Зовсім скоро вітрини крамничок потроху будуть прикрашати стиглими гарбузами зі зловісною усмішкою, де-не-де з'являться відьомські капелюшки з мітлами, і таким чином нам нагадають про прихід абсолютно чужого нашій культурі та народу свята - Гелловін.
Увесь цей американський маркетинг непогано допомагає популяризації свята, кожного року ми знаходимо масу публікацій про «сатанинське свято» і його шкоду душі. Духовний аналіз свята і його вплив на людські душі залишимо душпастирям. А ми проведемо історіософський огляд.
Приблизно 2000 років тому на сучасній території Англії та Ірландії проживали племена кельтів. У кельтів існували дні початку пори року, а це: Імболг (2 лютого), Балтейн (30 квітня), Ламмас (31 липня), Самхейн (31 жовтня) – знаменує собою прихід зими.
На початку нашої ери на територію кельтів прийшли римляни, які протягом 400 років змішались як з населенням, так із культурними традиціями. Внаслідок чого з кельтським Самхейном з’єдналися два римських свята – Фералія (свято поминання мертвих), та свято в честь богині фруктів та дерев – Помони. Свято вогню – Балтейн змістилось в сторону Самхейна. В результаті це свято стало фестивалем літа, зими, вогню та влади темряви.
Кельти вірили, що там де день межує з ніччю, де старий рік зустрічається з новим – знаходиться місце неймовірного, загадкового та містичного. В цей час, вони вважали, що межа між світом мертвих та живих зникає і земний світ відкритий для духів померлих, які приходять до людей і проникають в їхнє особисте життя. Тому духам виставляли їжу на вулиці перед будинком, щоб вони вдовольнившись цим, не входили в оселю.
Але все ж таки духи намагались потрапити у домівку і тому мешканці, щоб не стати жертвами мертвих, гасили полум’я в оселях і одягались якомога страшніше надіючись налякати привидів. В цю ніч проводили ворожіння, приносились в жертви тварин, а потім кожен брав язичок священного полум’я і розпалював свою піч, вогонь вселяв надію на повернення життя та весни.
Але чому це свято називають Halloween? З 835 року за указом папи Римського Боніфація IV Західна Церква почала святкувати День всіх Святих (1 листопада). А ніч на передодні свята – ніч Самхейна – на середньовічній англійській мові отримала назву “All Hallow’s Eve” (навечір’я (дня) Всіх Святих), або просто (Hallow E’en).
Через те, що дати цих двох свят збіглися, День всіх Святих почали святкувати по звичаю Самхейна. Звичай буянити в цей день був привезений в США ірландськими та шотландськими емігрантами. А вже це свято у всій своїй “красі” із США розповсюдилось по цілому світі за допомогою фільмів та реклами.
Традиційним символом Хелловіну є гарбуз з вирізаним страшним лицем в якому горить вогник, і який символізує злого духа і водночас це вогонь, який його відлякує. Цей символ називають Джек – ліхтарик (Jack-o-lanterns). Про цей символ розповідає нам легенда про п’яничку Джека, душею котрого хотів заволодіти диявол. Але Джек зумів обхитрувати його та домовитись про те, що диявол не забере його душу після смерті. Коли Джек помер Бог не поселив грішного п’яницю у раю, а диявол прогнав Джека з пекла, виконавши свою обіцянку. Довкола була темрява і диявол дав тліючий вуглик п’яничці, який його поставив у гарбуз, щоб не задуло вітром. Джек вирушив у свою вічну подорож і являється символом проклятої душі.
Окрім цього ми бачимо переодягання людей у мерців, і це наводить на думку про вплив мексиканського свята Дня мертвих (День мерців, ісп. El Día de Muertos), що також припадає на 1 листопада, і має свої тисячолітні язичницькі традиції. Річ у тому, що предки мексиканців поклонялися богині смерті – Міктекакіуатль. У 20 ст. богиню смерті почав уособлювати образ Череп Катріни.
У параді, присвяченому вшануванню мертвих, беруть участь люди різного віку цілими родинами. Жінки за допомогою макіяжу створюють образ Катріни, елегантного жіночого скелета, популярного у мексиканській культурі. Учасники параду оточують себе чорнобривцями. Ці квіти мають провадити душі мертвих своїм яскравим кольором та запахом. Переодягання мексиканців на мерців, скелетів, додаючи собі "трупного" макіяжу це все, як зазначають учасники Дня мерців є насмішкою над смертю, це звично для їхньої культури, і звісно ж є незрозумілим та трохи моторошним для нас.
Ймовірно, що традиції святкування дня померлих ірландських та мексиканських емігрантів з роками переплелися та набули своїх звичаїв.
Ну і звичайно ніяке дійство не може обійтися без попкультури з голлівудськими перевертнями, упирями та кіношною атрибутикою з фільмів жахів на кшталт павутиння.
Мабуть, з розвитком кіноіндустрії та знімання хорорів Гелловін набирає свого брутально-страхітливого вигляду і вже саме таким розповсюджується по цілому світу через масову культуру.
Отож, бачимо, що традиції святкування Гелловіну є суто язичницькими, з двох різних народів, в силу різних історичних та культурних обставин переплелися, і все це породило своєрідне "свято", яке когось веселить, а когось і по-справжньому лякає.
А ми українці, як завжди з радістю переймаємо чуже і нещадно забуваємо своє, адже маємо достатньо своїх свят, позитивних з жартами, переодяганнями, які ніяк не популяризуємо.
Згадаймо хоча б Меланку напередодні «Старого» Нового Року з її новорічним обрядом - традиційним переодяганням у тварин і фолькльорних персонажів. Звичайно, важко протистояти такому маркетинговому гіганту, який вламується в наше життя з телеекранів та вітрин крамниць, але принаймні ми повинні цінувати та популяризувати свої традиції.