Європі не варто панікувати – Україна не повернеться до неї спиною, оскільки не планує перетворюватися на сателіт Росії. ЄС лишається найбільшим інвестором та ринком збуту для України. Просто слід підтримати амбітні економічні реформи, що в планах її уряду, – пише директор Європейського центру міжнародної політекономії Фредрік Еріксон у британському виданні European Voice.
Україна стає на більш прагматичну позицію до Європи – і планує реформи, яких уже давно вимагає Брюссель.
Якою має бути європейська політика стосовно України зараз, коли уряд держави бачить, що потужні країни – учасниці ЄС не розглядають перспективи її вступу?
Не без іронії сьогодні Брюссель стурбований тим, що Віктор Янукович, новий український президент, кидається в обійми Росії та повертає Україну спиною до Європи. Упродовж багатьох років було ясно, що холодна реакція Європи на прохання України про членство в ЄС на руку тим, хто бачить Україну в майбутньому сателітом імперського сусіда на сході. Нині ж Брюссель, зіткнувшись із очевидними наслідками – відкликанням заяви України на приєднання до НАТО, угодою з Росією про Чорноморський флот у Севастополі і загалом теплішими відносинами з Кремлем, – схвильований, що більше не може проектувати власне бачення на економічний та політичний розвиток в Україні.
Ніякої сателітної держави
Утім, теперішню паніку в Європі навколо України треба вгамувати. Навряд чи Україна перетвориться на російський сателіт. Насправді, новий український уряд запустив дуже амбітну програму економічних реформ, яка зробить країну зіркою економічної лібералізації у посткризовому світі, якщо Київ виконає свої обіцянки.
Це несподівано. Янукович не схожий на людину з ліберальними економічними поглядами, до того ж його підтримує бізнес, що уникає лібералізації та конкуренції. Проте урядова програма реформ має на меті повністю перелаштувати закостенілу українську економіку, і зараз уряд підписав нову програму Міжнародного валютного фонду (МВФ), згідно з якою реформи мають бути виконані в наступні два роки. Запровадження реформ буде складним, з огляду на теперішні парламентські сутички щодо прийняття нового податкового кодексу. Та все ж реформаторські амбіції уряду заслуговують на підтримку Європи. Україна хотіла належати до групи перехідних країн, які швидко реформували свої економіки та стали членами Європейського Союзу. Проте на практиці реформи запроваджувалися настільки повільно, що мали більше спільного з колишніми радянськими країнами Центральної Азії.
Брюсселеві не варто хвилюватися, що Україна повернеться спиною до Європи. Європа – це найширший експортний ринок України і ним залишатиметься надалі. Також Європа завжди буде її найбільшим інвестором. Україна є членом Світової організації торгівлі (СОТ) і, схоже, не збирається ігнорувати свої зобов’язання та підігрувати Росії в безглуздих зовнішньоторговельних вивертах, на кшталт митного союзу з Білоруссю та Казахстаном. На відміну від Росії, Україна належить до інституцій світової економіки й виконуватиме їхні інструкції.
Політика ЄС
Європа повинна притримуватися певних центральних ліній у політиці стосовно України. Це запропонована угода про асоціацію, яка сприятиме глибшій економічній інтеграції, у поєднанні з важливими вимогами, зокрема про реорганізацію «Нафтогазу» – відомого енергетичного підприємства, що долучилося до останніх газових криз. Вимоги щодо модернізації політики та просування демократії треба посилити, особливо зважаючи на те, що перед місцевими виборами в жовтні погіршилися умови для політичного плюралізму.
Проте Брюсселеві слід зрозуміти, що Україна тепер змушена буде жити в атмосфері проваленого вступу, а це неминуче означає покращення відносин з Росією і більш прагматичне (та менш ідеологічне) ставлення до Європи. Головне, щоб Брюссель підтримав своїм авторитетом програму економічних реформ, ініційовану в МВФ, і тиснув на Януковича її виконувати.
Нині Київ прийняв амбітне рішення запровадити економічні реформи, яких Брюссель вимагає впродовж останніх років. Якщо Європа буде неадекватною та провадитиме суперечливу й різку політику, найгіршим наслідком стане втрата українських реформаторських амбіцій.
Фредрік Еріксон – директор Європейського центру міжнародної політекономії, брюссельського мозкового центру в галузі світової економіки, експерт із перехідних економік, автор нещодавнього дослідження про українські економічні реформи.
