Галицькі караїми: лишилось тільки двоє

 

/data/blog/119578/ef46d7f4d725e156843a70cc58ae3a52.jpg

 

Галич, Івано-Франківська область – Із ХІІІ століття у Галичі живуть караїми – народ, тюркський за походженням і майже юдейський за вірою. Дві війни минулого століття, епідемії хвороб, політика атеїзму, міграція людей призвели до того, що зараз тут залишилися тільки дві літні караїмки.

 

Галич має музей караїмської історії і культури, унікальне караїмське кладовище. А от кенасу, караїмський храм, знесли понад 20 років тому.

 

Вулиця Караїмська недалеко від музею караїмської історії та культури. На цій вулиці живуть дві літні караїмки – останні у Галичі.
 

Вони іноді заходять у музей – побути коротко, подивитись на речі, яких уже нема в їхньому побуті. Але від спілкування з «чужими» відмовляються, посилаючись на вік і хвороби.

 

Одна з небагатьох, із ким вони підтримують стосунки, директор музею Світлана Кукула, розповідає: «Тільки якщо рік меншин, згадують про них: скільки їх іще залишилось і як вони живуть. І починають надокучати. А взагалі-то щоденні клопоти їхні ніхто не хоче знати. Може, це десь і ображає стареньку душу».

 

Вроджені інтелігенти і добрі сусіди

У ХІІІ столітті князь Данило Галицький привіз у місто над Дністром 80 караїмських родин, у кожній по 5–6 осіб. Селилися вони купно – на вулиці Караїмській (назву з вулиці Щорса повернули вже в часи незалежності України) і на Залукві.

 

Вони користувалися всіма привілеями міщан. Більше дбали про освіту дітей, хоча займалися і господарством. Одружувалися між своїми, щоб не асимілюватися.

 

«Нічого не цуралися, нікого не встидалися. Це люди високо освічені, навіть якщо вони освіти не мали. Це десь так глибоко, що не є фальш. З таким собі інтелігентним підходом до будь-якої справи», – каже Світлана Кукула.

 

Шість років тому відбулася міжнародна конференція «Караїми Галича: Історія та культура». Тоді ще жила керівник караїмської общини Яніна Єшвович – її називали хранителькою мови, віри і культури, берегинею.

 

Вона знала караїмську мову, збирала історичні матеріали, завдяки їй відбулася конференція і згодом створили музей, хоч вона й не дожила до того. А ще завдяки їй збережено чимало речей із кенаси.

 

Єдину кенасу замінила єдина дев’ятиповерхівка

Із 1959-го відправи у храмі були заборонені, натомість там розмістили склади та майстерні. У 1986-му кенасу знесли, бо поряд зводили єдиний у Галичі 9-поверховий будинок.

 

Речі вдалося зберегти лише тому, що завчасно попередив, щоб рятували майно, тодішній голова райвиконкому Іван Галущак, хоч добре розумів, чим це для нього могло закінчитися.

 

Мав за обов’язок зберегти цінності, каже сам Іван Галущак: «Бачите, світ розходиться, а цінність залишається для згадки тих людей, які жили, які мали добрі ремесла. Я їх застав ще багато».

 

Більшість врятованих із кенаси речей зараз перебуває в музеї, створеному чотири роки тому при Національному заповіднику «Давній Галич». А чотириметровий вівтар передали в діючу Малу кенасу в Євпаторії в Криму.

 

Про місце ж, де стояла галицька кенаса, міг би нагадувати бодай пам’ятний знак. Його так і нема, хоча був розроблений макет. Навряд чи молодші галичани покажуть це місце.

 

Із думкою про вічність – караїмський цвинтар

У галицьких караїмів був свій поет Захарія Абрагамович. Прикарпатський письменник, лауреат Шевченківської премії Степан Пушик переклав кілька його віршів. Письменник каже, що про караїмську літературу знаємо дуже мало або й майже нічого.

 

Захарія Абрагамович помер 25-річним. Його поховали на караїмському кладовищі в селі Залуква під Галичем.

 

Та могила не збереглась – у часи першої світової війни звідси вівся обстріл моста через Дністер. Та й річка підмивала цвинтар.

 

У 1997–2000 роках науковці проводили на цвинтарі дослідження, відчистили епітафії, перемалювали, переклали. І видали унікальний каталог караїмського кладовища – понад 200 надгробків. Насамперед так сталося завдяки Іванові Юрченку, який згодом став першим завідувачем музею.

 

«Те, що ми робили в 1997 році, то були роботи з інвентаризації. Наступним кроком було видання каталогу, щоб привернути увагу науковців. Наступний логічний крок мали би бути консервативні роботи, але вони потребують значного фінансування. З 1997 року, крім огорожі кладовища, так практично нічого не робилося, оскільки фінансування на такі об’єкти практично не надають», – каже Іван Юрченко.

 

І хоч кладовище огороджене, буває, люди випасають там корови, кози. Колись надмогильні плити розтягували для підмурівків. Та й час бере своє, все важче стає щось вичитати на тих плитах.

 

Діти хочуть легенд, зацікавлені туристи – історії без прикрас

Підмиті водами Дністра уламки плит встановили і біля входу в музей караїмської історії і культури. Розташований він у будинку, де колись мешкала караїмська сім’я.

 

В одній кімнаті виставлені речі, врятовані з кенаси: тора, катаси, якими вона кріпилася, менори, мезуза (караїмський оберіг). В іншій залі – інтер’єр кімнати, речі побуту.

 

Кажуть, галицькі караїми жили скромніше за кримських. А фіранки з вишивкою в інтер’єрі, елементи вишивки на тора-упак, Світлана Кукула називає «галицьким вкрапленням»: «Звичайно, трималися чогось свого, але впливи є. І не може, щоб їх не було. Люди запозичують щось від іншої народності, яка живе поруч».

 

Найчастіше в цьому музеї бувають діти з галицьких шкіл. Та більше радіють тут поодиноким людям, які зацікавлені караїмською тематикою, підготовлені. Можливо, бракує інформації, що на Прикарпатті упродовж семи віків жив такий народ і що є такий музей.

 

А ще побоюються, чи не «проковтнуть» новобудови вулицю Караїмську. Поміж невеликих будинків на ній є ще два, де живуть караїмки – Ада Захарович і Людмила Шугурова, яким за 80…

 

(Галич – Прага – Київ)

16x9 Image


07.11.2016 Галина Добош 4617 0
Коментарі (0)

17.10.2025
Тетяна Дармограй

Після багаторічних суперечок і судових процесів місто й бізнес, схоже, знайшли спільну мову. Журналістка Фіртки поспілкувалась з директором комунального підприємства «Муніципальні ринки» Мар’яном Слюзаром та співвласником товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий сервіс» Володимиром Добровольським, щоб почути позиції обох сторін.

5184
14.10.2025
Павло Мінка

Ексклюзивний звіт для Фіртки від обласного начальника аудиторів.  

2405
11.10.2025
Тетяна Ткаченко

Благодійний фонд «Волонтери Добра» від початку повномасштабної війни допомагає військовим. За три роки роботи команда передала сотні дронів, тепловізори, техніку та тонни їжі.  

10057
10.10.2025
Вікторія Матіїв

Напередодні відкриття сезону міського театру журналістка Фіртки поспілкувалася з Тарасом Бенюком, керівником Івано-Франківського театру драми і комедії про історію створення та розвиток міського комунального театру, про фінансування та незалежність, режисерські мрії та бачення майбутнього.

1800
08.10.2025
Катерина Гришко

На Івано-Франківщині звалища твердих побутових відходів давно перестали бути лише екологічною проблемою. Вони перетворилися на осередки судових суперечок, соціальних драм і тендерних скандалів.    

1251
02.10.2025
Тетяна Дармограй

Представник Уповноваженого з прав людини в Івано-Франківській області Віталій Вербовий в інтерв'ю Фіртці розповів про роботу інституції, візити у громади та проблеми, з якими стикаються ветерани.  

2989

Терміни отримають нові функціональні значення. До прикладу, агресія - експансія. Або, скажімо, архетип - ресентимент, лобізм - резильєнтність, об'єктивність - голізм, мистецтво - війна...Мистецтво - це війна. Це говорить колективна пам'ять. Чому?

423

Доволі поширеною є думка серед практикуючих християн начебто «жінці в дні менструації не можна заходити до церкви, цілувати ікони та причащатися». Ця ідея настільки довго існує, що багато хто вважає  це каноном. І насправді дуже сумно кол

519

Сьогодні ми є посеред переломного моменту в історії. Нові правила гри не просто формулюються, сама гра передефіньовує себе, дає собі нове означення і сенс.

819

«Наталка Полтавка» в стилі «реп» і «рок» від Івано-Франківського облмуздрамтеатру. Правда, круто, як на Бродвеї, світовий рівень? Чи ви за класику?

3244
16.10.2025

За даними експертів, те, що одночасне споживання їжі й води негативно впливає на травлення, є міфом.

9418
12.10.2025

Здорове харчування не лише підтримує фізичний стан, а й допомагає залишатись стійкими перед труднощами та випробуваннями.  

3055
09.10.2025

На ярмарку буде представлено широкий асортимент продукції: сири та мед, овочі, фрукти та вироби з них, м’ясну, хлібобулочну продукцію, живу рибу та багато іншого.    

949
16.10.2025

Вінчання — особливий релігійний обряд, який символізує об'єднання двох людей в шлюбі перед Богом.  

7048
12.10.2025

У сучасному світі християнські цінності, зокрема — вчення про чистоту до шлюбу, нерідко стають предметом дискусій. Але християнство залишається послідовним у своїй позиції: дошлюбні статеві стосунки — гріх.

3193
09.10.2025

Нічні чування відбудуться з 12 на 13 жовтня в Погінському монастирі, що на Івано-Франківщині.

634
04.10.2025

Реліквію зберігатимуть у Відпустовому центрі блаженного священномученика Симеона Лукача, що в селі Старуня.

1848
15.10.2025

Виставу створили в жанрі «інтроспективна драма» — як розмову про внутрішній біль, травму та відновлення після війни.

689
12.10.2025

Після позачергових парламентських виборів влітку 2024 року, які ініціював президент Еммануель Макрон, Франція опинилася у стані хронічної політичної нестабільності. Новообраний парламент розділився на три майже рівні табори.  

653
09.10.2025

Федеральне Бюро Розслідувань США оприлюднило документи, які стосуються корупційних схем за участю Петра Порошенка та кума путіна Віктора Медведчука.

1327
07.10.2025

Вкотре вибори в Чехії стали по суті вибором між минулим і майбутнім.  

697
02.10.2025

І Україна, і Європа спостерігали за передвиборчими перегонами в Молдові, які завершилися власне виборами минулої неділі, 28 вересня, з певною тривогою.

1037