Нещодавно в Івано-Франківську відбувся міжнародний фестиваль сучасного мистецтва PORTO Franko Гогольfest, який тривав з 8 по 12 червня.
Porto Franko Gogol Fest (PFGF) – Міжнародний мультикультурний фестиваль спільно створений організаторами івано-франківського «Porto Franko» та київського «Гогольфесту». За п’ять днів у місті відбулось більше сотні заходів у локаціях історичного центру міста.
Впродовж фестивалю на близько двадцяти локаціях закритого та відкритого типів (Театр ім. Франка, Художній музей, Палац Потоцьких, «Люм'єр», Ратуша, вокзал, друкарня, книгарня Є та ін.) митці з восьми країн світу – Австрії, Болгарії, Грузії, Данії, Іспанії, Китаю, Німеччини, України, Франції представили сім напрямків сучасного мистецтва – альтернативна музика, театр, експериментальна/класична музика, література, кіно, еко- та візуальну програми.
Організатори називають «PORTO Franko Гогольfest» місцем сили, що надихає і зосереджує у собі проекти з різних куточків України та закордону. Основним завданням події стало об’єднання зусиль митців з різних міст над створенням нових проектів, якими зможе пишатися Україна, які будуть конкурентоспроможними за кордоном і змусять світ говорити про неї.
Серед іншого фестиваль подарував Івано-Франківську сучасні мурали, які викликали неоднозначну реакцію місцевих мешканців та хвилю обговорень у соцмережах. Комусь мурали подобаються, інші ж виступають категорично проти та не визнають їх творами мистецтва.
Фіртка вирішила поспілкуватись з кураторами фестивалю та дізнатись історію задуму і створення муралів.
Технічний директор фестивалю «PORTOFRANKO Гогольfest» Володимир Гайдар розповідає, на фестиваль запросили художників, які абсолютно орієнтуються у мистецтві, мова йде про сучасних художників, які розуміють світові і європейські тренди.
«Тобто ми довірились куратору художньої візуальної програми і відповідно тим художникам, яких запросили. Звичайно новостворені мурали є цікавими, сучасними, абсолютно нестандартними. Це особливий мистецький погляд. Тому казати, що вони не мають абсолютно ніякої мистецької цінності, мабуть це буде неправильно.
Самі по собі плакатно ці мурали абсолютно цікаві. Якщо дійсно заглибитись в тематику - там є багато цікавих закладених змістів. Але як в архітектора у мене також виникають питання. Як архітектор можу сказати, мабуть у художників власне бачення, вони по іншому мислять, як архітектор я мислю середовищно і мабуть ці роботи дещо відірвані від середовища», - розповідає Гайдар.
Проте, відзначає Гайдар, це не означає, що створені мурали не мають права на життя.
«Щодо питання перемалювання звичайно ніхто ж не буде ставати, закривати собою і казати ні. Але мабуть все-таки треба дати тим роботам проекспонуватися, щоб відчути якісь інші думки, ніж ті, які в першу чергу виникли. Тому що мурали це не є роботи такі, як плакат : вивісив– забрав. Тому дайте їм рік повисіти, давайте почуємо якісь інші думки, до нас все таки в місто приїжджають гості, які подорожують світом, бачать там, які зараз тренди і як це в світі відбувається.
Насправді такі речі мають не тільки задати чи зафіксувати таку картинну цінність, вони мають на меті змусити людей говорити про мистецтво, змусити їх подумати, сформувати якусь свою думку. Тобто, якщо люди кажуть мені подобається чи не подобається - це вже є добрий знак, навіть якщо про це просто говорять. Тому що у нас досі уявлення про мистецтво – це Лувр, Версаль, десь такі ренесансової подачі, якоїсь буквальної подачі чи образності.
А от зараз, як на мене,мистецтво у стані пошуків. Я знову ж таки говорю не як художник, бо я не є художником, а як архітектор, який десь трохи дотикається до того. Тому мені здається треба дати тим роботам вистоятись, проекспонуватись певний час, а тоді вже приймати якесь рішення. Бо це трошки негарна практика кидатися в замальовування», - вважає Гайдар.
На правах технічного директора фестивалю Володимир Гайдар додає, що ставив завдання для куратора, виходячи з тієї точки зору, яку мав ще будучи головним архітектором міста. В першу чергу була врахована специфіка регіону, мова йде не про наслідування якихось традиційних речей, а морально-етичних складових, тобто мала бути тематика, яка не суперечить релігійним, національним цінностям, які є тут у нас.
Після закінчення фестивалю свою позицію висловив теперішній головний архітектор Івано-Франківська Дмитро Нижник одному із місцевих ЗМІ , ініціювавши «створення комісії, котра має дати мистецьку оцінку, створеним в рамках “Porto Franko Gogol Fest”, чотирьом муралам».
фото: Курс
Як пише видання Галка, за словами Нижника, Департамент надав дозволи на створення муралів в поспіху і без погодження ескізів, а результати викликали у головного архітектора сумніви.
“Фестиваль робився дуже швидко. Департамент не хотів суперечити і ми зробили все дуже швидко за сприяння міського голови, щоб це все відбулося. Відповідно було погоджено чотири фасади. Фестиваль закінчився, мистецькі акції відбулися, тепер ми бачимо наповнення тих фасадів і нас воно турбує. Я сам одноосібно не можу оцінити їхню художню цінність, бо це було б неправильно. Але є певні сумніви чи вони мають право на життя. Тому ми ініціюємо створення комісії, щоб вона розглянула і дала своє рішення та бачення по кожному об’єкту. Щоб ми могли погодити їх, в плані чи мають вони мистецьку цінність”, – каже архітектор.
У зв’язку з цим чиновник підготував розпорядження міського голови про створення комісії, до складу якої мають увійти представники Департаменту, художники, митці та представники фестивалю.
Цінність об’єктів визначатимуть голосуванням. В разі, якщо більшість проголосує проти мурала, Департамент оголосить конкурс ескізних пропозицій на створення нового.
На думку екс-головного архітектора міста Володимира Гайдара, чинний голархітектор Дмитро Нижник надавши дозвіл на створення муралів без погодження ескізів нічого не порушив, мовляв «я також звик довіряти художникам».
Проте, зазначає, що не отримавши вчасно дозволу, розробити ескізи було неможливим. Також додає, що художнику-муралісту перш ніж малювати необхідно надихнутись самим містом, оскільки він тут ніколи не був.
«Оскільки ми запрошували художників і зрештою до останнього дня не знали чи буде дозвіл, чи будуть саме ті художники, то ми надали не ескізи, а передали файл навіть на міського голову із роботами саме тих художників, щоб бачити в якому стилі вони працюють, - пояснює Гайдар - Я прихильник виважених рішень. Найпростіше взяти і сказати а давайте замалюємо, а давайте перекладемо плитку на бруківці, або ще щось таке. Але дайте людям поговорити про ці роботи, осмислити їх. Насправді в мене також було перше враження від муралу на Пилипа Орлика інше. Але зараз ця робота мені подобається, єдине питання яке в мене десь залишається це середовищність. Тобто десь художник спрацював як художник, задав туди тему,план майбутнього метрополітену Станіславова чи Франківська, ті кольорові рішення як на мене вони цікаві, емоції викликає»
Чинний керівник Центру сучасного мистецтва Анатолій Звіжинський також прокоментував ситуацію у соцмережі Фейсбук: «Якось дуже швидко. Нє щоб півроку, рік почекати, подивитися наскільки смаки жителів зіпсуються від абстрактних плям на стінах, а тоді вже комісію збирати».
Як пояснює куратор візуальної частини фестивалю «PORTO FRANKO Гогольfest» Дар’я Кольцова, фокус у програмі муралів з самого початку планувалося зробити на абстракції.
«Дуже цікавим є сьогодні напрям постграфіті. Ми обговорювали цю ідею з Алісою Ложкіною (замдиректором мистецького Арсеналу та головний редактор ARTUKRAINE), наскільки круто для іміджу міста було би створення тільки абстрактних розписів, як альтернативи Київським муралам, що викликають останнім часом дуже негативну реакцію професійної спільноти.
Франківськ одразу вразив мене своєю динамікою розвитку, поєднанням надсучасних ідей та традиційних цінностей. Наразі для міста надважливим завданням є створення нового сучасного привабливого іміджу міста. Тому в програму були включені фоторезиденція та мурали. Співкуратором програми муралів став відомий та дуже успішний молодий художник Apl 315. Наразі він працює над грунтовним першим дослідженням українського графіті, з ним ми обрали пул авторів, кожен з яких має свій впізнаваний стиль, приділяє велику увагу характеру міста, локації, культури регіону. З іншого боку всі вони створюють цілісну візуальну та концептуальну історію.
Ми працювали з тими стінами, які нам запропонували. До останнього у нас не було погодження стін і ми не знали, з якими з них будемо працювати, тому створення ескізів було просто неможливо. Проте всі автори були узгоджені за їх попередніми роботами, тому ніякого сюрпризу не було», - розповідає Дар’я.
Крім цього, зазначає Кольцова, роботи обговорювались з мешканцями будинків:
«Для мене надзвичайно цінним досвідом стало спілкування з мешканцями будинків, зі стінами яких працювали художники. Наприклад, при створенні мурала Станіслава Шумські з Польші виявилося, що в будинку мешкає також Станіслав родом з Польщі. Все почалося з обговорення символів, в результаті вони так потоварищували, що Стаху практично кожного дня вечеряли разом з сім’єю Станіслава і планують спільну подорож у Японію.
З мешканцями будинку на Шпитальній ми знайомилися всією командою фестивалю. Це надзвичайні люди, які, не очікуючи нічого від влади, опікуються своїм будинком, створили вражаючу казку зі своїм внутрішнім двориком. Для мене вони — приклад нової України. Художник особисто обговорював з ними свою ідею, прислуховувався до їхньої думки. Вони надзвичайні і наскільки мені відомо, вони задоволені його роботою. Сподіваюся влада допоможе їм натомість із проблемами їхнього будинку, які нажаль існують.
Взагалі існує велика кількість проблемних стін і, як на мене, можна направити бюджет на роботу із ними. Мені дуже імпонує позиція головного архітектора і мера, вона виважена, ідея конкурсу проектів — дуже добра ініціатива. Єдине що я б порадила їм створити, наприклад інтернет-портал, куди б громада мала можливість викладати фото стін, що потребують ремонту та муралу і направити бюджет на рішення нових проблем, створюючи різність», - розповідає Кольцова.
Попри неоднозначне ставлення місцевих мешканців, франківські мурали вже збирають схвалення у столиці :
«В Києві я чую тільки схвальні відгуки, які пишуть іноземці. Наразі попросили матеріали кілька шановних в світі видань з культури. Це саме та реакція, якої потребує місто зі сторони: «Це у Франківську? Круто! Ми вважали, що в України за межами Києва таке неможливо. А що ще цікавого в цьому місті? Може варто придивитися до нього? Давай з’їздимо!».
Всі розрахунки для створення муралів, додає куратор візуальної частини фестивалю, велися між спонсорами та підрядниками.
«Купівля фарби, риштування, вишки, проживання учасників були безготівкові. Моє завдання — формування контенту. Ми отримали знижки у підрядників, допомогу міста, спонсорів, волонтерів, мешканців будинків. Художники створили дуже особливі роботи, за що я дуже вдячна всім учасникам процесу. Ця ситуація сприяла діалогу і це дуже добре», - впевнена Дар’я Кольцова.
«Якщо ми шукаємо свій шлях, можливо дещо було помилково, але це не означає, що ми маємо істерики довкола того. Ми маємо дійсно спокійно, виважено оцінити, якщо маємо якісь питання – давайте всі ті питання ще раз поставимо, щоб в першу чергу кожен в собі розібратись.
Щодо висновків фестивалю з подальшої роботи над новими муралами - щоб уникнути несподіваних і суперечливих рішень і реакцій на них, будемо запрошувати художників, знайомити їх з середовищем заздалегідь, для того, щоб вони мали час оцінити середовище, поспілкуватись з людьми, зробити і представити ескізи. Очевидно, аж після цього отримувати усі необхідні погодження і дозволи», - резюмує Володимир Гайдар.
А тим часом іванофранківці стали на захист муралів та пропонують визнати їх мистецькою цінністю, а будинки на фасадах яких вони створені внести до переліку пам'яток архітектури. Про це йдеться в петиції, зареєстрованій на сайті петицій до міської ради.
Її автор пише, що Мурал-арт - це художній розпис зовнішніх стін будинків в міському просторі.
"Наголошуємо для чиновників Департаменту архітектури - художній розпис. Відтак, розписані житлові будинки є артоб'єктами. А всі артоб'єкти несуть в собі мистецьку цінність.
Вимагаємо визнати мистецьку цінність нових муралів, які з'явилися на фасадах будинків. Відповідні будинки вимагаєамо внести в перелік пам'яток архітектури, визнати їх артоб'єктами та запровадити мораторій на будь-які фасадні роботи, що можуть порушити мистецьку цінність художніх розписів - муралів.
Оскільки головний архітектор міста Дмитро Нижник засумнівався у мистецькій цінності муралів, вимагаємо застосувати до нього дисциплінарне покарання у вигляді "селфі" на фоні муралу та публікації цієї фотографії з підписом: "Мурал, прости мене"", - йдеться в петиції.
Підписати петицію можна, перейшовши за посиланням. Для її розгляду необхідно назбирати 250 "лайків".
А нещодавно міський голова затвердив склад робочої групи, котра визначатиме мистецьку цінність муралів, створених в рамках фестивалю «PORTO FRANKO Гогольfest».
Її учасники повинні до 25 червня підготувати матеріали щодо погодження муралів, виконаних на фасадах будинків на вул. Шпитальній, 9, вул. Гетьмана Мазепи, 14, вул. Шевченка, 63 та на вул. Грушевського, 9а-9б.
Можливо питання не стільки в мистецтві, скільки в бажанні вставити свою лепту? Адже організатори фестивалю робили його в першу чергу для іванофранківців, принципово виключивши можливості для піару місцевим чиновникам.
Створення комісії, яка роздумуватиме та оцінюватиме роботи художників виглядає, як своєрідний ляпас їм.
А що ж далі? Намагатимуться розгледіти мистецтво з іншого ракурсу? А ще головне питання – чиїм коштом фінансуватимуть «схвалені» міськими чиновниками нові мурали?
Олена Британська
