Ціна парламентаризму

 

11 березня 2013 р. на офіційному порталі ВРУ був оприлюднений звіт про бюджет Апарату Верховної Ради України за 2012 рік. Згідно з цим документом, минулорічні видатки Парламенту на свої потреби сягнули майже 822 млн. грн. Мало це чи багато? Дивлячись, як міряти.

Якщо міряти поглядом пересічного обивателя, який живе в реальному світі грошових банкнот з одним чи двома нулями – то цифра формату 821 957 300 грн. вражає людську уяву і сприймається як неймовірне марнотратство. Якщо дивитися з висоти державного бюджету, то річні витрати на український парламент складають 0,2% від суми усіх бюджетних видатків у 2012 році. До речі, таке ж співвідношення (частка видатків парламенту у сукупних бюджетних видатках країни) має місце як в економічно потужній Німеччині, так і менш заможних Греції чи Болгарії.

Якщо ж вимірювати обсяг бюджетних витрат на діяльність Верховної Ради з висоти брюссельських та страсбурзьких пагорбів, то сума у майже 822 млн. є, для прикладу, вдвічі меншою за аналогічні показники невеличкої Греції (з її 300 парламентарями) у кризовому 2012 році.

Тоді як в докризовий період (до початку режиму тотальної економії) кошторис грецького парламенту був аж втричі більший за український. В Польщі, яка найближча нам серед країн ЄС за кількістю населення (38 млн.) і кількістю депутатів в парламенті (460 осіб) – річний бюджет Сейму на чверть більший за український. Зверніть увагу, що структура парламентських витрат в Україні і в країнах ЄС приблизно однакова.

Звичайно, є в ЄС такі країни як Болгарія, витрати якої на парламент є одними з найменших в Європі. У порівнянні з Україною парламент Болгарії витрачає на свої потреби втричі менше коштів – лише близько 30 млн. євро в рік. Однак, в Болгарії в шість разів менше населення (7,4 млн.) на плечі якого лягає тягар утримання головного законодавчого органу країни і майже вдвічі менше депутатів в парламенті (240 осіб).

image001_tsina_prlamentu

Таким чином, широко побутуюче в суспільстві уявлення про те, що на Верховну Раду України сьогодні витрачаються надмірні державні ресурси – не зовсім відповідає дійсності. На щастя для платників податків, український парламент в цілому не є найдорожчим в Європі і за цим показником розташовується в нижній частині умовного рейтингу.

Не менш дражливою та хвилюючою в контексті парламентських витрат залишається для українського суспільства також тема депутатських зарплат. Адже загально прийнято вважати (не заглиблюючись в аналіз фактів), що українські нардепи, особливо не перепрацьовуючись, отримують величезні прибутки та користаються необмеженими пільгами. Як не прикро констатувати, але на встановлення абсолютних рекордів в розмірах зарплат українські законотворці не претендують.

Жорстока, але не завжди зручна, правда полягає в тому, що заробітна плата депутатів і витрати на їх проживання, переїзди, відпустки/лікування – в сумі складають не більше третини від загальних видатків парламенту. Решта ж – це оплата помічників, компенсація за виконання представницьких повноважень (насамперед робота з виборцями), витрати на утримання Апарату Верховної Ради, інформаційно-аналітичне та матеріально-технічне забезпечення роботи парламенту.

Власне сама заробітна плата депутата Верховної Ради коливається від 14 до 20 тис. грн., а в середньому складає 17 тис грн. (€1415). Багато це чи мало? Якщо порівнювати з країнами ЄС, то це один з найнижчих показників. Майже стільки ж отримують парламентарі Мальти (€1386) і Латвії (€1364), дещо менше Словаччини (€1304). Найменша зарплата у депутатів того ж таки болгарського парламенту – 860 євро в місяць. Тоді як найвища в ЄС зарплата в італійських парламентарів – 11870 євро, що у 8 разів більше, ніж в Україні.

image001_tsina_prlamentu_2

Однак не варто поспішати шкодувати українських народних обранців, адже самі по собі наведені цифри мало про що свідчать. Візьмімо до уваги реальний добробут звичайних громадян у кожній конкретній країні. Зарплата у півтори тисячі євро для українців і для європейців має різну вагу та значення. В цьому і криється ключова проблема, якщо говорити про величину депутатських зарплат та пільг в Україні та за кордоном. Порівняно із оплатою праці європейських парламентарів, вітчизняні депутати отримують далеко не найбільше. Однак ця сума є неспівмірно великою щодо рівня мінімальної зарплати, встановленої у нашій країні.

Зарплата депутата Верховної Ради в 13 разів більша від мінімальної заробітної плати пересічного українця. Такий розрив є одним з найбільших в Європі. Аналогічною є ситуація в Румунії, дещо гіршою – в Угорщині (зарплата депутатів в 15 разів більша від мінімальної) та Італії (в 17 разів). З вражаючою соціальною справедливістю ми стикаємося в Мальті (тут депутати отримують лише в 2 рази більше за мінімальну заробітну плату в країні загалом) та Люксембурзі (в 3 рази). Тоді як в середньому у європейських країнах зарплата депутата парламенту приблизно в 7 разів більша від рівня мінімальної зарплати.

Взяті тут для порівнянна зарплати депутатів не включають в себе різноманітних пільг і компенсацій, які традиційно обраховуються окремо і витрати на які в європейських парламентарів зазвичай є також більшими, ніж в їхніх українських колег.

Про що це говорить? Перше, вічні розмови про зменшення розміру депутатських зарплат і/або видатків парламенту часто є надуманими і надміру популістськими. Друге, в Україні немає проблеми небезпечно великих депутатських зарплат, натомість є хронічна проблема низьких заробітних плат громадян. Разом з тим, відсутні жодні підстави сподіватися, що зменшення депутатських зарплат якимось чином вплине на збільшення мінімальної заробітної плати громадян. Більше того, парламент (і депутат), який не матиме достатніх ресурсів для ефективної реалізації своїх повноважень – ніколи не буде по справжньому незалежним. В таких умовах депутати завжди потребуватимуть зовнішніх патронів та інвесторів – і матимуть для цього розумне виправдання. Третє, ми забуваємо, що депутат є слугою народу насамперед тому, що, ми, громадяни, йому платимо, а не лише тому, що ми йому (чи їй) віддали перевагу на виборах. В момент виборів ми наймаємо політичного менеджера від якого очікуємо реалізації своїх обіцянок і представлення наших інтересів в парламенті – логічно пропонуючи взамін достатню фінансову винагороду і можливість переобрання на чергових виборах. Саме ця обставина дозволяє нам щоденно вимагати від депутата, щоб він ефективно й відповідально відпрацьовував надану йому зарплату та пільги.

І останнє, про популізм народних обранців. Не перестаю дивуватися, коли нардепи з невдаваною скромністю публічно розказують про надмірність депутатських зарплат та пільг, і готовність від них відмовитися, але при цьому не користуються дешевим громадським транспортом і не їздять на велосипедах на роботу. Щоб стати ближчими до людей, депутатам потрібно обмежувати себе у витратах, а не прибутках. Депутат, який офіційно мало заробляє, але реально багато витрачає, ніякими заявами про відмову від пільг і зарплат не зможе повернути довіру суспільства до парламенту як демократичної інституції. Це лише одна частина рішення. А інша частина полягає в тому, що депутати мають спрямувати усі свої законотворчі зусилля на те, щоб мінімальна заробітна плата громадян зростала до рівня зарплат депутатів, а не навпаки.


Олександр Неберику, Підготовлено для Лівого Берега


Коментарі (2)

Андрій 2013.04.10, 17:22
Так 80млн чи 800млн?
Сергій Чирва 2013.04.11, 23:02
Хто дасть руку на відсіч хоч за одного депутата, який би жив на одну зарплату?
31.07.2026
Вікторія Матіїв

Віталій Олійник на позивний «Грач» служив у 68-й окремій єгерській бригаді. Після мобілізації чоловік пройшов навчання, вирушив на Донеччину, а вже під час першого бойового виходу загинув. Понад рік сім'я жила між надією та невідомістю, поки не отримала остаточне підтвердження його загибелі.

2426
26.07.2026
Катерина Гришко

На Івано-Франківщині одночасно зростає кількість зареєстрованих безробітних і посилюється дефіцит працівників. Бізнес шукає людей для виробництва, будівництва, транспорту, медицини та сфери обслуговування, однак закрити вакансії стає дедалі складніше.

1288
19.07.2026
Тетяна Ткаченко

Викладач Карпатського національного університету імені Василя Стефаника Юрій Довган не мріяв стати героєм. Просто вважав, що не має права залишитися осторонь. Провів останні пари, попрощався зі студентами й пішов шукати шлях до війська. З п'ятої спроби його прийняли. Про службу в Силах оборони, труднощі після звільнення з армії, адаптацію та роботу зі студентами ветеран розповів журналістці Фіртки. 

2588
16.07.2026
Павло Мінка

Як під шумок відставки уряду Рада переписала статтю 301 Кримінального кодексу, прибравши заборону на "доросле кіно".

1675
11.07.2026
Ігор Бартків

Цього тижня The Economist віддав обкладинку одному з найбагатших росіян і провів із ним майже 60 годин у розмовах.

1763
07.07.2026
Вікторія Матіїв

В інтерв'ю журналістці Фіртки Ірина Онищук розповіла, чому театр сьогодні став своєрідною терапією, як війна змінила глядачів і самих митців, що найчастіше турбує військових після повернення з фронту та чому віра в людей залишається її головною опорою.

2200

Іноді можна зустріти думку, начебто багатство та добробут людини — це благословення Бога, а бідність і нужда — навпаки.

416

Десь на початку місяця у 1991-му на проспекті Шевченка я випадково зустрівся з Сашком Кривенком і він, після короткого – «чим займаєшся?» - запропонував мені написати невелику статтю.

558

Картинка, коли 16-річні дівчатка хором кричать «Сирок – геть!» — то це не лише щира емоція, але і, очевидно, технологія. А ще якась колективна нам ганьба.

1771

Фільм революційний, бо має широку візуальну павутину. І в цій павутині кожен буде плутатись по-своєму. Певна категорія буде засуджувати, бо ніби забагато власних інтерпретацій. Але Нолан, можливо, захотів стати сліпим, як Гомер.

1156
06.08.2026

Війна та постійний стрес істотно впливають на харчову поведінку українців.  

29229
02.08.2026

Війна та стрес суттєво впливають на харчові звички.

11117 2
28.07.2026

Сіль супроводжує людство тисячоліттями. Колись вона була «білим золотом», за яке воювали й платили цілими статками, а сьогодні часто стає об’єктом звинувачень у шкоді для здоров’я.  

5119
05.08.2026

Священник наголошує: християнство завжди існувало як спільнота, а не індивідуальна релігія.

23352
02.08.2026

Цьогоріч проща на Крилоську гору була особливою, адже вірні та духовенство відзначають 20-ліття відновлення акту коронації чудотворної ікони. Як і останні кілька років, основний намір паломництва — безперервна молитва про мир та перемогу України у війні.  

1545
01.08.2026

У Святому Письмі є притча, що вчить милосердю і взаємодопомозі, яку часто наводять як приклад для сучасного суспільства.  

6075
25.07.2026

У відпустовому центрі в Погоні 19–20 вересня відбудеться Міжнародна проща вервиці. Для паломників підготували дводенну програму, яка включатиме спільну молитву, Хресну дорогу, архієрейські богослужіння, нічні чування та поклоніння Пресвятим Тайнам.

2155
29.07.2026

Зеленський змінює настрій у Вашингтоні, — стверджує видання Politico. Такі висновки видання робить за результатами перебування в США президента України, де він зустрівся з Дональдом Трампом в Білому Домі, відвідав похорони сенатора Ліндсі Грема (автора закону про «пекельні санкції» США щодо Росії) та виступив перед сенаторам обох партій — республіканцями та демократами.

785
23.07.2026

Росія щораз більше стикається з наслідками повномасштабного вторгнення в Україну. Про це пише The New York Times в статті-аналізі книги доктора Анни Нотте «Ми переживемо їх: Глобальна кампанія Путіна з метою перемогти Захід».

1112
14.07.2026

Із дев'яти народних депутатів, обраних від Івано-Франківщини, п'ятеро підтримали документ, одна депутатка утрималася, ще четверо не підтримали його різними способами.

2082
03.07.2026

Президент Польщі Кароль Навроцький (колишній боксер і сутенер, яким його називають політичні опоненти) нещодавно очолив рейтинг довіри серед польських політиків із рекордними 54,8%. 

2541