Учень 11 класу, загальної освітньої школи І-ІІІ ступенів №25 Івано-Франківської міської ради Роман Букатюк представив Україну на міжнародній олімпіаді з географії у Бразилії та повернувся із бронзовою нагородою та першим місцем у конкурсі дослідницьких проектів.
Олімпіада проходила у місті Посус-ді-Калдас, штат Мінас Жерайс, Бразилія. У ній взяли участь делегації з 23 країн світу.
Чотири кола олімпіад
Може здатись, що потрапити на олімпіаду не так і складно — але мені довелось пройти 4 етапи олімпіади з географії в Україні: шкільна, міська, обласна, Всеукраїнська. Далі були ще 2 відбіркові тури: один з англійської мови та останній, вирішальний тур, де з 8 учасників вибрали 4. Тільки за результатами цих змагань я отримав можливість представляти Україну.
Я міг і не потрапити до Бразилії, адже думав і про Всеукраїнську олімпіаду з хімії в 9 та 10 класах. Але добре обдумавши все і зваживши всі «за» і «проти» —обрав саме географію, тому що вона для мене трохи рідніша (можна брати участь лише в одній Всеукраїнській олімпіаді). Та й цікавлюсь географією ще змалку — в молодших класах брав участь в різноманітних олімпіадах.
Готувався так: вивчав окремо геологічні науки (геологія, геоморфологія, геотектоніка, сейсмологія, вулканологія, петрологія, мінералогія і т.д.), гідрологію, кліматологію та метеорологію, палеогеографічні науки а також астрономію. Окремо готував ще й англійську та російську мови.
Знайти кошти за лічені години
За два дні до поїздки на олімпіаду нам повідомили просто шокуючу для мене і моєї сім’ї новину — потрібно було терміново знайти гроші на переліт. А сума була зовсім непідйомна для моєї родини. Я до цього й не вникав в ці справи — всі сили йшли на підготовку, а от саме фінансуванням поїздки займались мої батьки та школа. Добре, що знайшлись добрі люди, які допомогли мені з коштами на переліт у дві сторони. Знаю, що меценатом став Олександр Шевченко, який часто допомагає молоді Франківщини.
7 важких днів
У понеділок — відкриття; у вівторок — теоретичні тести; у середу нас розділили на команди, щоб у кожній з них були учасники лише з різних країн світу. Команди повезли у три різні місця, потрібно було провести дослідження і на його основі зробити презентацію.
У четвер у нас був практичний тур. У п’ятницю нас розділили на нові інтернаціональні команди, й нам треба було намалювати плакат про природний феномен Ель-Ніньйо та його вплив на територію Бразилії.
В суботу ми захищали наші презентації та плакати. У неділю було урочисте нагородження, і ми дізналися про наші результати.
Особливістю олімпіади було, мабуть, те, що був лише один теоретичний тур зі змішаними завданнями — досить багато астрономії, хімії та фізики, окрім власне географії. Але було аж 3 практичних, на яких були завдання з 5 дисциплін — геології, метеорології, гідрології, астрономії та палеогеографії.
Найважчими були деякі окремі питання: зокрема практичний тест з астрономії, яку ми ще не вивчали в школі, а повинні були вчити влітку самостійно. Також деякі тести з теоретичного туру.
Мавпочки,байкери, екскурсії та сульфатна вода…
Налітався вдосталь — адже прямого рейсу до Бразилії в Україні немає. Спочатку летіли до Мюнхена, потім — в Сан-Пауло. Назад із Сан-Пауло у Франкфурт-на-Майні і в Київ.
У Бразилії були в місті Посус-ді-Калдас. Там проживає лише 160 тис. людей. Бразильці дуже привітні й добрі люди — це приємний сюрприз. Здивувало, що у місті було багато лоурайдерів (автомобілів, що мають низьку посадку — прим.ред.), а також те, що там дуже багато байкерів.
У супермаркетах є спецпрацівник, який запаковує всі куплені вами продукти та речі в пакет.
Побували на всім відомій копії статуї Ісуса Христа, на водоспаді, у тропічному лісі, на скелях «Ballstones», на термальних водах, в музеї.
Побачив Бразильське плоскогір’я — дуже приваблива місцевість зі складним рельєфом, траповим вулканізмом, тропічною рослинністю.
Найбільше запам’ятались місця, де в нас були екскурсії, а також місто й готель, де ми жили. Звичайно пригадуються й діти та бразильці, які за нами наглядали.
Ми приїздили до бразильської школи, але так і не вдалось поспілкуватись з дітьми — вони не знають англійської. Запам’яталась їхня масна сульфідно-сульфатна вода, яка тече прямо з крана (чи змив мило, чи ні — не зрозуміло). Також басейн, в якому можна плавати не більше 20 хвилин через цю ж воду.
Вивчив деякі слова на інших мовах. Звичаї інших народів, їх національну символіку, звуки та абетки.
З учасниками частенько траплялись смішні та цікаві випадки. Навіть зі мною. Одного разу ми поїхали на екскурсію в тропічний ліс, і там були мавпочки. Лише в мене була їжа — крекер: мавпочки спускалися з дерев і брали наш український крекер своїми лапками з моїх рук і їли. Це було дуже зворушливо.
Друзів знайшов надзвичайно багато. Фейсбук та електронна скринька «кишать», у хорошому сенсі цього слова, заявками. На олімпіаді наша команда найбільше здружилася із командами Казахстану, Індонезії, Португалії та Тайланду. Також знайшов друзів серед бразильців, які слідкували за нами всі ці дні. Вони всі дуже класні.
З поїздки привіз небагато маленьких сувенірів, тому що місто не туристичне (там відпочивають та лікуються здебільшого бразильці) і в нас не було достатньо часу. Вдалось обмінятись сувенірами, монетами та купюрами з учасниками, які представляли інші країни.
Повернення додому та плани на майбутнє
По прильоті до Києва, в аеропорту, мене зустріла моя вчителька, з якою ми й поїхали до Івано-Франківська. Там мене вже чекала моя родина, яка весь цей час мене підтримувала та переживала за результат та й сам переліт — Бразилія не так близько, та й менталітет там зовсім інший.
Трішки відпочивши вдома — я пішов до школи, щоб зустрітись з учнями, шкільними товаришами, вчителями та дирекцією. Там вже чекали й журналісти.
До того ж там отримав приємний сюрприз — Олександр Шевченко подарував мені, як меценат поїздки, ноутбук, а класу географії у моїй школі — проектор.
Минулого року, якщо не помиляюсь, учасники Міжнародної олімпіади з наук про Землю були першими у списку серед тих, хто вступав до вузів на географічні спеціальності.
Зараз готуюсь із командою м. Івано-Франківська до Всеукраїнського турніру юних географів, і паралельно починаю готуватись до ЗНО і до олімпіад.
Багато людей почали до мене краще ставитись, вітають. Мама розповідає, що її впізнають на вулиці та вітають з моєю перемогою.
фото: Фіртка
