Чоловіча справа: у карпатському селі зберігають і відтворюють давнє мистецтво гуцулів (фото+відео)

Майстри із карпатського села Космач зберігають і відтворюють давнє мистецтво та ремесла гуцулів.

Тут і досі вручну тчуть запаски та роблять постоли. За цими та іншими виробами сюди приїздять з різних регіонів України та замовляють з-за кордону, повідомляє Фіртка з посиланням на “Ukraїner”.

Справжніх майстрів лишається все менше: запалу молодих учнів надовго не вистачає, адже робота складна, а ціна помилки — висока.

Ті ж, хто любить і продовжує тут родинну справу, залюбки діляться досвідом і показують особливості виробництва.

Українське національне вбрання або стрій, елементи якого сьогодні дедалі частіше є предметами розкошу, аніж необхідності, має цікаву історію. Кожен з елементів строю має своє особливе призначення.

Запаска, фартух та плахта, наприклад, є елементами жіночого поясного одягу, та мають різні функції. Фартух — це найдавніший робочий одяг, який одягають поверх спідниці, щоб не забруднити її, а от плахта та запаска — вже більш святковий варіант. Плахта — це елемент одягу, відомий на території України ще з часів козацтва. Плахти вирізнялися особливою пишністю: шили їх з дорогих тканин зі срібною чи золотою вишивкою. Плахтою колись заміняли сучасну спідницю — це незшите полотнище довжиною до чотирьох метрів, виткане з вовни та часто ще й оздоблене вишивою.

Справжнє гуцульське весілля й сьогодні не обходиться без традиційного одягу. Хоч справжніх майстрів тут лишилося дуже мало, та замовлення для весільного таїнства вони приймають у всіх.

Дмитро Линдюк. Запаски

Майстер Дмитро Линдюк тче запаски — незшиті чотирикутні шматки вовняної тканини із зав’язками на верхніх кутах. Дві запаски одягають поверх сорочки спереду та ззаду і виходить така собі спідниця з двох частин.
Серед українських чоловіків рідко трапляються майстри, що професійно тчуть одяг, адже це віддавна вважалося переважно жіночою роботою.

Хист до ткацтва Дмитро перейняв від матері, а та — від бабусі. За верстат уперше сів зовсім малим хлопцем:

— Були три дочки, але ні одна не мала хисту до того. То треба мати терпеливість і хотіти то робити, любити цю роботу. Я у мами цю перейняв роботу. Малим хлопчиком, 6-7 клас, вже почав сідати за верстат, мама мені дозволяла. Так я полюбив цю роботу.

Кожне карпатське село має свій традиційний візерунок та колір для запасок. Темні запаски — це Прокурава, Брустури, Верховина, Ворохта, Микуличин, а світлі — Космач. Перша запаска з’являється у дівчинки в дитинстві, а другу готують вже до весілля. До Дмитра навчитися ткацтва приїздять групи по 12-15 чоловік з різних регіонів України: і з Наддніпрянщини, і з Слобожанщини. Та вистачає снаги в учнів лише на декілька годин, адже робота не з легких і ціна помилки висока: нитки плутаються та обриваються, а якщо майстер не помітить огріх відразу — треба все розпускати і починати спочатку:

Якщо робити цілий день, то можу дві зробити. На одну жінку — одну пару, але треба це від ранку до вечора робити, бо тут ні помилитися, нічого. Якщо не кинув нитку, то вже викидає. Її розібрати вже не можна. Пройшло там 10 сантиметрів — ти його вже не розбереш. Треба наново міряти.

— Перший раз снуємо, потім набираємо. Тре три чоловіка, кожному, бачте, як тут є цих кобилок набираєш, накручуєш це всьо і потім вже тчеш собі. Така технологія. Треба йти вліво, вправо. «Зомитися» називається.

Дмитро Линдюк пропрацював 25 років лісником, тому «любимою роботою» називає обидва заняття. Зараз у майстра дуже багато замовлень, буває по 30 пар, тому іноді доводиться клієнтам відмовляти. Та молодим на весілля ткати встигає, бо знає, що традиційний наряд можуть отримати тільки з його верстата.

У Китаї не тчуть запасок

Зараз для запасок майстер купує акрилові нитки, які привозять з Києва та Білорусі. Та згадує, що найкращими були вовняні нитки. Їх Дмитро фарбував самотужки за допомогою фарбника. Раніше такі нитки виготовляли жінки, які дуже тонко пряли:

— Жіночок нема. Старші люді, ті шо вміли робити — вже їх нема, а були державні нитки, шерсть. Колись артіль була, капці — «капчяри» в нас кажуть — плели. Запаси старі ще були, то я був скупив, шось 50 кілограм мав. Вони більш такі, масивна шерсть, але їх міль їст скоро, то треба перекладати їх.

Та й робити вручну нитки чи полотно вже не вигідно. Зараз можна придбати все готове, що значно полегшує роботу. Колись Дмитро запаски продавав на базарі в Космачі та робив замовлення для всеукраїнських ансамблів за кордон — в Америку та Великобританію. Майстер розповідає, що зараз конкурувати доводиться з Китаєм — там почали штампувати на машинках гуцульські сорочки. Та запаски — ще не виготовляють:

— Ні, шось той Китай не встигає. Може, хтось і винайде.

— Молодь не хоче робити, бо це така (робота — ред.), шоб і стан стояв, бо поперек болить, сюда пече, і ноги здорові мають бути і зір має бути. Молодь тепер і добре не видить, і слабосила така, і постави немає за цими комп’ютерами і то всьо. В мене крайки робили дівчата негодні. Вона поробить годину і їй всьо пече і каже: «Я не можу робити».

Я можу робити кажен день, проблем нема. Нічого, Слава Богу, не болить. Ні ноги, ні поперек – нічого.

Сімейний бізнес

Зробити запаски в Карпатах може тільки родина Линдюків. Коли весілля — всі їдуть замовляти до них. Дмитро працює на пару з дружиною Марією, яка вміє ще робити косиці — барвистий вінок на голову. Ремесло вони передали дочкам: молодша Марічка теж тче, а дві старші — працюють в Італії. Коли приїздять, теж трохи допомагають:

— Це мала, шо Марічка, то робить ше, а та приїде, наснує на скору пару, снов зробить та й усе. Бо то й очі треба мати добрі, знаєте, бо то крутиться так. Приїде, зробить мені. Та й жінка тоже робить, але то вже тяжке. Добре молодим бути.

Пара запасок коштує 500 грн, а для дітей — 200 грн. Линдюки мають свій бізнес — відкрили піцерію після повернення дружини з Італії, яка теж три роки була там на заробітках. Про те, що дочки не вдома, Дмитро не жалкує:

— Аби їм добре було. Приїдуть сюда. Поки молоді, робота непогана. Не знаю. Час покаже.

Тарас Дзвінчук. Постоли

Народний майстер Тарас Дзвінчук упродовж вже майже 50 років робить традиційне взуття гуцулів — шкіряні постоли. Взуває як українців, так і замовників із-за кордону. Шити постоли Тараса навчив батько, який так само перейняв це ремесло у свого батька:

— Тато робив мій. Я мав 20 років, як тато помер. Я коло тата шось помагав туда, трохи вже вмів. Я лишився і так почав, бо люди вже приходили. Основне якби повчити та й так уже зайшло. 46 років я це роблю.

Тарас навчив також і свого сина. Хоч той спочатку й не дуже хотів переймати батьківський талант:

— Молоді не хочуть це робити. В кажному селі були майстри постолів, зараз нема. Я лишився тут, Верховинський район. Жінки їдуть сюда до мене, бо нема там майстрів. Говорять, шо були, але старші померли, а молоді не хочуть до цего. Так, та й з чого жити у селі? Або їдь десь у Польшу та й там служити панам тим, а віжіти треба. Біда з шкірою. Шкіра зараз дорога дуже та й нема, та й їду шукаю та й десь.

Створення постолів

Щоб зробити пару постолів — треба два дні: перший — пошити саме взуття, другий — прикрасити вишиванкою чи декоруванням. Постоли робляться лише зі шкіри. Сам процес починається із переробки: спочатку шкіру треба вимочувати, потім тримати в борошні чи у вапні, а тоді натягнути на «копито» — форма, яка має різні розміри:

Ну, які інструменти? Ви бачите всьо тут. Основне — копито. Форму шоб йому надати, це тоже не легко зробити. Копито аби обоє якісь одинакові, шоб той правий, а той лівий. Та й оце основне: краса постола залежить від цеї форми, від копита. Копито гарно зроблене та й постіл вийде гарний.

В середньому майстер робить одну-дві пари постолів на тиждень. Займатися тільки цією справою не може, адже і на городі треба попрацювати, і на сінокосі, і дрова заготовити на зиму. Найважче — не зшити самі постоли, а догодити людині у її замовленні:

— Та шо ж, стараюся-стараюся, але не завжди виходить так, як людина хоче. Є шкіра тоже різна: є твердша, є мягша. Може говорили колись люди, тато мій говорив, шо навіть не кажній людині однаково робиться. Наприклад, вам роблю, то якось легко робить, а вже прийшла якась там друга жінка і робота шось не йде: шось там може урватись і ше шось не так виходить.

Чоловічі та жіночі постоли відрізняються лише наявністю прикрас:

— Переважно чоловічі — без прикрас. Виписують тиски писаками такими, відтискається такі узори, а жінкам прикрашують різними тими і нитками, шоб вони блистіли. Знаєте, гуцулка одіне такі постоли, то це чоловіки лише й дивляться на її ноги.

Традиційне взуття тут є майже в кожній хаті. Коштує воно 600-700 грн. Половина суми — за шкіру, половина — за роботу. Майстер, пришиваючи останній елемент постола, розповідає, що колись таке взуття було необхідністю, а не традиційним одягом:

— Оце задній пасок. Пришиваємо і ше трошки і зараз буде постіл. А колись взагалі постоли — це була необхідність, не було шо одівати і це ходили повсякдено і в зиму, і літом, і там проношувалися дірки. Це підшивали другу шкіру. Йой, бідили люди.

Тарас свої ж постоли іноді зустрічав і на базарі — у перекупників:

— Знаєте, на базарі можуть бути постоли, шо в мене купляють. Було у Косові я бачив у кіоску постоли, коли в мене купили за 600, а там уже 1600. Розумієте, нє? Бізнес-бізнес. Люди хотє легших грошей якихось.

Розкіш

Колись постоли носили щодня, а зараз — це вже предмет розкоші. Замовляють найчастіше на весілля або на Великдень:

— Гуцулка колись як заміж виходила, то робили для неї цей одяг цілий гуцульський. І вона в цім ішла у церкву, вінчалася і це десь так по святах одівала і так це шанувала, шо сказала як помре, то в цей самий одяг вона приймала шлюб там, той одівали у цей одяг і хоронили. Зараз уже ці традиції певне не дотримуються так. Тоді ж це дорого обходилося. Цей зробили раз, то це шанували. Так і постоли: я зроблю, а жінка десь там два рази на рік одіне, переважно аби суха погода, аби не повимащувати, та й поставить на місце. На 10-20 років можуть бути такі постоли.

Тарас переконаний, що розкішшю лишається тільки сам постіл:

Це постіл тепер розкіш. Тепер не бідують. Де бідують люди? Тепер жиють взагалі. Біля кожної хати машина, хати, які та й це не то шо колись, але в той час як люди ходили босі ті такі нещасні, то вони не говорили шо біда, а зараз нарікають, шо лихо й лихо і погано, і нема, і не стає шось. А коли була біда, то добре тихо сиділи.


01.10.2018 3821 1
Коментарі (1)

16.09.2021
Тіна Любчик

Про особливості підготовки, анонімну сторінку в Інстаграмі, що надихало та мотивувало, як вплинула "дистанційка" та чи отримала обіцяні від уряду преміальні 100 тисяч гривень Світлана Джус розповіла журналістці Фіртки. 

723
14.09.2021
Микола Юрків

Завершились XVI Літні Паралімпійські ігри у Токіо. Єдину медаль серед спортсменів, які представляли Івано-Франківщину виборола легкоатлетка Юлія Шуляр у бігу на 400 метрів. Про підготовку, враження від змагань та атмосферу, яка там панувала, журналісту Фіртки розповіли чемпіонка та її тренер.

1054
12.09.2021
Тіна Любчик

Щороку, 12 вересня, вшановують День пам'яті українців – жертв примусового виселення з Лемківщини, Надсяння, Холмщини, Південного Підляшшя, Любачівщини та Західної Бойківщини у 1944 – 1951 роках. Цьогоріч виповнюється 77 років від початку депортації автохтонних українців цих регіонів, повідомляє Фіртка.  

2416
11.09.2021
Олег Ущенко

Українське кіно тривалий час перебувало на узбіччі світового контексту. Воно було особливим. Наше кіно знімалося у себе вдома, у сюжетах була своя історія, знімали свої режисери. Але все це робилося під в’їдливим наглядом не завжди прихильних до України людей. Проте, серед українських стрічок досить таких, якими будуть гоноруватися ще не одне покоління українців.

1345 1
10.09.2021
Уляна Мокринчук

Вже декілька тижнів в Івано-Франківську на території храму Зіслання Святого Духу діє майданчик, на якому людина, що опинилась у скруті може отримати благодійну допомогу. Акцію організували представники спільноти «Святого Миколая» Української греко-католицької церкви,  волонтери якої безкоштовно надають гуманітарну допомогу тим, хто опинився у біді.

3305 1
09.09.2021
Іван Муканик

Впродовж чотирьох днів, з 9 по 12 вересня, в Івано-Франківську проходитиме фестиваль-воркшоп «Прописи» від Українського ПЕН-клубу. У ці дні запланована професійна програма для авторів-дебютантів, які пройшли конкурсний відбір, та публічна – для всіх, хто цікавиться літературою. Журналіст Фіртки поспілкувався з деякими авторами-дебютантами, котрі пройшли конкурсний відбір фестивалю.

1637

Як відомо, у порожні голови завжди залазять різні недобрі думки. А в дитячі голівки тим думкам ще і дуже легко пробитися. Батькам вирішувати, які саме думки мають роїтися навколо голів їх дітей – добрі чи погані?

269

Кожна людина має або принаймні пам’ятає про бодай одну знакову річ, яка символізує певний відрізок прожитих нею років. Вони є навіть у тих,  хто вважає, що все це - не варті їх часу та уваги дурниці.

735

Всесвітній день краси відзначають 9 вересня з цієї нагоди вирішила нагадати любим жінкам та їх коханим чоловікам, а якже змінювалось відношення до краси та її канони впродовж останніх ста років.

1701 1

Іноді задумуєшся, чого більше у сучасн ому гастробізнесі: смаку чи маркетингу?Спробуємо розібратися і пофілософствувати про це на прикладі м'яса.

2613
29.07.2021

Що краще: консервувати, сушити чи морозити? Відповідь на це питання залежить від типу й кількості сировини і ваших ресурсів, як-от часу, грошей, та місця в морозилці і коморі.  

6663
18.06.2021

В Україні, за останні 12 місяців кількість пошукових запитів українських користувачів зі словом "рецепт" зросла на 29%.

11579
22.04.2021

Про це йдеться у звіті Міжнародної організації виноградарства і виноробства.

17719 1
19.07.2021

Предстоятель Православної церкви України Блаженніший Епіфаній освятив розписи кафедрального собору Преображення Господнього Коломийської єпархії.

7467
05.05.2021

У третій день Великодніх свят Архієпископ і Митрополит Івано-Франківський Владика Володимир Війтишин завітав на парафію святого Апостола Юди Тадея, що в Івано-Франківську, на вул. Стуса, 29.  

16469
03.05.2021

Поливаний понеділок у 2021 році відзначають 3 травня, на другий день після Великодня.  

16888
02.05.2021

На Христове Воскресіння, яке відзначається 2 травня, очільники Православної церкви України та Української греко-католицької церкви звернулися до українців зі святковими посланнями.  

16457
08.07.2021

Міністерство культури та інформаційної політики проведе конкурсний відбір патріотичних серіалів з нагоди 30-го Дня Незалежності України.

8742
25.08.2021

У столиці правоохоронці затримали чоловіка, який облив зеленкою Петра Порошенка, п’ятого Президента України.

3413 2
16.08.2021

Міський голова Кривого Рогу Костянтин Павлов на момент своєї загибелі знаходився у відпустці та перебував проживав вдома один.

4334
05.08.2021

Сьогодні, 5 серпня, пішов із життя Євген Кирилович Марчук, український державний діяч, перший Голова Служби безпеки України.

5583
04.08.2021

Кабінет Міністрів України звільнив Антона Геращенка з посади заступника Міністра внутрішніх справ України. Про це повідомляє Фіртка з посиланням на телеграм народного депутата Олексія Гончаренка. В той же час Кабмін призначив Мері Акопян та Богдана

5628