Чемпіон світу Віталій Мерінов повернувся з зони АТО: Такого рівня патріотизму я за свої 23 роки ще не бачив

 

Крайній справа - Віталій Мерінов

 

Віталій Мерінов - майстер спорту міжнародного класу та чемпіон світу з кікбоксингу, майстер спорту з боксу, студентський мер м. Івано-Франківська і лідер молодіжної організації «Спільними зусиллями» нещодавно повернувся із зони АТО.

Він розповів у інтерв’ю  Фіртці про свою «подорож» та поділився планами на майбутнє.

 

Як сталося так, що ти поїхав у зону АТО? Чи маєш відповідну військову підготовку?

Я вже три роки несу службу у Національній гвардії України, у внутрішніх військах. Так як я спортсмен, то я виступаю з свою військову частину у змаганнях.

Тільки коли все ще починалося на Сході, то я пам’ятаю, що переглядав з товаришами фільм у кінотеатрі і мені зателефонував командир роти і запитав: «Ми їдемо на Схід. Ти з нами?».

В четвертій годині ранку я прийшов у свою військову частину. Тоді ми їхали з бронежилетами, які не захищали від куль автоматів, вони від сильного удару ножем пробивалися. Нас завезли під Київ, в місто Ірпінь на базу. Ми сиділи там у резерві на випадок вторгнення російських військ або посиленого наступу терористів. Оскільки тоді події розвивалися повільно, ми через тиждень часу поїхали додому.

Та вже згодом аналізуючи ситуацію в країні я прийняв рішення знову їхати на Схід для того, щоб війна не дійшла до нас. Як подзвонив до командира частини, сказав, що хочу їхати. Єдиним, про що він одразу мене попередив, було те, що я не зможу вернутися додому тоді, коли мені захочеться.

Солдати з нашої частини ще 15 днів до мене поїхали на Схід, тому я ще з одним товаришем сіли на поїзд, прибули у Харків у штаб АТО, звідти ми вирушили у місто Сіверськ, Донецької області, 20 кілометрів від Лисичанська.

 

Чи з був ти забезпечені усім необхідним військовим спорядженням?

 Бронежилети, каски та зброю нам надали у частині. Що ж стосується форми, взуття, додаткового обладнання, то кожен шукав це у міру своїх можливостей. Значну підтримку ми отримали від Олександра Шевченка, зокрема він допоміг нам закупити амуніцію.

 

Які бойові завдання виконували ви і ваша частина?

Нашим завданням була оборона міста та утримання блокпостів, перевірка громадян, їх автомобілів. Ми повинні були не допустити повернення терористів на визволені території. Їздив на затримання підозрюваних у тероризмі.

 

Які були враження у перші дні після приїзду на Схід?

В нас було більш-менш спокійно, але у перші ночі було надзвичайно тривожно, бо ті постріли з БТРів та Градів, які звучали неподалік, дуже насторожували, але з часом вже на це не зверталося уваги.

 

В яких умовах довелося жити?

Умови «польові». По різному було. Зокрема, ми проживали у гаражах, біля водоканалу. У день в нас було дуже жарко, а в ночі, під кінець серпня, вночі ми виходили на чергування у трьох парах штанів. Ми цілодобово змінювали один одного, у день працювали по три години, потім відпочивали і знову виходили, а в ночі по чотири години.

У нас проблем з продовольством не було, адже ми знаходилися у відносно спокійній точці, так що міг доїхати і гуманітарний вантаж, чого не можна сказати про точки на передовій, у них там дійсно є проблеми з постачанням.

 

Чи не було проблем із місцевим населенням? Як люди реагували на Вашу присутність?

Люди, яких ми зупиняли по різному реагували. Було дуже багато таких, які були незадоволені тим, що українські війська прийшли на «їх територію», як вони казали.

Також запам’ятався випадок, коли до нас поїхав кремезний чоловік років сорока і зі словами «хлопці, хлопці, що в країні робиться», - розплакався. Були і випадки, коли люди приїжджали і давали кавуни, печиво, воду…

Якщо б ми із Західної України частіше їздили на Схід, розмовляли із за зомбованим Росією населенням, запрошували їх у гості, показали, що у нас немає фашистів, то можливо і цієї війни б не було. Коли ми стояли на постах, до нас приходили люди і під час спілкування переходили з російської на українську мову. Там на машинах та будинках почали з’являтися українські прапори. Сьогодні люди там побачили, ким є Росія, вони почали реально любити Україну. Я впевнений, що коли закінчиться війна на Сході, то Україна стане єдиною.

Хочу сказати, що у місті, де ми стояли, було дві церкви: православна і греко-католицька. Так, священик із православної спочатку підтримував і возив допомогу сепаратистам, а потім перейшов на нашу сторону. Священик з греко-католицької церкви не рідко приїжджав до нас, після розмов з ним і справді ставало на душі спокійніше. На Сході є теж люди, які не зраджують Україні і хочуть були неподільною державою.

 

Що солдати кажуть про вище командування? Чи не втрачають віру у перемогу?

Як говорив командир батальйону Дніпро-1, «я би порадив всім українським командирам застрелитися». Дуже багато хлопців гинуть через безвідповідальність вищого командування. Яскравий приклад - Іловайський котел. Хлопцям так і не надали обіцяної підтримки. Не зрозуміло чому на складах стоять БТРи та інша важка техніка, а солдати не мають нормальної технічної підтримки. Як можна йти проти російських танків з автоматом і кількома гранатами? Кажуть, що у Харкові на складі стоїть близько двох тисяч БТРів. Чому їх не задіяти? Можливо Схід вже просто злили? Але чому тоді там мають гинути наші хлопці?...

Разом з тим, такого рівня патріотизму я за свої 23 роки ще не бачив. Хлопці борються до останнього.

 

Яка твоя позиція стосовно бійців батальйону Прикарпаття? Вони герої чи дезертири?

Хлопці були добровольцями, вони мали їхати в тил і тримати блок-пости. Вони не є спеціально підготовленими військовими чи бійцями збройних сил. Натомість їх закинули на передову, де постійно ведуться бойові дії та артобстріл. Те, що хлопці приїхали сюди живими – це дійсно щастя. Вони побували в пеклі. Я впевнений, що якщо б хлопцям дали підтримку бронетехнікою, то вони б не повернулися в Івано-Франківськ. Як можна з голими роками воювати? Всі знають з історії про селянські бунти, коли люди повставали і через те, що у них були тільки вила – вони програвали. Так само і з нашою армією, вище командування хоче, щоб з автоматами у третьому тисячолітті можна було здобути перемогу над танками… Якщо хлопці повернуться у зону АТО – вони герої.

 

Чи готовий ти повернутися у зону АТО?

Я перебував на Сході 31 день. Зараз загін приїхав на відпочинок після якого знову повернеться на Схід. Якщо буде необхідність, то звичайно що я повернуся у зону АТО і буду воювати за свою країну.

 

Чим займаєшся після повернення зі Сходу?

Як так як і раніше працюю тренером у своєму залі, готуюся до чемпіонату світу з кікбоксингу, який пройде в Італії. Що ж стосується громадської роботи, то28 вересня ми будемо святкувати річницю створення ГО «Спільними зусиллями» і будемо втілювати проекти, які допоможуть виховати здорову та патріотичну молодь.

 

Кажуть, що в Україні буде лад тільки тоді, коли до влади прийдуть люди, що воювали на Сході? Багато хто з бійців планує брати участь у парламентських виборах? У тебе немає такого бажання?

Дуже багато людей кажуть, щоб я йшов на вибори. Але для мене це сьогодні не є пріоритетом. Я розумію, що сьогодні я не здобуду перемогу. Я буду бататуватися тоді, коли буду впевнений на 100 %, що виграю. Крім того, я не готовий і з фінансової сторони для до боротьби, адже треба дати заставу. Я не бачу необхідності брати участь у виборах для піару, краще на 16 тисяч закупити спортивний інвентар для школи.

Зараз є люди, які мають рейтинги і достойні сьогодні йти у Верховну Раду. Я зокрема підтримую Олександра Шевченка, який допомагає молодим людям та робить багато добрих справ, при чому щиро, а не заради піару. До речі, він зараз створює «Центр військової підготовки та інформації», який буде займатися як підтримкою наших військових на Сході та їх сімей, так і військовою підготовкою молоді, медичною підготовкою дівчат, буде програма навчанню партизанському рухові. І мені поступила пропозиція щодо роботи в цьому проекті – звичайно я з радістю віддам себе цій роботі.

Але, щодо виборів. Не виключаю, що буду балотуватися на найближчих виборах до Івано-Франківської міської ради.

Зараз я з однодумцями на стадії формування своєї команди, яка готова буде ввійти у міську раду, щоб змінювати наше місто на краще. 

 


10.09.2014 2348 0
Коментарі (0)

26.06.2025
Олег Головенський

Фіртка вже проаналізувала декларації нардепів, керівників рад, ОВА та голів громад Прикарпаття за 2024 рік. Сьогодні — фінальна частина: декларації керівників правоохоронних органів області.

2171
24.06.2025
Павло Мінка

19 червня 2025 року Івано-Франківська обласна прокуратура повідомила: судитимуть організатора злочинної групи торговців бурштином.

862
21.06.2025
Діана Струк

Нікіта Тітов — художник, плакатист, ілюстратор. Ще кілька десятиліть тому він називав себе «ватніком», а сьогодні його роботи — символи українського спротиву. Його плакати надихають, підтримують і попереджають: Україна — сильна, і вона не зламається.

904
19.06.2025
Катерина Гришко

На початку червня 2025 року провели тендерні конкурси на роботи в навчальних закладах на суму майже 40 мільйонів гривень. Фірми відомі та мають кримінальні справи.  

907 3
16.06.2025
Вікторія Матіїв

Журналістка Фіртки поспілкувалася з керівником Івано-Франківського театру Ростиславом Держипільським, щоб дізнатися, як театр живе і працює під час війни, як народжуються нові вистави, які міжнародні проєкти підтримують українське мистецтво, а також про виклики сучасності і непересічну силу мистецтва в непростий час.

2755 3
14.06.2025
Вікторія Матіїв

Напередодні Всесвітнього дня донора крові Фіртка поцікавилася, скільки прикарпатців регулярно здають кров, яка підготовка й процедура донації, розпитала у лікарки-трансфузіологині Прикарпатського обласного центру служби крові Марти Щирби, як на потреби крові вплинула війна.  

1467

Ніколи ідіотизм не стає більш очевидним, як у момент, коли починають його зводити у абсолют великі писарі сентиментально-переконливих текстів у редакційних кімнатах центрів, які «творять думки».

636

Глибше за інших пірнули гностики перших століть християнської ери. Вони дійшли принципового висновку: таємниця часу сусідить з таємницею Бога. Сусідить так близько, так щільно й невіддільно, що її пізнання майже напевно відкриває браму Творця, як найбільшої з таємниць.

335

Світ змінився до невпізнаваності зі стрімким розвитком технологій ми наче живемо у майбутньому. І водночас існують традиції, яким сотні років. Одна з таких  релігійних традицій — це шанування мощей святих у християнстві.

1005

Ані висока освіченість, ані шляхетна спадковість, ані залучення до незлобивих віровчень не породжують усвідомленого гуманізму «просто так».

1128
26.06.2025

Мер зазначив, що це приватний бізнес, а тому місто не видає земельні ділянки чи майно для таких закладів.

2024
19.06.2025

Станом на 1 червня 2025 року на Івано-Франківщині зареєстрували 901 фермерське господарство. Загальна площа сільськогосподарських угідь у їх власності та користуванні становить 40 тисяч гектарів.  

1075
12.06.2025

Все більше людей відмовляються від дієт і переходять до інтуїтивного харчування — підходу, що вчить слухати тіло, а не рахувати калорії.  

798
27.06.2025

Сьогодні, 27 червня, віряни відзначають свято Найсолодшого Господа Бога і Спаса нашого Ісуса Христа – Людинолюбця.  

293
24.06.2025

Один чоловік ходив по окрузі, проклинаючи священика та розповсюджуючи про нього по всій парафії брехливі, злісні чутки.

14977
20.06.2025

Священник розповів про ставлення Церкви до дошлюбних статевих стосунків. 

7291
16.06.2025

У селі Гошів, що на Івано-Франківщині, на Ясній Горі розташований монастир Чину святого Василія Великого. Зокрема, на дзвіниці Гошівського монастиря знаходиться один з чотирьох карильйонів України.  

723
26.06.2025

Роботи Нікіти Тітова стали символами українського спротиву. Його плакати підтримують, надихають і говорять мовою, яка зрозуміла кожному. Та попри публічне визнання, автор часто стикається з піратством власних робіт.  

279
26.06.2025

Рішення саміту НАТО, ухвалене у Гаазі за підтримки президента США Дональда Трампа, підтверджує статус росії як спільної загрози для всього Альянсу.  

189
23.06.2025

Прем’єр-міністр Британії Кір Стармер заявив, що ядерна програма Ірану — серйозна загроза, а США вжили заходів для усунення цієї загрози.  

287
19.06.2025

Депутати Верховної ради України 18 червня 2025 року підтримали в цілому законопроєкт № 11469 про множинне громадянство.   

574
18.06.2025

Україна готується до виборів після завершення воєнного стану, але це будуть не звичайні, а унікальні вибори, які потребуватимуть окремого закону.  

1031