні інтереси ніколи не зможе стати другом, і відповідно не зможе знайти справжнього друга. І найголовніше не тільки у дружбі, а й будь-яких стосунках – повага. На ній і ґрунтуються усі подальші дії в стосунках», – додає Уляна Рудченко.
Історія Віки. Пряма мова
«Ми дружили понад десять років. Останні роки я вже просто вигорала. З кожним днем мене все більше переслідувало відчуття, що у нас змагання. "Подруга" вічно намагалась переконати мене, що і хлопець у неї кращий, і у квартирі чистіше, і одяг куди стильніший…
Дедалі частіше я отримувала дорікання у відповідь на питання. Мовляв, навіщо ти навантажуєш мене своїми проблемами, мені вдосталь своїх. Я намагалась не звертати на це уваги, посилаючись на її поганий настрій. Але і на розповіді про свій успіх я отримувала аналогічну реакцію. Кожного разу мені розповідали, що будь-яке досягнення в моєму житті – чистої води везіння.
Мій терпець увірвався, коли мої особисті кордони почали щоденно порушувати. Так, дружба – це взаємопідтримка. Але чомусь для моїх проблем завжди знаходились відмовки, а ось проблеми подружки – святе. Не залежно від того, чи були у мене справи, я мала бути "психотерапевтом". На мене ображались за те, що я не взяла слухавку, коли була на роботі. Зі мною не розмовляли тиждень, бо я обрала побачення, а не прогулянку з нею. І спершу я пробувала пояснити, що мають бути певні кордони, але згодом зрозуміла, що це не має ніякого сенсу. Ніхто і не збирався мене вислуховувати – і тоді я раптом зрозуміла, що наші стосунки завжди були такими. Я розірвала усі контакти з цією людиною. Але це все-таки залишило певний осад: справжніх подруг у мене немає».
«У стосунках завжди мають бути особисті кордони. Завжди чітко проговорюйте – і нікому не дозволяйте їх порушувати. Бо в іншому випадку – емоційне вигорання вам гарантоване», – підсумувала психологиня.
Здорові стосунки: які вони?
Турбота, повага, довіра, вдячність, спільна відповідальність та цілі – речі, що описують здорові стосунки. У ваших стосунках присутня радість, а не заздрість успіхам близької людини. Ви не боїтесь залишити свій телефон або комп’ютер у відкритому доступі, бо знаєте, що ніхто не буде порушувати ваш особистий простір. Ваші сварки закінчують відпущеним гнівом та взаємним пробаченням. Ви прямуєте одним шляхом, який наповнений спільними цінностями та поглядами на життя. У вас переважає бажання віддавати, а не отримувати. Тоді вітаємо, у вас є усі шанси на майже ідеальні стосунки. Бо цілком ідеальних не буває.
«Токсичність батьків у більшості випадків тягнеться з дитинства. Буває, що людина вже наче самодостатня і зреалізована, але травми дитинства не дають їй нормально жити. Важливу роль відіграє і шлюб. Якщо людина не щаслива у шлюбі, то вона, навіть завжди усвідомлюючи це, починає виливати свій негатив у сім’ю. Оскільки батьки відчувають свою владу над дітьми, то саме вони й потрапляють у їхнє поле токсичності», – пояснює Рудченко.
Історія Тараса. Пряма мова
«Скільки я себе пам’ятаю, мій батько завжди вимагав від мене більше, ніж я міг зробити. Інколи мені здавалось, що він програмує мене бути ним. Тільки кращою версією, бо я мав і вчитись на відмінно, і на бокс ходити (а душа моя завжди лежала до танців), і на змаганнях брати тільки перші місця, і перед родиною звітувати про свої досягнення.
Знаєте, ці жартівливі картинки, де за великим столом зібралась уся родина і починає ставити тобі не завжди доречні запитання. Так ось, у моєму дитинстві було щось схоже. І найгірше, що очолював цей стіл мій батько. Одного разу моя тітка запитала мене, чи я пішов на бокс для того, щоб бути головним у дворі. Мій тато знітився і сказав, що я туди ходжу, бо маю стати чемпіоном України. Я щось пробував ще сказати за бажання ходити на танці, але батько навідріз кинув, що не чоловіча це справа. Він ставив мене в такі рамки, що підвести його було трагедією всього мого життя.
Чемпіоном України я так і не став. Та й школу із золотою медаллю не закінчив, бо був далекий від гуманітарних наук. Я довго жив з відчуттям провини, що не зміг виправдати татових сподівань. Це мене вганяло у такий ступор, що моя самооцінка знижувалася зі швидкістю світла. Мені ще довго докоряли тим, що у Миколи син провідний IT-шник. А все чому? Та ж у школі добре вчився. Я так і не зміг відверто поговорити з батьком. Він помер, коли мені виповнилося 20. Я намагаюсь не засуджувати тата, але точно знаю, що своїх дітей так не виховуватиму».
«Часто батьки хочуть реалізувати свої нездійсненні мрії через власних дітей. Тут уже не виникають питання, а чи хоче цього сама дитина. Найчастіше такі батьки спекулюють на дитячих почуттях, задобрюють їх солодощами або ж грошима. І, на жаль, навіть, коли дитина вже здавалось би виконала усе, що від неї вимагали, батькам все одно цього мало. Я завжди кажу: «Не виховуйте зручних дітей». Вони виростуть і не зможуть відстояти себе у соціумі», – наполягає психологиня.
.jpg)
Токсичні стосунки: чи можна їх скоригувати?
Ви раптом осягнули, що ваші стосунки токсичні, але все одно хочете зберегти їх? Є кілька порад, та попереджаємо – аб’юзери вкрай зрідка змінюються.
«Щоб токсичні стосунки зробити здоровими, треба змінити їх рух. Бо стосунки – це завжди про рух назустріч. Не рух донизу чи догори. Тільки назустріч. Бо тягнучи донизу, ми якраз і маємо головну рису токсичних стосунків – страх, що людина досягне більшого, ніж ти. А тягнучи людину догори проти її волі, ми тільки шкодимо собі, бездумно витрачаючи сили. Рух назустріч – всебічний розвиток обидвох партнерів, які підтримують одне одного, а не засуджують і заздрять. Якщо ви розумієте, що рух ваших стосунків можна зробити назустріч, тоді спробуйте, але за умови, що цього хочуть обидві сторони», – дає вказівки Уляна Рудченко.
Радимо рятувати такі стосунки тільки у тому випадку, якщо ви сильна духом людина, яка може протистояти кривднику. Якщо ж у вас таких якостей немає – зверніться до психотерапевта.
Пам’ятайте, токсичні стосунки бувають не тільки з партнером/кою життя, а й з батьками, друзями, родичами чи керівництвом. Кривдником може виступати будь-хто. Незалежно від статі, віку чи соціального становища. І якщо ви відчуваєте токсичність у стосунках, то уникайте спілкування з такими людьми. Не будьте жертвою. Ніхто не зобов’язує вас терпіти.
