«Фронтовий вертеп 2015»: місія виконана. Враження учасників

 

/data/blog/67858/c2eb0d4ea8cbda2491200210859dd782.jpg

 

«Фронтовий вертеп 2015» повернувся із зони АТО додому, на Прикарпаття. На сході учасники вертепу працювали 10 днів. Крім гарного настрою, бійцям привезли ще смачну кутю, кожному подарунки, а в Дебальцево і Волноваху ще й теплі речі. Незважаючи на те, що в перший же день в автобуса, який віз вертеп на схід, лопнуло колесо і полетіло щеплення, заплановане втілили в реальність. Фронтовий вертеп побував у Слов’янську, Сіверодонецьку, в Новоайдарі, Старобільську, Лисичанську, Маріуполі.

 

Яка ж була реакція військових на незвичних гостей, про миті, які не можна передати словами, та про реакцію бійців розповіла організатор вертепу Христина Юрків-Романько.

 

Фронтовий вертеп

— Отже, коли ви виїхали і повернулися додому? Скільки днів перебували в зоні АТО?

— Рівно 10 днів. Ми виїхали 4 січня, а повернулися рівно 14 січня, так як і було заплановано. Ми могли бути і довше, тому що навіть не були в Запоріжжі і Одесі, як планували. Але 14-го вже були вдома ввечері, бо багато з учасників вертепу мали йти вже на навчання. І ми вирішили не затримуватися.

 

— Яка була реакція на блокпостах, які ви проїжджали?

— Ну тут двояке враження, тому що блокпост на блокпост не схожий, і тим більше ті блокпости, які ми вперше проїжджали, які не були в нас заплановані, то паспорти витягували, показували, хто такі. Тобто спочатку так вороже дивилися на нас, тому що цілий великий автобус з невідомими людьми.

 

— Як реагували бійці на ваш приїзд? Вони знали про ваш візит, чи ні?

— Було видно, що деякі з них знали, що ми їдемо. Вони дуже чекали нашого приїзду і тому була маса емоцій. Як вони зразу нас обіймали, як аплодували і кричали, і як співали разом з нами колядки. А коли співали «Червона калина», то багато хто в частинах вставали. Коли співали гімн України, то, звісно, зразу встають, руку на серце і співали такими басами. В усіх частинах нам радо підписували прапори. Були частини, де нас після коляди пригощали.

 

Прапор на згадку

Були й такі,  що не знали про наш приїзд. Їхні перші враження не можна передати словами: «О! Приїхав вертеп!»

 

— В яких містах ви були?

— Найперше ми заїхали в Харківський госпіталь, де лежали наші воєнні з різних областей. А там плачуть, просто плачуть. Це треба було бачити. Це навіть не порівняти з емоціями хлопців на блокпостах, в частинах. Це зовсім інші емоції, які я відчула, коли ми грали і коли спілкувалася з ними. Там дуже великий сум, дуже великий біль. Вони плакали. Уявіть собі, в них не тільки душа страждала, в них і тілесні страждання. Бо ті хлопці, які ще живі, не поранені, то вони більше відчувають душевний біль, а от ті, що в госпіталях, то там все на купу. Вони плакали, просто ридали. Це люди з великої букви.

 

Виступ у госпіталі

 

Ще ми були в Слов’янську, Лисичанську, Сіверодонецьку, Старобільську, в Новоайдарі, Артемівську, були в Дніпропетровській області в селі Підгаврилівка і в Маріуполі на блок постах, в частинах, заїжджали в госпіталь. А на передову в такі міста як Дебальцево, Волноваху ми відправили чоботи, ліжники, ковдри, спальники, термобілизну, багато їжі, подарунки, кутю і книги. Це все везли хлопці з самооборони від Фронтового вертепу. Місто Щастя також отримали подарунки.

 

Ми робили дуже великий круг, бо об’їжджали 250 кілометрів у зв’язку з тим, що там, де ми мали їхати напряму всього лиш 70 км., почалися бойові дії і про це були ми попереджені, тому мусіли об’їжджати, щоб заїхати у Маріуполь.

 

Виступ на сцені

 

— Як вас зустрічали і приймали?

— Там, принаймні де нас привозили, 80 % вояків із Західної України. То вони приймали нас з таким очима, що це треба було бачити. Це було просто неймовірно. Я не можу навіть вам передати, що собою представляють ці люди. Нам просто треба в них вчитися любові, поваги, щедрості, відданості. Нам треба в них вчитися ділитися з іншими. Це люди фантастичні. Ці люди мене так вразили. Ми розрахували, що вночі десь погріємося біля вогню і будемо спати в автобусі. А вояки ділилися своїми місцями. Вони нам вишукували кімнати, де тільки можна, ділилися каріматами, ділилися останнім. Їжу, яку вони готували на себе, пригощали нас. Я не можу це передати словами. Нам треба всім у них вчитися. Це неймовірні, фантастичні люди!

 

о. Руслан П'яста разом з воїнами - обличчя вони просили не показувати

 

— А які були їхні перші враження?

— В одного хлопця, якого я обняла, було чути як сильно б’ється серце. Я не забуду цього хлопця. Це десь під два метри зросту хлопчина. Очі як у малої дитини, отакі світлі, добрі, незаплямовані злістю, ненавистю. І коли ми обнялися, я чула стукіт його серця. От я тільки тут навчилася, що таке відчувати серцем. Я ніби злилася з ними серцями. Тому що відчувала все, що відчувають вони. Я це знаю точно. І це було сильно. Це люди, про яких треба писати. Це люди, про яких треба говорити. Ми нічого не варті у порівнянні з ними. Ми просто ті інструменти, які відіграли певну маленьку частинку, а вони дякували за те, що ми їм піднімали бойовий дух. І це було видно. Їм подобалося.

 

— Яка була реакція на Ірода – Путіна? Його не побили, не закидали шапками?

— Вони були у захопленні. Коли під час вертепного дійства виходив Путін, то це був просто вибух емоцій. А коли виганяли Путіна з країни — коли я у ролі Ангела говорю слова: «Вимітайся геть з країни!» і його виштовхують та виганяють кризу, які прийшли в нашу країну — всі глядачі свистали, плескали, раділи. Ніхто такого героя не очікував у вертепі, бо знали, що таке вертеп, що мав бути Ірод, а тут зовсім все поміняно. Це був зовсім нестандартний вертеп. В нас були: криза, банкір, Ірод – Путін, чорт, який прислуговував Путіну, були бійці у вертепі, українці, тобто вертеп суто прилаштований до сучасних подій. І звісно вони реагували на Путіна дуже "позитивно" сміялися з його поразки.

 

Ірод-Путін

 

— Чи ви відвідали всіх, зробили все, що запланували?

— Відвідали і зробили десь 80 % від запланованого. Можливо я б хотіла більше, бо здавалося 10 днів насправді мало, але як Бог розпорядився, то так воно повинно було бути. Значить цього було достатньо. Я рада тому, що ми там були.

 

— З яким відчуттям ви повернулися додому? Чи змінився ваш світогляд?

— Бійці хочуть спілкування. Вони там виснажуються і це зрозуміло. Повірте, я за ці 10 днів набралася стільки негативу. Це територія ніби просочена до кожного атома негативом. І це пов’язано зі самими мешканцями. Вони настільки негативно думають, у них стільки страхів. Людина, яка заполонена страхами, не може правильно мислити, не може відчувати серцем, не здатна працювати повноцінно. Людина не може приймати правильні рішення, які їй посилає Господь. Вона не чує, бо заглушена емоцією страху. Страх — він ніби смердить і ним просочена вся територія Донеччини і Луганщини.

 

за матеріалами РІЗУ


22.01.2015 1620 0
Коментарі (0)

19.07.2026
Тетяна Ткаченко

Викладач Карпатського національного університету імені Василя Стефаника Юрій Довган не мріяв стати героєм. Просто вважав, що не має права залишитися осторонь. Провів останні пари, попрощався зі студентами й пішов шукати шлях до війська. З п'ятої спроби його прийняли. Про службу в Силах оборони, труднощі після звільнення з армії, адаптацію та роботу зі студентами ветеран розповів журналістці Фіртки. 

1761
16.07.2026
Павло Мінка

Як під шумок відставки уряду Рада переписала статтю 301 Кримінального кодексу, прибравши заборону на "доросле кіно".

810
11.07.2026
Ігор Бартків

Цього тижня The Economist віддав обкладинку одному з найбагатших росіян і провів із ним майже 60 годин у розмовах.

1081
07.07.2026
Вікторія Матіїв

В інтерв'ю журналістці Фіртки Ірина Онищук розповіла, чому театр сьогодні став своєрідною терапією, як війна змінила глядачів і самих митців, що найчастіше турбує військових після повернення з фронту та чому віра в людей залишається її головною опорою.

1507
03.07.2026
Олександр Мізін

Корупційна схема чи «ринкова реальність»? Поки МВФ наполягає на підвищенні тарифів для населення, монополісти отримують надприбутки.  

2725 1
30.06.2026
Вікторія Матіїв

«Іван пішов воювати, бо для нього це було питання честі й відповідальності. Він не зміг залишитися вдома, коли країна потребувала захисту», — згадує Тетяна Майка свого чоловіка, полеглого захисника Івана Майку.

3818

Картинка, коли 16-річні дівчатка хором кричать «Сирок – геть!» — то це не лише щира емоція, але і, очевидно, технологія. А ще якась колективна нам ганьба.

916

Фільм революційний, бо має широку візуальну павутину. І в цій павутині кожен буде плутатись по-своєму. Певна категорія буде засуджувати, бо ніби забагато власних інтерпретацій. Але Нолан, можливо, захотів стати сліпим, як Гомер.

519

Як влада дає метастази від людини до інституцій і чому держава має вміти пережити своїх лідерів

385

Закупівлі, відбудова, регіони і роль бізнес-мереж у тому, щоб публічні гроші працювали на спроможність, а не лише на звітність.

1070
23.07.2026

Замість обмежень, радять зважати на контекст, баланс у раціоні та якість продуктів.  

5671
17.07.2026

Добра тарілка — це не дієта, а насолода: страви, які радують очі, душу і живлять тіло. Навіть простий перекус може стати маленьким ритуалом, що заряджає позитивом на кілька годин уперед.  

5225
13.07.2026

Війна та стрес суттєво впливають на харчові звички.

10604 2
23.07.2026

На початку серпня Івано-Франківщина прийматиме дві всеукраїнські прощі — до галицької чудотворної ікони Матері Божої у Крилосі та до відпустового центру блаженного священномученика Симеона Лукача у Старуні.  

1190
19.07.2026

Старий сидів біля оазису, біля входу в одне близькосхідне місто. До нього підійшов юнак і запитав...

7574
15.07.2026

З 3 по 9 серпня у селі Погоня відбудеться дитячий християнський табір «7 дарів Святого Духа. Веселі канікули з Богом – 2026».

937
12.07.2026

Із 17 до 19 липня у Калуші відбудуться урочистості з нагоди перебування мощей святого Івана Хрестителя.

1096
20.07.2026

Недостатнє фінансування, кадровий голод і відсутність системної державної політики у сфері культури — ключові виклики, з якими стикається краєзнавчий музей «Бойківщина» Тетяни й Омеляна Антоновичів.

15850
23.07.2026

Росія щораз більше стикається з наслідками повномасштабного вторгнення в Україну. Про це пише The New York Times в статті-аналізі книги доктора Анни Нотте «Ми переживемо їх: Глобальна кампанія Путіна з метою перемогти Захід».

339
14.07.2026

Із дев'яти народних депутатів, обраних від Івано-Франківщини, п'ятеро підтримали документ, одна депутатка утрималася, ще четверо не підтримали його різними способами.

1419
03.07.2026

Президент Польщі Кароль Навроцький (колишній боксер і сутенер, яким його називають політичні опоненти) нещодавно очолив рейтинг довіри серед польських політиків із рекордними 54,8%. 

1843
26.06.2026

Законодавча пропозиція щодо об'єднання Румунії з Молдовою, була схвалена румунською Палатою депутатів без голосування завдяки завершенню терміну розгляду ініціативи.  

1743