Галицькі караїми: лишилось тільки двоє

 

/data/blog/119578/ef46d7f4d725e156843a70cc58ae3a52.jpg

 

Галич, Івано-Франківська область – Із ХІІІ століття у Галичі живуть караїми – народ, тюркський за походженням і майже юдейський за вірою. Дві війни минулого століття, епідемії хвороб, політика атеїзму, міграція людей призвели до того, що зараз тут залишилися тільки дві літні караїмки.

 

Галич має музей караїмської історії і культури, унікальне караїмське кладовище. А от кенасу, караїмський храм, знесли понад 20 років тому.

 

Вулиця Караїмська недалеко від музею караїмської історії та культури. На цій вулиці живуть дві літні караїмки – останні у Галичі.
 

Вони іноді заходять у музей – побути коротко, подивитись на речі, яких уже нема в їхньому побуті. Але від спілкування з «чужими» відмовляються, посилаючись на вік і хвороби.

 

Одна з небагатьох, із ким вони підтримують стосунки, директор музею Світлана Кукула, розповідає: «Тільки якщо рік меншин, згадують про них: скільки їх іще залишилось і як вони живуть. І починають надокучати. А взагалі-то щоденні клопоти їхні ніхто не хоче знати. Може, це десь і ображає стареньку душу».

 

Вроджені інтелігенти і добрі сусіди

У ХІІІ столітті князь Данило Галицький привіз у місто над Дністром 80 караїмських родин, у кожній по 5–6 осіб. Селилися вони купно – на вулиці Караїмській (назву з вулиці Щорса повернули вже в часи незалежності України) і на Залукві.

 

Вони користувалися всіма привілеями міщан. Більше дбали про освіту дітей, хоча займалися і господарством. Одружувалися між своїми, щоб не асимілюватися.

 

«Нічого не цуралися, нікого не встидалися. Це люди високо освічені, навіть якщо вони освіти не мали. Це десь так глибоко, що не є фальш. З таким собі інтелігентним підходом до будь-якої справи», – каже Світлана Кукула.

 

Шість років тому відбулася міжнародна конференція «Караїми Галича: Історія та культура». Тоді ще жила керівник караїмської общини Яніна Єшвович – її називали хранителькою мови, віри і культури, берегинею.

 

Вона знала караїмську мову, збирала історичні матеріали, завдяки їй відбулася конференція і згодом створили музей, хоч вона й не дожила до того. А ще завдяки їй збережено чимало речей із кенаси.

 

Єдину кенасу замінила єдина дев’ятиповерхівка

Із 1959-го відправи у храмі були заборонені, натомість там розмістили склади та майстерні. У 1986-му кенасу знесли, бо поряд зводили єдиний у Галичі 9-поверховий будинок.

 

Речі вдалося зберегти лише тому, що завчасно попередив, щоб рятували майно, тодішній голова райвиконкому Іван Галущак, хоч добре розумів, чим це для нього могло закінчитися.

 

Мав за обов’язок зберегти цінності, каже сам Іван Галущак: «Бачите, світ розходиться, а цінність залишається для згадки тих людей, які жили, які мали добрі ремесла. Я їх застав ще багато».

 

Більшість врятованих із кенаси речей зараз перебуває в музеї, створеному чотири роки тому при Національному заповіднику «Давній Галич». А чотириметровий вівтар передали в діючу Малу кенасу в Євпаторії в Криму.

 

Про місце ж, де стояла галицька кенаса, міг би нагадувати бодай пам’ятний знак. Його так і нема, хоча був розроблений макет. Навряд чи молодші галичани покажуть це місце.

 

Із думкою про вічність – караїмський цвинтар

У галицьких караїмів був свій поет Захарія Абрагамович. Прикарпатський письменник, лауреат Шевченківської премії Степан Пушик переклав кілька його віршів. Письменник каже, що про караїмську літературу знаємо дуже мало або й майже нічого.

 

Захарія Абрагамович помер 25-річним. Його поховали на караїмському кладовищі в селі Залуква під Галичем.

 

Та могила не збереглась – у часи першої світової війни звідси вівся обстріл моста через Дністер. Та й річка підмивала цвинтар.

 

У 1997–2000 роках науковці проводили на цвинтарі дослідження, відчистили епітафії, перемалювали, переклали. І видали унікальний каталог караїмського кладовища – понад 200 надгробків. Насамперед так сталося завдяки Іванові Юрченку, який згодом став першим завідувачем музею.

 

«Те, що ми робили в 1997 році, то були роботи з інвентаризації. Наступним кроком було видання каталогу, щоб привернути увагу науковців. Наступний логічний крок мали би бути консервативні роботи, але вони потребують значного фінансування. З 1997 року, крім огорожі кладовища, так практично нічого не робилося, оскільки фінансування на такі об’єкти практично не надають», – каже Іван Юрченко.

 

І хоч кладовище огороджене, буває, люди випасають там корови, кози. Колись надмогильні плити розтягували для підмурівків. Та й час бере своє, все важче стає щось вичитати на тих плитах.

 

Діти хочуть легенд, зацікавлені туристи – історії без прикрас

Підмиті водами Дністра уламки плит встановили і біля входу в музей караїмської історії і культури. Розташований він у будинку, де колись мешкала караїмська сім’я.

 

В одній кімнаті виставлені речі, врятовані з кенаси: тора, катаси, якими вона кріпилася, менори, мезуза (караїмський оберіг). В іншій залі – інтер’єр кімнати, речі побуту.

 

Кажуть, галицькі караїми жили скромніше за кримських. А фіранки з вишивкою в інтер’єрі, елементи вишивки на тора-упак, Світлана Кукула називає «галицьким вкрапленням»: «Звичайно, трималися чогось свого, але впливи є. І не може, щоб їх не було. Люди запозичують щось від іншої народності, яка живе поруч».

 

Найчастіше в цьому музеї бувають діти з галицьких шкіл. Та більше радіють тут поодиноким людям, які зацікавлені караїмською тематикою, підготовлені. Можливо, бракує інформації, що на Прикарпатті упродовж семи віків жив такий народ і що є такий музей.

 

А ще побоюються, чи не «проковтнуть» новобудови вулицю Караїмську. Поміж невеликих будинків на ній є ще два, де живуть караїмки – Ада Захарович і Людмила Шугурова, яким за 80…

 

(Галич – Прага – Київ)

16x9 Image


07.11.2016 Галина Добош 3984 0
Коментарі (0)

26.03.2024
Вікторія Матіїв

Під час війни людина відчуває цілий спектр емоцій. Як українським родинам впоратись з такими випробуваннями — журналістка Фіртки розпитала у лікаря-психіатра, психолога та консультанта в напрямку когнітивно-поведінкової терапії Миколи Демківа.

686
21.03.2024
Тетяна Дармограй

Що робити та куди звертатися рідним зниклих військовослужбовців,  як відбувається процес пошуку та чому не варто поширювати у соцмережах персональну інформацію зниклого, розповіла представниця Уповноваженого з питань осіб, безвісти зниклих за особливих обставин в Івано-Франківській області Наталя Пасічник.

1974 7
19.03.2024
Тіна Любчик

Комітет з питань національної безпеки, оборони та розвідки активно працює над поданими правками щодо нового законопроєкту про мобілізацію. Журналістка Фіртки поспілкувалася з політтехнологом, військовим юристом, Володимиром Бондаренком щодо актуальних питань призову.

1144 2
19.03.2024

Сьогодні й роботодавці, й експерти звертаються до абітурієнтів: зважайте на ті спеціальності, які будуть потрібні Україні під час відбудови, адже велике відновлення почнеться одразу після Перемоги.

567
24.02.2024
Вікторія Матіїв

Спроби створити музей у Долині виникали ще у 60-х роках. Проте тільки 23 грудня 1997 року Долинська районна рада прийняла остаточне рішення щодо нього. Журналістка Фіртки поспілкувалася з директоркою закладу Ксенею Циганюк. 

6912 61
01.02.2024
Вікторія Косович

Івано-Франківськ є градом безлічі упереджень і масок: для перших — фортеця, заснована поляками, для других — відголос австрійського «золотого віку» з його залізницями, для третіх — серце гуцульської культури, плач трембіт.  

11412 6

Піст – невід’ємна частина християнського  життя, встановлена Богом.

346

Друзі путіна зустрілись у резиденції рудого Донні у Флориді, де обговорили план путіна по капітуляції України, і після цієї поїздки Орбан розкрив – як за 24 год Трамп планує припинити війну.

1103

Чим ближче до виборів в США, тим більше трампісти вдаються до маніпуляцій у своїй пропаганді. У контексті України вони, переставивши все з ніг на голову, намагаються переконувати, ніби це демократи, а не республіканці, заблокували допомогу Україні.

1124

Кожен із нас не раз потрапляв у ситуацію, коли ми замислювались давати, чи ні милостиню людині, яка звертається про допомогу біля церкви, на вулиці чи в інших громадських місцях.  

1117
29.03.2024

З кожним днем війни стає дедалі важливіше зберігати емоційну стабільність і свідомо дбати про своє психічне здоров’я.   

86
24.03.2024

Нутриціологиня пояснила, чому не можна забороняти собі фастфуд та солодощі. А також порадила, як їх вписати у свій раціон.

294
18.03.2024

Сьогодні, 18 березня 2024 року, в УГКЦ в Україні розпочинається період Великого посту. Пригадуємо канони партикулярного права УГКЦ, в яких ідеться про те, коли і як треба постити.  

1098
29.03.2024

Старий сидів біля оазису, біля входу в одне близькосхідне місто. До нього підійшов юнак і запитав...

659
25.03.2024

Йдеться про зміни в молитвах «Вірую» («Символ віри»), «Царю Небесний» та митаревій молитві.

765
21.03.2024

Релігійна громада отримала всі дозвільні документи та незабаром розпочне будівництво поруч з Садовим товариством та міським озером.

2961
15.03.2024

Отець каже: виконайте заповідь Божу – вшануйте свято Боже молитвою у храмі, а житейське на цей день відкладіть.

4456
29.03.2024

Мурали або стінописи сьогодні не є чимось незвичним. У містах України, зокрема й в Івано-Франківську, на вільних стінах будинків час від часу з'являються різноманітні нові прояви вуличного мистецтва.  

18450
29.03.2024

Комітет з питань національної безпеки, оборони та розвідки розглянув майже 90% законопроєкту про мобілізацію.  

93
26.03.2024

У Верховній Раді зареєстрували проєкт закону про внесення змін до Кримінального кодексу України щодо встановлення відповідальності за привласнення державних функцій.   

331
22.03.2024

На початку лютого 2024 року замість Валерія Залужного Збройні сили України очолив Олександр Сирський, який до цього командував Сухопутними військами.  

363
17.03.2024

Продовжує зменшуватися кількість тих, хто вважає, що держава виконує свої зобов'язання перед ветеранами російсько-української війни.  

671