Ціна парламентаризму

 

11 березня 2013 р. на офіційному порталі ВРУ був оприлюднений звіт про бюджет Апарату Верховної Ради України за 2012 рік. Згідно з цим документом, минулорічні видатки Парламенту на свої потреби сягнули майже 822 млн. грн. Мало це чи багато? Дивлячись, як міряти.

Якщо міряти поглядом пересічного обивателя, який живе в реальному світі грошових банкнот з одним чи двома нулями – то цифра формату 821 957 300 грн. вражає людську уяву і сприймається як неймовірне марнотратство. Якщо дивитися з висоти державного бюджету, то річні витрати на український парламент складають 0,2% від суми усіх бюджетних видатків у 2012 році. До речі, таке ж співвідношення (частка видатків парламенту у сукупних бюджетних видатках країни) має місце як в економічно потужній Німеччині, так і менш заможних Греції чи Болгарії.

Якщо ж вимірювати обсяг бюджетних витрат на діяльність Верховної Ради з висоти брюссельських та страсбурзьких пагорбів, то сума у майже 822 млн. є, для прикладу, вдвічі меншою за аналогічні показники невеличкої Греції (з її 300 парламентарями) у кризовому 2012 році.

Тоді як в докризовий період (до початку режиму тотальної економії) кошторис грецького парламенту був аж втричі більший за український. В Польщі, яка найближча нам серед країн ЄС за кількістю населення (38 млн.) і кількістю депутатів в парламенті (460 осіб) – річний бюджет Сейму на чверть більший за український. Зверніть увагу, що структура парламентських витрат в Україні і в країнах ЄС приблизно однакова.

Звичайно, є в ЄС такі країни як Болгарія, витрати якої на парламент є одними з найменших в Європі. У порівнянні з Україною парламент Болгарії витрачає на свої потреби втричі менше коштів – лише близько 30 млн. євро в рік. Однак, в Болгарії в шість разів менше населення (7,4 млн.) на плечі якого лягає тягар утримання головного законодавчого органу країни і майже вдвічі менше депутатів в парламенті (240 осіб).

image001_tsina_prlamentu

Таким чином, широко побутуюче в суспільстві уявлення про те, що на Верховну Раду України сьогодні витрачаються надмірні державні ресурси – не зовсім відповідає дійсності. На щастя для платників податків, український парламент в цілому не є найдорожчим в Європі і за цим показником розташовується в нижній частині умовного рейтингу.

Не менш дражливою та хвилюючою в контексті парламентських витрат залишається для українського суспільства також тема депутатських зарплат. Адже загально прийнято вважати (не заглиблюючись в аналіз фактів), що українські нардепи, особливо не перепрацьовуючись, отримують величезні прибутки та користаються необмеженими пільгами. Як не прикро констатувати, але на встановлення абсолютних рекордів в розмірах зарплат українські законотворці не претендують.

Жорстока, але не завжди зручна, правда полягає в тому, що заробітна плата депутатів і витрати на їх проживання, переїзди, відпустки/лікування – в сумі складають не більше третини від загальних видатків парламенту. Решта ж – це оплата помічників, компенсація за виконання представницьких повноважень (насамперед робота з виборцями), витрати на утримання Апарату Верховної Ради, інформаційно-аналітичне та матеріально-технічне забезпечення роботи парламенту.

Власне сама заробітна плата депутата Верховної Ради коливається від 14 до 20 тис. грн., а в середньому складає 17 тис грн. (€1415). Багато це чи мало? Якщо порівнювати з країнами ЄС, то це один з найнижчих показників. Майже стільки ж отримують парламентарі Мальти (€1386) і Латвії (€1364), дещо менше Словаччини (€1304). Найменша зарплата у депутатів того ж таки болгарського парламенту – 860 євро в місяць. Тоді як найвища в ЄС зарплата в італійських парламентарів – 11870 євро, що у 8 разів більше, ніж в Україні.

image001_tsina_prlamentu_2

Однак не варто поспішати шкодувати українських народних обранців, адже самі по собі наведені цифри мало про що свідчать. Візьмімо до уваги реальний добробут звичайних громадян у кожній конкретній країні. Зарплата у півтори тисячі євро для українців і для європейців має різну вагу та значення. В цьому і криється ключова проблема, якщо говорити про величину депутатських зарплат та пільг в Україні та за кордоном. Порівняно із оплатою праці європейських парламентарів, вітчизняні депутати отримують далеко не найбільше. Однак ця сума є неспівмірно великою щодо рівня мінімальної зарплати, встановленої у нашій країні.

Зарплата депутата Верховної Ради в 13 разів більша від мінімальної заробітної плати пересічного українця. Такий розрив є одним з найбільших в Європі. Аналогічною є ситуація в Румунії, дещо гіршою – в Угорщині (зарплата депутатів в 15 разів більша від мінімальної) та Італії (в 17 разів). З вражаючою соціальною справедливістю ми стикаємося в Мальті (тут депутати отримують лише в 2 рази більше за мінімальну заробітну плату в країні загалом) та Люксембурзі (в 3 рази). Тоді як в середньому у європейських країнах зарплата депутата парламенту приблизно в 7 разів більша від рівня мінімальної зарплати.

Взяті тут для порівнянна зарплати депутатів не включають в себе різноманітних пільг і компенсацій, які традиційно обраховуються окремо і витрати на які в європейських парламентарів зазвичай є також більшими, ніж в їхніх українських колег.

Про що це говорить? Перше, вічні розмови про зменшення розміру депутатських зарплат і/або видатків парламенту часто є надуманими і надміру популістськими. Друге, в Україні немає проблеми небезпечно великих депутатських зарплат, натомість є хронічна проблема низьких заробітних плат громадян. Разом з тим, відсутні жодні підстави сподіватися, що зменшення депутатських зарплат якимось чином вплине на збільшення мінімальної заробітної плати громадян. Більше того, парламент (і депутат), який не матиме достатніх ресурсів для ефективної реалізації своїх повноважень – ніколи не буде по справжньому незалежним. В таких умовах депутати завжди потребуватимуть зовнішніх патронів та інвесторів – і матимуть для цього розумне виправдання. Третє, ми забуваємо, що депутат є слугою народу насамперед тому, що, ми, громадяни, йому платимо, а не лише тому, що ми йому (чи їй) віддали перевагу на виборах. В момент виборів ми наймаємо політичного менеджера від якого очікуємо реалізації своїх обіцянок і представлення наших інтересів в парламенті – логічно пропонуючи взамін достатню фінансову винагороду і можливість переобрання на чергових виборах. Саме ця обставина дозволяє нам щоденно вимагати від депутата, щоб він ефективно й відповідально відпрацьовував надану йому зарплату та пільги.

І останнє, про популізм народних обранців. Не перестаю дивуватися, коли нардепи з невдаваною скромністю публічно розказують про надмірність депутатських зарплат та пільг, і готовність від них відмовитися, але при цьому не користуються дешевим громадським транспортом і не їздять на велосипедах на роботу. Щоб стати ближчими до людей, депутатам потрібно обмежувати себе у витратах, а не прибутках. Депутат, який офіційно мало заробляє, але реально багато витрачає, ніякими заявами про відмову від пільг і зарплат не зможе повернути довіру суспільства до парламенту як демократичної інституції. Це лише одна частина рішення. А інша частина полягає в тому, що депутати мають спрямувати усі свої законотворчі зусилля на те, щоб мінімальна заробітна плата громадян зростала до рівня зарплат депутатів, а не навпаки.


Олександр Неберику, Підготовлено для Лівого Берега


Коментарі (2)

Андрій 2013.04.10, 17:22
Так 80млн чи 800млн?
Сергій Чирва 2013.04.11, 23:02
Хто дасть руку на відсіч хоч за одного депутата, який би жив на одну зарплату?
10.05.2026
Тетяна Ткаченко

В Івано-Франківську відбулися два мітинги — проти проєкту нового Цивільного кодексу та на підтримку традиційних цінностей. Що говорили учасники акцій — розповідає Фіртка.  

10056 1
04.05.2026

Місяць тому, в Івано-Франківському міському суді розпочався судовий процес, який ініціював відомий бізнесмен та громадський діяч Богдан Пукіш проти низки місцевих медіа.  

7353
27.04.2026
Діана Струк

Про виникнення конфлікту, позиції сторін, перебіг справи та можливий подальший розвиток подій Фіртці розповів представник Уповноваженого з прав людини в Івано-Франківській області Віталій Вербовий. 

6719
24.04.2026
Вікторія Матіїв

«Він був не лише військовим, а передусім людиною — справедливою та принциповою. Упродовж усього життя вірив у незалежну Україну і вважав, що її потрібно відстоювати — у різні періоди й різними способами. Навіть ті, хто не поділяв його поглядів, розуміли: він діє не зі злості, а з глибокого переконання, — пригадує Наталія Савченко свого чоловіка, полеглого воїна Сергія Савченка.

3844
20.04.2026
Вікторія Косович

Сьогодні Артем Жицький поєднує фітнес і відновлення, працюючи з військовими, які повертаються до цивільного життя. Про мотивацію, виклики реабілітації та те, чому відновлення після війни є процесом без фінальної точки, ветеран розповів в інтерв'ю журналістці Фіртки.

2939
14.04.2026
Вікторія Матіїв

Журналістка Фіртки поспілкувалась з лікарем-генетиком, професором кафедри медичної біології та медичної генетики Івано-Франківського національного медичного університету Русланом Козовим про те, що насправді означає «спадковість», які генетичні дослідження сьогодні доступні в Україні, що хвилює пацієнтів, та як правильно планувати вагітність, щоб мінімізувати ризики.

5854

Рахманська країна мусить бути невідомо де, але не на земній кулі, бо на ній в принципі не може бути такого місця, де б гуцулові було краще, ніж у себе: поміж цих ґрунів і кичер, гірських річок і озер, толок і царинок, смерекових хат і полонин.

197

Війна  чітко показала хто ворог, і в яких  релігійних структурах він перебуває на території України, ми побачили  хто «розділяв і володарював». 

814

Івано-Франківськ в колаборації з Буковелем приймають вже третю за сто років Зимову Олімпіаду...

9924 2

Проблема України й українського народу не нова — і багато хто в світі цього не розуміє, тому й думають, що все «вирішиться саме собою». Такі твори, як «Тигролови», кажуть про абсолютно протилежне — все вирішимо лише ми самі.

1493
13.05.2026

Війна та постійний стрес істотно впливають на харчову поведінку українців.  

27658
08.05.2026

Цукор — один із найбільш суперечливих інгредієнтів у нашому харчуванні. Його звинувачують у розвитку ожиріння, діабету, “залежності” та навіть депресії. Але чи справді потрібно повністю уникати цукру? Або ж питання лише у його кількості?  

4198
04.05.2026

Добра тарілка — це не дієта, а насолода: страви, які радують очі, душу і живлять тіло. Навіть простий перекус може стати маленьким ритуалом, що заряджає позитивом на кілька годин уперед.  

3744
13.05.2026

Священник наголошує: християнство завжди існувало як спільнота, а не індивідуальна релігія.

20948
07.05.2026

Згромадження Сестер Пресвятої Родини, засноване в 911 році сестрою Теклею Юзефів, вже понад тисячу років працює з людьми, навчає дітей та підтримує громаду.  

9255 1
04.05.2026

Дев'ятого травня у Погінському монастирі відбудеться XV проща випускників.

834
29.04.2026

У Пійлі відбудеться традиційна спільна молитва за повернення зниклих безвісти захисників України.  

2227
13.05.2026

Тур є продовженням проєкту «Вдома», який став однією з найпомітніших музичних подій початку 2026 року. Перша частина охопила 38 міст України, 30 із яких були з аншлагами, а завершальним етапом стали три великі концерти в київському Палаці спорту.

241
12.05.2026

11 травня 2026 року, між фракціями «Зелені — Рожевий список», «Соціал-демократична партія Німеччини» та «Вільні демократи — Вільні виборці» у міськраді Мюнхена відбулося підписання коаліційного договору, що позначає нову віху в мюнхенській та німецькій політичній історії, а також важливий урок для повоєнної України.   

595
04.05.2026

Всі говорять про нафту, про ціни на пальне, але є ще проблема добрив. Наразі про неї мовчать, адже вона поки що не вдарила по людях, як це відбулося з цінами на пальне…  

1109
29.04.2026

Коли кілька днів тому принц Гаррі з Києва звернувся до Трампа з закликом згадати про Будапештський меморандум та «зробити більше для підтримки України», президент США жорстко відповів та заявив, що саме він говорить від імені Великої Британії більше, ніж сам принц.

1311
20.04.2026

В Болгарії в неділю, 19 квітня, переконливу перемогу (44,7%) отримала коаліція "Прогресивна Болгарія" на чолі з колишнім президентом країни Руменом Радевим, якого вважають проросійським політиком.

2487