Федеральна резервна система майже нічого не зробила, щоб вивчити, як могла б працювати цифрова валюта.
Нещодавно центробанки по всьому світі, від Канади до Ірландії, дали зрозуміти, що в майбутньому вони можуть випускати цифрові валюти. США поки що не брали участі в цій дискусії. Яко основна грошова потуга світу, Америка має відігравати провідну роль у вивченні плюсів і мінусів цифрово-валютного майбутнього. Хоч така трансформація несе безліч ризиків, проте потенційні переваги такі великі, що вона заслуговує на серйозний розгляд.
Як би виглядала ґарантована урядом цифрова валюта? Центральний банк країни мав би стати депозитною установою і містити облікові записи від імені громадян і компаній. Всі їхні дебети мали б відстежуватися на блокчейні центрального банку, захищеному від зловмисників ґросбухові. Центральний банк мав би через відповідні депозитні рахунки в електронному вигляді сплачувати відсотки. Паралельно могла б існувати система фізичних рахунків, хоч з часом вона, очевидно, елімінується.
Попри те, що така система здається доволі простою, її реалізація буде нелегкою. В новому документі «Цифрові валюти, децентралізовані реєстри і майбутнє центральних банків», підготовленому для наступного збірника досліджень центробанківництва, ми робимо аналіз потенційних плюсів і мінусів державної цифрової валюти.
Переваг є багато. Уряд заощаджуватиме близько 1 млрд доларів на рік, звільняючись від потреби друкувати, зберігати, транспортувати і захищати фізичну валюту. Збирати податки стане набагато простіше, і ухилятися від сплати податків чи відмивати гроші може стати практично нереальним. Вкладники більше не муситимуть довіряти комерційним банкам тримати свої поточні рахунки, і уряд зможе вийти з ризиковного обов'язку страхувати депозити. Комерційні банки, які захочуть далі здійснювати кредитування, підвищать довгостроковий капітал на ринках боргових зобов'язань та цінних паперів, покінчивши з проблемами невідповідності між безстроковими депозитами та довгостроковими кредитами, що могли спричинити проблеми ліквідності.
Центральні банки зможуть розширити кредит і контроль грошової системи без потреби в комерційних банках яко посередників. Центральний банк зможе легко корегувати свою монетарну політику, бо матиме можливість тарґетувати конкретні рахунки. Скажімо, ФРС зможе послабити грошово-кредитну політику тільки в економічно депресивних реґіонах країни або тільки для деяких вкладників, наприклад пенсіонерів.
Однак централізація банківництва за такої системи також створила би Левіафана з владою контролювати і управляти особистими фінансами кожного громадянина в країні. Це одна з головних причин, чому багато хто не має бажання відмовлятися від твердої валюти. В разі електронних грошей уряд може обсервувати будь-які фінансові операції та отримувати потік інформації про особисті витрати, що може бути використано проти особи в численних сценаріях. Іншими словами, буде практично неможливо сховати гроші під матрацом. Але створення і пошанування конфіденційності брандмауерів разом з переосмисленням законодавства про законні засоби платежів може знизити небезпеку монополії і придушення конкуренції на валютних ринках.
Реалізація, можливо, створить найскладніші проблеми. Сьогодні біткоіни та інші цифрові валюти здебільшого відповідають вимогам порівняно заможних осіб віком від 19 до 44 років. Не всім громадянам буде комфортно перейти на віртуальну валюту, а найбільш вразливими в плані аутсайдерства будуть незаможні люди та комп'ютерні анальфабети. Для цих користувачів американський Монетний двір міг би вмістити в кожну нововипущену купюру цифровий маркер з вбудованим у голограму криптографічним ключем, щоб уможливити цифрове відстеження на блокчейні Центрального банку. Такі фізичні прояви цифрової валюти вже існують на біткоін-ринку і дозволяють людям брати участь в цифрововалютній схемі без необхідності змінювати свою поведінку.
Однак для США перехід на цифрові валюти може вилитися у більші витрати ще й тому, що долар де-факто залишається світовою резервною валютою. США збирають величезні сеньйоражні (емісійні) доходи, які дістаються економіці, коли ФРС друкує долари, що експортуються за кордон в обмін на іноземні товари і послуги. Ці банкноти в остаточному підсумку виявляються в країнах з менш надійними центральними банками, де місцеві мешканці воліють тримати американську валюту, а не власну. Форфейтинґ цієї франшизи як світової резервної валюти може виявитися занадто дорогим, бо за надійними оцінками обсяг американської валюти, яку тримають за кордоном, перевищує півтора трильйона доларів. Не будучи готовою приймати депозити від людей зі всього світу, що шукають собі зону безпеки, ФРС може виявитися осторонь і спостерігати, як інші країни братимуть на себе ініціативу в заміні їхніх фізичних грошей на цифрові.
Чи, враховуючи її недоліки, ця система матиме сенс для США? Коли обсяг використання фізичної валюти рік у рік зменшується, було б безвідповідально з боку Федеральної резервної системи не розглядати ці можливості. Розвиток цифрової торгівлі може в остаточному підсумку зробити вирішальними їх переваги, а не недоліки, і було б доцільніше бути попереду гри, а не намагатися наздогнати на останніх хвилинах.
М.Раскін є науковим співробітником Юридичної школи Інституту судової адміністрації в Нью-Йоркському університеті;
Д. Йєрмак — професор фінансів у Школі бізнесу Штерна Нью-Йоркського університету
Max Raskin and David Yermack
Preparing for a World Without Cash
Wall Street Journal, 4.08.2016
Зреферував О.Д.
