Частина перша
Вже тривалий час центральне місце в світових ЗМІ займають репортажі та аналітичні огляди з Японії, Близького Сходу і країн Магрибу (Лівії).
Масштаб катастрофи, що сталася в Японії такий, що сьогодні телерепортажі нагадують кадри з відомого фільму катастрофи-70-х років "Загибель Японії".
У Лівії ж розкручується маховик військової машини НАТО. Для Заходу вже стало якоюсь традицією починати «впроваджувати демократію» і «захищати мирне населення» від «непропорційного» застосування сили з боку «нерукопожатних» лідерів різних країн за допомогою масованих бомбардувань в березні, ближче до днів весняного рівнодення. Це трапилося в 1999 році в Югославії, в 2003 році в Іраку, це відбувається зараз в Лівії.
Зрозуміло, причина військової інтервенції Заходу не в особистості «диктатора» Каддафі. І не в тому, що він, придушуючи збройний заколот, наказує стріляти в людей. Зараз у світі при владі багато диктаторів (в даному регіоні - в Саудівській Аравії і у всіляких еміратах). Стріляють по Близькому і Середньому Сходу. Людські втрати в Іраку за період «впровадження демократії» вже перевищили такі за все десятиліття правління Саддама Хусейна.
Все, що відбувається сьогодні у світі залишає передчуття глобальних змін катастрофічного характеру, що насуваються. Складається враження, що на нашій планеті завершується період «глобальної стабільності» і попереду - смуга різких змін. Це відчувається і в геофізичній, і в суспільно-економічній сферах.
Природа і суспільство вирують, і багато хто замислюється зараз над питанням, чи могла стихія, що розгулялася повстаннями в арабському світі, відгукнутися землетрусами в Японії, людська чи хвиля, що захлиснула міста, підняла цунамі - або навпаки, передчуття природних катастроф могло викликати катастрофи соціальні? На перший погляд, це може здатися метафорою, яка не має стосунку до реального життя. Проте так тільки на перший погляд.
* * *
Кліматичні зміни на Землі можуть носити не тільки поступовий характер. Можливий і катастрофічний зсув, який вимагатиме надзвичайних, в тому числі військових, заходів реагування. Такий основний висновок доповіді "Зведення погоди: 2012-2020", підготовленого професійними футурологами на замовлення Міністерства оборони США. Очікувані глобальні кліматичні зміни, йдеться у цьому документі, можуть повністю дестабілізувати політичну обстановку на планеті.
В основу прогнозів авторів доповіді (Пітера Шварца і Дугласа Рендолл) покладена гіпотеза про можливість того, що в результаті природних зрушень різко зміниться динаміка океанських течій. У цьому випадку Європа, Азія і Північна Америка втратять звичне тепло. А в Південній півкулі, навпаки, стане значно спекотніше. Якщо відбудеться катастрофічні зміни клімату, то в якості основних глобальних небезпек виступлять нестача продовольства, води, стратегічних корисних копалин (не в останню чергу нафти). Все це створює основу для військових конфліктів за володіння. Тоді неминучим здається і розповсюдження ядерної зброї.
Автори зазначеної доповіді відзначають "Оскільки у світі налічується всього п'ять чи шість ключових зерновиробляючих регіонів (США, Австралія, Аргентина, Росія, Україна, Китай і Індія), то запасів продовольства виявиться недостатньо, щоб нейтралізувати наслідки суворих погодних умов одночасно в ряді регіонів , хіба що в чотирьох-п'яти".
Якщо зазначений прогноз стане реальністю, то про "глобалізацію" у всякому випадку, в тому вигляді, як вона представляється зараз, схоже, доведеться забути. У доповіді представлена можлива картина роз'єднаності і ворожнечі країн і регіонів в умовах різкої зміни на земній кулі клімату і пов'язаних з ним уявлень про реальний добробут.
На думку авторів доповіді, у важкому становищі може опинитися Європа, яка "стане холоднішою і буде більше схожою на Сибір". В умовах браку продовольства почнеться масовий вихід населення. Більш холодні зими і дуже спекотне літо здатні породити широкомасштабний голод в Китаї. Автори доповіді відзначають, що країни, які мають в своєму розпорядженні ядерну зброю Індія, Пакистан і Китай можуть втягнутися у прикордонні конфлікти через потоки біженців, а також прав на орні землі і багатства спільних річок. У зазначених умовах Сполученим Штатам доведеться стримувати наплив мас мігрантів з інших країн.
У планетарні системі, вважають автори доповіді, можуть відбутися найнеймовірніші і суперечливі зміни. "Сполучені Штати і Канада можуть стати єдиним цілим, полегшуючи завдання охорони кордонів". Або ж "Канада може закрити від інших свої гідроенергоресурси, створивши енергетичні проблеми для США. Північ і Південь Кореї можуть вступити в союз, щоб створити єдине утворення, що має високорозвинені технології і ядерну зброю. Європа може діяти як єдиний блок, врегулювавши проблеми міграції між окремими європейськими державами і забезпечивши оборону від агресорів. "І ще: "Росія, що володіє багатими запасами мінералів, нафти і природного газу, може приєднатися до Європи" Однак саме через свої ресурси Росія може стати об'єктом зазіхань інших країн...
Автори доповіді склали наступний "графік" вірогідних драматичних подій, пов'язаних з кліматичними змінами, для окремих ключових регіонів світу:
Європа:
- 2012 р. - Жорстокі холоду можуть викликати рух на південь населення скандинавських держав, яке натштовхнется на опір з боку інших країн Європейського союзу;
- 2015 - Виникне конфлікт всередині ЄС з приводу продовольства і водопостачання, що призведе до сутичок і напруженості в дипломатичних відносинах;
- 2018 - Росія вступить до ЄС, забезпечивши його енергоресурсами;
- 2020 - Піде міграція населення з північних країн, таких як Нідерланди і Німеччина, у бік Іспанії та Італії;
- 2020 - Будуть наростати сутички з приводу водокористування та імміграції;
- 2022 - Відбудеться зіткнення між Францією і Німеччиною через комерційний доступу до Рейну;
- 2025 - ЄС наблизиться до розпаду;
- 2027 - Посилиться міграційний потік до країн Середземномор'я, таких як Алжир, Марокко та Ізраїль;
- 2030 рік - Майже 10 відсотків європейського населення перемістяться в інші країни.
Азія:
- 2012 р. - Регіональна нестабільність змусить Японію створити потенціал зовнішнього силового впливу;
- 2015 - Буде укладено стратегічну угоду між Японією і Росією про використання енергоресурсів Сибіру і Сахаліну;
- 2018 - Китай піде на втручання в Казахстан для захисту трубопроводів, на яких будуть відбуватися постійні акти саботажу;
- 2020 - Виникне незгасаючий конфлікт в Південно-Східній Азії за участю М'янми, Лаосу, В'єтнаму, Індії, Китаю;
- 2025 - Різко погіршаться внутрішні умови в Китаї, що призведе до громадянської війни і прикордонних війн;
- 2030 рік - Зросте напруженість у відносинах між Китаєм і Японією з питання енергоресурсів Росії.
Америка:
- 2012 р. - Виникне потік біженців на південний схід США та до Мексики з островів Карибського моря;
- 2015 - Відбудеться міграція європейців у Сполучені Штати (в основному багатих);
- 2016 - Буде мати місце конфлікт з європейськими країнами з приводу прав на ведення рибного промислу;
- 2018 - Буде потрібний захист Північної Америки по периметру, створення інтегрованої системи безпеки спільно з Канадою та Мексикою:
- 2020 - Міністерство оборони США почне відати питаннями охорони кордонів і стримування потоку біженців з країн Карибського басейну та Європи;
- 2020 - Стануть рости ціни на нафту, в той час як безпеці постачань будуть загрожувати конфлікти в зонах Перської затоки і Каспію;
- 2025 - У зв'язку з внутрішньою боротьбою в Саудівській Аравії військово-морські сили Китаю та США стягнуті в Перську затоку - для прямої конфронтації.
За даними вчених, Земля вже пережила щось подібне тому 8200 років. Людству відомо, зокрема, зовсім недавнє за історичними мірками явище - Мале заледеніння. Воно тривало приблизно з 1300 по 1850 рік. Через погіршення погодних умов європейцям довелося покинути Гренландію, зів'яла цивілізація вікінгів. Лише з 1315-го по 1319 голод викосив десятки тисяч людей, підкреслюється в доповіді Міністерства оборони США. Але ж тоді людство було куди малочисельніше.
Звичайно, напрошується природне запитання: якою мірою обгрунтований наведений прогноз американських військових фахівців? Чи не є він однією з численних "страшилок" якими переповнені в даний час не тільки видання з розряду «жовтої преси», але й цілком респектабельні ЗМІ?
Як відзначається рядом дослідників, лавиноподібне зростання геофізичних катаклізмів і аномальних погодних явищ останнім часом не має аналогів у недалекому минулому. Число землетрусів і кліматичних аномалій за останні 15 років дорівнює числу землетрусів та аномалій за всі попередні роки спостережень, а це як мінімум 150 років. Не тільки 2011-й, але і 2010 рік були відзначені небувалою кількістю руйнівних стихійних лих в самих різних куточках земної кулі - починаючи з масштабного січневого (2010) землетрусу на Гаїті, в результаті якого загинуло близько 300 тис. людей, і закінчуючи безперервними (вересневими) проливними дощами в Німеччині, в результаті яких в Саксонії 28 вересня 2010 була оголошена надзвичайна ситуації у зв'язку з загрозою затоплення.
Причому динаміка зростання землетрусів по роках дає підстави вважати, що в найближчі роки число сейсмічних катастроф може зрости в рази, можливо, в десятки разів.
Крім зміни динаміки океанських течій важливим глобальним чинником, який може визначати геофізичну обстановку, є (на думку значної кількості геофізиків) зміна магнітних полюсів планети, яка, за науковими прогнозами, відбудеться в найближчому майбутньому. А наслідки цього будуть позначатися щонайменше до 2015-2020 рр.
«Переполюсовка» проявляється в помітному зниженні напруженості магнітного поля Землі, що на певний час може призвести до посилення впливу на поверхню планети космічного випромінювання і викликати землетруси і сильні зміни клімату.
Третім фактором (що породжує "переполюсовку"), на думку багатьох експертів, є перебудова циркуляції речовини в ядрі Землі, які нещодавно розпочалася. При цьому відбувається різке зростання потоків тепла з центру Землі до її поверхні, додаткові зміни клімату і різкий стрибок кількості та інтенсивності землетрусів.
Четвертий глобальний фактор - катастрофічне зростання активності Сонця, якого ще не знала наука. Зміни настільки сильні, що науковий світ змушений відмовлятися від існуючих теорій сонячної активності. Цей фактор, у свою чергу також призводить до зростання сейсмічної активності і змінам клімату.
Всі фактори, складаючись разом, породжують лавиноподібне зростання глобальних геофізичних та кліматичних змін на планеті. Яскравими проявами цих змін були погодні аномалії минулого літа.
Що стосується чинника сонячної активності, то дослідниками відзначалося, що практично всі серйозні геофізичні катаклізми і кліматичні аномалії 2010 корельовані (статистично взаємопов'язані) зі змінами активності Сонця.
Наприклад, лютий 2010 характеризувався сплеском сонячної активності: протягом усього місяця на видимій стороні світила реєструвалися спалахи різної потужності. Причому 24 лютого сталася спалах М-класу (середньої потужності за прийнятою в науці класифікації), а 1 березня - суперпотужний спалах вищого Х-класу, які трапляються досить рідко. У проміжку між цими спалахами, 27 лютого, в Чилі стався найсильніший землетрус магнітудою 8,8 бала, в результаті якого постраждало одне з найбільших міст країни Консепсьйон. У подальшому спостерігалися підземні поштовхи меншої інтенсивності.
У ті ж дні найпотужніший ураган «Ксінтія» обрушився на Європу. 27 лютого ураган побував у Іспанії та Португалії, де швидкість вітру досягала 200 км / год, потім перемістився до Франції, на яку припав основний удар стихії. Ураганний вітер, пориви якого досягали 150 км/год, 28 лютого залишив без електрики близько мільйона житлових будинків, в прибережних областях були зруйновані греблі, що викликало повені. «Ксінтія» пройшлася також по Німеччині та Бельгії. Ураган був визнаний найсильнішим за останнє десятиріччя за своїми руйнівними наслідками.
6 квітня 2010 на Землі була зафіксована найсильніша за попередні півтора цього року магнітна буря. Примітна вона була тим, що її ніхто не чекав - як правило, магнітні бурі пов'язують з появою спалахів на Сонці. Проте одна сонячна аномалія в той день відбулася - викид невеликого протуберанця, який тривав сім годин підряд - нехарактерний для таких явищ відрізок часу. У той же часовий проміжок в Бразилії почалася сильна злива, що йша 15 годин без перерви. Обсяг опадів вдвічі перевищував місячну норму і став рекордним за останні 44 роки. У результаті до 7 квітня значна частина штату Ріо-де-Жанейро пішла під воду.
13 квітня Сонце викинуло один з найбільших протуберанців в останні роки, а рано вранці 14 квітня в Китаї на кордоні з Тибетським автономним округом стався сильний землетрус - магнітуда серйозного поштовху склала 7,1. Найближче до епіцентру землетрусу місто Цзегу було зруйновано практично повністю, постраждало не менше 10 тис. осіб. У США в цей час зафіксували підземні поштовхи магнітудою 6,9, і тільки через віддаленість житлових районів ніхто не постраждав.
Найпотужніша магнітна буря на Сонці (найпотужніша з серпня 2005 р.) рекордною тривалістю 18 годин, спостерігалася 2-3 травня, вона відгукнулася на Землі сильним землетрусом у Чилі магнітудою 6,4 , що стався 3 травня.
Два величезні спалахи на Сонці, зафіксовані 1 серпня усіма астрофізичними обсерваторіями світу, викликали справжнє "космічне цунамі" перші удари якого Земля відчула на собі 4 серпня. У наступні дні відбулися природні катаклізми різного характеру, в тому числі сильна повінь у східних регіонах Німеччини, а також прикордонних районах Польщі та Чехії.
Сучасна наука не може сказати, що ж відбувається з нашим світилом. Всі теорії активності Сонця зазнали останнім часом повного фіаско. На 2008 рік припав найбільш глибокий спад активності Сонця, за яким повинна була піти активізація світила в рамках гіпотези 11-річного циклу, яка не давала збоїв протягом майже двох з половиною століть. Початку максимуму активності чекали ще в травні 2009 р., Однак період затишшя аномально затягнувся. Спалахи на видимій частині сонячного диска практично були відсутні протягом більшої частини днів як 2008-го, так і 2009-го року. До літа ж 2010-го Сонце активізувалося настільки, що спалахи і магнітні бурі стали регулярними і все більш потужними, а плями, яких не було зовсім протягом попередніх років, з'являються постійно і у великій кількості.
На думку ряду дослідників, сонячна активність була однією з основних причин аномально жаркого літа на російській території. До кінця червня над європейською частиною Росії сформувалася область підвищеного тиску, яка повинна була проіснувати 2-3, 4 тижні від сили. Але саме в цей час незвично активізувалося Сонце: спалахи і магнітні бурі слідували одне за одним, а плям з'являлося одночасно декілька. При підвищенні сонячної активності циклони і антициклони робляться більш стійкими і існують набагато довше звичайного. Там, де було жарко, стає ще спекотніше, а там, де лили дощі, - лиють безперервні зливи. Тому, для прикладу, спека в Росії та Україні стала характеризуватися незвичними 32-а градусами, а в кінцевому підсумку перевалила за 40 градусів і трималася рекордний для наших широт час.
Посилення сонячної активності викликає не тільки геофізичні катаклізми і погодні аномалії на Землі. Процеси, що відбуваються на Сонці, впливають на все живе на планеті, у тому числі впливають на психіку і поведінку людей.
Засновник «сонячної науки» геліобілогіі А.Л. Чижевський все своє життя присвятив дослідженню впливу активності Сонця на біологічні та соціальні процеси, що відбуваються на Землі. Він вважав, що періодичність воєн і революцій, злети і падіння в економіці, крахи імперій і культурні підйоми, піки епідемій і катастроф - всі ці процеси залежать від сонячної активності. Причому підкріплював свої висновки величезним масивом історичних даних.
Чижевський на основі строго наукового дослідження довів, що активність Сонця, зокрема інтенсивність «плямоутворення», надає дуже суттєвий вплив на поведінку людини, викликаючи різкі перепади настрою, несподівані напади агресії або глибоку апатію і пасивність у ситуаціях, що вимагають термінових дій.
Поширення перерахованих поведінкових ознак на великі групи людей носить назву «психічних епідемій», або «хвиль деменцій». Узагальненої характеристикою «хвилі деменцій» є масова втрата здатності до адекватного реагування, при якій зберігаються або тільки надмірно пасивні реакції, або надмірно агресивні. Чим сильніше «епідемія», тим більше число людей нею охоплюється і в більш виражених формах виявляються описані поведінкові ознаки. Що створює вкрай небезпечні, ніким не контрольовані соціальні ефекти.
У світлі вищесказаного в певній мірі може знайти своє пояснення (у геофізичної області) «революційна хвиля», яка прокотилася по Близькому Сходу і країнам Магрибу. Теорія Чижевського пояснює, звідки взявся «горючий матеріал» для соціального вибуху, який ми зараз спостерігаємо. Проте вона не дає відповідь на питання - хто і, головне, навіщо «розпалив пожежу» арабських революцій.
Частина друга
Чи вдасться уберегтися від ймовірних негараздів, барвисто описаних в доповіді МО США "Зведення погоди: 2012-2020"?
На думку авторів доповіді, досить успішно кліматичній катастрофі можуть протистояти США і Австралія, які "відсидяться у фортеці, оскільки у них є ресурси і запаси, що дозволяють досягти самозабезпечення".
Росії, на думку американців, захиститися буде важче. "Уявіть собі країни Східної Європи, яким все важче прогодувати населення через зменшення продовольства, води та енергії... Вони дивляться на Росію, чиє населення вже скорочується, і бажають отримати доступ до її зерна, мінералів і енергоресурсів. Або уявіть Японію, яка страждає від затоплення прибережних міст і забруднення запасів прісної води. В якості джерела енергії вона цілком може розглядати нафтогазові ресурси російського острова Сахалін".
І тут дещо в іншому світлі постають події, що відбуваються в даний час в Північній Африці і на Близькому Сході. На основі наявної інформації можна зробити висновок, що крім згаданих (в першій частині статті) «психічних епідемій» (викликаних геофізичними факторами) є й інший чинник (емерджентність), що лежить в соціальній (геополітичній) сфері і впливає на події.
* * *
Незабаром після того, як Дж. Буш-молодший прийняв рішення про введення військ в Афганістан та Ірак, а британський прем'єр Т. Блер активно підтримав його, правим і крайнє правим колам США, Британії, інших країн Європи стала очевидною вся складність політичної ситуації, що виникла. Західний світ вже до 2005 року потерпів військову і політичну поразку - вони це зрозуміли раніше за інших! З часом це розуміння оформилося в концепцію «повстання Азії».
Її суть коротко полягає в наступному.
Європейська цивілізація з моменту свого виникнення розвивалася до певної міри як «єдина квазіімперія» («ядро» планетарної системи). Всередині неї відбувалися потужні конфлікти і війни, в різні періоди глобальний центр влади і капіталу розташовувався в різних країнах. Однак з часів Римської імперії і по сьогоднішній день «Європейська імперія» майже завжди мала єдине (таємне або явне) джерело влади. Останні ж 100 років, що минули з моменту створення Федеральної резервної системи США, центром влади і капіталу в «Європейській імперії» є США.
Розвиток Європейської імперії останні 400-500 років супроводжувався безперервною і все більш хижацькою експансією в інші регіони світу. Так були створені США, підкорена Латинська Америка, поневолена Індія, в опіумних війнах зруйнована велика китайська імперія, жахливого розорення зазнала Африка.
Як вважають прихильники концепції «повстання Азії», незважаючи на політичне протистояння Заходу і Другу світову війну, СРСР (так само, як і раніше Російська імперія), можливо, навіть не усвідомлюючи цього, грав особливу, вкрай важливу роль у підтримці стабільності «Європейської імперії ». Базуючись на фундаменті пролетарського інтернаціоналізму, він був своєрідним «демпфером-конвертором» протестної енергії Азії, єдиного регіону світу, народи якого так і не були до кінця зломлені.
Тому (на думку прихильників зазначеної концепції) розпад СРСР призвів до того, що так зване «звільнення Азії» отримало новий потужний імпульс. «Повстання» народів Азії, що почалося після Другої світової війни, перейшло в нову стадію. Воно може отримати в якості свого «глобального лідера» Китай. Вже намічається ряд таких,що «відбулися регіональних лідерів» - Іран, Лівія, Туреччина (і «ліквідований» як можливий лідер) Ірак, також претендують на лідерство Пакистан, Єгипет, Сирія.
Як стверджують прихильники концепції «повстання Азії», підйом азійських народів став локомотивом широкого міжнародного руху, принципом якого було «звільнення народів усього світу від задушливої хватки Європейської імперії». Його метою є повсюдне вигнання європейців - не тільки в Азії, але скрізь! - У свої споконвічні землі, в місця первинного розселення, де вони жили, принаймні, до XV століття. Повною мірою це стосується і територій Росії - Сибіру, Уралу, Поволжя і Кавказу.
Розвал СРСР і подальше за цим розграбування його економічного спадщини стали початком, мабуть, найбільш катастрофічної кризи «Європейської імперії» за всю її історію, незважаючи на короткочасний злет за рахунок заволодіння ресурсами СРСР. Власне, руйнування Союзу і викликало перехід «повстання Азії» в нову стадію. Сьогодні видно, що «Європейська Імперія» поки програє війну, яку з нею проводять поневолені народи.
Необхідно відзначити, що концепція «повстання Азії» проти ядра Планетарної системи не нова. Однак стратегічна поразка, яку зазнала «Європейська імперія» в Азії до початку 2009 р., змусило Захід звернути на цю концепцію найпильнішу увагу.
Зараз Захід стоїть перед альтернативою вибору раціональних поведінкових стратегій у складній військово-політичної ситуації.
З одного боку, політика протистояння «повстання Азії» може зажадати перебудови всієї «Європейської імперії» на військові рейки. Потрібно перерозподілити владу від громадянського чиновництва, зосередивши її в руках наднаціональних військово-політичних організацій (не національних!), Оскільки необхідно максимальне напруження сил усіх народів, що становлять «Європейську імперію», потрібно змінити вигляд НАТО, зробивши з оборонного військового союзу «далеко-діючий» інструмент для реалізації заходів протистояння «повстанню».
Крім того, потрібно визнати, що колишній курс на знищення СРСР і Східного блоку, на боротьбу з комунізмом і поширення ідей ринкового фундаменталізму (економічного лібералізму) був глибокою і трагічною помилкою Заходу.
Нарешті, напруження сил для військового та політичного протистояння та успішного «повстання Азії» (на чолі з Китаєм) вимагає концентрації ресурсів для війни. Це може привести до помітного скорочення споживання, руйнуючи середній клас - основу соціальної стабільності країн «Європейської імперії» і позбавити соціальних привілеїв прихильників лібералізму і національні держбюрократії.
З іншого боку, очевидно, що однозначно йти на зазначені заходи Західний світ зараз не готовий. Принаймні, в основних владних консорціях Заходу немає (і не може бути) згоди з даного питання.
Тому в даний час поряд з підготовкою до можливого військового протистояння з «напівпериферією» і «периферією» Світ-системи у сферах військово-технічної (створення системи «швидкого глобального удару») та інституціональної (прийняття нової стратегічної концепції НАТО, залучення Росії до НАТО в якості «молодшого партнера») реалізується добре себе зарекомендувана раніше стратегія «непрямих дій» на основі використання технологій «управління хаосом». Якщо проаналізувати події, які відбуваються на Сході (з метою розпізнання технології, яка використовується для «гасіння» наміченої «революційної пожежі» повсталої Азії), то напрошується аналогія, яка в практиці пожежогасіння називається «зустрічний вогонь».
У порядку довідки: Зустрічний упав (зустрічний вогонь, відпал) - спосіб гасіння пожеж, при якому пущений назустріч вогонь спалює горючі матеріали на шляху основної стіни вогню.
Це ми зараз і спостерігаємо в Єгипті, Лівії та інших країнах Азії.
Головна причина агресії Заходу, на думку ряду аналітиків, полягає в тому, що Лівія - авангард руху ісламського Півдня на постхристиянський Захід. Захід цією інтервенцією намагається показати, що він налаштований рішуче. Він дає зрозуміти, що ніякого «повстання Азії» він не допустить. Що він готовий «мочити» арабів. Тому заяви Каддафі про те, що авіація вбиває мирних жителів - це якраз те, що треба.
Виникає питання: вчора - Ірак, сьогодні - Туніс, Єгипет і Лівія, а хто буде «демократизуватися» завтра? Перший кандидат досить очевидний - це Іран, який «винен» з двох головних причин: у нього величезні запаси енергоносіїв і він прагне до регіонального лідерства.
Що стосується другого кандидата, то є всі підстави вважати, що (крім Сирії) їм може стати Туреччина, що ісламізується і яка проводить антиізраїльський курс та буквально на очах перетворюється на регіональну наддержаву. Мабуть, не даремно США відмовляється від розміщення компонентів «євроПРО» у Туреччині, незважаючи на те що з географічної точки зору це найвигідніше розміщення (напевно, знаючи, що там скоро буде «спекотно»).
Чому саме Туреччина (незважаючи на членство в НАТО) може стати черговим об'єктом застосування технологій «управління хаосом»?
По-перше, світова фінансова криза і недалекоглядна військова політика адміністрації Дж. Буша-мол. призвели американське державу на межу банкрутства. Це змусило поставити до порядку денного питання про оптимізацію витрат та модернізацію військово-політичної системи управління на Близькому і Середньому Сході (наприклад, «доповнивши» Ізраїль незалежним Курдистаном).
Курди вже давно прагнуть до створення власної незалежної держави, вони дуже активні, однак ідею їх незалежності категорично не приймають їх сусіди - Туреччина, Іран, арабські країни. Все це є надійною гарантією того, що проголошений незалежний Курдистан опиниться в агресивному оточенні і буде загнаний у ситуацію, коли він не зможе примиритися з сусідами, «доповнивши» в цьому відношенні Ізраїль. При цьому в Курдистані знаходяться багаті нафтові поля, нафтовидобуток на яких вже зараз забезпечує самофінансування військової активності курдів.
Друга причина, на нашу думку, може полягати в тому, що керівництво Ізраїлю все агресивніше тисне на Сполучені Штати і країни НАТО, намагаючись спровокувати все більш небезпечні воєнні ситуації, шантажуючи США та Європу і наполягаючи на повномасштабному фінансуванні своєї національної системи безпеки, що викликає відкрите роздратування керівництва США і провідних країн Європи.
Однак є й третя причина - розглянута американцями можливість настання глобальної геофізичної і кліматичної катастрофи, ймовірні провісники якої ми могли спостерігати в 2010 і 2011 рр.
Беручи до уваги, що США виводять свої війська з Іраку і скоротили терміни виведення військ з Афганістану, а також інші ознаки, можна припустити, що американці концентрують свої сили і засоби, проводять попереджувальне перегрупування об'єктів військового управління напередодні геофізичних, кліматичних і соціальних потрясінь.
У зв'язку з цим стає зрозумілим, чому США і інші країни спільними зусиллями терміново створюють нову конфігурацію безпеки на Близькому і Середньому Сході. Конфлікт Ізраїлю з арабами - це релігійна війна, яка триває вже три покоління (60 років). З неї немає виходу, крім повного військового розгрому однієї зі сторін.
В умовах можливої геофізичної катастрофи будуть повністю або на відносно тривалий термін зруйновані міжнародні канали постачання ізраїльської армії. У цих умовах центр ваги у створенні нової конфігурації безпеки на Близькому і Середньому Сході переноситься на термінове формування нових та/або використання вже існуючих конфліктів всередині ісламського світу.
Таким чином, досягається «розмінування» релігійної війни між іудаїзмом і ісламом і створюється механізм збереження та/або швидкого відновлення європейського та американського присутності на Близькому і Середньому Сході після можливої геофізичної катастрофи.
У світлі вищесказаного стають зрозумілими зміни в НАТО.
Нова стратегія НАТО націлена на глобалізацію діяльності альянсу і при цьому істотно розширює трактування базової статті № 5 Північноатлантичного договору, яка визначає умови застосування альянсом військової сили.
Умови, необхідні для виконання основного зобов'язання НАТО, викладеного в статті 5 Північноатлантичного договору, згідно з положенням «Стратегії», приймають «нову форму». Введення поняття «нові загрози» дозволяє досить розширено трактувати, «що ж є нападом в рамках статті 5» (Частина друга. Глава 1. "Умови безпеки»). Як випливає із згаданих вище рекомендацій, в якості «casusbelli» можуть розглядатися наступні умови (Частина друга. Глава 1):
1. «...Кібернапади, що здійснюються з метою нанесення шкоди суспільству...» Тепер вже не треба напружувати сили на організацію складних і небезпечних провокацій типу операції «Танненберг» (Гляйвіц) і «Тонкінській інциденту». За хакерської атакою (реальною чи фіктивною) з території будь-якої країни може послідувати «асиметрична» військова реакція.
2. «...Протизаконне порушення функціонування критично важливих шляхів постачання...» Тепер Росії треба буде задуматися, перш ніж відключати газ неплатникам, а в країнах, по території яких проходить газопровід Набукко, можна буде легко знайти відповідний привід для втручання. Дії Росії в Арктиці щодо забезпечення національного контролю над Північним морським шляхом також можуть «потрапити під 5-ту статтю».
3. «...Провокаційні заяви, задумані як засіб політичного шантажу»(!?) Інакше кажучи, весь Близький і Середній Схід (і особливо Іран) вже апріорно «винні» і підлягають «умиротворенню» в рамках 5-ї статті.
4. Ігнорування державою якихось «глобальних норм», інакше кажучи, «погана поведінка». Тобто Іран, наприклад, може скільки завгодно доводити відсутність у нього ядерних планів і навіть «закрити» ядерну енергетику і припинити збагачення, він все одно залишиться об'єктом застосування п'ятої статті. Лівія, придушуючи збройний заколот на своїй території, також стає об'єктом використання проти неї системи «ефективної оборони» НАТО.
Наближаються «смутні часи» - часи зміни системи цінностей і принципів існування людей на планеті. Абсолютно ясно, чому НАТО так одностайно накинулася на Ірак. Там не було наївних дурників, які повірили в казки Вашингтона про «терористів» і ЗМЗ. Тим більше що в результаті численних «інспекцій ООН» вони переконалися в його відсутності. Ірак як джерело енергоресурсів всесвітньої значущості був приречений через свої геополітичні амбіції.
5. «...Виклики, які не зачіпають безпосередньо безпеку альянсу, але ... важливі для громадян країн НАТО...» (!)
З чим все-таки пов'язані зміни в стратегії НАТО? Є вони результатом звичайних циклічних змін у світовій політиці чи за всім цим стоять більш глибокі, фундаментальні підстави?
Використання динамічних методів моделювання макроекономічних процесів показує, що в умовах ринкової конкуренції економічна рівновага, існування якої є наріжним каменем класичної економічної теорії, має нестійкий характер, що загрожує кризовими явищами. Для стабілізації рівноваги необхідно:
- Або перейти до регулювання економіки, відмовившись від ринкових принципів (як це робили в СРСР та інших соціалістичних країнах) або істотно обмеживши ринкову стихію (як це роблять у всіх країнах під час економічних криз);
- Або (якщо немає бажання обмежувати ринкову конкуренцію) забезпечити приплив додаткових ресурсів в економічну систему, що дозволяє вижити невдахам в конкурентній боротьбі і робить можливим згладжування соціальних протиріч. У цьому випадку виникає «гра з позитивною сумою»: це вже не рівновага, йде постійне економічне зростання. І це зростання ні в якому разі не повинно зупинитися, інакше ринкова система дестабілізується.
Оскільки економічна система в умовах ринкової конкуренції може стабільно існувати лише в умовах постійного вливання додаткових ресурсів ззовні, необхідна наявність периферії, з якої можна черпати дешеві ресурси.
НАТО є інструментом підтримки стійкості системи «центр - периферія», в якій тільки й може існувати Західний світ. У цьому і полягають нові функції альянсу. Фактично, НАТО - це об'єднання складових центр Світ-системи держав Західного світу з метою нових «хрестових походів», які, як відомо, в першу чергу були економічними підприємствами. Однак, як вже сказано, виконувати свої функції альянсу доведеться в умовах нового балансу сил у військовій області під впливом «повсталої Азії».
Очевидно, що сьогодні НАТО програє в розв'язаних нею війнах в Іраку і Афганістані. Досить очевидно і те, що Росія потрібна альянсу для упокорення «повсталої Азії».
По-перше, вона має найбільшу сухопутну територію безпосереднього зіткнення з потенційним театром військових дій.
По-друге, «нові хрестоносці» не дуже рвуться вступати в прямі бойові зіткнення, обмежуючись, як правило, «безконтактними» діями. Прийняття до альянсу держав Східної Європи в цілому не допомогло вирішити питання, хто ж буде забезпечувати безпосереднє захоплення і утримання території. Наприклад, Чехія в НАТО відповідає тільки за медичну підтримку. У такій ситуації Росія (і Україна?) набуває особливої цінності як постачальник «бойових холопів», - або як член НАТО, або як «стратегічний партнер».
http://www.fondsk.ru
