День матері у самотності: історія жінки, син якої захворів смертельною недугою на фронті

 

 

Цьогоріч Катерина Луць вперше зустрічає День матері без привітання свого єдиного сина, бійця АТО Євгена Луця.

 

З дитинства мріяв стати військовим

Коломиянин Євген народився 29 травня 1963 року. Ще з дитинства, беручи приклад з батька, який був військовим, теж мріяв стати таким, як він. Досягнувши своєї мети, став прапорщиком. Коли розпався Радянський Союз, його служба завершилась, і чоловік брався за будь-яку роботу: і таксував, і працював різноробочим у столиці, щоб хоч якось прогодувати сім’ю. У нього було дві дочки і троє внуків.

 

Без вагань поїхав на фронт

27 січня 2015 року він отримав повістку. Не зволікаючи, поспішив збирати речі, щоб поїхати на Схід і привезти з побратимами перемогу.

Напередодні від’їзду, як годиться, він успішно пройшов дві медкомісії у Коломиї і в Івано-Франківську. Після чого півроку захищав українські кордони на передових Луганської і Донецької областей. Втім, на фронті його чи не найбільшим ворогом стала підступна хвороба, від якої порятунку не було – у бійця виявили рак легенів IVступеня.

«Ми дуже рідко розмовляли з ним по телефону, - ділиться спогадами мати бійця Катерина Луць, - Він завжди говорив, що все добре і ні на що не жалівся. Але одного разу я почула, що він часто кашляє. Почала непокоїтись, але син казав, що то тільки застуда, тож, немає через що хвилюватися. Пізніше, як виявилось, що тоді він вже мав запалення легень. Відповідно, не обстежуючись, не лікуючись, не приймаючи жодних таблеток, хвороба ускладнювалась. І врешті решт, дала про себе знати у жахливих симптомах».

 

Пророчі слова бійця

У липні 2015 року Євген приїхав додому, до Коломиї, у відпустку. Тоді у їхній родині трапилась трагедія: в автомобільній аварії загинуло двоє дітей маминої сестри. Євген вирішив поїхати підтримати свою тітку.

Коли вони прощалися, боєць тітці сказав: «Ми мабуть бачимось вже востаннє», через що жінка на нього трохи посварила, мовляв, щоб такого більше не говорив, адже всі з нетерпінням чекають того дня, коли Євген повернеться з передової і залишиться вдома.

Та ті слова Євгена виявились пророчими.

Через кілька тижнів коломиянин збирав валізи, щоб виїхати на фронт. Казав, що не може залишити своїх побратимів, бо він їм потрібен. Там, на передовій, його чекають справжні друзі, з якими він ділив кусок хліба і один стакан води.

«Перед від’їздом Євген попросив пообіцяти йому, що коли він повернеться, щоб я жила з ним, - розповідає Катерина Луць. – Я з радістю йому пообіцяла і вже від тієї хвилини чекала цієї миті, коли ми мешкатимемо разом. Адже мій син був для мене цілим світом і сенсом мого життя».

 

Підступна хвороба, яку так і не зміг здолати військовий

У серпні боєць сів на поїзд, який курсував до Києва, щоб пересісти на потяг, що їхатиме до Запоріжжя. Пані Катерина згадує, що то було надто болюче прощання.

Вже у столиці Євген зателефонував матері, щоб повідомити про його погане самопочуття. Непокоїло серце. У медпункті йому зробили укол, після чого чоловікові полегшало. Він сів на потяг. У дорозі хвороба знову дала про себе знати. Євгенові нічим було дихати, стан був жахливий.

У Запоріжжі прямо з поїзда коломиянина забрала швидка допомога. В обласному госпіталі бійця почали приводити до тями і виявляти недугу.

Пані Катерина тоді не знаходила собі місця. Хотіла їхати до сина у Запоріжжя. Її відмовляли тамтешні медики і волонтери, які щодня їй дзвонили і повідомляли про стан бійця. Вони взяли на себе всю відповідальність за коломиянина.

 

Святослав Вакарчук сприяв перевезенню Євгена до Коломиї

«Тоді постала проблема з перевезенням Євгена до Коломиї, - згадує Катерина Луць. – То автомобілі зламались, то вертоліт несправний, яким планували перевозити бійця. Якби не Святослав Вакарчук, то невідомо, чи взагалі б побачила сина до його смерті. Виявилось, що Святослав дарував реанімобілі, щоб перевозити хворих бійців. Але чомусь про них не хотіли там згадувати і використовувати за потребую. Тож, як тільки співак дізнався про нашу проблему, сам взявся її розв’язувати. За його сприянням, все-таки виділили реанімобіль, яким доставили Євгена до Коломиї».

Бійця привезли до Коломийської ЦРЛ. Коли його поселили у палаті, він перше, що попросив – повісити на стіну український стяг. Чоловік вірив, що недуга швидко відійде і він все-таки поїде до побратимів на Схід.

Маму просив не приходити, щоб вона не бачила його втомленого, змарнілого, адже Євген «згасав» прямо на очах. Пані Катерина весь час плакала. З сином сиділа його сестра, дочка Катерини Михайлівни Світлана.

«Я обов’язково видужаю і поїду на фронт», - часто повторював Євген Луць, коли лежав у лікарні.

Втім, перемогти жахливу хворобу Євгенові так і не вдалося. Його поховали у День Незалежності, 24 серпня 2015 року. Вся Коломия проводжала Героя в останню дорогу. Мати все ще не вірила…

 

 

Сум матері, який непідвладний жодній розраді

Сьогодні вона з трепетом зберігає малюнок від незнайомої їй дівчинки, учениці 7 класу з с. Велика Кам’янка Мирослави Бойчук. Вона передала Євгенові листа, коли той служив на фронті. І це була його чи не найбільша підтримка у ті складні військові будні. Боєць просив, щоб малюнок зберігати, адже він був його розрадою і стимулом, коли здавалось, що вже кінець.

«Євген був дружелюбним, добрим, дуже любив своїх внуків, особливо співи внучки Романи, - каже Катерина Луць. – Він завжди просив, щоб вона співала для нього і тоді він почував себе найщасливішим».

Своїми спогадами пані Катерина ділиться зі слізьми на очах.

У чорній хустині вона з дня у день сидить біля могили свого сина Євгена Луця. Навіть свята проводить на цвинтарі, мовляв, втратила свій сенс життя і ніяк не може змиритися із загибеллю Євгена.

 

Олена Козаченко


08.05.2016 Олена Козаченко 2175 0
Коментарі (0)

05.06.2025
Олег Головенський

Про сучасні загрози, що потребують нової парадигми підготовки управлінців і фахівців та про нову освітню програму «Національна безпека», Фіртка поспілкувалася з куратором програми, професором кафедри публічного управління та адміністрування Василем Остап’яком.

1094
02.06.2025
Лука Головенський

Про репресії радянською системою українських науковців та лідерів визвольних змагань, про навчання і наукові дослідження Українського Вільного Університету в Мюнхені та його місію української культурної дипломатії Фіртка поспілкувалася з Ларисою Дідковською.  

1725 2
28.05.2025
Вікторія Матіїв

Фіртка порозмовляла з Сергієм Галкіним — колишнім морським піхотинуем Феодосійського батальйону. Після окупації Криму Росією у 2014 році, медики виявили в нього пухлину. Чоловіка визнали непридатним до служби. Відтоді він активно займається волонтерством: допомагає українським військовим та надає юридичні консультації.  

1103
25.05.2025
Олег Головенський

Фіртка підготувала «змішаний» рейтинг задекларованих зарплат місцевих посадовців, в який входять керівники рад та державних (військових) адміністрацій Івано-Франківщини та районів області.  

3652
23.05.2025
Вікторія Косович

Про методи викладання, сучасну школу історії та виклики професії Володимир Половський розповів журналістці Фіртки.

3390 7
21.05.2025
Тетяна Ткаченко

Про долю Центрального ринку, судові процеси, стихійну торгівлю та майбутні плани, журналістка Фіртки поспілкувалася з директором КП «Муніципальні Ринки» Мар’яном Слюзаром.

2736 1

Світ змінився до невпізнаваності зі стрімким розвитком технологій ми наче живемо у майбутньому. І водночас існують традиції, яким сотні років. Одна з таких  релігійних традицій — це шанування мощей святих у християнстві.

331

Ані висока освіченість, ані шляхетна спадковість, ані залучення до незлобивих віровчень не породжують усвідомленого гуманізму «просто так».

455

Звичайно знаковою подією у християнській сім`ї є перша сповідь і причастя дитини, але  цю важливу сакральну подію  батьки часто нівелюють, зміщуючи акценти з важливого на другорядне.  

990

Поділ народів на «історичні» та «неісторичні» є ідейним спадком позаминулого століття. Історики кажуть, що методологічно він застарів. Певне, мають рацію. Попри це прихід Трампа продемонстрував, що певні історично «застарілі» та «архаїчні» речі здатні досить бадьоро та свіжо випірнати з минувшини.

1564
02.06.2025

На Прикарпатті завершується весняна посівна кампанія.  

1063
26.05.2025

На Івано-Франківщині триває посівна кампанія.  

1093
20.05.2025

Фіртка ділиться порадами та лайфхаками, які допоможуть зробити раціон більш корисним та збалансованим.

784
01.06.2025

У селі Гошів, що на Івано-Франківщині, на Ясній Горі розташований монастир Чину святого Василія Великого. Зокрема, на дзвіниці Гошівського монастиря знаходиться один з чотирьох карильйонів України.  

6555
29.05.2025

У четвер, 29 травня, християни відзначають Вознесіння Христове.  

724
25.05.2025

У Біблії немає вичерпного пояснення природи людської душі. Але вивчивши, як використовується у Святому Письмі слово «душа», ми можемо зробити певні висновки.

44059
19.05.2025

Старий сидів біля оазису, біля входу в одне близькосхідне місто. До нього підійшов юнак і запитав...

3397
25.05.2025

Мурали або стінописи сьогодні не є чимось незвичним. У містах України, зокрема й в Івано-Франківську, на вільних стінах будинків час від часу з'являються різноманітні нові прояви вуличного мистецтва.  

35720 1
01.06.2025

Другий тур виборів президента Польщі відбувається після того, як жоден з 13 кандидатів у першому турі 18 травня не здобув більше половини чинних голосів.  

391
27.05.2025

Німеччина, а також Франція, Велика Британія та США більше не мають обмежень щодо далекобійної зброї для України.  

667
22.05.2025

Держсекретар США Марко Рубіо відмовився назвати лідера Кремля володимира путіна воєнним злочинцем.  

747
17.05.2025

Президент України Володимир Зеленський говорив з Президентом США Дональдом Трампом разом із Президентом Макроном, Федеральним канцлером Мерцом, прем’єр-міністрами Стармером і Туском.  

958