фото: Facebook/Володимир Олійник — заповідник «Давній Галич»
У давні часи Галич був столицею Галицько-Волинської держави. Втім, під впливом різних факторів місто втратило адміністративне та політичне значення. Національний заповідник «Давній Галич» складається з пам'яток історії та культури стародавнього Галича, вивчає та зберігає надбання, вік яких сягає не одне століття.
Про створення заповідника, пошук історичних скарбів та як сучасному Галичу повернути втрачену славу, Фіртка поспілкувалася з генеральним директором національного заповідника «Давній Галич» Володимиром Олійником.
Чим цінний Галич в історії України?
Коли занепала Київська Русь, то Україна була у вигляді Галицько-Волинської держави з центром у Галичі. Єдине, що це не був той Галич, яким він є зараз. Теперішній також входив до складу, але той легендарний дитинець, де відбувалися всі інтронізації князів, де був ключовий Успенський собор, то воно було все в Крилосі за п’ять кілометрів звідси, від Галича сучасного.
Давній Галич був розміром 12 на 12 кілометрів, мав багато церков, бо кожен боярин вважав за потрібне, що він має збудувати церкву.
А порівняно з європейськими країнами та містами того часу?
Станом на 12 століття Галич був більшим за Лондон і Париж, якщо їх докупи взяти, і був на рівні з Краковом та Віднем. Тобто Краків, Відень і Галич були трьома найбільшими містами Східної Європи. Далі був Київ, звичайно, також як столиця. 
А які зараз локації входять до «Давнього Галича»?
Заповідник «Давній Галич» охороняє територію цього старого Галича, розміром 12 на 12 кілометрів, на території якого розташовані ті речі, які ми бачимо, як і ті, яких ми не бачимо.
Тут можна й розглянути питання, чому Галич далі не розвивається. В першу чергу через те, що тут була певна специфіка. В дослідженнях істориків вказано, що в Галичі ще й був особливий тип управління, такий собі боярсько-князівський.
Воно викликане тим, що бояри (зараз ми називаємо їх олігархами), займалися своїм промислом, кожен мав якусь справу. Переважно це була сіль, також ювелірні вироби, зброя, харчові продукти, перепродаж чогось, торгівля. Далі було виготовлення виробів з дерева, з глини, тощо. Кожен починав з чогось маленького, а потім все переростало в більші промисли, в торгівлю, зокрема речами, які в ті часи привозили з інших країн.
Напевно, якби Галич не занепав, то він був би зараз такого масштабу, як Краків, чи Відень.
А що стало причиною занепаду Галича?
Багато було причин. Але однією з важливих — були чвари бояр. Бояри в певний момент почали заважати розвитку міста, влазили навіть в особисте життя князів. Тобто багато що собі дозволяли. Наприклад, коханку Ярослава Осмомисла, взагалі спалили. Тобто той десь поїхав, а вони взяли Настасю Чагрівну та спалили на вогні.
Через постійні чвари бояр король Данило будує інше місто — Холм та переносить туди столицю. Зараз Холм знаходиться на території сучасної Польщі.
Галич починає занепадати. Спершу він залишав за собою роль такої собі духовної столиці, а надалі меншав і меншав. Ну і звичайно, що кожна влада — австро-угорська, польська, а потім й російська, вивозили звідси все і максимально пригноблювали та стирали історію та спадщину.
А чи відчутний вплив боярської крові на менталітет сучасних мешканців Галича?
Справді, є певний менталітет, який побутує серед місцевих. Є, наприклад, характеристика галичан як принципових, норовливих людей, які «не дадуть плюнути собі в кашу», але з ранку до ночі працюють. Відчувається, що вони живуть в такому потужному, енергетичному місці зі славною історією. В Галичі так само.
Є і така гордість, коли говорять: «Я в сьомому поколінні галичанка», «А я в четвертому поколінні».
Чому Галич зараз не розвинений та виглядає доволі провінційним? Як розвиток заповідника може сприяти зміні такого стану та як власне зараз розвивається «Давній Галич»?
Галич, як місто, безперечно, має величезний потенціал. І заповідник може сприяти його розвитку.
Заповідник «Давній Галич» створено у 1994 році, минулого року ми якраз відзначали його тридцятиріччя. Звісно, заповідник стикався і з фінансовими труднощами.
За три роки ми виграли близько 5-6 грантів, два з яких – великі. Один мільйон гривень – на реставрацію хати-гражди в нашому музеї в Крилосі. Там вже дах повністю протікав.
Другий великий грант — від Українського культурного фонду на відтворення середньовічного одягу селянки, боярина та інших верств населення.
Зараз активно ведемо розкопки. Наприклад, восени розкопали вхід в склеп в'їзної вежі Галицького замку. За попередніми дослідженнями науковців, вхід до неї був повністю закритим близько трьохсот років.
Фіртка перша серед медіа, журналістів та сторонніх для заповідника осіб отримала унікальну нагоду — потрапити в підземелля в’їзної вежі Галицького замку, в якому 300 років нікого не було
Окрім того, рекламуємося, використовуємо нові технології, постійно оновлюємо екскурсії, займаємося лобізмом і фандрейзингом.
Що не менш важливо, працюємо з владою щодо залучення школярів в межах освітньо-виховного процесу. Наприклад, у 2023 році ми співпрацювали з міським та обласним управліннями освіти. Тоді нас відвідали близько 30 тисяч школярів. В першу чергу, завдяки цікавим екскурсіям, а в другу — через співпрацю.
Нещодавно отримали рекордне відвідування туристів та гостей в Музей етнографії — дійство «Христос Воскрес — Воскресне Україна» відвідали дві тисячі учасників.
Понад 20 народних фольклорних колективів виконували великодні гаївки, ігри та обрядові забави з різних регіонів — Опілля, Покуття, Бойківщини, Гуцульщини та Лемківщини. Відбулися майстер-класи, виставки, частування традиційною кухнею, просто спілкування.
Понад дві тисячі — рекордне відвідування туристів та гостей в Музей етнографії на дійство «Христос Воскрес – Воскресне Україна»
Загалом, в нас є багато ідей, як сприяти розвитку міста, впроваджуючи нові тури, локації, заходи, фестивалі. Потрібно і щоб розвивалася інфраструктура міста, соціальна сфера, сфера послуг та гостинності, для того, щоб місто було спроможним приймати більшу кількість туристів та масові події та багатоденні заходи.
Що нового зараз робить «Давній Галич»? Зокрема, розкажіть про 3D-тур Галицьким замком, який ви нещодавно презентували.
Є три новинки: дві стосуються замку, ще одна — музею етнографії. Перше, чим пишаємося, це те, що під час проєкту «Опілля – скарби нації», який створювало обласне управління євроінтеграції і туризму у 2024 році, були експерти по цифровізації. І ми виявили зацікавленість, щоб якась компанія зробила 3D-тур Галицьким замком, оскільки він майже на першому місці з відвідування в заповіднику.
Фахівці порахували, що це коштуватиме десь 550 тисяч гривень, тобто близько 12 тисяч доларів. Але якщо коштів немає, то ніхто нічого й не дасть. Ми вирішили, що своїми силами назбираємо кошти з квитків і почали шукати, з ким можна це зробити.
Одні архітектори його малювали в «Archicad», інші — переводили у відповідні програми, а вже адаптацією до 3D-окулярів займалася приватна компанія, за що ми заплатили. І ось таким чином воно вийшло за зароблені кошти.
.jpg)
Галицький замок тепер доступний для віртуальної 3D-екскурсії.
Відвідувачі зможуть у форматі віртуальної подорожі оглянути зали, вежі та підземелля та дізнатися історичні факти
Цю віртуальну екскурсію втілили у співпраці з кафедрою архітектури університету Короля Данила і приватними підприємцями.
Друга новинка — зараз увідповіднюємо до безпекових норм розкопаний склеп в'їзної вежі Галицького замку. Можливо, залучимо цю локацію для відвідувачів замку за окрему плату, які спрямуємо на розвиток вежі замку та інші розкопки, але наразі об'єкт ще досліджується.
І третя новинка — в музеї етнографії, де в більшості його відвідують сім'ї з дітьми та шкільні групи, ми ввели екскурсії «Гуцулка Ксеня» та «Колобок». Окрім цього, є ще дуже багато цікавинок.
До прикладу, у 2022 році запровадили квести та багато іншого, бо без цього було б вкрай важко. Незадовго до початку повномасштабного вторгнення ми підписали контракт.
Перші два місяці вторгнення ми «пересиділи», бо йшлося не те що про якісь кошти чи розвиток, а просто про виживання. В номерах, які використовували для археологів, ми приймали внутрішньо переміщених людей.
Коли ми зрозуміли хід війни, виникло бажання розвиватись, і воно змусило нас вже в квітні приймати перших відвідувачів. Відкрились ми теж першими, що нам посприяло. Зокрема, ми орієнтувалися на ВПО.
А є якісь нормативні чи законодавчі обмеження, на що ви можете витрачати зароблені кошти, а на що — ні?
Звісно, є нюанси. Не було б війни, то ми б на все могли витрачати і розвиток заповідника був би ще крутішим. Зараз на розвиток кошти виділяємо відповідно до 590-ї Постанови Кабінету Міністрів України. З дозволеного постановою — пальне, енергоносії, інформаційні послуги.
Щодо реконструкцій та ремонтних робіт — можна, але в нас на це малі бюджети. Коли я прийшов на посаду, наш бюджет складав 200 тисяч гривень на рік зароблених коштів. Квитки в музеї коштували 5 і 10 гривень. Відвідуваність теж була низькою.
Вже у 2022 році ми підняли ціни на квитки: дитячі — 20 гривень, дорослі — 40 гривень і почали самовіддану рекламну кампанію. Попри те, що почалося повномасштабне вторгнення, завдяки ініціативній роботі ми втричі підняли кількість відвідувачів. Серед них було багато внутрішньо переміщених осіб.
За пів року такої роботи заробили 600 тисяч. А вже у 2023 році ми у вісім разів збільшили бюджет. Тобто з 200 тисяч, зароблених в найкращий період ще до пандемії, ми заробили 1 мільйон 700 тисяч гривень.
Звичайно, що ми майже все витрачаємо на матеріали: купляємо дерево, щебінь, цемент, фарби, зробили макет замку і так далі.
Що вдалося зробити за останні кілька років? Які нові локації відкрили в заповіднику?
За час роботи на посаді керівника ми відкрили два об’єкти для екскурсій — це сам Галицький замок та храм Святого Пантелеймона.
Про замки в нас є уявлення з казок, які ми всі читали, що замки – це принцеси, лицарі і так далі. Але те, що прикуло увагу саме до Галицького замку — це те, що ми прибрали старий та всім відомий вагончик, який стояв там десятки років, а також те, що ми закрили його відвідування під час комендантської години. Другий об’єкт — храм Святого Пантелеймона ми також відкрили, аби збільшити масштаби.
Для статистики, найбільше у 2023 році відвідали Музей етнографії. Зокрема завдяки проєкту «Мавка», який охопив 20 тисяч людей. Це така екскурсія за мотивами мультфільму, що принесла нам близько 800 тисяч гривень.
На другому місці був Галицький замок завдяки тому, що це саме замок і щось нове. Тобто до його відкриття всередину нікого не пускали, вагончик стояв, фотозон не було. На третьому місці — музей історії Галича, де жили князі.
Вже у 2024 році проєкту «Мавка» не було, тому Галицький замок вирвався вперед.
Цього року знову підняли ціни, але насправді вони не є високими, бо ми рухаємося за вартістю кави. Також можна ще відштовхуватися від вартості автобуса «Івано-Франківськ-Галич». Тому вартість і кави, і автобуса, і входу в заповідник — приблизно однакова.
Зараз він становить для дітей 40 гривень, для дорослих — 60 гривень. Тільки екскурсія у віртуальних окулярах вища по вартості, оскільки нам треба їх докупляти. Тоді 60 гривень коштуватиме вхід і 100 гривень — екскурсія.
Які ще екскурсії та фестивалі проводять у заповіднику?
У нас двічі на рік проводять фестивальні історії. Перше — це «Посвята в лицарі» і друге — це «Лицарські історії». «Лицарських боїв» наразі немає у зв’язку з повномасштабним вторгненням.
Посвята в лицарі на фестивалі лицарських боїв в Галицькому замку
На цих двох мініфестивалях, куди приходить близько тисячі людей, то бої відбуваються, але там буквально 2-3 команди, а бої — більш ілюстративного характеру. На базі заповідника народився й клуб лицарського бою «Галицька хоругва», який очолює лицар, на ім’я Мар'янко з Ямниці.
Бої — це взагалі дуже цікава тема, але не в час війни, тому що багато людей кажуть, чого ці хлопці не на фронті. Для розуміння, коли ми робимо ці заходи двічі на рік, дві третини учасників — з фронту, а одна третина — це науковці і історики.
Є також інтерактивна вистава «Принцеса Галицького замку» — дракон краде принцесу через те, що вона дуже вередлива. Діти її визволяють через загадки, знаходять ключ, відкривають і звільняють.
Екскурсія «Ключник Галицького замку» — персонаж ключника, який 400 років тому відкривав та закривав замок, зі смолоскипом проводить екскурсію.
Квест для дорослих та дітей — ховаються різні підказки, йдеш від першої підказки до другої й далі. Також є вечірня екскурсія зі смолоскипом. Зараз ми додали екскурсію у віртуальних окулярах.
В музеї історії Галича є зустріч з князем, з княжною за попереднім записом, інтерактивна екскурсія, яку веде літописець, квест «Дорога на князів і королів» — на рік його відвідують 10 тисяч школярів. Це екскурсія дитинцем давнього Галича, але з інтерактивними елементами.
В музеї етнографії є «Пригоди Довбуша», «Квести стежками Прикарпаття», «Фотосесія в етностилі», «Гуцулка Ксеня», «Колобок» і «Музикант».
.jpg)
Храм святого Пантелеймона
В храмі Пантелеймона розказуємо історію Романа Мстиславича, лідера Галицько-Волинської держави, батька Данила Галицького, а також історію самого Данила Галицького, який народився в палаці біля храму Пантелеймона.
Також є екскурсія «Король Данило і галицькі караїми». Насправді караїмів у Галич прислав хан Батий, який, коли монголо-татари, так би мовити, завоювали територію України, то він прислав караїмів займатися торгівлею.
Які археологічні роботи проводять окрім розкопок в’їзної вежі? Чи є в планах інші роботи?
Ми б хотіли відновити кліті. Кліті — це такі дерев'яні споруди, де дерев'яні бруси, закопані частково в землю, а частково виходять вверх. До слова, схожі є у парку «Київська Русь».
Це перші оборонні споруди з дерева. Вони годилися тоді, коли воїни бігали зі стрілами, з луками і списами. Звичайно, що дерев'яні оборонні споруди з появою гармат фактично зникли, але їх відновлення передало б свою атмосферу, тому що тут, у Галичі, ніде себе не відчуєш в середньовіччі.
Ми над цим працюємо. Єдине, що воно потребує розкопок. Розкопки 20-річної давності показали, що в певному місті ці кліті були і те, який вони мали вигляд.
Також цього року взяли відкритий лист, зараз погоджуємо з Міністерством розкопки, на Юрівському городищі, це нижче Княжої Криниці. Є твердження, що там була ювелірна майстерня.
Далі ми разом з Національним природним парком хочемо зробити спільний маршрут, тому що захищеність дитинця давнього Галича була завдяки, в тому числі, Мозолевому Потоці, який зараз фактично перетворився на маленький струмочок.
Але там дуже крутий ландшафт, і ми хочемо зробити новий туристично-екологічний маршрут – це фундаменти церкви Іллі, де був Пилип Орлик, який написав першу конституцію України, а далі Мозолевий Потік як природній ландшафт.
Фахівці нам радять для того, щоб доносити спадщину давнього Галича збудувати археопарк в стилі ХІХ століття — і це моя мрія. Як тільки закінчиться війна, то я працюватиму над нею. Поки що працюю над тим, щоб під таку річ викупити земельну ділянку.
Думаю, що це би була достойна презентація Галича для світу. Тобто, коли ти потрапляєш не лише віртуально, а фізично можеш зайти в хату ремісника, в церкву тощо. Це великий проєкт, але його можна почати з огорожі, з двох-трьох хат ремісників, і це вже буде велике досягнення.
Розкопки на Галицькому замку триватимуть. Вони, звичайно, перспективні.
Як ми вже згадали, на території заповідника проводять багато заходів. Які з них відбудуться найближчим часом та що нового плануєте створити в цьому напрямку?
З новинок цього року за зароблені кошти хочемо відкрити ще один простір — це Спаське городище, воно знаходиться в Залукві. Там був палац князя Володимирка, який створив Галичину, тобто об’єднав Теребовлянське, Звенигородське, Галицьке і Перемишлянське князівства в одне з центром в Галичі. Це теперішня територія Галичини.
У музеї етнографії ми плануємо додаткові послуги, будуватимемо великий подіум, щоби проводити фольклорні фестивалі два рази в рік, а також будуємо великий павільйон для того, щоб заходи можна було проводити і зимою, і літом.
Плануємо продовжити фестиваль «Форт Галич». Перший відбувався у 2022 році, тоді виступав Львівський національний симфонічний оркестр. Впродовж двох наступних років він проходив в меншому масштаб, востаннє на ньому виступала французька філармонія. Тим не менше, традиція зберігається, фестиваль відбувається.
Крутою подією є сплав солі по Дністру. Ми його проводили двічі — від Калуша до Галича. Це реконструкція середньовічного сплаву солі по Дністру. Її видобували у Калуському районі, потім її вантажили в човни і відправляли до Галича.
"Сплав солі по Дністру". Фото: Facebook/Національний заповідник «Давній Галич»
Також в музеї історії в нас регулярно йдуть відтворення середньовічних посвят. Можна сказати, що другою за масштабом подією після сплаву солі по Дністру є ремісничий двір давнього Галича. Це також крута масштабна подія рівня фестивалю, і в 2023 році її відвідали дві тисячі людей.
З’їжджаються реконструктори, зокрема ковалі-реконструктори зі всієї України, мають такий вигляд, як 800 років тому виглядали ковалі і кують тими самими методами, як кували тоді. Також є гончарі, різьбярі, зброярі, майстри, які виготовляють човни, вироби зі шкіри тощо.
Впродовж двох днів люди мають можливість познайомитися з тим, як виглядав ремісничий двір в давньому Галичі 800 років тому.
Є фольклорний фестиваль «Галицька брама», «Посвята Осмомисла на Галицький престол» та інші, які мають вигляд перформансу або півторагодинного театралізованого дійства.
Яка структура заповідника «Давній Галич», скільки людей тут працює?
У нас працює 90 людей, але цю цифру значною мірою збільшує господарський відділ. Тобто 30 людей — це господарський відділ, це ті, хто слідкують за чистотою.
Далі заповідник дуже різноманітний: це археологи, задача яких — знайти те, що було в давньому Галичі. Це все, чим за часів розквіту, тобто 800 років тому користувалися.
Далі — науково-дослідний відділ, який працює в архівах. Є науково-освітній відділ, який робить нові екскурсії і просувають їх серед шкіл, серед колективів тощо. Також є інформаційний відділ, інженерний відділ, який працює з документацією.
Загалом професійний дієздатний колектив, який спроможний розвивати заповідник та досягати нових вершин та здобутків.
Підписуйтесь на канал Фіртки в Telegram, читайте нас у Facebook, дивіться на YouTubе. Цікаві та актуальні новини з першоджерел!
