В історії футболу можна натрапити на чимало випадків, коли футболісти, народжені в одній країні, виступали за зовсім іншу, а то й за три різних держави.
Найпершими на думку чомусь потрапили імена легендарних Раймундо Орсі, Ференца Пушкаша, Жозе Альтафіні, Альфредо Ді Стефано, імена гравців з екзотичних французьких колоній… Ну але ми не про них.
Українське громадянство теж прийняв не один талановитий футболіст. Ми чудово знаємо життєписи Марко Девіча, Андрія Ярмоленка (ленінградець, якщо хто забув), Едіка Галовського (або ж Едмара), товаришів, перевірних часом – Артема Мілевського і Олександра Алієва. Дещо раніше в Україні осіли форвард «Таврії» Юрій Гудименко, гравці столичного «Динамо» – Віктор Леоненко, Сергій Кормільцев, Юрій Калітвінцев, португальський «орел» Сергій Кандауров. Воротар чернігівської «Десни», Сергій Сітало, зростав на суровій Колимі. «Вставал впереди Магадан – столица колымского края…».
А були ще інші відомі «переселенці». От про їхні долі ми і порозмовляємо у блозі.
Білорус Артем Мілевський проти волинянина Ігоря Малиша
Дмитро Тяпушкін
Дата народження: 06.11.1964; місце народження: Вольськ, Росія; позиція: воротар; кар’єра гравця: 1983 – «Енергія» (Красноярськ), 1984 – «Автомобіліст» (Красноярськ), 1987 – ЦСКА, дубль (Москва), 1988 – «Металіст» (Харків), 1988-90 – «Десна» (Чернігів), 1991-94 – «Нива» (Тернопіль), 1994-95 – «Спартак» (Москва), 1996 – ЦСКА (Москва), 1997 – «Динамо» (Москва), 1999-00 – «Сокол» (Саратов), 7 матчів за збірну Україну, 11 пропущених голів; досягнення: чемпіон Росії (1994), переможець першого дивізіону чемпіонату Росії (2000)
Про прийняття українського громадянства уродженець Саратовської області пригадував таке: «Одного дня мене викликали з розташування тернопільської «Ниви». В радянський паспорт поставили штамп «Україна», та й на тому все».
Першими клубами для спеца по відбиттю пенальті, яким, без сумніву, Тяпушкін вважався, стали «Енергія» та «Автомобіліст» з холодного Красноярська. Посеред 80-их на Дмитро кілька років випав з великого футболу. Справа такого зникнення полягала у флотській армійській службі. Це вам не сьогодення, де наша молодь під міцним градусом «розшиває» на «Порше». Ну а після гри за дубль ЦСКА російського воротаря занесло до наших країв. На «5 з плюсом» Тяпушкін розкрився в Тернополі, де з командою працював Леонід Буряк.
Тоді й поклав на здібного стража воріт своє «червоно-біле» око «Спартак». З москвичами Дмитро здобув «золото» російського чемпіонат, взяв участь в Лізі чемпіонів… Як же «Динамо» обіграло «Спартак», «попадаючи» в два м’ячі, га? І це ще Михайленко з «точки» пробачив парубків Романцева. На жаль, це буде єдина перемога киян в тій Лізі.
Також Дмитро Тяпушкін провів сім матчів за «синьо-жовту» збірну, включаючи чотири поєдинки відбору на Євро-96. Зокрема проти хорватів та італійців (болючі загальні 0:6 не на нашу користь).
Нині Дмитро Альбертович передає свій воротарям «Мордовії».
Ліга чемпіонів 1994/95, 1-ий тур групового етапу, «Динамо» (Київ) – «Спартак» (Москва) – 3:2
«Динамо»: Шовковський Олександр, Лужний Олег, Ващук Владислав, Леженцев Сергій, Шматоваленко Сергій (Хомін Андрій, 60), Ковалець Сергій, Косовський Віталій, Скаченко Сергій (Ребров Сергій, 52), Михайленко Дмитро, Леоненко Віктор, Призетко Олександр
Тренер: Йожеф Сабо
«Спартак»: Тяпушкін Дмитро, Мамедов Раміз, Тернавський Владислав, Цимбалар Ілля, Рахімов Рашид, Чудін Сергєй, Надуда Олег, Алєнічев Дмітрій (Мухамадієв Мухсін, 58), П'ятницький Андрєй, Пісарєв Ніколай, Тіхонов Андрєй (Родіонов Сєргєй, 44)
Тренер: Олег Романцев
Голи: 0:1 – Пісарєв (12), 0:2 – Тіхонов (38), 1:2 – Леоненко (48), 2:2 – Леоненко (76), 3:2 – Ребров (86)
На 25-ій хвилині Михайленко («Динамо») не реалізував пенальті – воротар
Артем Яшкін
Дата народження: 29.04.1975; місце народження: Вологда, Росія; позиція: півзахисник; кар’єра гравця: 1992-96, 2002 – «Шинник» (Ярославль), 1997-98 – «Уралан» (Еліста), 1999-01 – «Динамо», «Динамо-2» (Київ), 2003 – «Арсенал» (Київ), 2004 – «Пучхон» (Південна Корея), 2005 – «Донгтхап» (В’єтнам), 2006 – «Чорноморець» (Одеса), 2006-07, 2009 – «Дінабург» (Латвія), 2008 – «Даугава» (Латвія), 2009-10 – «Ірпінь» (Гореничі), 8 матчів за збірну України; досягнення: чемпіон України (1999, 2000, 2001), володар Кубка України (1999, 2000)
Вболівальники «Динамо», та й всього нашого чемпіонату загалом, чудово пам’ятають цього креативного технічного півзахисника. А які передачі він видавав партнерам! Любо-мило було дивитися на ці шедеври.
Народився Артем Яшкін у російській Вологді, що в царські часи слугувала місцем заслання невгодних режиму. Також тут зростав відомий політв’язень, письменник Варлам Шаламов – автор «Колимських оповідань» – оповідань про жахи ГУЛАГу від яких холоне кров.
Артем, погравши за «Шинник» й «Уралан», 1999-ого переїхав до Києва. Взагалі-то, Лобановський прибув на гру «Уралану», аби переглянути Сергія Кормільцева. Заодно Васильовичу приглянувся креативний хавбек. Схоже, через не зовсім футбольні причини Яшкін надовго в столиці не залишився, про що згодом гравець щиро жалкував. Ну що поробиш, поїзд пішов, Артеме…
Наступними клубами півзахисника значаться одеський «Чорноморець», екзотичні південнокорейські та в’єтнамські колективи. З великим футболом Яшкін закінчував в Прибалтиці.
Чемпіонат України 2000/01, «Динамо» – «Металург» (Запоріжжя) –2:1
«Динамо»: Кернозенко В’ячеслав, Хацкевич Олександр (Федоров Сергій, 73), Яшкін Артем, Головко Олександр (к), Ващук Владислав, Дмитрулін Юрій, Деметрадзе Георгій, Несмачний Андрій, Мороз Геннадій, Шацьких Максим, Гусін Андрій
Запасні: Близнюк Ілля, Венглинський Олег, Боднар Ласло, Михайленко Дмитро, Серебрянніков Сергій, Максимюк Роман
Тренер: Лобановський Валерій
«Металург»: Глущенко Андрій, Лавриненко Сергій, Бугай Сергій, Ратій Олег, Беньо Юрій, Акопян Армен, Заєць Вадим (Лапко Микола, 46), Демченко Андрій, Пірву Антонел (Шаповалов Валерій, 21), Матвєєв Олег (к), Смірнов Денис (Бастон Даніель, 76)
Запасні: Богуш Станіслав, Алексєєнко Іван, Шпак Андрій, Микуляк Олександр
Тренер: Маркевич Мирон
Голи: 1:0 – Яшкін (26), 2:0 – Яшкін (55), 2:1 – Матвєєв (67)
Сергій Скаченко
Дата народження: 18.11.1972; місце народження: м. Павлодар, Казахстан; позиція: нападник; кар’єра гравця: 1989-90 – «Трактор» (Павлодар), 1991 – «Металіст» (Харків), 1992-93, 1998-99 – «Торпедо» (Москва), 1993 – «Темп» (Шепетівка), 1994-95 – «Динамо», «Динамо-2» (Київ), 1996-97 – «Ел-Джі Чітас» (Анян, Південна Корея), «Чоннам Дрегонз» (Південна Корея), 1999-00, 2001-02 – «Мец», «Мец-Б» (Франція), 2000 – «Ксамакс» (Швейцарія), 2001 – «Санфрече Хіросіма» (Японія), 2003 – «Арау» (Швейцарія), 2004 – «Карпати» (Львів), 2004-05 – «Тураз» (Азербайджан), 17 матчів за збірну України, 3 голи; досягнення: чемпіон України (1995, 1996), Кубок України (1996), віце-чемпіон Південної Кореї (1997), Кубок Південної Кореї (1996)
А ось цей герой має схожу біографію із життєписом боксера Володимира Кличка. Як і нещодавній суперник Тайсона Ф'юрі, Скаченко народився в Казахстані.
Після розпаду Союзу нападник перебереться до харківського «Металіста», не забувши прийняти українське громадянство. Єврокубкова дискваліфікація «Динамо» послугувала приводом, аби розпрощатися з окремими гравцями. У їхньому числі опинився Сергій Скаченко, якого радо запросили корейці. Хоча ніби попередньо «Динамо» вело переговори щодо трансферу форварда із англійським «Вест Хемом».
Потинявшись Азією, Сергій пристав на пропозицію французького «Меца». Вже в першому матчі за нову команду українець відзначився м’ячем у ворота самого Фаб'єна Бартеза! До слова, в «Меці» пліч-о-пліч з Скаченком бігав молодий Луї Саа.
Закінчував екс-форвард української збірної у азербайджанському «Турані».
Відбір на чемпіонат Європи-2000, Україна – Росія – 3:2
Україна: Олександр Шовковський («Динамо»), Андрій Гусін («Динамо»), Володимир Микитін («Карпати»), Олександр Головко (к) («Динамо»), Владислав Ващук («Динамо»), Юрій Дмитрулін («Динамо»), Сергій Скаченко («Торпедо», Москва) (Юрій Калітвінцев, «Динамо», 46), Сергій Попов («Шахтар»), Сергій Ковальов («Шахтар») (Валерій Кривенцов «Шахтар»), Андрій Шевченко («Динамо»), Сергій Ребров («Динамо»)
Головний тренер: Йожеф Сабо
Росія: Дмітрій Харін («Челсі»), Юрій Ковтун («Динамо», Москва), Ігорь Чугайнов («Локомотив»), Валєрій Мінько (ЦСКА), Ігорь Яновський (ПСЖ), Андрєй Канчельскіс («Рейнджерс») (Валєрій Карпін, «Сельта», 71), Сєргєй Сємак (Станіслав Черчесов «Тіроль», 72), Віктор Онопко («Ов'єдо»), Дмітрій Алєнічєв («Рома») (Алєксандр Мостовой «Сельта», 64), Євгєній Варламов (ЦСКА), Ігорь Коливанов (к) («Болонья»)
Головний тренер: Анатолій Бишовець
Вилучення: Харін (72)
Голи: Попов, 14, Скаченко, 25, Ребров, 74, пен. – Варламов, 67, Онопко, 87
В’ячеслав Кернозенко
Дата народження: 04.06.1976; місце народження: Куба, Гавана; позиція: воротар; кар’єра гравця: 1993-01 – «Динамо-2», «Динамо» (Київ), 2001-03 – «Арсенал» (Київ), 2003-09 – «Дніпро» (Дніпропетровськ), 2009 – «Кривбас» (Кривий Ріг), 5 матчів за збірну України; досягнення: чемпіон України (1997, 1998, 1999, 2000), бронзовий призер чемпіонату України (2004), Кубок України (1998, 1999, 2000), півфіналіст ЛЧ (1999)
Місцем появи на світ для воротаря «Дніпра» судилося стати Острову Свободи. А все через те, що у далеких 70-их на Кубі працювало подружжя Кернозенків. Ми, як знаємо з сторінок історії, СРСР тісно приятелювала із батьківщиною Фіделя Кастро.
Дитиною В’ячеслав займався в одній «динамівській» групі з Андрієм Шевченком. До «основки» киян В’ячеслав потрапив при Йожефу Сабо. Чотири рази воротар «Динамо» здобував золоті медалі чемпіонату. Однак, за словами Кернозенка, він по-особливому цінує перемогу 2000 року, коли довелося підміняти травмованого Шовковського.
Кубок УЄФА 2001-02, Перший раунд, перший матч, ЦСКА (Київ) - "Цверна Звєзда" (Бєлград) - 3:2
ЦСКА: Кернозенко В’ячеслав, Мальцев Олександр, Анненков Андрій, Кірлик Андрій, Білозор Сергій, Мікадзе Леван, Закарлюка Сергій, Костишин Руслан, Волосянко Микола (к), Ткаченко Сергій (Поляруш Олег, 68), Балицький Віталій
Запасні: Блажаєв Павло, Ревут Сергій, Пахолюк Роман, Бондаренко Володимир, Поліщук Володимир, Косирін Олександр
Тренер: Олег Кузнєцов
«Цверна Звєзда»: Ранджеловіч Іван, Маркович Мар'ян, Матяшовіч Владімір, Глоговац Стево (Вукомановіч Іван, 46), Гвоздєнович Іван, Іліч Даян, Єліч Бранко (Спалевіч Дарко, 61), Ачімовіч Міленко, П'яновіч Міхаїл, Лалатовіч Ненад (к) , Лерінц Лео (Братіч Відак, 84)
Запасні: Дишленкович Владімір, Джукіч Горан, Ораховац Санібал, Відіч Неманья
Тренер: Славолюб Муслін
Голи: 0:1 – П'яновіч (35), 1:1 – Ткаченко (45), 2:1 – Костишин (49), 3:1 – Закарлюка (66), 3:2 – Ачімовіч (68, з пенальті)
Андрій Несмачний
Дата народження: 28.02.1979; місце народження: Брянськ, Росія; позиція: захисник; кар’єра гравця: 1997-2011 – «Динамо», «Динамо-2», «Динамо-3» (Київ), 67 матчів за збірну Україну; досягнення: чемпіон України (2000, 2001, 2003, 2004, 2007, 2009), Кубок України (2000, 2003, 2005, 2006, 2007), Суперкубок України (2004), чвертьфіналіст чемпіонату світу (2006)
Автор блогу мав нагоду спостерігати за Несмачним у матчі ветеранів «Динамо» та «Волині». Скажу вам, Андрій ще в ого-го формі – хоч бери та заявляй за клуби УПЛ.
Коли Андрієві виповнилося два роки, його батьки з Брянська переїхали до сонячного Криму. Саме Сімферопольське училище олімпійського резерву вказало захиснику шлях до великого футболу.
За словами Несмачного, коли він вже на повну борознив ліву бровку «Динамо», його персоною всерйоз цікавилися «Нюкасл» й «Аякс», однак справа вперлася в глухий фінансовий кут. Думається, там би наш Андрій не загубився.
Чемпіонат України 2001/02, «Динамо» – «Шахтар» – 2:2
«Динамо»: Шовковський Олександр, Хацкевич Олександр (Федоров Сергій, 46), Гавранчич Горан (Лисицький Віталій, 59), Головко Олександр (к), Ващук Владислав, Дмитрулін Юрій, Мелащенко Олександр, Белькевич Валентин (Мороз Геннадій, 74), Несмачний Андрій, Чернат Флорин, Пєєв Георгій
Запасні: Рева Віталій, Боднар Ласло, Венглинський Олег, Серебрянніков Сергій
Тренер: Лобановський Валерій
«Шахтар»: Вірт Юрій, Старостяк Михайло, Ндіайє Асан, Тимощук Анатолій, Попов Сергій (к) (Конюшенко Андрій, 74), Алексеєнко Олександр (Аліуце Маріан, 19), Агахова Джуліус, Бахарєв Олексій (Ателькін Сергій, 74), Зубов Геннадій, Окоронкво Ісаак, Воробей Андрій
Запасні: Шутков Дмитро, Бєлік Олексій, Абрамов Віталій, Вугдаліч Муамер
Тренер: Прокопенко Віктор
Голи: 1:0 – Мелащенко (17), 2:0 – Несмачний (62), 2:1 – Ндіайє (80), 2:2 – Воробей (83)
