Це не вигадка, а факт. Служителі Феміди, які чекають перепризначення, з місяця в місяць отримують зарплату.
Лише за рік виплати таким суддям обійшлися держбюджету в понад 90 мільйонів гривень, пише газета "Експрес".
Такі цифри наводить Рахункова палата - державний орган аудиту та контролю за використанням публічних фінансів. Докладніше про те, чому платять людям у мантіях, котрі насправді байдикують, - у розмові з експертом Реанімаційного пакета реформ Андрієм Андрушківим.
- Що це за судді, які не працюють, але отримують зарплату?
- Ідеться про близько 500 служителів Феміди, які відпрацювали п'ятирічний термін і чекають на перепризначення. Дотепер, тобто до судової реформи, суддів на п'ять років призначав Президент. Потім вони проходили певне навчання, Вища кваліфікаційна комісія суддів атестувала їх, а тоді скеровувала до парламенту документи про призначення довічно. І вже парламент мав ухвалити рішення, призначати суддю довічно чи ні. Зазначу, що після того, як зміни до Конституції в частині правосуддя набудуть чинності, суддів обиратимуть за новими правилами. Оскільки під час революційних подій на Майдані багато суддів заплямували свою репутацію вироками про заборону мирних зібрань, позбавлення водійських прав активістів “Автомайдану” та багатьма іншими речами, парламенту було важко ухвалити рішення щодо таких людей у мантіях. Потрібно було грунтовно проаналізувати діяльність кожного із суддів-“п'ятирічників”.
У парламенті ж на той час назбиралося безліч першочергових проектів. Якщо питання щодо суддів і вносили до порядку денного, то якимсь 45-м чи 56-м за ліком. Як наслідок, у парламентарів зазвичай до нього не доходили руки. - Так триває дотепер? - Так. Досі близько 500 суддів (це приблизно 85%, щодо 15% суддів рішення ухвалено) чекають вердикту Верховної Ради щодо свого перепризначення. За чинним законодавством, суддя, який очікує рішення парламенту, залишається суддею. Він не має права чинити суд іменем закону, але... отримує зарплату. А зарплати у служителів Феміди ніколи не були низькими. Для прикладу, у судах першої інстанції вони сягали 20 -- 22 тисяч гривень. Згідно з висновком Рахункової палати, за рік держава витрачає на виплати півтисячі суддям, які нічого не роблять, бо перебувають у режимі очікування, 91 мільйон гривень. За день, виходить приблизно 250 тисяч гривень. А за місяць “суддівського простою” ми, платники податків, платимо людям у мантіях суму, еквівалентну 1050 мінімальним зарплатам контрактників у Збройних силах України. Отак в нашій країні неефективно витрачають бюджетні гроші.
- Хто, на вашу думку, мав би відповідати за таке марнотратство?
- Рахункова палата, яка виявила неефективне використання грошей, лише дає рекомендації: вдосконалити, поліпшити і так далі. Але за кожним рішенням стоять конкретні люди, які його ухвалювали або, навпаки, не ухвалювали. Профільний комітет парламенту, зокрема його голова, повинен відповідати за те, що не ініціює на погоджувальній раді розгляду питання про перепризначення суддів. Якби голова комітету хотів, щоб це питання розглянули, він би зі шкіри виліз, але домігся б цього. Погодьтеся, не може бути так, що в час, коли вся країна економить, викидають 90 мільйонів на зарплати тим, хто байдикує.
Зауважте: 91 мільйон гривень на виплати суддям, які перебувають в режимі очікування, пішло за рік, а такою ситуація залишається вже близько двох років. Фактично бюджет уже втратив близько 200 мільйонів гривень.
