Франківці про День незалежності України. Опитування від Фіртки

 

/data/blog/39761/7db0bcfa4879a63424f4cc83d06f8b4a.jpg

 

Сьогодні в Україні відзначають 22 річницю Незалежнсоті. За ці роки в державі відбулось багато, так само і не відбулось чимало.

 

Українці по-різному оцінюють події на початку 1990-х рр. Хтось згадує, що втрачено, а хтось міркує над тим, що потрібно зробити. Однак, незарперечним залишається той факт, що 24 серпня 1991 року Україна відновила історичну справедливість, за яку боролося не одне покоління  наших предків. Підтвердження цьому - за результатами нещодавного соцопитуваня 56% українців і сьогодні підтримали проголошення незалежності України, якби референдум відбувся найближчим часом.

 

Що ж думають з цього приводу франківці і чим для них є День незалежнсті України напередодні річниці дізанвалися наші кореспонденти.

 

Тарас: Незалежність, це 1991 рік, коли було дуже сонячно і тато вперше в цей день приніс новий, вже кольоровий телевізор "Електрон". Ми ним замінили старий чорнобілий. З того моменту почалось кольоровіше, яскравіше життя.

 

Ольга: Незалежність України - це історична справедливість. Для старшого покоління - це данина їхнім очікуванням та подяка за боротьбу. Для сучасників - це стимул та фундамент для виховання в собі національної свідомості. А взагалі - це День народження для кожного Українця. І тут справді немають значення міські чи обласні кордони. От, тільки хотілося б, щоб ця Незалежність проявлялася не тільки датою в календарі, а й в повсякденному житті, в економічому, соціальному, історичному, політичному, культурному житті.

 

Ігор: День Незалежності намагаюся провести, як і годиться, в святковій атмосфері. Ніколи не йду по офіційній програмі святкувань, намагаюся побачити якомога більше друзів, знайомих. Це добра нагода пригадати ті цікаві події 1991 року і ті всі роки, що йдуть після того. На вечір після всяких спогадів і прогулянок є добрий шмат про що говорити в колі кумів. Тепер до особистої програми святкувань додалося купіль дитини і співи на ніч - дуже любить, як я співаю. Ну і святкові фото з родиною в альбомах таке мусить бути.


Віталій: День незалежності для мене особисто є святом. Це день, в який я згадую наших дідів та бабусь, які віддавали життя за Незалежність нашої країни. Тому зараз наше покоління має зробити все щоб вона розвивалась та ставала європейською країною, де головною метою держави є права кожного індивіда. На жаль, наше покоління нерозуміє ціни цієї незалежності, скільки було зроблено зусиль для цього та пролито крові. Наше завдання донести до всіх громадян, що рідна земля та мова є найціннішим спадком тих людей, які поклали життя за ту сучасну країну в якій ми живем.

Святослав: До Дня незалежності можна підходити з декількох сторін, оскільки сам факт носить більше декларативний характер, ніж реальний. Фактично, у цей день святкувати буде тільки влада, яка по-справжньому покращує своє матеріальне становище, і яка по-суті єдина незалежна від закону, честі, совісті і людей. Решті ж українців треба переусвідомлювати, чим Україна є для них, і ким вони є сьогодні для неї. Моє ставлення цілком звернене до певних підсумків того, що зроблено за рік для побудови й розбудови нашої країни. Без жодних святкувань, феєрверків, концертів – це зайве, адже гуляють або при народженні, або на поминках. Народження ми проспали, а ховати Україну не маємо права. Тому пропоную докластися, щоб ми могли вже через рік святкувати справжнє народження (Незалежність) України.
Ігор: Особисто для мене День незалежності України – це внутрішній стан душі. Це – насамперед відчуття гордості за країну та її громадян. Це – данина тисячолітній державницькій традиції та своєрідний обов’язок перед власними нащадками. Разом з тим, до слова кажучи, не сприймаю саме формулювання цього дня. Насправді, у 1991 році наші батьки не здобули, а відновили незалежність України. Як на мене, суттєва деталь, про яку багато чомусь воліє згадувати лише в контексті. Ще більший подив викликають сьогоднішні заклики окремих маргіналів не відзначати дане свято. Святкуючи, покликані, навпаки, віднайти власну самість, переосмислити сучасний стан й спробувати протиставити себе найрізноманітнішим викликам. Держава розпочинається із кожного з нас. Держава ж у нас не повинна закінчуватися лише зовнішньою показовістю.   

 

Микола: Для мене День незалежності - це день, коли люди, що за рік нічого не зробили для країни цінного одягають вишиванки, пишуть смс-ки друзям, випивають за незалежність і кричать "Слава Україні". Якщо ж брати емоційну складову, то це для мене день надії. Я ровесник України і щороку надіюсь, що можливо хоч трохи, але все ж вона помудрішає, хоч трохи виросте, хоч трохи цей народ почне думати не тільки як вижити, а й як жити і робити це гідно. Нажаль, в попередні роки я здебільшого зустрічав на стометрівці не незалежних українців, нащадків козаків, а п'яне бидло, що може пишатися знанням російських матів та кількістю випитого. А як же ж гарно б було, якби міська влада зініціювала щось красиве до цього дня, щось приємне, для всіх мешканців, щось, куди б прийшли культурні люди і гарно б провели час, але нікому. Судячи з того, що заплановано у нашому місті до цього дня, складається враження, що нам соромно, що ми незалежні і тихенько треба цей день пережити і знову піти до ярма. День незалежності 2013 року я проведу з друзями, спробую навідатись на виступ, що організовують мої знайомі неподалік міста, звісно ж своїми силами, і який присвячений цьому дню.

 

Сергій: День Незалежності? Напевно, це насамперед все-таки надія. Надія на те, що рано чи пізно до влади у нашій державі, області, місті, кожному селі прийдуть люди, які ставитимуть суспільні інтереси вище, ніж власні, а суспільство у свою чергу почне цінувати конкретні вчинки політиків, а не банальний популізм. Надією на те, що люди стануть свідомішими: активніше і рішучіше відстоюваватимуть власні права і законні інтереси і при цьому пам'ятатимуть, що права одних забезпечуються сумлінним виконанням обов'язків іншими. Надія на те, що люди все-таки зрозуміють: щоб змінити країну, треба починати з себе. Ну і, звісно, для мене, як і для більшості українців, День Незалежності України - це свято. Свято, тому що, не зважаючи на усі негаразди, у нас є власна Держава, в ній живуть гарні, працьовиті люди, а не гаразди - вони колись минуть.

 

Віра: Для кожного українця - це, водночас, і символічне, і свого роду патріотичне дійство. З гордістю в очах радію, коли бачу істинних українців у вишиванках, особливо приємно, коли в національний одяг одягають малих діток. Навіть гімн в цей день звучить якось по-особливому. Здебільшого, День незалежності наші «українці» проводять на дачних ділянках чи просто за прибиранням. Хоча, моя особиста думка більше схиляється до того, не кожного ж місяця ми маємо таке національне свято. А отже й провести його потрібно достойно. Не мається на меті, святкування за участю алкоголю чи щось подібне. Цей знаменний день повинен відчути кожен громадянин України, відкрити своє серце, душу і збагнути головне – ми ковалі своєї долі. Кому ж як не нам творити історію, долаючи перешкоди. Тому згадаймо всіх тих, завдяки кому наша держава є незалежною і суверенною! Слава Україні!

 

Василь: Незалежність - одне з благ, без якого не можливо повноцінно самостійно користуватись іншими благами, керуючись власним вибором. Однак незалежність не гарантує раціонального вибору, як у випадку окремої людини, так, зосібна, цілої держави. Це тільки можливість здійснити такий вибір. Тому День незалежності для мене - атрибут реалізації раціонального державницького вибору. На жаль, з різних причин в Україні це сьогодні неможливо. Саме святкування Дня незалежності в Івано-Франківську часто нагадує містечковий провінційний перформанс через втрату відчуття міською владою сутності даного свята. Не розумів, наприклад, навіщо запроваджувати в цей день безплатний проїзд в міських маршрутках для людей одягнутих у вишиванки. Таким чином, інші пасажири повинні платити та почуватись чужими. А вони - не патріоти, якщо не у вишиванці? Не потрібно штучно створювати поділи за схожими принципами, якщо у нашій країні й без того вистачає схожих речей.

 

Руслан: Для мене День незалежності - сумне свято. Поясню, чому... Ще у далекому 1991 році, коли я був активістом багатьох "стрьомних" громадських організацій національно-демократичного спрямування типу УГС (Українська Гельсинська Спілка) чи СБЛ (Студентське Братство Львова), то відповідно більшість вільного часу ідеалістично віддавав участі та підготовці різноманітних акцій. І десь у глибині серця вірилося, що омріяна Україна, велична і найсправедливіша у світі, постане серед інших держав із мінімальною кров'ю. Бо вік був такий, що про можливу смерть чи каліцтво на політичних акціях якось не думалося, - боявся тоді хіба, щоби з інституту не вигнали "за політику". І коли грізні, думалося, гекачепісти виявилися кумедними і нещасними вискочками, а з вулиць зникли якось раптово військові патрулі, що грізно зиркали на наші саморобні значки-тризубці, то проголошення Держави сприйнялося із певним розчарування... Бо готувалися до тривалої боротьби, можливих арештів, вивчали тактику вуличних сутичок, вчилися робити "коктейль Молотова" і т.д., а тут р-а-аз і на тобі - Незалежність! Проголошена за підтримки тодішньої комуністичної більшості у парламенті (т.звю "група 239") ненависним нам тоді (та й зараз!) другим секретарем комуністичної партії УРСР хитрим Кравчуком, який ще півроку перед тим знущався у телевізорі з нашого синьо-жовтого Прапора вже тоді видавалася мені якоюсь бутафорною і нещирою. Тепер, через 23 роки, я розумію, що тодішні комуно-фашисти голосували хіба за втечу від демократичного тоді Єльцина, який з бронетранспортера показав великий "фак" Горбачову та й нещасним путчистам! І ця хитра операція була провернута в парламенті УРСР за допомогою наших наївних і тупеньких "демократів", більшість яких складали залякані і продажні "сцикуни-пісатєлі" і які навіть уяви не мали, для чого і для кого ця незалежність потрібна і як взагалі жити без парткомів, обкомів та райкомів комуно-фашистської партії? Далі потерпіть ще трохи мого щирого історичного екскурсу... Наші ідеалісти-пісатєлі з "Народної Ради" тішилися тоді як малі діти, коли зухвалі та досвідчені інтригани-комуняки, тоді трохи ошелешені стрімким перебігом "параду суверентетів", запропонували покійному Чорноволу, братам Гориням і Лук'яненку і всім сцикунам, які за щирими і довірливими "шестидесятниками" ховалися і завжди ними прикривалися, - малий Герб, Прапор і Славень, а взамін запропонували не лізти тим у економіку. Наші рагулі-поцрєоти слухняно і досі виконують цей наказ комуністичних і комсомольських функціонерів, які успішно і вкупі з криміналітетом розікрали  Україну... Багату ядерну освічену і перспективну тоді для всіх нас країну... Тому я маю такий невеселий настрій щороку у переддень і у День Незалежності. Тому так боляче дивитися на вгодовані мармизи франківських чи донецьких мусорів і прокурорів, які обслуговують цю хунту, тому не вірю у щирість дерслужбовців з "білого дому", яких зобов'язують у обідню перерву відстояти пів-години на якомусь дебільному черговому "всенародному віче", де кілька зухвалих казнокрадів і кілька штатних придурків піаряться перед мовчазним, проплаченим і заляканим стадом рагулів! Та все ж вивішую з вікна щороку єдиний на 105-квартирний будинок Державний Прапор - в пам'ять про тих простих і чесних, хто віддав життя за омріяну Україну і кого ця куревська Україна-Паханат досі не визнала! Тепер ви вже точно знаєте, чому я, Руслан Коцаба, не виношу всіх цих шлемків-федорчуків-купчаків, які досі керують мною і моєю Україною, як би ця блядська влада не змінювалася-перефарбовувалася.... Героям слава?
Не вітаю із цією бутафорною незалежністю, але твердо вірю, що прийде справжня Незалежність, яку ми будемо весело і щиро святкувати, впевнені у завтрашньому дні Держави! Держави, яка гарантуватиме самореалізацію її Громадян, а не самовиживання, як є зараз. Отже, до праці за створення НОРМАЛЬНОЇ держави, де усім буде затишно і спокійно, де за думки не обзиватимуть "ліберастом", а пенсіонери не нишпоритимуть на смітниках, щоби вижити. Де освіта буде якісна, а не теперішня дико-комерціалізована, де правоохоронні органи не будуть мати сьогоднішній рівень ненависті від населення, де буде можливість знайти справжню роботу, яка дозволила б прогодувати сім'ю. Країна, яка не відлякуватиме справжніх інвесторів дебільними заявами владоможців-дебілів, котрі невимовно хочуть корупційних "відкатів". Це все, надіюся, попереду. До праці!

 

Юрій: День Незалежності - це найбільше державне свято українського народу і кожного українця зокрема.

 

Роман: Особисто для мене День незалежності - це свято, коли ти на мить зупиняєшся і аналізуєш 22 роки існування держави. Тим більше задумуєшся на питанням: "А що я зробив для того, щоб вона була незалежною та самостійною і що потрібно для цього ще зробити?". Крім цього, це свято духовного піднесення та усвідомлення того, що ти є українець, а яскравим прикладом цього є одягання сорочки, яку вишила мама. Також у цей день варто відійти від політики, а краще піти в церкву і помолитись за світле майбутнє держави, в якій ми жевемо і будуть жити наші діти. Користуючись нагодою вітаю всіх з святом і бажаю тільки віри та праці!


24.08.2013 801 5
Коментарі (5)

ІВАН 2013.08.24, 09:35
З ДНЕМ НЕЗАЛЕЖНОСТІ, УКРАЇНЦІ!
володимир 2013.08.24, 09:49
СЛАВА УКРАЇНІ!!!ГЕРОЯМ СЛАВА!!!
LM 2013.08.24, 11:08
З СВЯТОМ ВСІХ!!!
Софія 2013.08.24, 12:48
Потрібно згадати генія-політика В.Чорновола та всіх закатованих комуністами патріотів. Без цього неможливо. Для справедливості. Бо агенти КГБ та партноменклатура зажиріли понабудовували віл і перестали боятись.Отримали вказівку з Кремля вважати себе прихильникими Бандери. Все знаємо, і справжні вбивці Р.Левицького та ін. теж отримають по заслугах. Ще не всіх патріотів вбили. Слава Україні!
магелан 2013.08.24, 13:31
Який Сава , така й "слава " .
05.06.2025
Олег Головенський

Про сучасні загрози, що потребують нової парадигми підготовки управлінців і фахівців та про нову освітню програму «Національна безпека», Фіртка поспілкувалася з куратором програми, професором кафедри публічного управління та адміністрування Василем Остап’яком.

1454
02.06.2025
Лука Головенський

Про репресії радянською системою українських науковців та лідерів визвольних змагань, про навчання і наукові дослідження Українського Вільного Університету в Мюнхені та його місію української культурної дипломатії Фіртка поспілкувалася з Ларисою Дідковською.  

2179 4
28.05.2025
Вікторія Матіїв

Фіртка порозмовляла з Сергієм Галкіним — колишнім морським піхотинуем Феодосійського батальйону. Після окупації Криму Росією у 2014 році, медики виявили в нього пухлину. Чоловіка визнали непридатним до служби. Відтоді він активно займається волонтерством: допомагає українським військовим та надає юридичні консультації.  

1237
25.05.2025
Олег Головенський

Фіртка підготувала «змішаний» рейтинг задекларованих зарплат місцевих посадовців, в який входять керівники рад та державних (військових) адміністрацій Івано-Франківщини та районів області.  

3918
23.05.2025
Вікторія Косович

Про методи викладання, сучасну школу історії та виклики професії Володимир Половський розповів журналістці Фіртки.

3502 7
21.05.2025
Тетяна Ткаченко

Про долю Центрального ринку, судові процеси, стихійну торгівлю та майбутні плани, журналістка Фіртки поспілкувалася з директором КП «Муніципальні Ринки» Мар’яном Слюзаром.

2873 1

Світ змінився до невпізнаваності зі стрімким розвитком технологій ми наче живемо у майбутньому. І водночас існують традиції, яким сотні років. Одна з таких  релігійних традицій — це шанування мощей святих у християнстві.

458

Ані висока освіченість, ані шляхетна спадковість, ані залучення до незлобивих віровчень не породжують усвідомленого гуманізму «просто так».

571

Звичайно знаковою подією у християнській сім`ї є перша сповідь і причастя дитини, але  цю важливу сакральну подію  батьки часто нівелюють, зміщуючи акценти з важливого на другорядне.  

1107

Поділ народів на «історичні» та «неісторичні» є ідейним спадком позаминулого століття. Історики кажуть, що методологічно він застарів. Певне, мають рацію. Попри це прихід Трампа продемонстрував, що певні історично «застарілі» та «архаїчні» речі здатні досить бадьоро та свіжо випірнати з минувшини.

1673
08.06.2025

Здорове харчування не лише підтримує фізичний стан, а й допомагає залишатись стійкими перед труднощами та випробуваннями.  

1312
02.06.2025

На Прикарпатті завершується весняна посівна кампанія.  

1189
26.05.2025

На Івано-Франківщині триває посівна кампанія.  

1193
07.06.2025

Восьмого та дев'ятого червня християни відзначатимуть свято Трійці.  

2952
01.06.2025

У селі Гошів, що на Івано-Франківщині, на Ясній Горі розташований монастир Чину святого Василія Великого. Зокрема, на дзвіниці Гошівського монастиря знаходиться один з чотирьох карильйонів України.  

6816
29.05.2025

У четвер, 29 травня, християни відзначають Вознесіння Христове.  

877
25.05.2025

У Біблії немає вичерпного пояснення природи людської душі. Але вивчивши, як використовується у Святому Письмі слово «душа», ми можемо зробити певні висновки.

44187
07.06.2025

Мурали або стінописи сьогодні не є чимось незвичним. У містах України, зокрема й в Івано-Франківську, на вільних стінах будинків час від часу з'являються різноманітні нові прояви вуличного мистецтва.  

35824 1
06.06.2025

В усьому світі санкції, накладені на Росію через її агресію в Україні, стали потужним інструментом, спрямованим на ізоляцію Кремля. Однак, як і у випадку з багатьма іншими, ці заходи не стали перепоною для всіх.  

423
01.06.2025

Другий тур виборів президента Польщі відбувається після того, як жоден з 13 кандидатів у першому турі 18 травня не здобув більше половини чинних голосів.  

493
27.05.2025

Німеччина, а також Франція, Велика Британія та США більше не мають обмежень щодо далекобійної зброї для України.  

772
22.05.2025

Держсекретар США Марко Рубіо відмовився назвати лідера Кремля володимира путіна воєнним злочинцем.  

845