Галичина як розмінна монета в геополітичних іграх

 

Кожного разу, коли світ вступає у смугу геополітичної нестабільності, з’являються розробки сценаріїв «розмінів» територій та «зон впливів» між провідними гравцями планетарного військово-політичного поля. Теперішня ситуація у тому плані не стала винятком. Якщо до 2008 року всі розмови про кардинальні зміни у «зонах впливів» викликали скептичні посмішки, то тепер, після глобальної кризи, переформатування енергетичних ринків та «арабської весни-2011», скептиків поменшало, а прогнози стали майже апокаліпсичними. Серед тих територій, які згадуються у цих прогнозах, часто-густо виникає і Західна Україна, зокрема та її частина, яка окреслена особливими політичними та релігійними уподобаннями – Галичина.

 

Ще у 90-их роках на геополітичній карті, намальованій легендарним Семюєлом Хантінгтоном, Галичина потрапила до переліку тих територій, якими проходять так звані «цивілізаційні розломи». Хантінгтон вважав, що кордон між Православною та Західноєвропейською цивілізаціями пролягає десь по верхній течії Дністра. Галицький суб-цивілізаційний анклав ідеально попадає під ознаки такого пограниччя. Домінуюча Греко-католицька церква – гібрид між Римською церквою, яка сформувала Європейську цивілізаційну платформу і Східною, на базі якої виникли пост візантійські держави Східної Європи і Євразії. В ментальності галичан химерно переплелися і західний тип мислення, орієнтований на юридично оформлені норми суспільного буття і містично-орієнтальне мислення східних народів, які шукають суспільну істину у містеріях езотеричної справедливості.

 

Неподібність Галичини до Східної України, з одного боку, і на західних сусідів, у цивілізаційній схемі Хантінгтона пояснюється якраз ситуацією «вічного прикордоння». Звідти й напружений пошук «окупантів» (без яких для правдивого галичанина і життя немає) і своєрідне «мале галицьке месіанство», носії якого не мислять себе без ролі «українського П’ємонту». Така територія завжди є опозиційною щодо будь якої державної системності, до якої вона потрапляє. Так було у Речі Посполитій, в Австро-Угорщині, в СРСР. Так воно залишилося і в незалежній Україні, де галичани на двадцятому році незалежності раптом відчули себе чужими і знов «окупованими». Тобто, маємо класичну «проблемну територію», не бажану ніде.

 

Окрім того, Галичина історично не виявила себе як «територія продуктивна», означена певним високотехнологічним виробництвом. Якщо у Харкові роблять танки, у Києві літаки, а в Дніпропетровську ракети, то в прикарпатських краях за радянських часів виробляли лише автобуси ЛАЗ. Та й ті не відзначалися ані технологічною оригінальністю ані претензією на світовий тренд. Спроби розмістити в Галичині у 80-90-их роках минулого століття високотехнологічні виробництва не дали жодних позитивних результатів. Сучасна світова економіка присутня в Галичині хіба що трубопроводами, якими енергоносії течуть з Сибіру і Середньої Азії до Європи.

 

Отже ми й далі є транзитною, «цивілізаційно пограничною територією», яка шукає свої економічні і політичні «теми». В умовах «керованого геополітичного  хаосу» 1991-2008 років така позиція не несла в собі кризового потенціалу. Але ситуація змінилася. Сили, які впливають на світову ситуацію, почали перехід до більш жорсткої і визначеної схеми планетарної політики. Найбільш небезпечними в тому плані стали останні зміни на Близькому Сході та утворення актуальної військово-політичної вісі Пакистан-Китай, спрямованої проти Індії та (в перспективі) проти США. В майбутньому жорсткому світі не буде місця для «держав що не склалися» включно, можливо і «нажаль», з Україною. Цілком ймовірно, що великі держави вже почали створювати сценарії поділу України на оперативні «зони впливу».

 

Найціннішою з таких українських «зон» безперечно є Крим, який зберігає свій статус «непотоплюваного авіаносця». На нього наклала оком не лише Росія. Китай  вже почав будувати океанський авіаносний флот (так званий 4-ий Флот, головним кораблем якого, за іронією, стане колишній «Варяг» української побудови). Цьому флоту потрібні оперативні бази та аеродроми для транспортної авіації в зоні, максимально наближеній до регіону китайських економічних інтересів (Середземне море, Африка, Близький Схід). Раніше Піднебесна розраховувала на Лівію, але тепер там навряд чи колись з’явиться китайська база. Крим, відповідно, стає все більш актуальним. І те, що Голова КНР Ху Цзіньтао (№1 у списку найвпливовіших осіб світу) розпочав 18 червня свій триденний візит в Україну саме з Криму – виглядає «нюансом» знаковим і символічним.

 

Але у великих геополітичних іграх ніколи не буває так, що хтось отримує щось без розміну. Якщо в Криму найближчим часом виникне оперативна база для операцій майбутніх багатонаціональних сил ШОС (Шанхайської організації співробітництва), то, безперечно, Україна почне швидко втрачати залишки своєї зовнішньополітичної багатовекторності. Це вже не традиційна східноукраїнська «зона впливу» РФ з якою у світі всі, в принципі, вже змирилися. Між наново мілітаризованим Кримом і ракетними базами НАТО у Польщі і Румунії треба буде будувати «нейтральні смуги» та інші «білі зони» глобального розмежування. Думаючи про це вже тепер, геополітики все частіше згадують той «розлом Хантінгтона», котрий так «вдало» розташувався східніше від Карпатських хребтів.

 

В цих умовах великі держави можуть почати «підштовхувати» Київ до федералізації і утворення різнооорієнтованих у зовнішній політиці автономій. Це відчувають на Банковій. Недарма в ЗМІ з’явилися повідомлення про те, що теперішня українська влада не проти обмежити автономію Криму. Це симптоматично. Київ намагається випередити події і закріпитися на власних позиціях. Але глобальні процеси вже рушили і Україна може не встигнути застрибнути до останнього вагону. Якщо зі Сходу на Київ почне тиснути не лише Москва, а могутній євразійський блок, який оформлюється на базі ШОСа, зберегти оті пресловуті «власні позиції» нам не допоможе навіть консолідована позиція США і ЄС. Якщо ж ситуація стане патовою, то тут і вийде на авансцену «автономія Галичини», як тої розмінної території, яку відступлять Європі для збереження позірної української нейтральності.

 

Майбутня Україна може (не дай Боже, зрозуміло) виглядати як конгломерат автономій, формально об’єднаних спільною державною атрибутикою на кшталт прапора, валюти і фіскальної системи. В межах цього конгломерату, на системі складних політичних противаг будуть існувати маловпливова центральна влада і підлеглий їй паразитарний бюрократичний апарат. Але самі автономії можуть мати дуже різне наповнення свого реального політичного і економічного життя. На Галичині, зокрема, під егідою ЄС може встановитись місцевий етнократичний режим, подібний на сучасні етнократії Прибалтики. Якщо цей сценарій виявиться актуальним, то ВО «Свобода» може стати прообразом майбутньої правлячої в Галицькій автономії право-радикальної партії. Таким чином, Європа матиме «свій лімітрофний компонент» в Україні, який врівноважуватиме «шосівську» орієнтацію Східної України взагалі і Криму зокрема.

 

Галичину у такій схемі можна вивести за межі євразійських об’єднань, таких як Митний Союз (куди, скоріше за все, рано чи пізно «впхають» Україну). Отже, може в певних рамках та схемах «воскреснути» ситуація початку ХХ століття, коли Галичина була частиною Австро-Угорщини, а решта України входила до складу Російської імперії. В Галичині українці отримають мовно-культурний анклав, а на Сході «український совок» житиме у звичних для них культурно-цивілізаційних умовах євразійського простору. Зрозуміло, що така схема має в мінусі національні інтереси України як цілісної держави, але такі інтереси в сучасному світі потребують тої верстви, яка готова їх захищати. В Україні ж поки що ми не бачимо ані притомної політичної сили, ані фінансової групи, які б не стояли на відверто компрадорських позиціях.

 

Інше питання: чи зможуть галицькі політичні і господарські еліти перетворити автономну Галичину на другу Естонію. Тобто забезпечити стабільний і самобутній розвиток невеликої центральноєвропейської території, перетворити її на охайний і любий туристами регіон. Це питання дискусійне, враховуючи «досвід» місцевого самоврядування останніх десятиліть.

 

Аналітична группа «Фіртка-Магус»


Коментарі (9)

www 2011.06.20, 23:51
Ця стаття спеціально написана до візити Ху до Києва? Тіпа, не туди б'єш, Іване. Зрештою, правильно, наш Іван вже триста років не туди лупить. А дурневі і китайці не поможуть.
Cпокій 2011.06.21, 01:25
Агов, фірка магів, а шо таке файне-сте курите? ))))) Вже вам китайські бази в Чорнім озері си привиділи? Чи вам все одно, аби лиш нас, галичан, дурними назвати? Самоїди з освітою.
Dop 2011.06.21, 23:22
Ги-ги... пан Спокій усюди шука де його дурним назвали. Знайома параноя у тих хто має невиліковний комплекс меншовартості. "Дохторе, не ставте мені діагнозу!" "Чому?" "Бо сусід сміятиметься".
NYK 2011.06.22, 00:36
РЕСУМЕ: ПОЛЬСКА, АЛЕ НЕ ТУПА РОЗРОБКА. АЛЕ ТАКА РОЛЬ КНР МОЖЛИВА ЛИШ ЯК РОЗВАЛЕНА США ЗДАСТ РФ В ОРЕНДУ КНР. А СИБІР У ПОВНУ КОРИСТЬ. А США ШЕ ТРОХА пожИє. хиба стара: "вуйки" ні на шо не гідні без "вумних малчікоф". Ніхто і ніколи не був годен при компрадорскі Еліті. А при СССР у нас робили не лиш ЛАЗи, а і основну масу мікросхем -Позитрон, Полярон, бо Хартрон сам не тягнув, і плат Союзу -у Львові ВО Лєніна, 25, ІФ-радіоз-д. І кому дЁкувать за руїни ми знаєм! А головне, вашу мать, у нас був найвищий в Союзі %% студентів на душу насєлєнія. Як і зараз. Але як нам позбавитисі "опіки дорогих сусідів", аби зажити добре тут, як не вдастся разом з русинами Дніпра. А Я думаю -шо то Прохасько знов розпинаєсі. ПРО СВОБОДУ: БОК ЗНАЄ, ШО ДО 2004р. ЇХ ФІНАНСУВАЛИ ДИМІНСКИЙ, ВЄРЄМЄЄВ І НАСАЛИК НА ТЄМУ ВІДНОВИ ЗУНР. А ЗАРАЗ НЄ! ТОМУ І ВИСНОВОК ВАШ НЕ РЕАЛЬНИЙ. ЇХ ТЕПЕР ГОДУЮТ НА ПРИХІД НАЦІВ У ВИКОН. ВЛАДУ. БО ЄШКІЛЮ ВІДОМО (ПИСАВ),ШО МОЦНА ДЕРЖАВА МОЖЛИВА ЛИШ ПРИ НАЦ-СОЦ ПОЛІТИЦІ, ЯКОВ І Ё КИТАЙ. А КОМУ ТРЕБА МОЦНОЇ УКРАЇНИ І ТОМУ ФІНАНСУЄ СВОБОДУ? ЖДУ ВАШОЇ ВІДПОВІДИ, ЮНІ АНАЛІТИКИ.
Cпокій 2011.06.22, 13:02
Пане Dop, сміх без причини дохторського діагнозу не потребує. Є народний. А комплексу меншовартости шукайте у авторів статті, а не у читачів. Панові NYK cхвалення.
пеха 2011.06.22, 13:27
Але які смішні люди. нах нікому не потрібні, придумують собі, що вони бач "розмінна монета" (може ще й золота:)))?) і тішаться, що їх хтось там до себе приторбичить. Яка вам тут "етнократія"? Про що ви мелете? Тут правили зайди, правлять і правити будуть. ваша "молнета" у них в кишені, дурні!
777 2011.06.22, 21:13
Стаття потребує доповнення про питання: чи зможе Галичина вижити економічно як автономія? На це питання немає однозначної відповіді. Економіка Галичини не є самодостатньою і не буде у найближчі 10--15 років навіть при умові її аграрно-туристичної спеціалізації. За рахунок яких ресурсів виживати? У Прибалтики є трансфер через порти, який дає 2 мільярди доларів щорічно. Туристична інфрастуктура потребуватиме мільярдних інвестицій. Хто їх дасть? Європа загрузла в дотаціях грекам і португальцям. Араби? Все це дуже хитко, немає ніяких підстав йти у самостійне плавання на дирявому човні. Краще вже той корабель, що Україна.
Охорона 2011.06.23, 16:51
До мудрагеля "777": А що, шановний, Словенія чи Македонія погано живуть, хоча й мають дуже обмежену територію і не мають стратегічних трансферів через свою землю? І маленька Галичина не пропала б. Що там Європі так важко помогти народові, що має віковічну європейську ментальність? Ми ж не Греція, нам 100 міліардів не треба.
ББ 2011.06.27, 19:50
Вам молодим і непросвіщонним скажу таке: це правда ,що при совєтах ми були буряковим придатком і промисловості унас ,ізвінітє нєт.В восьмидесятих, коли в середньому по Союзу на одне робоче місце витрачали 12 руб. то на Росію йшло 18, а на Україну -10. І будьте упевнені і та 10 до Західноі не потрапляла. Так що ми були буряковим придатком і в цьому немає нашої вини. Івідділяться нам якби не треба і не упевнена,Що нас чекає світле майбутнє нас
01.12.2021
Сергій Білий

В міру глобального потепління зими в нашому регіоні все менше радують снігопадами та морозами. Тепла безсніжна зима – колись прикрий виняток – сьогодні поступово перетворюється радше на загальне правило. І якщо, скажімо, для міських комунальних служб такі метаморфози – в радість, то для туристів – це справжній жах... Фіртка знає, що робити пересічному туристу, якщо зима є не лише безсніжною, але й теплою.

568
26.11.2021
Ігор Марковський

Окрім партійних тем Фіртка також обговорила скандал навколо зриву операції по захопленню вагнерівців, як впливає ситуація на білорусько-польському кордоні на Україну та чого очікувати місцевим громадам від бюджету 2022 року.

1366
22.11.2021
Уляна Мокринчук

Фіртка підготувала ТОП-10 місць, де можна не лише поплавати в басейні, чи спуститись на лижах, а ще й помилуватися водоспадом, напитись справжньої мінеральної води, а також створити керамічний виріб своїми руками.  

2038
19.11.2021
Сергій Білий

Україна – яка вона? Таке питання поставив собі Іван Марк – хлопець з нині окупованого українського селища Чорнухине, що на Луганщині.  Для того, щоб дізнатися відповідь, чоловік пройшов пішки всю нашу країну від крайньої точки на сході до її кордонів на заході. Заходив і до Івано-Франківська, де з ним вдалося поспілкуватись кореспонденту Фіртки.

3962
18.11.2021
Дмитро Сінченко

Руслану Марцінківу не випадає нарікати на попередників чи скидати відповідальність на «парламент», адже рік тому він вдруге здобув посаду міського голови Івано-Франківська, а заразом і монобільшість у міській раді. То ж немає й об’єктивних перешкод для виконання передвиборчих обіцянок. «Фіртка» спробувала з’ясувати, якою мірою очільник міста втілює у життя передвиборчі обіцянки.

3506
17.11.2021
Мар'яна Цимбалюк

Фіртка розпиталася Ігоря Бабинюка, директора Івано-Франківського міжнародного аеропорту, які нові компанії здійснюватимуть авіарейси в Івано-Франківськ, чи будуть літати іноземні лоукости, що сталося з МАУ, яким чином влада та концесіонери перезавантажать роботу летовища.

3477

Для тих, хто з якихось причин не може наважитись на спорт, боїться почати чи лише почав, хочу сказати, що ніколи не пізно бути на старті!  

262

Доля фільму «Дім Gucci» така ж карколомна, як його сюжет. Він відображає життя своїх головних героїв, які не завжди знали, чи вони у цей момент на верхів’ї ними ж майстерно створеної хвилі, чи їх випадково винесло на гребіть цунамі? Ясність наставала у процесі падіння. Але, як би низько ці люди не падали, вони рефлексивно підводилися і знову дряпалися на гору.

1414

Як показує жорстока реальність, жодна будівля не гарантована від знесення під новітню забудову чи руйнівної радикальної «реконструкції». Тому як тільки почув, що будівля за адресою Чорновола, 122 загрожена потенційною новобудовою, одразу ж вирішив описати її «поки не пізно».

15391 2

Каденюка я тоді ще не знав і не міг припустити, що колись з ним познайомлюся. Але мене пройняла немислима гордість, коли на екрані телевізора човник набирав висоту. Зараз навіть не можу повісти, що мене так розпирало. Мабуть, відчуття, що українці теж сучасні та серед них є люди, які готові заради своєї держави на звитягу. Політ у космос на ту пору ще нагадував лотерею.    

2423
23.11.2021

Для хорошої роботи мозку потрібно правильно харчуватися, а саме – регулярно вживати продукти, які живлять мозок всіма необхідними речовинами. 

1539
11.10.2021

Напередодні зими чимало господинь заморожують сезонні овочі та фрукти, щоб завжди мати під рукою необхідні інгредієнти для приготування страв, а особливо десертів. І якщо деякі продукти та після заморозки не втрачають свій звичний смак і вітаміни, як, наприклад, малина або полуниця, то інші, навпаки, стають непридатними до вживання. 

7215
29.07.2021

Що краще: консервувати, сушити чи морозити? Відповідь на це питання залежить від типу й кількості сировини та ваших ресурсів, як-от часу, грошей, та місця в морозилці та коморі.

16158
03.12.2021

Релігійні діячі звернули увагу Прем’єр-міністра України Дениса Шмигаля на потребу розробки державної сімейної політики та затвердження відповідної державної програми з необхідним бюджетним фінансуванням.

286
19.10.2021

Понад 200 учасників із 12 парафій Івано-Франківської Архієпархії відвідали обласний з'їзд спільнот "Українська Молодь - Христові", який відбувся у суботу 16 жовтня, на парафії Введення в Храм Пресвятої Богородиці, що в с. Боднарів Боднарівського деканату. Цьогоріч подія присвячена 88-річниці від дня заснування спільноти.

5821
17.10.2021

Церква у Новій Липівці – це реставрована дерев’яна німецька кірха, яку збудували у 1904 році. До 1939 року тут жили німці у тодішньому присілку Сітауеріка.  

7292 1
04.10.2021

Розпочалася зустріч із Божественної Літургії, яку очолив Архієпископ і Митрополит Івано-Франківський Владика Володимир Війтишин у співслужінні ректора семінарії прот. Олексія Данилюка та численного духовенства.    

7624
10.11.2021

Палац культури імені Гната Хоткевича у Львові, як і район, у якому він розташований, переживає період змін і оновлення. З 2018 року тут почалась ревіталізація та пошук нової концепції культурного центру.  Палац, що побудували спільнокоштом майже 100

3130
03.12.2021

У Берліні, на подвір'ї Міноборони ФРН, пройшла традиційна військова церемонія Großen Zapfenstreich – з посади канцлерки Німеччини після 16 років роботи йде Ангела Меркель. 

201
02.12.2021

Відповідний законопроєкт вніс на розгляд Верховної Ради Володимир Зеленський, про що він повідомив сьогодні у щорічному посланні до депутатів та українського народу.

352
16.11.2021

Відповідне рішення ухвалив 15 листопада з’їзд політсили.

2387
11.11.2021

Кабінет Міністрів України затвердив склад Комісії з проведення незалежної оцінки ефективності діяльності Національного агентства з питань запобігання корупції.  

3003