Прикарпаття в революції. Головне адмінприміщення області в барикадах, Івано-Франківську ОДА скасували, чиновників виселяють, а натомість створюють Народну Раду.
У такий доволі "гарячий" час журналістам "Фіртки" вдалося поспілкуватися з головою облради Василем Скрипничуком. Він розповів нам про революцію в області, розмову із головою облдержаміністрації після штурму, свої думки стосовно народовладдя в краї і чим усе це закінчиться.
Василю Михайловичу, Народна Рада в області – це альтернатива теперішній владі, спосіб і готовність взяти відповідальність за усі процеси в області на себе чи просто політичний інструмент – засіб тиску на владу в Києві, щоб показати позицію Івано-Франківська і швидше стимулювати до дій?
До цього питання є два підходи. Перший – Народна рада була створена у Києві і рекомендована до створення на місцях. Так, як наша обласна рада має патріотичну більшість, то великої необхідності створювати її тут і не було, бо ми могли б приймати рішення, які прийматиме Народна Рада.
Ми пішли далі в нашій області, бо вчора завдяки пропозиціям громадського сектору, депутатів, народних депутатів, ми винайшли цікавий інститут. Наша Народна Рада складається на половину з депутатів облради і на половину із представників громадськості, які запропонує громадськість. Всі рішення прийматимуться тільки за погодженням громадської консультативної ради при Народінй Раді. Бо сама НР – це міжфракційне об'єднання. Ми так домовилися вчора на сесії. Це унікальний варіант, де громадськість, майдан матимуть змогу вплинути на прийняття рішень.
Рішення Народної Ради матимуть юридичну силу, чи тільки політичну?
Обласна рада прийматиме від тепер тільки ті рішення, які рекомендує Народна Рада. Зрозумійте – це 86 депутатів, без яких облрада нічого не прийме, а НР в свою чергу, нічого не прийме без громадської ради. Таким чином ми ввели громадськість до прийняття рішень облрадою. Це буде дуже складно, але це буде демократично. Такого у нас в державі ще немає.
У вас є інформація, де зараз голова ОДА?
Він в області. Я з ним розмовляв по телефону, то він каже, що тут. У приміщення, на даний момент, йому зайти не дають.
Які у нього настрої, чи він готовий піти на якийсь компроміс?
Думаю, що йому не приємна ця історія. Не можу судити інших людей. У той день я пропонував і йому, і керівництву міліції, щоби вони просто відкрили двері і пропустили людей в адмінприміщення. Люди б пройшлися по кабінетах, подивилися як живуть чиновники, трохи поскандалили, але не було б силового протистояння.
Думаю, що вони радилися в Києві (керівництво ОДА – авт.) і їм порадили стримувати людей. І, як бачите, сталося неприємне.
А те, що йому, як людині, це радості не принесло, то я вам гарантую. Мені так само тут радості мало.
Він готовий і надалі бути керівником ОДА?
Його десь на віче питали, коли він вийшов до людей, до речі, він один з небагатьох, хто так вчинив, чи збирається він виходити з партії і так далі, то він сказав що не збирається виходити з партії і покидати посаду.
Зараз на часі прийняття бюджету…
ОДА нам дала проект бюджету. Ми над ним працюємо. Йдуть засідання комісій. Думаю, що до 4 лютого, згідно Бюджетного кодексу, ми маємо прийняти рішення про бюджет. Думаю, що опрацюємо пропозиції фінуправління і мусимо приймати, бо люди не можуть залишитися без зарплати.
Чи є якісь комунікації на рівні Києва – КМУ, АП і областю тепер?
Зі мною КМУ не контактує, тому що, по суті, для офіційних контактів немає підстав. Буває таке, що зачіпаються певні державні інтереси, як от у випадку питання Домбровсього кар’єра, або видобутику сланцевого газу, то окремі міністри перед прийняттям певних рішень висловлюють свою думку в телефонному режимі, або приїжджають сюди. А так - у них є своя вертикаль.
Держадміністрація стосовно ради виконує тільки статтю 44 (йдеться про статтю 44 «Делегування повноважень районних і обласних рад відповідним місцевим державним адміністраціям» ЗУ «Про місцеве самоврядування в Україні» - авт.). Все інше – це виключно їхні власні повноваження. Ми на них права не маємо. Є пропозиції від людей, що от вже треба звільняти начальників управлінь. Це не в моїй компетенції.
Наскільки знаємо, зараз паралізовано документообіг в ОДА.
Даруйте, то питання не до мене.
Із власних джерел знаємо, що деякі чиновники бояться виходити на роботу, бояться осуду, насмішок. Чи готовий хтось зараз вийти на майдан і сказати: «Ми в області влада. Ми вам гарантуємо безпеку. Працюйте для людей»?
Василь Попович, керівник Штабу національного спротиву в області, усіх запросив до роботи. Я попрошу тих людей, які координують майдан в області, щоб вони дали можливість вільно і без проблем людям зайти на свої робочі місця і працювати. Але, від мене може бути тільки прохання. Я не керую майданом.
О 9 ранку в понеділок ми плануємо зробити з кеірвниками управлінь спільну нараду і сказати як ми до цього відносимося.
Ваша думка стосовно інформації про те, що деякі лідери опозиції і наче б то готові, і не готові зайняти певні посади в КМУ, які пропонує Президент?
Думаю, що Майдан їх не зрозуміє, якщо вони займуть ці посади. Це буде вихід для них, але не для Майдану. Для Майдану, як колись казав Кличко, потрібна повна перезагрузка влади.
Якщо ці лідери не виправдають довіру людей, ви бачите когось іншого на їхньому місці?
До цієї теми я б підійшов з точки зору науковця. У світі є такі прецеденти, коли немає яскраво вираженого політичного лідера, то шукають шановану людину. Таких як Брюховецький – його знає вся Україна, чи Згуровський – фігура в політиці нейтральна.
Але можна опинитися у ситуації як колись із Грушевським – є теоретик, але немає практика…
Але якщо є три претенденти на єдиного лідера, то краще знайти одного і домовитися, що ось він представлятиме нас трьох. Ось це такий вихід науковця, який би запропонував людям лідера, який не є заплямований і якого знає світ і Україна. Це про президента, а якщо говорити про кабінет міністрів, то тут потрібно вже шукати фахівців.
На Західній Україні часто побутує думка, що ми можемо прожити і самі, ввійти в Європу, створити свою державу.
Це вже в разі, коли нас виштовхнуть з якогось нового утворення, яке хтось десь може проголосити. Але це крайній варіант, на який я не погоджуюся категорично. Потрібно просто знайти хорошого політика, чи політиків, які б могли запропонувати ідею, яка б була, давайте не національною, а державницькою.
Ось мене зараз штовхають на те, щоб скликати третю Галицьку асамблею (була у Львові і в Тернополі). Я того робити не буду категорично, бо якщо ми тільки зараз зробимо цю асамблею, то аналогічна виникне десь у Донецьку чи десь інше. Хотів би щоб ми добилися складення повноважень цією владою у законний спосіб. Її можна і треба дотиснути. Цю державу треба зберегти, бо вона була і є.
З ким з голів обласних рад Ви спілкуєтеся?
Знаю усіх голів. У нас є асоціація голів, я є її членом. Правда, там зараз важко працювати, бо нині більшість голів – члени Партії Регіонів. З ними важко працювати на офіційному рівні, однак на особистісному вони прекрасно розуміють, що коїться в державі, але, на жаль, сказати цього не можуть.
Чи відчуваєте підтримку церковних лідерів? Чи церква відмежувалася від держави?
Це наша помилка, що ми записали в Конституції, що держава відокремлена від церкви. Підніміть конституції Греції, Болгарії, чи навіть Росії – там все по-іншому. Я не розумію, чого наші пішли на повідку в тих, хто хотів розколоти українську церкву. Та скажіть, що церква, створена ще при Володимирі Великому і всі її конфесії, чи то течії, які пішли звідти, що вони є офіційними – тобто традиційне українське християнство. І все.
У нас в області ми маємо унікальних митрополитів і владик з традиційних церков. Це дуже мудрі і талановиті люди, які на всі наші запрошення не лінуються прийти, проголосити слово, благословити.
Чи немає партійного конфлікту в новоствореній Народній Раді, відстоювання якихось власних чи вузькопартійних інтересів?
Там де є якісь події політичного характеру, там завжди є конкуренція. Це правило політичної боротьби. І тому говорити, що є три друзі, але вони в різних партіях – це натягнуто. Це соратники.
Ваш особистий прогноз щодо подій?
Думаю, що ця революція закінчиться. Вона триває вже дуже довго. Якщо б Бог дав розуму керівникам держави, то її просто б не було. Таке саме як би не було цього штурму під ОДА. Я говорив тоді зранку з головою ОДА. Сказав йому – пусти людей. Трошки б десь наслідили, щось десь порушили, але все було б мирно і не було б протистояння.
Все мусить бути так, як скаже народ. Інакше вже не буде. Народ відчув себе нацією і силою, а не, як хтось колись казав, козлами і бидлом.
Я хотів би щоб ці протистояння закінчилися швидко і щоб народ сформував нові органи влади.
Чи не є ці події частинкою сценарію, який носить назву «русский мир» і направлені на розкол України?
Думаю, що Росія так просто ніколи нікого не відпускала. Маємо приклад Грузії, Молдови. Цей план працює. Але, я все-таки сподіваюся, що навіть ті самі східні олігархи не дуже хочуть жити в Росії. Тут життя для них набагато краще.
Уявімо собі, що революція закінчилася, вона перемогла. В країні потрібно робити швидку модернізацію, яку свого часу робив Бальцарович у Польщі. Ми готові до цього?
Ну, найперше, треба мати Бальцеровича…
Так ми про це і говоримо, що потрібен лідер...
Я завжди казав, якщо ти йдеш на посаду, маю на увазі одноосібну владу, а не колегіальну, то потрібно вже знати хто в тебе той таки «Бальцарович», хто в тебе силовик, який не битиме людей і так далі.
Якщо державою управляє колегіальний орган, то вже він має визначити одного, з кого будуть питати.
Вся мова про управлінський механізм, про топ-менеджера. Якщо такого немає, то дуже рідко будь-яка компанія втримується на плаву.
Можливо, краще запросити когось із-за кордону, якщо ми не в силі самі вже стільки років дійсно знайти такого, хто поведе за собою, проведе реформи?
Я не вірю, що в нас немає такої людини. Люди є, але у нас підбір або за кумівським, або за платним принципом, або за партійним. В нас просто підходи не такі, не правильні. Це найбільше горе.
Розмовляли: Марія Лутчин, Тарас Лутчин
