Багато людей носять червону нитку на зап'ястку руки. Цей талісман начебто захищає людину від злого ока, псування, не впускає в ауру негативну енергію.
Частенько її зав’язують і немовлятам, щоб захистити від вроків. Але коли розглянемо правдиве виникнення цього звичаю, то охоплює жах, а зокрема якщо ти християнин, пише CREDO.
Свята Церква вчить: «забобони є несумісні з вірою, бо це гріх проти першої Заповіді Божої — «Нехай не буде в тебе інших богів, крім мене» (Вих. 20, 2). Отже, для християнина це неприпустиме.
Традиція пов’язувати червону нитку на знак посвяти дітей Ваалу виникла задовго до християнства. Коли дитина виростала, то цноту мала віддати богу Ваалу (статевий акт із жерцем, незалежно від статі).
Ваал (Баал, Бел, Баель, Ваель) — могутній демон, відомий в давнину як фінікійське і західносемітске божество. Його ім'я перекладається з загальносимітичних як «господар», «владика», «пан» — цим прізвиськом називали багатьох богів окремих місцевостей (найчастіше додаючи до титулу й назва місцевості, напр, Баал-Гал, Баал-Пеорія або сферу його «володіння»: Баал-Хаддад — бог буревію, Баал-Шамем — бог сонця тощо). Ваала шанували в Сирії, Палестині, Фінікії, Ханаані, Карфагені, Вавилоні та інших місцевостях. Він вважався сином Дагона і чоловіком Астарти. Відомі його зображення у вигляді бика (символ родючості) або воїна, який уражує землю списом. Священне дерево Ваала — кедр. Місцем його проживання вважалася гора Цафон (суч. Джебель аль-Акра), фактично Ваала розглядали як володаря всесвіту. У Єгипті він ототожнювався з Сетом, в епоху еллінізму — з Зевсом. Збереглися свідчення про поширення культу Ваала не тільки на Північну Африку, але в більш пізні часи навіть на всю Європу, включаючи Скандинавію і Британські острови. До нашого часу в Ірландії та Уельсі збереглися обряди, що нагадують давнє поклоніння Ваалу. Він ототожнюється з кельтським богом сонця Веленом (Бела, Belenus, Belinus), а також з Вельтаном — кельтським святом поклоніння вогню.
Поклоніння Ваалу було головним і притому звичайним гріхом древніх євреїв. Ваалу, як і Молоху, приносилися людські жертви або присвячували дітей («Вони спорудили узвишшя на честь Ваала, щоб палити вогнем своїх синів як всепалення Ваалові», Єремія. 19, 5). Служіння йому супроводжувалося великою пишністю і урочистістю. Пророк Ілля, а слідом за ним і інші пророки, гаряче виступали проти прихильників цього ідола (3 Цар. 18).
У пекельної ієрархії з «De Praestigius Daemonum» Ваал числиться серед міністрів пекла, він — головнокомандуючий пекельної армій. Переважна більшість демонологов ототожнює Ваала з Баелем — першим духом списку «Lemegeton» і «Pseudomomarchia Daemonum» І.Вієра. Згідно «Lemegeton», Баель — «перший головний дух-король, що править на Сході. Він з'являється в різних формах, іноді у подобі кота, іноді жаби, іноді подібно людині, а іноді у всіх цих формах відразу» (І.Вієр, вважає що Баель з'являється з трьома головами — кота, жаби [варіант — краба] і людини в короні, в пізніших описах до цього додалося плоске жирне тіло і безліч павукових ніг, зростаючих на всі боки). Розмовляє хриплим голосом. Наділяє людей невидимістю (і мудрістю, згідно І.Вієру). Управляє 66 легіонами пекельних духів. Згідно «Grand Grimoire», Баель — один з трьох головних духів, що знаходяться в служінні у прем'єр-міністра пекла Люціфуга Рофокаля.
У пізній каббалі (напр., у МакГрегора Маттерса, Папюса та ін) Ваал (Баал Ханан – Баал-Ханан) — 7-ий з 10-ти архідемонів, дух віроломства, безжалісний і підступний. Сучасні окультисти пов'язують його з силами руйнування, ненависті, помсти, війни.
