Екклезіологія. Перший період церковної історії (ΠΑΡΟΙΚΟΣ ΕΠΙΔΕΜΟΣ 33-313 рр. від Р.Х.)

 

 

„Нам були даровані цінні й превеликі обітниці,

щоб ними ми стали учасниками Божої природи,

уникнувши зіпсуття,

 яке пожадливістю розповсюдилося у світі”

 (2 Петр. 1:4)

 

Час та місце дії: 22 червня 33 року від Різдва Христового -  Римська Імперія, провінція Юдея, Єрусалим. В цей день, через 50 днів після Світлого Христового Воскресіння та через 10 днів після Його Вознесіння, зійшов на Апостолів та Діву Марію, у вигляді поломеніючих язиків, Святий Дух. Тоді за завітом Господа нашого Христа-Спасителя  був посланий  людству «Параклет» - Святий Дух, „досконала причина”, якою була стверджена Святая Святих  всієї церковної  тайнодії.

 

Цей День - День П’ятидесятниці і є  Днем Народження Церкви Христової – Єдиної, Святої, Соборної та Апостольської. Саме з цього благодатного моменту і розпочинається розгортання „еклезіології” – земного шляху Церкви, як дії Святого Духу в історії людства.

 

З самого початку  Церква склалася як спільнота, що включає в себе два моменти: участь і послідовне в ній життя християнина в якій той стає учасником  Божої природи.

 

Але крім того, що Церква – є Тілом Христовим вона водночас є й складною реальністю, бо до Божого елемента, неподільного в бутті і дії, долучився елемент людський.

 

Саме людський фактор, в житті спільноти, цікавить нас тому, що третій еклезіологічний період Церкви (в якому ми сьогодні всі з вами знаходимося) є дуже подібним до першого періоду.

 

 

Отже. Життя християнських спільнот першого періоду.

 

Свої об’єднання перші християни  назвали не звичайними назвами (колегія, фіас, школа, синагога), що було притаманне законодавству  Римської імперії яке давало культовим об’єднанням вкрай широкі права та свободи (переслідувалося тільки бузувірство чи забобонна агітація) й, відповідно,  вимагало аби християни визнали свої спільноти  як «фіас» (θιάσος -  об’єднання за релігійною ознакою). Й таким чином зрівняли себе з іншими релігійними спільнотами. Але сама суть християнської віри забороняє навіть думати про те, що інші культи можуть володіти Істиною. Тому в цьому протистоянні з імперським

законодавством, в відмові «легалізації» своїх спільнот народжується й перше визначення християнської спільноти «пара – фіас» (παρα θιάσος – тобто те, що за межами звичайних релігійних спільнот), яке дійшло до нас в терміні «парафія», але втратило для нас один з головних догматичних визначень.

 

Але Християнство не просто вимагало свободи вільно вірити та сповідувати Господа нашого – воно протиставило себе всім культам, які, до речі,  були дуже терпимі до інших. Чому? Тому що істинність віри  полягає в її нетерпимості. І ця нетерпимість була для кожного християнина навіть у найменших дрібницях.

 

Якби якогось там епікурейця (який ні в що не вірив, крім себе), почали б змушувати здійснити жертвоприношення, поклястися імператором чи взяти участь у процесії, то він б і не противився цим пустим формальностям. І цього було б достатньо, аби засвідчити його лояльність перед Імперією. Знаючи це, від них й цього не вимагали. Не забуваймо, що свобода думки в Римській Імперії була абсолютна - від Нерона до Константина жоден філософ чи вчений не піддавався переслідуванням в своїй праці.

 

Але для наших попередників це було принципово важливо: «бо хто вірний в малому, той буде вірним і в великому».

 

Подальшим кроком до розвитку своїх спільнот було надання  статусу еклезії (έκκλησία – зібрання). Варто зауважити, що в цій назві зосереджено декілька смислів. Сам термін «еклезія» в грецьких містах означав «народні збори» - головний орган полісного самоврядування. А це вже не релігійний, а в першу чергу політичний термін. Тим самим християни свідомо почали протиставляти свої збори – «еклезію вірних» (як істинне зібрання) – «еклезії земній», яка втратила вже усілякий сенс в цьому гріховному світі і за великим рахунком не має жодного сенсу у власному існуванні.

 

Ця «еклезія вірних» була автоматично відкритою для всіх: рабів та блудниць, екстравагантних проповідників та торговців контрабандою, та інших різнорідних, революційно налаштованих особистостей, які в той час перебували на просторах Імперії. Кожен з них міг прийти, отримати спасіння та пізнати Істину.

 

Разом із тим відкритість для всіх християнських еклезій не означала їхньої публічності. Дотримуючись слів Господніх «Не давати святинь псам та не кидати бісеру свиням (Мф. 7:6), перші християни не мали жодних сумнівів, що «пси та свині» - це їхні вороги. Тому всі свої зібрання вони проводили в тих місцях, де не було зіткнення з язичницьким світом.

 

Багатьом освіченим людям того часу здавалося, що за відмовою від публічних святкувань та жертвоприношень приховуються якісь страхітливі обряди. Оскільки публічність всього життя – не тільки суспільного, а й приватного – була невід’ємною частиною античних уявлень про добропорядність.

 

Але насправді християни нічого не приховували – вони просто відокремлювали себе від оточуючого світу, існуючи в ньому, але внутрішньо перебуваючи поза ним.

 

Третьою ознакою перших християнських спільнот було визначення своїх структур як таких, що  мають есхатологічну мету -  є в дорозі до єдності і слави Отця, і Сина і Святого Духа).

 

Так з’явилося визначення – парохія (паройкос епідемос) – спільнота в поході.  (παροίκος έπιδημος (παρ -переміщення, зміна; οίκος – мешкання;  έπι - наступний новий; δημος – народ).

 

Здійснюючи свій похід, спільнота турбувалася про кожного свого члена, аби той міг гідно дістатися Царства Божого. Ця турбота полягала в моральній та матеріальній допомозі кожному своєму брату чи сестрі в усіх умовах його перебування в цьому ворожому світі.

 

Лукіан згадує, що коли посадили до в’язниці християнського філософа Перегріна то: «вже з самого ранку можна було бачити біля в’язниці якихось людей сумнівного вигляду: старух, вдів, дітей-сирот, жебраків. Крім того, проводирі  християн підкупили тюремну варту аби дістатися до свого брата». Тому і не дивно, що як згадує наш брат Тертулліан (Ad mart. 2), що християни «на вироки суддів відповідали лайкою, пилніше вдивляючись в  обличчя суддів, аби пізнати їх на Страшному Суді».

 

Підводячи підсумок донікейського періоду Церкви ми можемо зупинитися на трьох основних визначеннях християнських спільнот:

 

1.      παρα θιάσος – спільнота, яка володіє повнотою Істини та не є приналежною до інших спільнот;

 

2.      έκκλησία – альтернативна спільнота структурам навколишнього світу;

 

3.      παροίκος έπιδημος – революційна спільнота на основі солідарності.

 

Саме ці три визначення є ключовими в сьогоднішньому житті Церкви, які ми маємо пам'ятати та застосовувати.

 

 

Далі буде.

 

Сергій Чаплигін


24.07.2011 Сергій Чаплигін 2384 0
Коментарі (0)

28.05.2025
Вікторія Матіїв

Фіртка порозмовляла з Сергієм Галкіним — колишнім морським піхотинуем Феодосійського батальйону. Після окупації Криму Росією у 2014 році, медики виявили в нього пухлину. Чоловіка визнали непридатним до служби. Відтоді він активно займається волонтерством: допомагає українським військовим та надає юридичні консультації.  

746
25.05.2025
Олег Головенський

Фіртка підготувала «змішаний» рейтинг задекларованих зарплат місцевих посадовців, в який входять керівники рад та державних (військових) адміністрацій Івано-Франківщини та районів області.  

2958
23.05.2025
Вікторія Косович

Про методи викладання, сучасну школу історії та виклики професії Володимир Половський розповів журналістці Фіртки.

2872 4
21.05.2025
Тетяна Ткаченко

Про долю Центрального ринку, судові процеси, стихійну торгівлю та майбутні плани, журналістка Фіртки поспілкувалася з директором КП «Муніципальні Ринки» Мар’яном Слюзаром.

2391 1
19.05.2025
Катерина Гришко

Організаторам найбільшого в історії Івано-Франківщини наркобізнесу, що вражав масштабами та технологіями, винесли вирок. Під час судового процесу, який тривав майже шість років, відкрилися приголомшливі подробиці наймасштабнішого проєкту з марихуаною на Прикарпатті.  

3141
17.05.2025
Лука Головенський

Фіртка поспілкувалася з Володимиром Війтовичем, отцем-адміністратором катедрального храму Української Греко-Католицької Церкви в Мюнхені про церковне життя, хвилі еміграції, історію українства в Мюнхені та ставлення німецького народу та влади до України та українців. 

2974 2

Ані висока освіченість, ані шляхетна спадковість, ані залучення до незлобивих віровчень не породжують усвідомленого гуманізму «просто так».

184

Звичайно знаковою подією у християнській сім`ї є перша сповідь і причастя дитини, але  цю важливу сакральну подію  батьки часто нівелюють, зміщуючи акценти з важливого на другорядне.  

701

Поділ народів на «історичні» та «неісторичні» є ідейним спадком позаминулого століття. Історики кажуть, що методологічно він застарів. Певне, мають рацію. Попри це прихід Трампа продемонстрував, що певні історично «застарілі» та «архаїчні» речі здатні досить бадьоро та свіжо випірнати з минувшини.

1349

Забобони  або марновірство  — це ті  низинні вірування в певні сили чи предмети, які нібито мають здатність впливати на наше життя.  

1457
26.05.2025

На Івано-Франківщині триває посівна кампанія.  

879
20.05.2025

Фіртка ділиться порадами та лайфхаками, які допоможуть зробити раціон більш корисним та збалансованим.

576
14.05.2025

На Івано-Франківщині оприлюднили підсумки збору сільськогосподарських культур у 2024 році.  

945
29.05.2025

У четвер, 29 травня, християни відзначають Вознесіння Христове.  

479
25.05.2025

У Біблії немає вичерпного пояснення природи людської душі. Але вивчивши, як використовується у Святому Письмі слово «душа», ми можемо зробити певні висновки.

43782
19.05.2025

Старий сидів біля оазису, біля входу в одне близькосхідне місто. До нього підійшов юнак і запитав...

3295
14.05.2025

У сучасному світі християнські цінності, зокрема — вчення про чистоту до шлюбу, нерідко стають предметом дискусій. Але християнство залишається послідовним у своїй позиції: дошлюбні статеві стосунки — гріх.

1271
25.05.2025

Мурали або стінописи сьогодні не є чимось незвичним. У містах України, зокрема й в Івано-Франківську, на вільних стінах будинків час від часу з'являються різноманітні нові прояви вуличного мистецтва.  

35495 1
01.06.2025

Другий тур виборів президента Польщі відбувається після того, як жоден з 13 кандидатів у першому турі 18 травня не здобув більше половини чинних голосів.  

56
27.05.2025

Німеччина, а також Франція, Велика Британія та США більше не мають обмежень щодо далекобійної зброї для України.  

461
22.05.2025

Держсекретар США Марко Рубіо відмовився назвати лідера Кремля володимира путіна воєнним злочинцем.  

563
17.05.2025

Президент України Володимир Зеленський говорив з Президентом США Дональдом Трампом разом із Президентом Макроном, Федеральним канцлером Мерцом, прем’єр-міністрами Стармером і Туском.  

774