День матері у самотності: історія жінки, син якої захворів смертельною недугою на фронті

 

 

Цьогоріч Катерина Луць вперше зустрічає День матері без привітання свого єдиного сина, бійця АТО Євгена Луця.

 

З дитинства мріяв стати військовим

Коломиянин Євген народився 29 травня 1963 року. Ще з дитинства, беручи приклад з батька, який був військовим, теж мріяв стати таким, як він. Досягнувши своєї мети, став прапорщиком. Коли розпався Радянський Союз, його служба завершилась, і чоловік брався за будь-яку роботу: і таксував, і працював різноробочим у столиці, щоб хоч якось прогодувати сім’ю. У нього було дві дочки і троє внуків.

 

Без вагань поїхав на фронт

27 січня 2015 року він отримав повістку. Не зволікаючи, поспішив збирати речі, щоб поїхати на Схід і привезти з побратимами перемогу.

Напередодні від’їзду, як годиться, він успішно пройшов дві медкомісії у Коломиї і в Івано-Франківську. Після чого півроку захищав українські кордони на передових Луганської і Донецької областей. Втім, на фронті його чи не найбільшим ворогом стала підступна хвороба, від якої порятунку не було – у бійця виявили рак легенів IVступеня.

«Ми дуже рідко розмовляли з ним по телефону, - ділиться спогадами мати бійця Катерина Луць, - Він завжди говорив, що все добре і ні на що не жалівся. Але одного разу я почула, що він часто кашляє. Почала непокоїтись, але син казав, що то тільки застуда, тож, немає через що хвилюватися. Пізніше, як виявилось, що тоді він вже мав запалення легень. Відповідно, не обстежуючись, не лікуючись, не приймаючи жодних таблеток, хвороба ускладнювалась. І врешті решт, дала про себе знати у жахливих симптомах».

 

Пророчі слова бійця

У липні 2015 року Євген приїхав додому, до Коломиї, у відпустку. Тоді у їхній родині трапилась трагедія: в автомобільній аварії загинуло двоє дітей маминої сестри. Євген вирішив поїхати підтримати свою тітку.

Коли вони прощалися, боєць тітці сказав: «Ми мабуть бачимось вже востаннє», через що жінка на нього трохи посварила, мовляв, щоб такого більше не говорив, адже всі з нетерпінням чекають того дня, коли Євген повернеться з передової і залишиться вдома.

Та ті слова Євгена виявились пророчими.

Через кілька тижнів коломиянин збирав валізи, щоб виїхати на фронт. Казав, що не може залишити своїх побратимів, бо він їм потрібен. Там, на передовій, його чекають справжні друзі, з якими він ділив кусок хліба і один стакан води.

«Перед від’їздом Євген попросив пообіцяти йому, що коли він повернеться, щоб я жила з ним, - розповідає Катерина Луць. – Я з радістю йому пообіцяла і вже від тієї хвилини чекала цієї миті, коли ми мешкатимемо разом. Адже мій син був для мене цілим світом і сенсом мого життя».

 

Підступна хвороба, яку так і не зміг здолати військовий

У серпні боєць сів на поїзд, який курсував до Києва, щоб пересісти на потяг, що їхатиме до Запоріжжя. Пані Катерина згадує, що то було надто болюче прощання.

Вже у столиці Євген зателефонував матері, щоб повідомити про його погане самопочуття. Непокоїло серце. У медпункті йому зробили укол, після чого чоловікові полегшало. Він сів на потяг. У дорозі хвороба знову дала про себе знати. Євгенові нічим було дихати, стан був жахливий.

У Запоріжжі прямо з поїзда коломиянина забрала швидка допомога. В обласному госпіталі бійця почали приводити до тями і виявляти недугу.

Пані Катерина тоді не знаходила собі місця. Хотіла їхати до сина у Запоріжжя. Її відмовляли тамтешні медики і волонтери, які щодня їй дзвонили і повідомляли про стан бійця. Вони взяли на себе всю відповідальність за коломиянина.

 

Святослав Вакарчук сприяв перевезенню Євгена до Коломиї

«Тоді постала проблема з перевезенням Євгена до Коломиї, - згадує Катерина Луць. – То автомобілі зламались, то вертоліт несправний, яким планували перевозити бійця. Якби не Святослав Вакарчук, то невідомо, чи взагалі б побачила сина до його смерті. Виявилось, що Святослав дарував реанімобілі, щоб перевозити хворих бійців. Але чомусь про них не хотіли там згадувати і використовувати за потребую. Тож, як тільки співак дізнався про нашу проблему, сам взявся її розв’язувати. За його сприянням, все-таки виділили реанімобіль, яким доставили Євгена до Коломиї».

Бійця привезли до Коломийської ЦРЛ. Коли його поселили у палаті, він перше, що попросив – повісити на стіну український стяг. Чоловік вірив, що недуга швидко відійде і він все-таки поїде до побратимів на Схід.

Маму просив не приходити, щоб вона не бачила його втомленого, змарнілого, адже Євген «згасав» прямо на очах. Пані Катерина весь час плакала. З сином сиділа його сестра, дочка Катерини Михайлівни Світлана.

«Я обов’язково видужаю і поїду на фронт», - часто повторював Євген Луць, коли лежав у лікарні.

Втім, перемогти жахливу хворобу Євгенові так і не вдалося. Його поховали у День Незалежності, 24 серпня 2015 року. Вся Коломия проводжала Героя в останню дорогу. Мати все ще не вірила…

 

 

Сум матері, який непідвладний жодній розраді

Сьогодні вона з трепетом зберігає малюнок від незнайомої їй дівчинки, учениці 7 класу з с. Велика Кам’янка Мирослави Бойчук. Вона передала Євгенові листа, коли той служив на фронті. І це була його чи не найбільша підтримка у ті складні військові будні. Боєць просив, щоб малюнок зберігати, адже він був його розрадою і стимулом, коли здавалось, що вже кінець.

«Євген був дружелюбним, добрим, дуже любив своїх внуків, особливо співи внучки Романи, - каже Катерина Луць. – Він завжди просив, щоб вона співала для нього і тоді він почував себе найщасливішим».

Своїми спогадами пані Катерина ділиться зі слізьми на очах.

У чорній хустині вона з дня у день сидить біля могили свого сина Євгена Луця. Навіть свята проводить на цвинтарі, мовляв, втратила свій сенс життя і ніяк не може змиритися із загибеллю Євгена.

 

Олена Козаченко


08.05.2016 Олена Козаченко 2186 0
Коментарі (0)

26.06.2025
Олег Головенський

Фіртка вже проаналізувала декларації нардепів, керівників рад, ОВА та голів громад Прикарпаття за 2024 рік. Сьогодні — фінальна частина: декларації керівників правоохоронних органів області.

2098
24.06.2025
Павло Мінка

19 червня 2025 року Івано-Франківська обласна прокуратура повідомила: судитимуть організатора злочинної групи торговців бурштином.

841
21.06.2025
Діана Струк

Нікіта Тітов — художник, плакатист, ілюстратор. Ще кілька десятиліть тому він називав себе «ватніком», а сьогодні його роботи — символи українського спротиву. Його плакати надихають, підтримують і попереджають: Україна — сильна, і вона не зламається.

886
19.06.2025
Катерина Гришко

На початку червня 2025 року провели тендерні конкурси на роботи в навчальних закладах на суму майже 40 мільйонів гривень. Фірми відомі та мають кримінальні справи.  

883 3
16.06.2025
Вікторія Матіїв

Журналістка Фіртки поспілкувалася з керівником Івано-Франківського театру Ростиславом Держипільським, щоб дізнатися, як театр живе і працює під час війни, як народжуються нові вистави, які міжнародні проєкти підтримують українське мистецтво, а також про виклики сучасності і непересічну силу мистецтва в непростий час.

2707 3
14.06.2025
Вікторія Матіїв

Напередодні Всесвітнього дня донора крові Фіртка поцікавилася, скільки прикарпатців регулярно здають кров, яка підготовка й процедура донації, розпитала у лікарки-трансфузіологині Прикарпатського обласного центру служби крові Марти Щирби, як на потреби крові вплинула війна.  

1447

Ніколи ідіотизм не стає більш очевидним, як у момент, коли починають його зводити у абсолют великі писарі сентиментально-переконливих текстів у редакційних кімнатах центрів, які «творять думки».

617

Глибше за інших пірнули гностики перших століть християнської ери. Вони дійшли принципового висновку: таємниця часу сусідить з таємницею Бога. Сусідить так близько, так щільно й невіддільно, що її пізнання майже напевно відкриває браму Творця, як найбільшої з таємниць.

331

Світ змінився до невпізнаваності зі стрімким розвитком технологій ми наче живемо у майбутньому. І водночас існують традиції, яким сотні років. Одна з таких  релігійних традицій — це шанування мощей святих у християнстві.

993

Ані висока освіченість, ані шляхетна спадковість, ані залучення до незлобивих віровчень не породжують усвідомленого гуманізму «просто так».

1116
26.06.2025

Мер зазначив, що це приватний бізнес, а тому місто не видає земельні ділянки чи майно для таких закладів.

1906
19.06.2025

Станом на 1 червня 2025 року на Івано-Франківщині зареєстрували 901 фермерське господарство. Загальна площа сільськогосподарських угідь у їх власності та користуванні становить 40 тисяч гектарів.  

1060
12.06.2025

Все більше людей відмовляються від дієт і переходять до інтуїтивного харчування — підходу, що вчить слухати тіло, а не рахувати калорії.  

782
27.06.2025

Сьогодні, 27 червня, віряни відзначають свято Найсолодшого Господа Бога і Спаса нашого Ісуса Христа – Людинолюбця.  

241
24.06.2025

Один чоловік ходив по окрузі, проклинаючи священика та розповсюджуючи про нього по всій парафії брехливі, злісні чутки.

14958
20.06.2025

Священник розповів про ставлення Церкви до дошлюбних статевих стосунків. 

7268
16.06.2025

У селі Гошів, що на Івано-Франківщині, на Ясній Горі розташований монастир Чину святого Василія Великого. Зокрема, на дзвіниці Гошівського монастиря знаходиться один з чотирьох карильйонів України.  

702
26.06.2025

Роботи Нікіти Тітова стали символами українського спротиву. Його плакати підтримують, надихають і говорять мовою, яка зрозуміла кожному. Та попри публічне визнання, автор часто стикається з піратством власних робіт.  

249
26.06.2025

Рішення саміту НАТО, ухвалене у Гаазі за підтримки президента США Дональда Трампа, підтверджує статус росії як спільної загрози для всього Альянсу.  

165
23.06.2025

Прем’єр-міністр Британії Кір Стармер заявив, що ядерна програма Ірану — серйозна загроза, а США вжили заходів для усунення цієї загрози.  

273
19.06.2025

Депутати Верховної ради України 18 червня 2025 року підтримали в цілому законопроєкт № 11469 про множинне громадянство.   

558
18.06.2025

Україна готується до виборів після завершення воєнного стану, але це будуть не звичайні, а унікальні вибори, які потребуватимуть окремого закону.  

1012