Джокер на крові

 

 

Ви думаєте, все так просто? Так, усе просто. Але зовсім не так.

Альберт Ейнштейн

 

Трагічна ситуація, в якій опинилася Україна внаслідок цілого ланцюга неймовірних політичних помилок її керівництва, надзвичайно сприятлива для російської гри. У Москві добре розуміють, що такий вдалий момент для зміцнення російських позицій в Україні може більше ніколи й не настати.

 

Росія вже досить давно чітко сформулювала й відверто проголосила, що ж їй потрібно від України. Насамперед ішлося про отримання Кремлем права вето на стратегічні політичні та економічні рішення. А для цього Україна мусила якщо не поділитися своїм суверенітетом із Москвою, то принаймні залишатися надійно закріпленою в сірій зоні безпеки між РФ та ЄС/НАТО. Сприйняття нинішньою правлячою групою України як закритого акціонерного товариства істотно полегшувало Росії її завдання. 

 

Право вето було потрібне керівництву Російської Федерації насамперед для гарантування безпеки власного правлячого режиму. Економічно успішна демократична Україна — кошмарний сон московської автократії. Саме тому українська криза — тема номер один у російських ЗМІ навіть на тлі Сочинської олімпіади. Адже йдеться — не про бандерівців і навіть не власне українців, а про виживання путінського режиму. Сьогодні Володимир Путін бореться не так за контроль над Україною, як за владу в Росії.

 

Москва послідовно й неухильно працювала над отриманням контрольного пакета в "Україна інкорпорейтед", у чому їй досить охоче, "одні по службі, інші від щастя", допомагало багато українців. І в середині грудня 2013 р. була як ніколи близька до успіху. Знижка ціни на газ та 15 млрд дол. — не дуже висока плата за збереження найбільшої за площею країни Європи в "сірій зоні".

 

Однак неконтрольовані, а тому незрозумілі Кремлю громадянські процеси в Україні, позначені словом "Майдан", зламали гру росіян. Карта громадянської активності, якої навіть не брали до уваги, виявилася джокером. Попри досить великі ресурси, задіяні Москвою, і ще більші зусилля, Кремль не тільки не наблизився до своєї мети, а й ризикує втратити свій ще збережений вплив. Адже вже сьогодні Росія бореться за рівні з Німеччиною права впливу на Україну. Уявити таке ще кілька років тому було неможливо. А що може статися завтра? Сплеск справжньої, а не віртуальної, русофобії чи щось ще небезпечніше для РФ?

 

Причин такого стану справ багато. Серед найочевидніших — неадекватне розуміння ситуації в Україні й опора на міфічні уявлення, які домінують у головах не тільки російських офіційних осіб, а й багатьох експертів. Найнебезпечнішою серед них бачиться багатократно озвучена В.Путіним ідея про те, що "мы — один народ", і її очевидний наслідок — уявлення про виключну штучність української державності, буцім створеної в пробірці німецького й австро-угорського генштабів.

 

Інший чинник — критична недооцінка ролі суспільства, природна для людей із чекістським минулим конспірологія та перебільшена увага до елітних ігор. Неадекватність початкових посилок у стратегічній перспективі призводила і призводить до ослаблення позицій Москви, однак російські слабкості досить великою мірою компенсуються особливостями українського сприйняття РФ в Україні, російським міфом або навіть російською магією.

 

Ні, звісно ж, Росія була й залишається одним із найважливіших чинників розвитку суспільно-політичних процесів в Україні. Так, українські газети, і особливо соціальні мережі, як і раніше, рясніють повідомленнями про російських спецназівців, що перетинають Дніпро через київський Північний міст або приземляються в Гостомелі. Так, окремі українські політики (переважно ну дуже регіонального масштабу) літають до Москви не рідше, ніж у Київ, а російські спецслужби активно працюють у столиці та регіонах України. Так, у безсилій злості заходяться російські державні телеканали, а часом до них приєднуються другорядні російські державні мужі, дарма що носять, із незрозумілої монаршої примхи, еполети ліберального прем'єр-міністра РФ (тоді як як увесь світ вимагає негайно припинити насильство в Україні, Д.Медведєв заявляє, що українська влада має "быть в тонусе", "чтобы об эту власть, как о тряпку, ноги не вытирали"). 

 

Так, Кремль, граючи пряником кредитів і батогом позбавлення підтримки, все ще може впливати на позицію нинішнього керівництва України. Все це правда.

 

Однак правда й те, що ефективність багатьох, якщо не більшості російських інструментів впливу базується насамперед на українській вірі в їхню силу. Адже це небажання української масової свідомості бачити гірку правду, а не ФСБ із СЗР на додачу, винне в тому, щоукраїнських злочинців сприймають за офіцерів російських спецслужб. Адже це насамперед українські громадські діячі, експерти й журналісти, а не Кремль зі Старою площею, живлять міф про всемогутність В.Путіна та нинішніх реінкарнацій КДБ. Адже запит на арбітражну роль Москви — ініціатива насамперед українських політиків, не здатних домовитися одне з одним без закордонної допомоги. І вже точно не Кремль — головний винуватець того, що багато працівників українськихправоохоронних органів повірили в телеказки про "мудрих і безстрашних" чекістів та ментів — борців із ворогами великої Росії, що йдуть безперервним потоком на телеекранах останніх років 15, і намагаються відповідати в міру сил серіальним взірцям.

 

Зруйнувати російську магію не так уже й неможливо. Головне — захотіти. Усі роки незалежності газова проблема залишалася найважливішим важелем впливу на Україну. Події останніх чотирьох років продемонстрували, що ключі від енергетичної безпеки України перебувають не тільки в Москві. Ситуація схожа і в інших сферах.

 

Утім, поки що це, швидше, добре побажання, а ситуація розвивається тут і тепер. Неспростовний факт полягає в тому, що Росія сьогодні активно грає на кількох напрямах. Серед них слід назвати такі. Перший і до останнього часу ключовий — робота з нинішнім керівництвом України. З об'єктивних причин цей напрям поступово втрачає своє значення, про що свідчить поступова зміна з очевидних причин позиції російських ЗМІ й навіть державних діячів РФ у відносинах із офіційним Києвом (якщо у 2004-му Кремль прислав до Києва посередником спікера Держдуми Гризлова, то тепер на переговори делегований російський омбудсмен Лукін, що відгонить нафталіном ). Та й позиція, продемонстрована народним депутатом Вадимом Новінським 20 лютого 2014 р., дорогого варта.

 

Другий — активність у східних і південних регіонах України, насамперед у Харкові та Криму. Мета такої діяльності — формування надійних важелів впливу на ситуацію в Україні. Можливо, розкол України й не є частиною поточного порядку денного російської влади, але вже й не виключається як імовірний сценарій. Актуалізація цього напряму — точний знак зміни в Москві команди, відповідальної за Україну. Цирк повернувся. Російський піар знову в Україні.

 

Третій — закладання інституційних чинників тривалої нестабільності. Повернення до Конституції 2004 р. — не як тимчасовий півзахід, а як стратегічний крок, поряд зі спробами реалізувати ідею перебудови унітарної України на федеративну, — має забезпечити остаточне перетворення нашої країни на початку XXI ст. на таку собі недієздатну шляхетську демократію за моделлю Польщі XVIII ст. Так, далеко зазирав відомий "русофоб" Збігнев Бжезинський, коли говорив про цей сценарій у Києві років 10 тому.

 

Четвертий — консультації з європейцями, насамперед німцями, а також зі США з приводу українського питання. Кремль відтворює свої підходи кінця 1980-х, коли М.Горбачов намагався вирішити майбутнє східноєвропейських країн у прямих переговорах із Заходом без їхньої участі. Тоді не спрацювало. Як буде тепер — великою мірою залежить від позиції й активності України. Давнє польське гасло "нічого про нас без нас" актуальне як ніколи.

 

П'ятий — моніторинг і участь у поточному політичному процесі в Україні. Омбудсмен РФ, професійний міжнародник Володимир Лукін, той самий, якщо хто встиг забути, котрий дав літеру "Л" у назві колись знаменитої російської демократичної партії "Яблуко", прибув 20 лютого в Київ як посередник. Посередницька місія — це тільки найбільш публічний вимір.

 

Росія відстоювала й відстоюватиме свої інтереси в Україні, і тільки від Української держави та суспільства залежить знайдення прийнятної формули їх реалізації. Обом країнам необхідний змістовний діалог. Утім, на жаль, схоже, що сьогоднішнє російське керівництво краще розуміє не силу аргументів, а аргумент сили.

 

Сергій Немирич,

Дзеркало тижня. України


23.02.2014 Сергій Немирич 829 0
Коментарі (0)

27.08.2025

Формальний аудит і кримінальний шлейф компанії-переможця змушують задуматися.

1369
24.08.2025

Від сміттєвих баків до бюджетних схем: як міста розпоряджаються коштами на відходи?

1778
20.08.2025

Гендиректорка ПрАТ «Сегежа Україна» передала синові активи підприємства за 184 мільйони гривень, обійшовши санкції та завдавши державі збитків. Що стоїть за цією схемою? Фіртка з'ясовувала деталі кримінального провадження та схему, яка, за версією слідства, допомогла обійти санкції проти російських акціонерів.

2077
15.08.2025
Вікторія Матіїв

Дружина полеглого захисника Богдана Микицей розповіла журналістці Фіртки, яким був її чоловік — удома, серед близьких та на фронті.   

1871
10.08.2025

Схеми з державною землею в Івано-Франківській та Львівській областях викривають системні зловживання: розкрадання коштів на врожаю, рейдерство, незаконна приватизація.

1467
07.08.2025
Лука Головенський

Про історію блаженної Едігни нам вперше в інтерв’ю розповів отець Володимир Війтович, настоятель головного Храму УГКЦ в Мюнхені.

2781

Східне християнство — найпоширеніша релігійна традиція в Україні. Православна церква України і Українська греко-католицька церква мають подібний устав і обряди, і вони глибоко вкорінені в українську культуру.  

312

Цього дня, рівно 148 років тому, 22 серпня 1877 року народився мій прапрадід Самійло Головенський. Він був козацького роду, заможним, володів 30-ма гектарами поля та млином. В радянські часи його назвали «куркулем».

956

Вмираючи, сер Ніколас Горацій Аспер марив пророцтвами Нострадамуса, вавилонським краєзнавством і курсами лондонської біржи, співав псалми і сури арабською, пророкував Антихриста (в його арабському варіанті – Джаджала) і спілкувався з астральними привидами давніх царів.

634

Існує такий народний вислів: «в церковному календарі кожен день свято» і це частково правда, а частково ні. Використання цього виразу звучить як висміювання релігійної традиції.

767
27.08.2025

27 серпня в Україні відзначають День українського сала — продукту, що давно став символом національної кухні та традицій.  

1833
24.08.2025

Аграрії Івано-Франківської області наближаються до завершення збирання ранніх зернових культур.  

396
19.08.2025

Цьогоріч на Івано-Франківщині зафіксували зниження виробництва меду та скорочення кількості бджолосімей. Водночас споживчі ціни продовжують зростати.  

2079
26.08.2025

Святкове моління очолив Архієпископ і Митрополит Івано-Франківський Владика Володимир Війтишин.  

873
22.08.2025

У Старуні 22 серпня освятили новозбудований храм блаженного священномученика Симеона Лукача.  

1231
19.08.2025

У Гошеві відбудеться молодіжна піша проща, присвячена молитві за Україну.  

770
14.08.2025

У селі Старуня 22 серпня 2025 року відбудеться урочисте освячення храмового комплексу Блаженного священномученика Симеона Лукача.  

1706
23.08.2025

Книга відкриває читачеві маловідомі факти, показує значення нашого міста в контексті європейської цивілізаційної історії та доводить, що Прикарпаття зберігає в собі унікальний пласт культурної спадщини. 

1283
23.08.2025

Лише в серпні поточного року українськими дронами були вражені, деякі по кілька разів, сім великих нафтопереробних підприємств Росії та інша інфраструктура. Загалом враженими виявилися підприємства, які забезпечують 14% ринку пального Росії.  

382
16.08.2025

Так виглядає, що Трамп принижений путіним. Трамп ризикнув, поставивши на кон хоч і не все, але багато. І програв. Перед самітом на Алясці він заявляв, що якщо не досягне за результатами особистої зустрічі припинення вогню в Україні, то буде незадоволеним. Припинення вогню він не отримав. Але після тригодинних переговорів заявив, що оцінка зустрічі — «десять з десяти».  

1368 3
07.08.2025

Президент України Володимир Зеленський посів друге місце в рейтингу світових політиків за позитивним сприйняттям у США. Вище тільки Папа Лев ХІV.  

793
05.08.2025

Росія продовжує втрачати позиції на європейському газовому ринку, де домінувала з ще радянських часів.

914