Сьогодні в Україні відзначають 22 річницю Незалежнсоті. За ці роки в державі відбулось багато, так само і не відбулось чимало.
Українці по-різному оцінюють події на початку 1990-х рр. Хтось згадує, що втрачено, а хтось міркує над тим, що потрібно зробити. Однак, незарперечним залишається той факт, що 24 серпня 1991 року Україна відновила історичну справедливість, за яку боролося не одне покоління наших предків. Підтвердження цьому - за результатами нещодавного соцопитуваня 56% українців і сьогодні підтримали проголошення незалежності України, якби референдум відбувся найближчим часом.
Що ж думають з цього приводу франківці і чим для них є День незалежнсті України напередодні річниці дізанвалися наші кореспонденти.
Тарас: Незалежність, це 1991 рік, коли було дуже сонячно і тато вперше в цей день приніс новий, вже кольоровий телевізор "Електрон". Ми ним замінили старий чорнобілий. З того моменту почалось кольоровіше, яскравіше життя.
Ольга: Незалежність України - це історична справедливість. Для старшого покоління - це данина їхнім очікуванням та подяка за боротьбу. Для сучасників - це стимул та фундамент для виховання в собі національної свідомості. А взагалі - це День народження для кожного Українця. І тут справді немають значення міські чи обласні кордони. От, тільки хотілося б, щоб ця Незалежність проявлялася не тільки датою в календарі, а й в повсякденному житті, в економічому, соціальному, історичному, політичному, культурному житті.
Ігор: День Незалежності намагаюся провести, як і годиться, в святковій атмосфері. Ніколи не йду по офіційній програмі святкувань, намагаюся побачити якомога більше друзів, знайомих. Це добра нагода пригадати ті цікаві події 1991 року і ті всі роки, що йдуть після того. На вечір після всяких спогадів і прогулянок є добрий шмат про що говорити в колі кумів. Тепер до особистої програми святкувань додалося купіль дитини і співи на ніч - дуже любить, як я співаю. Ну і святкові фото з родиною в альбомах таке мусить бути.
Микола: Для мене День незалежності - це день, коли люди, що за рік нічого не зробили для країни цінного одягають вишиванки, пишуть смс-ки друзям, випивають за незалежність і кричать "Слава Україні". Якщо ж брати емоційну складову, то це для мене день надії. Я ровесник України і щороку надіюсь, що можливо хоч трохи, але все ж вона помудрішає, хоч трохи виросте, хоч трохи цей народ почне думати не тільки як вижити, а й як жити і робити це гідно. Нажаль, в попередні роки я здебільшого зустрічав на стометрівці не незалежних українців, нащадків козаків, а п'яне бидло, що може пишатися знанням російських матів та кількістю випитого. А як же ж гарно б було, якби міська влада зініціювала щось красиве до цього дня, щось приємне, для всіх мешканців, щось, куди б прийшли культурні люди і гарно б провели час, але нікому. Судячи з того, що заплановано у нашому місті до цього дня, складається враження, що нам соромно, що ми незалежні і тихенько треба цей день пережити і знову піти до ярма. День незалежності 2013 року я проведу з друзями, спробую навідатись на виступ, що організовують мої знайомі неподалік міста, звісно ж своїми силами, і який присвячений цьому дню.
Сергій: День Незалежності? Напевно, це насамперед все-таки надія. Надія на те, що рано чи пізно до влади у нашій державі, області, місті, кожному селі прийдуть люди, які ставитимуть суспільні інтереси вище, ніж власні, а суспільство у свою чергу почне цінувати конкретні вчинки політиків, а не банальний популізм. Надією на те, що люди стануть свідомішими: активніше і рішучіше відстоюваватимуть власні права і законні інтереси і при цьому пам'ятатимуть, що права одних забезпечуються сумлінним виконанням обов'язків іншими. Надія на те, що люди все-таки зрозуміють: щоб змінити країну, треба починати з себе. Ну і, звісно, для мене, як і для більшості українців, День Незалежності України - це свято. Свято, тому що, не зважаючи на усі негаразди, у нас є власна Держава, в ній живуть гарні, працьовиті люди, а не гаразди - вони колись минуть.
Віра: Для кожного українця - це, водночас, і символічне, і свого роду патріотичне дійство. З гордістю в очах радію, коли бачу істинних українців у вишиванках, особливо приємно, коли в національний одяг одягають малих діток. Навіть гімн в цей день звучить якось по-особливому. Здебільшого, День незалежності наші «українці» проводять на дачних ділянках чи просто за прибиранням. Хоча, моя особиста думка більше схиляється до того, не кожного ж місяця ми маємо таке національне свято. А отже й провести його потрібно достойно. Не мається на меті, святкування за участю алкоголю чи щось подібне. Цей знаменний день повинен відчути кожен громадянин України, відкрити своє серце, душу і збагнути головне – ми ковалі своєї долі. Кому ж як не нам творити історію, долаючи перешкоди. Тому згадаймо всіх тих, завдяки кому наша держава є незалежною і суверенною! Слава Україні!
Василь: Незалежність - одне з благ, без якого не можливо повноцінно самостійно користуватись іншими благами, керуючись власним вибором. Однак незалежність не гарантує раціонального вибору, як у випадку окремої людини, так, зосібна, цілої держави. Це тільки можливість здійснити такий вибір. Тому День незалежності для мене - атрибут реалізації раціонального державницького вибору. На жаль, з різних причин в Україні це сьогодні неможливо. Саме святкування Дня незалежності в Івано-Франківську часто нагадує містечковий провінційний перформанс через втрату відчуття міською владою сутності даного свята. Не розумів, наприклад, навіщо запроваджувати в цей день безплатний проїзд в міських маршрутках для людей одягнутих у вишиванки. Таким чином, інші пасажири повинні платити та почуватись чужими. А вони - не патріоти, якщо не у вишиванці? Не потрібно штучно створювати поділи за схожими принципами, якщо у нашій країні й без того вистачає схожих речей.
Юрій: День Незалежності - це найбільше державне свято українського народу і кожного українця зокрема.
Роман: Особисто для мене День незалежності - це свято, коли ти на мить зупиняєшся і аналізуєш 22 роки існування держави. Тим більше задумуєшся на питанням: "А що я зробив для того, щоб вона була незалежною та самостійною і що потрібно для цього ще зробити?". Крім цього, це свято духовного піднесення та усвідомлення того, що ти є українець, а яскравим прикладом цього є одягання сорочки, яку вишила мама. Також у цей день варто відійти від політики, а краще піти в церкву і помолитись за світле майбутнє держави, в якій ми жевемо і будуть жити наші діти. Користуючись нагодою вітаю всіх з святом і бажаю тільки віри та праці!