Das naren shif (корабель блазнів)

Корабель блазнів (не дурнів і не безумців, їх там не було) письменниці  Кетрін  Портер,  перетинаючи тривалий час  Атлантику  нікому не загрожував.  Його пасажири , як актори,  щасливі, спілкуючись між собою, у якійсь мірі вимушено, на обмеженій території, просторово відображали благородне, по відношенню до інших і себе життя,  абсолютно  протилежне до їхньої дійсності і це, повторюсь, нікому  в  світі не шкодило.

Наш корабель, не ставши символом для захисту незалежності  України  небезпечний, хоч нібито мирно пливе у Галактиці, що зараз почала визначати проти нас психологічні і географічні границі. Тепер (на жаль), після  чергових канікул, корабель  із  щасливими пасажирами повернувся від островів  у океанах (краще б не повертався),  для  продовження  таких "реформ",  тим більше в умовах війни (чого не знає історична практика), загострення політичної і економічної  ситуації  всередині  та зовні. Таке враження,  пасажири корабля, чіпляючи на себе лаври, перебувають в інших вимірах і не зважають, що у його фарватері тоне українське суспільство та держава.

На це уже звернув увагу світ і практично не реагує на українську владу, від чого страждає держава та народ. Єдине, що змушує займатись нами, неспокій за своє благополуччя, знаходячись поряд із воюючою країною і застосовує санкції проти  Росії у той час, коли у нас із нею найбільший товарооборот. Про це свідчать зібрання у Давосі, особливо у Мюнхені, де на безпековій конференції не було Глав МЗС Німеччини та Франції. Питання України згадувались тільки фрагментарно.

Коли від часів другої світової війни вибухнула  хвиля ненависті до України з боку поляків, я надіючись на реакцію парламенту, інших гілок влади та політиків, у липні 2016 року писав про вічну і незагоєну рану між українцями і поляками ( блоги  "ФІртки", " ВІчна і незагоєна рана"). Дехто назвав статтю каламбуром, не запропонувавши альтернативу чи дискусію.  Тоді у вересні, зібравшись після відпочинку, внаслідок "каторжної праці" перед  тим, "найкраща" Рада практично не прореагувала на вибух шовінізму з боку Польщі.

Як наслідок, тепер появилась ще одна, більш жорстока хвиля, навіть із висловами про східну малопольщу, як свою, колись завойовану територію.  Іде мова про Галичину, уже давно пошматовану в результаті польсько-радянської операції  "Вісла", із вигнанням, знищенням корінного українського народу - лемків, бойків, які уже не мають перспективи повернутись на свою рідну землю. Може знову не прихована ідеологія  від "можа до можа" або аналогія політики східного ворога України під гаслами "русского міра" та Новоросії.

Тепер на колінах, також боязлива, млява, а від інших ніяка, боячись запізнитись на сніданок до Трампа, реакція вимушених "пасажирів" одного корабля, на радість не тільки полякам та іншим амбіційним  сусідам, і уже, майже не прихованим у парламенті прихильникам "русского міра", чи прямо сказати ідеології відновлення імперії внаслідок розколу України. Через кілька хвилин, після проголошення заяви в українському парламенті, президент  Польщі  підписав Закон проти України і направив до Конституційного суду аж для роз"яснення  застосування, а не скасування.

Справа не в цьому, навіть якби Закон був скасований, пташка вилетіла і показала вороже шовіністичне мислення про  українців з боку поляків, що практично влились у колону росіян. Не встигли поляки прийняти названий Закон, як появилась перша ластівка його виконавця. У селі Микуличин, біля  Яремчі  (Прикартаття),  поляк виліз на українську  хату  та зірвав один із наших національних прапорів. Не у Польщі, а в Україні!!!

Треба сказати, що в цьому контексті  поведінка, відсутність категоричної  позиції більшості українських політиків, експертів,  хай не гніваються, це не їхня, а спадкова вина і є наслідком багатовікового, планомірного, свідомого вимивання  національного інтелекту українців, заселення і розмивання цілісності території "чужими", із одночасним вивезенням та просто знищенням мільйонів  українців.

Це проявилось зараз у Криму та Донбасі, шляхом  агресії  і  захоплення територій під видом захисту "русскоязичного  населения". Терпець у них  урвався, або страх, через Україну,  не відновити імперію, чи імовірність розпаду теперішньої.  Дивує  інше, чому  у цій колоні знову хоче  іти  нібито європейська Польща  - на словах адвокат України?  Загарбницька генетика не втрачена!

Австрія, володіючи  Галичиною, не проводила політику знищення  ідентичності  українців, як і інших націй на Балканах. У нас, крім того, у певній мірі завдяки Греко-католицькій церкві, що функціонувала в одному просторі  із австрійцями на теренах впливу  Ватікану.  Шовіністичні Польща і Радянський союз не встигли вихолостити  внутрішню  наявність прагнення  до свободи та незалежності у західних  українців.  Не стало часу для зміни психології  і  тому навіть зараз не можуть з цим змиритись, а  Галичина стала П"ємонтом  української  свободи.

Щодо угорців, які нібито на рівних правах входили до складу австо-угорської імперії.  Переселившись, мігруючи із-за Уралу, генетично не стали європейцями, внутрішньо залишились завойовниками. Особливо їх жорстокість  відчули у 20-х роках і другої світової війни українці та зараз, зазіхання на територію Закарпаття, під видом захисту  "своїх".  Висновок висить у повітрі.

Президент  Польщі, підписуючи Закон (названий не по друкованому  антибандерівськм) посилався, крім іншого, на загибель у період  другої світової війни понад шести мільйонів поляків не зазначивши, що більшість  з них були євреї  (тому така негативна реакція Ізраїлю та США).  Треба  признати, що поляки понесли значні жертви у 1939 році, прийнявши на себе удар гітлерівської  Німеччини, коли почалась друга світова війна. Після війни Польща одержала частину територій Німеччини і  України та користується ними до нині.  

У цьому контексті,  якщо загинуло так багато поляків,  не зрозуміло до чого тут  Степан Бандера, який із своїм братом впродовж війни знаходився у німецькому концтаборі, звідки не міг керувати визвольною боротьбою, а його дві сестри у радянських концтаборах Сибіру і не знищували поляків. Чому поляки так не хочуть, забороняють навіть говорити про концтабори, що залишились у спадок від німців і не вважають концтабором жорстоку "Березу Картузьку",  де  в основному перебували засуджені польською владою українські націоналісти.

Якщо у них національним героєм є Пілсудський, який проводив політику знищення ідентичності українців, чому українці не мають права вважати національним героєм, що так не подобається  полякам,  Бандеру,  який  боровся (Ідеологічно) за незалежність України. Давно знищений Москвою, навіть символ Бандери, для певної частини політиків обох шовіністичних сусідів є таким ненависним.

Ще  одне. Відносно заробітчан українців у світі і особливо у Польщі та Росії. Якщо українська влада буде вести економічну політику на користь розвитку і зміцнення України, забезпечення відповідного рівня соціального захисту, а не підвищення цін і тарифів, податків, знищення малого та середнього бізнесу, найкращий потенціал українців не буде залишати  Батьківщину.  Може їх не треба?  Крім того, щодо сусідів - Польщі, Румунії, Угорщини, Росії. Чому вони так інтенсивно видають свої паспорти громадянам України?  Яка мета?

Оцінку владі уже дають теперішні майдани, не дивлячись на їх блокування та заходи, здійснювані в регіонах для перемоги  у  наступних виборах і свого збереження знаючи, що втрачати  свої преференції і перспективою відповідальності за певні дії небезпечно,  з  таким  рейтингом  у  суспільстві.  Не треба називати протестні  громадські  акції, за висловленням  одного  із  "слуг всіх господ", що рух тисяч людей у колонах, "як водіння кози по Києву" (коментар 18 лютого ц.р. каналу NewsOne). Дивлячись на обличчя і очі людей, які вийшли на спротиви, інакше, як цинізмом це не назвеш.

Прикро слухати та дивитись колишніх політв"язнів, які боролись за Незалежність України будучи на волі та у радянських тюрмах і засланні, тих хто залишився, слава богу, ще живий. З радістю, надією і щасливі, разом з українським народом,  вони зустріли Незалежність України, а зараз у розпачі від небезпеки втрати її  державності. Невже повернулась Зима надії.

І знову епілог. Як пояснити створення нових формувань, їх показовий,  з якою метою,  парад  на Хрещатику. У прекрасній формі,  якої не мають наші захисники в окопах, без пояснень  хто за ними стоїть та фінансує. Якщо вони патріоти, чому не на службі у збройних силах України або органах внутрішніх справ, де так бракує людей.  Думаю скоро, із наближенням   виборів стане зрозуміло.


22.02.2018 Костишин Антон 3333
26.03.2024
Вікторія Матіїв

Під час війни людина відчуває цілий спектр емоцій. Як українським родинам впоратись з такими випробуваннями — журналістка Фіртки розпитала у лікаря-психіатра, психолога та консультанта в напрямку когнітивно-поведінкової терапії Миколи Демківа.

671
21.03.2024
Тетяна Дармограй

Що робити та куди звертатися рідним зниклих військовослужбовців,  як відбувається процес пошуку та чому не варто поширювати у соцмережах персональну інформацію зниклого, розповіла представниця Уповноваженого з питань осіб, безвісти зниклих за особливих обставин в Івано-Франківській області Наталя Пасічник.

1940 7
19.03.2024
Тіна Любчик

Комітет з питань національної безпеки, оборони та розвідки активно працює над поданими правками щодо нового законопроєкту про мобілізацію. Журналістка Фіртки поспілкувалася з політтехнологом, військовим юристом, Володимиром Бондаренком щодо актуальних питань призову.

1134 2
19.03.2024

Сьогодні й роботодавці, й експерти звертаються до абітурієнтів: зважайте на ті спеціальності, які будуть потрібні Україні під час відбудови, адже велике відновлення почнеться одразу після Перемоги.

555
24.02.2024
Вікторія Матіїв

Спроби створити музей у Долині виникали ще у 60-х роках. Проте тільки 23 грудня 1997 року Долинська районна рада прийняла остаточне рішення щодо нього. Журналістка Фіртки поспілкувалася з директоркою закладу Ксенею Циганюк. 

6905 61
01.02.2024
Вікторія Косович

Івано-Франківськ є градом безлічі упереджень і масок: для перших — фортеця, заснована поляками, для других — відголос австрійського «золотого віку» з його залізницями, для третіх — серце гуцульської культури, плач трембіт.  

11399 6

Піст – невід’ємна частина християнського  життя, встановлена Богом.

338

Друзі путіна зустрілись у резиденції рудого Донні у Флориді, де обговорили план путіна по капітуляції України, і після цієї поїздки Орбан розкрив – як за 24 год Трамп планує припинити війну.

1084

Чим ближче до виборів в США, тим більше трампісти вдаються до маніпуляцій у своїй пропаганді. У контексті України вони, переставивши все з ніг на голову, намагаються переконувати, ніби це демократи, а не республіканці, заблокували допомогу Україні.

1117

Кожен із нас не раз потрапляв у ситуацію, коли ми замислювались давати, чи ні милостиню людині, яка звертається про допомогу біля церкви, на вулиці чи в інших громадських місцях.  

1112
29.03.2024

З кожним днем війни стає дедалі важливіше зберігати емоційну стабільність і свідомо дбати про своє психічне здоров’я.   

69
24.03.2024

Нутриціологиня пояснила, чому не можна забороняти собі фастфуд та солодощі. А також порадила, як їх вписати у свій раціон.

286
18.03.2024

Сьогодні, 18 березня 2024 року, в УГКЦ в Україні розпочинається період Великого посту. Пригадуємо канони партикулярного права УГКЦ, в яких ідеться про те, коли і як треба постити.  

1085
29.03.2024

Старий сидів біля оазису, біля входу в одне близькосхідне місто. До нього підійшов юнак і запитав...

658
25.03.2024

Йдеться про зміни в молитвах «Вірую» («Символ віри»), «Царю Небесний» та митаревій молитві.

755
21.03.2024

Релігійна громада отримала всі дозвільні документи та незабаром розпочне будівництво поруч з Садовим товариством та міським озером.

2951
15.03.2024

Отець каже: виконайте заповідь Божу – вшануйте свято Боже молитвою у храмі, а житейське на цей день відкладіть.

4446
29.03.2024

Мурали або стінописи сьогодні не є чимось незвичним. У містах України, зокрема й в Івано-Франківську, на вільних стінах будинків час від часу з'являються різноманітні нові прояви вуличного мистецтва.  

18444
29.03.2024

Комітет з питань національної безпеки, оборони та розвідки розглянув майже 90% законопроєкту про мобілізацію.  

75
26.03.2024

У Верховній Раді зареєстрували проєкт закону про внесення змін до Кримінального кодексу України щодо встановлення відповідальності за привласнення державних функцій.   

325
22.03.2024

На початку лютого 2024 року замість Валерія Залужного Збройні сили України очолив Олександр Сирський, який до цього командував Сухопутними військами.  

354
17.03.2024

Продовжує зменшуватися кількість тих, хто вважає, що держава виконує свої зобов'язання перед ветеранами російсько-української війни.  

666