Ще в дохристиянські часи у Києві з’явились євреї. Це й не дивно, адже саме з Близького Сходу прийшла до слов’ян-русичів цивілізація. І перший письмовий документ про Київ був написаний саме на івриті у 10 ст. А потім євреї принесли торгівлю, а пізніше активно включились у розвиток промисловості.
Але, практично до кінця 19 століття, у місті не було жодного великого юдейського храму. Синагога Розенберга – Хоральна синагога на Подолі стала першим таким.
Хоральна синагога на Подолі (синагога Розенберга)
Комплекс офісів Єврейської конфедерації України із хоральною синагогою в центрі (фото кликабельне)
Вже у 12 столітті в Києві був район із назвою Жиди. Це була місцевість північніше сучасної Львівської площі. Ну і зрозуміло хто жив у цій місцевості. У 1037 році тут збудували браму, яка отримала назву Жидівська (значно пізніше її почали називати Львівською).
У 15 столітті до Києва прийшли євреї із польських та німецьких земель. Вони сформували потужну діаспору, але численні війни, а також указ польського короля Сигизмунда ІІІ Вази, вигнали євреїв із міста. Їм дозволено було жити лише на Біскупщині (район сучасного Житнього ринку, якраз недалечко від синагоги Розенберга) та під Замковою горою.
До кінця 18 століття євреїв у Києві було небагато. Ситуація кардинально змінилася після приєднання до Російської імперії Правобережної України. Так у 1791 році, відповідно до прохання московських купців імператор заборонив євреям мешкати у великих містах. Через три роки була створена смуга осідлості єврейського народу, за межами якої євреям жити заборонялося. До неї ввійшли західні губернії імперії. Потрапив до неї і Київ.
Вже у 1795 році в Києві працювало 95 значних єврейських купців. Їх кількість почала зростати, доки у 1827 році Київ не вивели із смуги осідлості. Євреям довелося залишити місто.
Лише у 1861 році частина Києва знову ввійшла у смугу осідлості це були Либідський та Плоський (північніше Подолу) райони. Кількість євреїв почала стрімко зростати. Наприкінці 19 століття половину міських купців становили євреї. У місті було дуже багато єврейських ремісників. Немало було й таких, яких віднесли б нині у топ найбагатших (олігархів, мільярдерів). Давид Марголін – фундатор київських трамваю та водогону, брати Лазар та Лев Бродські – цукрові «королі» та меценати, Лев Гінзбург – будівельний магнат, та багато інших євреїв були головними фінансистами Києва. Не останню роль серед них відігравав Габрієль-Яків Геселевич Розенберг – фундатор першої хоральної синагоги міста.
Синагога будувалася протягом 1894-1895 рр. Для будівництва Розенберг віддав свою ділянку землі на Подолі й запросив архітектором Миколу Гарденіна. Будівлю звели у мавританському стилі.
У 20 столітті власником синагоги (мене дивує що у храма є власник) став племінник Розенберга, син мільйонера Володимир Гінцбург. Він, у 1915-1916 рр. провів реконструкцію та добудову синагоги (архітектором працював автор багатьох київських будівель Валеріан Риков).
Радянська влада у 1929 році закрила синагогу, передавши будівлю під клуб ремісників-кустарів. В період фашистської окупації в храмі була стайня. Але в повоєнний час (у 1945-му) радянська влада знову відкрила синагогу. 50 років це була єдина діюча синагога Києва. На великі свята у ній збиралося до 30 тисяч юдеїв (я навіть не уявляю як таке можливо).
Офіси Єврейської конфедерації України
В 90-ті роки минулого століття будівля храму перебувала в аварійному стані й потребувала реставрації (хоча й називалася вже тоді Головною київською синагогою на Подолі). Реставрація та реконструкція почалися у 2002 році.
Нині поряд із синагогою розташовані офіси Єврейської конфедерації України. Тут працює ієшива – вищий юдейський релігійний навчальний заклад. Також тут резиденція Головного раввина України. Тому цю синагогу нині можна вважати головною в Україні. Розташована вона за адресою вул. Щекавицька, 29.
Текст та фото Романа Маленкова
