Мабуть не було в історії періоду, коли б Росія, злісно насупившись, не чекала війни з Америкою. Так і після Другої світової війни СРСР нарощував свій ядерний потенціал, створював таємні військові бази та шпигунське обладнання.
Справжніми дивами, доказами “могутності” Радянського Союзу, колись були ці техногенні гіганти. Їх вже мертві, важкі тіла так і залишились лежати на українській землі. Важка спадщина СССР.
Можна сподіватись на те, що колись їх таки вдасться воскресити і вони ще послужать користю для України. Та поки що лише деякі з них використовуються, хоч і не повною мірою.
Велетенських розмірів обладнання: антени у сотні метрів, таємні підземні бази, електростанції… Секретні військові об’єкти неймовірних масштабів вражали своїми можливостями та розмірами. А ще більше тим, що мільйони витрачених на їх спорудження рублів були просто викинуті на вітер, адже об’єкти так ніколи й не виконали свого призначення. На жаль, або й на щастя.
Секретний об’єкт гори Таврос
Масив Балаклава на півдні Севастополя
фото: dimfoto
фото: dimfoto
Так званий «об’єкт 825 ГТС» був підземною базою, призначеною для зберігання та обслуговування військових підводних човнів. Містила вона не лише склади і цехи для ремонту, а навіть мала свою мінно-торпедну частину. Також тут ховали ядерні боєприпаси.
Цей стратегічний об’єкт, збудований у 1961 році для протиатомного захисту, був одним із найбільших у світі. ГТС – кодова назва, яка розшифровувалась як Городская Телефонная Станция, використовувалась для конспірації.
Потрапити всередину бази можна було двома способами – через штольню, або з північного боку гори Таврос. І переший і другий входи закривалися тяженним водонепроникним затворами та були замасковані.
Загальна площа приміщень становила 5100 кв. м. Власна хлібопекарня і госпіталь. У випадку атомної війни усе населення Балаклави могло протриматись всередині аж 3 роки.
Після розпаду СССР на базі Об’єкту 825 ГТС відкрили військово-морський музейний комплекс.
Найдорожча у світі атомна електростанція
Місто Щолкіне (Крим)
фото: Compot095
фото: Олег Стонко
На будівництво цього об`єкту витратили 500 мільйонів рублів. Та до кінця так і не добудували. І не працював він ніколи.
Проект стартував як база для подальшого розвитку машинобудівної, металургійної галузі у Криму. АЕС розташовувалась на Керчинському півострові. Води Азовського моря мали служити системою охолодження станції. Власне для обслуговування електростанції було створено і саме місто Щолкіне, де мали проживати атомники та їх сім`ї. Та роботи із будівництва АЕС йшли дуже повільно. Як розповідають колишні працівники, головна причина недобудівництва об`єкта – загальна засекреченість (не було ніякої офіційної інформації, ніщо не обговорювалось). Також погано була досліджена територія півострова, зокрема сейсмічні характеристики. Тоді ніхто не розраховував, що поблизу можливі потужні землетруси.
Та найжахливіші факти оприлюднили дослідники та журналісти, яким звісно ж, одразу закрили рота. Виявляється, якби Кримську АЕС таки завершили – вона з часом стала б другим Чорнобилем. Азовське море перетворилося б у атомне болото, а прогалини у роботі будівельників (які були зафіксовані) при невеликих неполадках опромінили б весь півострів.
Менше року залишилось до запуску Кримської АЕС, як раптом рванула Чорнобильська. Звісно, роботу покинули.
Кримська АЕС занесена у Книгу рекордів Гіннеса як найдорожча у світі атомна електростанція.
Станція іоносферних досліджень
Місто Зміїв на Харківщині
фото: denied.org.ua
фото: denied.org.ua
Обсерваторія радянських часів, на якій вивчали іоносферу, діє досі. Сьогодні це один із найбільших у світі інститутів, який займається дослідженнями в галузі фізики навколоземного космічного простору. Величезні антенні поля та гігантські параболічні пристрої діаметр яких сягає 25 метрів, часто привертають увагу цікавих туристів.
Американський проект HAARP було запущено навесні 1997 року в штаті Аляска. Це тип спеціальної програми (не офіційно, звісно ж) так званих штучних можливостей модифікації погодних умов, або ж, простіше кажучи, атмосферної зброї. Неймовірно, та такого виду зброя призначалась для зміни клімату в країні ворога (!).Провокування злив, повеней і затоплення територій для ускладнення пересування військ і важкої техніки, викликання ураганів тощо.
Радянська станція, побудована під Харковом, була своєрідною відповіддю Союзу на американський проект HAARP. На відміну від американського, російський проект на повну потужність комплекс ніколи так і не використовувався.
Чорнобиль-2
Місто Прип’ять
фото: fishki.net
Загоризонтна радіолокаційна станція «Дуга» була створена в 1985 році для виявлення запусків міжконтинентальних балістичних ракет. Своєрідний приймально-передавальний комплекс займав площу приблизно 60 кілометрів. Висота щогли однієї антени досягала 150 метрів. «Дуга» слідкувала за будь-якими надземними переміщеннями на території всієї Європи та навіть Америки. Система посилала і відразу ловила свій сигнал, який за короткий час встигав облетіти весь материк. За характерний звук, який видавало обладнання, РЛС прозвали «Російський дятел».
Після аварії на ЧАЕС станція припинила свою роботу. Частину обладнання перевезли на територію Росії, частину розікрали. Та все ж залишки РЛС величезних масштабів вражають своїм виглядом. «Чорнобиль-2» відвідують туристи під час екскурсій Чорнобилем.
Пропрацювала «Дуга» за своїм призначенням менше року.
Ракетні штольні у лісі
Місто Броди (Львівщина)
фото: Володимир Ящук
Колишній ракетний комплекс – надсекретна стратегічна база – один із багатьох, який залишили по собі суворі радянські часи. Неймовірно, та такі об`єкти маскувались під піонерські табори, щоб не бути поміченими із космосу. Бродівська база мала дві частини: “житлову” з закинутими вже будинками, гаражами господарськими приміщеннями, та розташоване трохи нижче поле з ДОТами, шахтами та багатоповерховими підземними комунікаціями. У першій жили колишні в`язні, які після тюрми не мали де поселитись.
Та найголовніше – тут зберігали зброю масового знищення. Всього ракет радіусом дії до 5000 кілометрів було 4. Кожен ядерний заряд мав вагу понад 5 тонн. Кажуть, військова потужність балістичних ракет, які зберігали неподалік від поселень, дорівнювала силі цілого фронту. Місцеві жителі розповідають про особливу секретність ракетної бази (об`єкту №580). Три пропускних пункти та сувара цілодобова охорона не допускала на територію нікого: “не те що людина не могла потрапити, пташка пролетіти…”. Уся територія навколо таємної бази була огороджена металевою сіткою з напругою від 800 до 3600 вольт.
Таких об`єктів на території колишнього Радянського Союзу десятки – недобудованих і закинутих. Через брак коштів або зникнення потреби у них. Іншими словами – через недолугість і недалекоглядність керівництва, яке злодійськи розпоряджалось коштами “трудящих”. Ці об`єкти – пам`ятники дивовижно абсурдного, брехливого і вічно засекреченого СРСР.
автор Надія Понятишин спеціально для vsviti.com.ua
