Долі світу - в руках Божих

Фізики-теоретики прийшли до висновку, що Творець може влаштувати кінець світу в будь-який момент, не порушуючи законів природи.

Учасники дискусії: Степан Пачіков, Natalia Kuznetsova, Сергій Кондрашов, Володимир Кайгородов, Alexei Tsvelik, Сергій Тимофєєв, Сергій Любимов, Iouri Samonov, Юлія Смагіна, Олексій Алексенко, Сергій Мурашов, Павло Гуляєв, Аліса Мясищева, Артур Ізотов, Юлія Удіне, Федір Людоговский.

Інтереси людства змінюються досить швидко: в минулому столітті, наприклад, ідея про те, що Всесвіт може мати початок, справила великий фурор. Пожвавилася поповщина, залопотів щось доморощені філософи; навіть і розмова з дамами можна було несподівано згорнути на тему Big Bang, не ризикуючи заробити по пиці.

А ось зараз все по-іншому: наукова стаття, в якій аргументовано доведено можливість кінця світу, не справила рішуче ніякої сенсації. Можливо, це через те, що квантова теорія поля (на якій все це будується) куди складніше адаптується для дам, ніж теорія відносності - ось як виглядає сторінка з цитованої статті.

А може, і правда інтерес до духовного зійшов нанівець. Як би там не було, ми тут зараз спробуємо його розбудити, ну а якщо ні - вибачте.

Важливо відзначити, що кінець світу, про який ми тут говоримо, - це не нудні побудови щодо остигає Всесвіту, або схлопивается Всесвіту, або будь-який інший неприємності із Всесвітом, яку можна передбачити на основі законів фізики, завчасно помітити перші ознаки, грунтовно до неї підготуватися . Цей кінець світу - справжній, непередбачуваний, що приходить «як тать в нощи» (1 Сол. 5: 2). Він може статися прямо зараз, а може і не відбутися, і немає у нас з вами, з усією нашою наукою, ніякого способу його передбачити. Він абсолютно випадковий. А значить, віруюча людина має право вирішити для себе, що ця випадковість, як і всі випадковості, в руках Божих, і історія Всесвіту перерветься з волі Провидіння, коли Йому заманеться. А невіруючий вправі вважати, що це ще одне, фінальне на цей раз, прояв безглуздості світу.

КІНЕЦЬ БРЕХНІ АБО ПОЧАТОК ІСТИНИ

Суть історії ось у чому. Є така штука - вакуум, в якому, власне, відбувається вся фізика (ми про це якось вже писали). Вакуум - не порожнє місце; він може бути влаштований так чи інакше. Ну ось, наприклад, як ящик з апельсинами. Апельсини в ящику можна укласти рівними рядами так, як зліва на картинці, а можна укласти щільніше - як намальовано справа.

Друга укладання більш вигідна (більше апельсинів влізе). Якщо ящик, показаний зліва, труснути, апельсини, швидше за все, ляжуть так, як показано праворуч. Потім, скільки не тряси ящик, вони так і залишаться. Зліва - метастабільний стан ящика з апельсинами, праворуч - стабільний.

Ось і в нашому вакуумі можуть бути різні стани, більш-менш вигідні з точки зору енергії. А наскільки вони відрізняються по цій своїй вигідності і в якому, власне, стані ми живемо зараз - це визначається такою собі кривої, яка називається «потенціал Хіггса». Того самого Хіггса, якого і бозон. І це не випадково, тому що форма кривої визначається масою зазначеного бозона Хіггса (ну і ще однієї частки, t-кварка). А тому до травня 2012 року - поки не визначили масу бозона - ніхто не знав, яка форма потенціалу Хіггса і в якій його точці ми живемо: в самій чи вигідною і стабільної або в так-собі-средненькой. Або, як кажуть фізики, «істинний» чи у нас вакуум або «помилковий».

Фізик-теоретик Хосе Рамон Еспіноза і його колеги приготували всі інструменти для розрахунку і сиділи, чекали маси бозона (масу t-кварка знали вже давно). А дочекавшись, відразу ж підставили її в свої формули і тут же опублікували статтю. З неї випливає, що наш вакуум далеко не ідеальний. Він відповідає не самою компактною укладанні апельсинів. Він метастабілен. Ось картинка зі статті: саме так стабільність нашого вакууму і нашого Всесвіту залежить від мас цих частинок.

Бачите, яка штука? Нас попало опинитися в досить вузькій жовтої алейці метастабильности. Ось як коментує Хосе Рамон Еспіноза цю ситуацію в статті для Scientific American:

«Ми знаємо з великою часткою впевненості, що наш вакуум нестабільний, і можемо підрахувати час його напіврозпаду». «Напіврозпаду» - це як у радіоактивного атома: він може розпастися коли завгодно, і судити можна тільки про можливості - ну, або про час, коли розпадеться половина в великій купі таких атомів.

На цій підставі Еспіноза спробував нас втішити: «Час життя вакууму виявляється набагато більшим, ніж нинішній вік життя Всесвіту». Але Всесвіт у нас одна, немає ніякої статистики, так що поняття ймовірності тут абсолютно абстрактне. Вакуум нашого Всесвіту може розвалитися реально коли завгодно. Навіть трясти ящик не треба: квантова механіка цілком дозволяє таким речам відбуватися спонтанно, без тряски.

ЯК ЦЕ БУДЕ?

Що відбувається, коли розвалюється вакуум? Кажуть, таке вже було в історії і називається «інфляція». Всередині «помилкового вакууму» виникає пляшечку «істинного вакууму», зростає, розширюється зі швидкістю світла, і куди дотягся, там вже все нове: нові частинки, нові поля, новий час і простір. Зараз ми живемо в такому бульбашці. Але так вже вийшло, що і наш вакуум, як з'ясовується, помилковий. Істинний попереду. Де нас вже не буде.

Що, власне, повертає нас до концепції кінця світу, як її розуміють священні книги: кінця абсолютно неминучого, але анітрохи передбачуваного в конкретний момент часу.

Людям, незалежно від конфесійної приналежності, взагалі властиво вірити в такі речі. Думаю, це через те, що людям властиво до якогось моменту до такої міри заплутувати власне життя, що і справді не залишається іншої можливості залагодити ситуацію, ніж обрушити небеса на землю (на щастя, зазвичай все улагоджується куди простіше відразу ж після похорону конкретного індивідуума ). Буває це і в історії країн. Ось хто, наприклад, буде судити зарвалися покидьків, якщо покидьки встигли вибрати серед запеклих і призначити їх суддями? Хто буде робити чесний бізнес, якщо весь бізнес вже поділили між собою ті, хто в дитинстві мріяв стати розвідниками, тому що брехати і прикидатися їм подобалося більше, ніж бути чесними? Хто прийде на зміну поколінню хитрих жлобів, якщо хитрі жлоби всерйоз взялися за виховання майбутніх поколінь? Я це до того, що ситуації, коли від безнадійності опускаються руки, коли хочеться вже цього самого кінця світу скоріше, нам всім добре знайомі.

Але колишня концепція кінця світу була погана тим, якого не спиралася на науку: ну немає такої фізики, яка описала б, як небеса згортаються подібно свитку і зірка, занепала з неба, відчиняє джерело безодні. А тепер у нас є фізика, яка описує колапс нашого помилкового вакууму, і навіть обіцяє нам його з однаковою ймовірністю в будь-який конкретний момент часу - сьогодні або через дванадцять років. Таким чином, у Владики Випадків є в руках всі необхідні важелі, щоб обірвати цю історію, коли вона остаточно доведе свою безвихідність.

ПРАКТИЧНИЙ АСПЕКТ

Залишилося розглянути два прикладних питання.

Перший: чи можемо ми якось наблизити кінець світу?

Років п'ять тому в розмові з чл.-кор. РАН фізиком Михайлом Висоцьким ми прийшли до наступної схеми (тоді ще про форму потенціалу Хіггса нічого відомо не було). Якщо не пов'язувати себе рамками певної теорії, а просто розглядати всі варіанти кінця світу у всіляких парадигмах, придуманих людьми, то двома найпопулярнішими сценаріями будуть:

1) кінець світу в силу виснаження довготерпіння Божого (юдеохристиянська парадигма),

2) і кінець світу шляхом колапсу «помилкового вакууму» і скочування Всесвіту в справжній мінімум хіггсовского потенціалу (парадигма квантової теорії поля).

Тоді, підказав Михайло Йосипович, якщо ми хочемо надійніше прискорити процес, то нам слід:

1) більше грішити,

2) і будувати великі прискорювачі, що народжують частки великих мас, - це може спрацювати аналогічно струсу ящика з апельсинами і зародити бульбашка істинного вакууму, що змітає все на своєму шляху.

Згодом інші фізики, з якими я говорив, поставили другий варіант під сумнів: прискорювачі навряд чи подіють. Залишається шалене безсоромність, але його і так підстьобувати не треба, воно само виходить.

І друге питання, найважливіший.

Чи буде боляче?

Сьогодні уві сні, готуючись до написання цієї статті, я раптом зрозумів: боляче не буде.

Тому що, якби нам стало боляче, це означає, що ми ще існуємо, але вже знаємо (по болю) про наближення зростання бульбашки істинного вакууму. А це означає, що інформація дійшла до нас швидше за швидкість світла.

А фізика це забороняє.

Так що ніхто нічого не помітить. Ми зникнемо відразу. Всеблагий небеса подбали про наркоз. Як на мене, так шкода: подія сильно втратить у своїй повчальності. Але Небес видніше.

ДЖЕРЕЛО