Буря в склянці

 

Юрій Винничук_1

 

Нові закони принесуть чимало клопоту, але я тішуся, що їх прийняли - рвати з колоніальним минулим треба різко і швидко. Закони, які прийняв парламент минулого тижня, викликали бурю емоцій.

Принаймні мені телефонували з різних видань і телекомпаній з проханнями про коментар. Коментарі й справді потрібні, і не тільки від мене, бо відразу після оприлюднення голосування у ВР деякі видання і телеканали почали страхати новими законами і свідомо маніпулювати.

Ось, наприклад, "Інтер" того ж таки дня у п'ятницю у "Подробицях" поквапився перелякати бідолашних ветеранів, що на 9 травня вони не зможуть почепити совєтські ордени й медалі, а міст Патона, мабуть, демонтують через ті ж таки совєтські зірки.

Ну, якби то було 1-ше квітня, то й дивуватися не було б чого. Але День сміху проминув. Отже, в ефір було вкинуто відверту брехню. А оскільки з російського боку на закони про декомунізацію і відкриття архівів теж полилася уся інформаційна каналізація, то вибрик "Інтера" якось дуже гарно до неї допасувався.

Але що тут дивуватися: "Інтер" увесь період свого існування тільки тим і займався, що розпалював ворожнечу. Що ж до учасників бойових дій під час Другої світової війни, то їх практично не залишилось. Наймолодші з них – це чоловіки 1926 року народження. Це ті, кому зараз щонайменше 89 років.

На парадах, ясна річ, дефілюють зовсім інші люди. Багато серед них самозванців, шахраїв, а також ветеранів НКВД, які воювали у повоєнний час із бандерівцями.

Мабуть, для цих останніх акт декомунізації й справді буде особистою трагедією. Але чому ми повинні зважати на почуття комуністів, які ніколи не зважали на почуття віруючих, палячи церкви, нищачи хрести при дорогах, руйнуючи могили? Декомунізація передбачає також викорінення комуняцьких назв міст і сіл. Дехто вже побіг поперед батька в пекло і кинувся дискутувати, яку назву надати тому чи іншому населеному пункту.

Хтось уже висловлює думку про референдум.

Однак я думаю, що це совкова мода – питати в народу, як має називатися те чи інше місто. Хтось питав наших предків, як назвати Київ чи Тернопіль?

Коли починають питати, то в результаті завжди більшість голосує за якесь лайно. З народом ніхто ж не радиться, як вести економічну політику, які тарифи встановлювати. Назву треба давати таку, за яку не буде соромно в майбутньому і яка б відображала історію того чи іншого населеного пункту.

Ну от совєти ще за моєї пам'яті вирішили переназвати Станіслав, у якому я тоді жив. Було два варіанти – Івано-Франківськ і Прикарпатськ. Що те, а що те – примітив. Але дуже хотілося позбутися польсько-шляхетської, як тоді вважали, назви.

Звичайно, проблема Станіслава не має відношення до декомунізації. Бо що заважало жителям міста повернути історичну назву за останні 25 років? А я скажу що: невігластво. Бо у нас люди, виховані на історії соціаліста Грушевського, який писав історію гнобленого селянства, а усю шляхту вважав ляхами.

Володимир Липинський на початку ХХ сторіччя виправив цю помилку і довів, що та так звана польська шляхта була українською і до того ж патріотично настроєною. Це вона колонізувала Лівобережжя, засновувала нові поселення і будувала там не костели, а церкви.

Я навів цей приклад для того, щоб показати, як невігластво може стати на перепоні будь-якій здоровій ідеї. Народ не може бути експертом. Проблеми нових назв для міст і вулиць мають вирішувати фахівці. Інакше ми втратимо історичні назви.

Ну, от ще приклад: у Львові є старовинні вулиці Сліпа і Під Дубом. І що ви гадаєте? Жителі цих вулиць, звичайно ж, з радістю проголосували б за те, щоб назвати їх іменем якогось достойного чоловіка. Ніхто з них не бажає жити Під Дубом.

Але вулиця належить не їм, а історії міста. Окрім міст і сіл з комуняцькими назвами є безліч назв безглуздих. Наприклад, купа сіл на честь Тараса Шевченка. Їм треба повернути старі назви. В Англії нема села на честь Шекспіра чи Байрона.

Друга хвиля дискусій стосується відкриття кагебістських архівів. Дехто з істориків і журналістів розпереживався, що архіви тепер можуть відкрити інформацію про те, хто співпрацював з органами.

 І що це може бути велика трагедія. То я скажу, що великої трагедії не буде. Кілька років тому, коли знайдено було в бідонах документи СБ УПА, теж лунали застороги, що публікувати їх не варто. Бо то були матеріали допитів людей, які погодилися співпрацювати з МГБ.

Однак ці томи з документами вийшли друком, і жодної сенсації не сталося. Натомість для мене це була неоціненна інформація, бо я знайшов там доноси на свого діда, який партизанив, та на родину моєї мами, яка вся була в УПА.

Щодо документів КГБ з періоду повоєнного, то багато з них було вивезено до Москви, а ще більше знищено. В кожному разі, коли я на початку 1990-тих намагався довідатися про долю вилучених у мене під час обшуку рукописів, працівник СБУ в приватній розмові розповів мені, що виявити йому нічого не вдалося.

Однак є річ, яку архівісти повинні пояснити при публікації тих чи інших документів. А саме: кагебісти надавали псевдоніми особам, яких вони розробляли і за якими слідкували. І наявність таких псевдонімів зовсім не свідчить про те, що людина була агентом КГБ.

Більше того, розписка про згоду допомагати органам теж про це не свідчить. А свідчать лише конкретні доноси, які зроблені були на шкоду тій чи іншій особі, яка цікавила КГБ. Це я уточнюю тому, що у нас уже був прецедент, коли один недобросовісний журналіст, допавшись до архіву обкому партії, витягнув на світ Божий псевдоніми відомих політичних діячів і вирішив, що вони були агентами. Хоча ці псевдо були надані їм самими кагебістами.

Дехтозновужтакидужезахвилювався, щоусіціархівиопинятьсяврукаходнієїлюдиниВолодимираВ'ятровичаіщовінтепербудевершитидолілюдей. Янерозумію, чимпогано, щоархівиопинятьсявтого, хтозробивдужебагатодляїхньогорозкриття, видавкількадужевартіснихкнижокізробивбезлічпублікаційнаосновівиявленихдокументів.

Це добре, що архіви тепер будуть в руках дослідника, а не якого-небудь функціонера, який сидить на документах, як собака на сіні. Нові закони принесуть чимало клопоту, але я тішуся, що їх прийняли. Рвати з колоніальним минулим треба різко і швидко. Щоб цей баласт не тягнув нас на дно і дозволив рухатися вперед, туди, де з цими проблемами давно вже покінчено.

 

Юрій Винничук

ТСН


17.04.2015 Юрій ВИННИЧУК 1199 3
Коментарі (3)

Olga Kostyshyn 2015.04.18, 17:21
У 1962 році, перед відзначенням 300-річчя Станіслава, партійні комуністичні бонзи вирішили, що радянське місто не може носити (мати) ім'я ,,гнобителя" українського народу. Правда, цей ,,гнобитель'' , що у віці до 30-и років загинув у бою з турками під Віднем, де, до речі, воювали разом з поляками і запорізькі козаки, не був негативом у назві нашого міста. При всій повазі до українського Мойсея - Івана Франка, місто повинно називатись Станіславом. Необхідно повернути історичну назву, шануючи свого філософа. Ще одне важливе питання для європейського туристичного міста. На одній із перших культових споруд Станіслава відсутні (відомо з яких причин) хрести, тим більше, що усім зрозуміло, які архітектурні елементи мають бути на церкві, чи католицькому костелі, родовій усипальниці засновників міста Потоцьких, зараз на музеї мистецтв Прикарпаття, навіть при різних поглядах на українсько-польські відносини впродовж віків. Хочеться згадати крилату фразу В.Висоцького: "А що Київ без Подолу, що Володимир без хреста". Риторичне питання до міської влади. Коли це буде? А може після свята ковалів?! Антон Костишин
Andry Tarnavskiy 2015.04.21, 13:41
Було цікаво прочитати Вашу статтю. Та хочеться і подискутувати. От Ваші слова "Коли починають питати, то в результаті завжди більшість голосує за якесь лайно.". Виходить так що в 1991 році більшість вибравши незалежну державу, проголосувала за лайно. Не думаю що Ви так думаєте. Ще одні слова "Народ не може бути експертом". Думаю в питанні повернення історичної назви нашому місту, це не той випадок. Ми ж не шукаємо нової назви. Тут дійсно потрібні були б спеціалісти. Повернути чи не повертати історичну назву нашому місту якраз і повинні вирішувати всі мешканці міста. Було б дуже добре як би це рішення було прийнято не простою більшістю, а абсолютною більшістю. Щоб в майбутньому не виникало ніяких сумнівів. Повірте для нас це не буря в склянці. Питання історичної справедливості буде виникати постійно.
Valik sukinkot 2015.04.26, 12:01
Почему нельзя сделать ГРАМОТНО. Вернуть городу историческое название Станислав, а область пускай останется Ивано- Франковской.
26.06.2025
Олег Головенський

Фіртка вже проаналізувала декларації нардепів, керівників рад, ОВА та голів громад Прикарпаття за 2024 рік. Сьогодні — фінальна частина: декларації керівників правоохоронних органів області.

2149
24.06.2025
Павло Мінка

19 червня 2025 року Івано-Франківська обласна прокуратура повідомила: судитимуть організатора злочинної групи торговців бурштином.

852
21.06.2025
Діана Струк

Нікіта Тітов — художник, плакатист, ілюстратор. Ще кілька десятиліть тому він називав себе «ватніком», а сьогодні його роботи — символи українського спротиву. Його плакати надихають, підтримують і попереджають: Україна — сильна, і вона не зламається.

897
19.06.2025
Катерина Гришко

На початку червня 2025 року провели тендерні конкурси на роботи в навчальних закладах на суму майже 40 мільйонів гривень. Фірми відомі та мають кримінальні справи.  

900 3
16.06.2025
Вікторія Матіїв

Журналістка Фіртки поспілкувалася з керівником Івано-Франківського театру Ростиславом Держипільським, щоб дізнатися, як театр живе і працює під час війни, як народжуються нові вистави, які міжнародні проєкти підтримують українське мистецтво, а також про виклики сучасності і непересічну силу мистецтва в непростий час.

2735 3
14.06.2025
Вікторія Матіїв

Напередодні Всесвітнього дня донора крові Фіртка поцікавилася, скільки прикарпатців регулярно здають кров, яка підготовка й процедура донації, розпитала у лікарки-трансфузіологині Прикарпатського обласного центру служби крові Марти Щирби, як на потреби крові вплинула війна.  

1458

Ніколи ідіотизм не стає більш очевидним, як у момент, коли починають його зводити у абсолют великі писарі сентиментально-переконливих текстів у редакційних кімнатах центрів, які «творять думки».

631

Глибше за інших пірнули гностики перших століть християнської ери. Вони дійшли принципового висновку: таємниця часу сусідить з таємницею Бога. Сусідить так близько, так щільно й невіддільно, що її пізнання майже напевно відкриває браму Творця, як найбільшої з таємниць.

333

Світ змінився до невпізнаваності зі стрімким розвитком технологій ми наче живемо у майбутньому. І водночас існують традиції, яким сотні років. Одна з таких  релігійних традицій — це шанування мощей святих у християнстві.

1000

Ані висока освіченість, ані шляхетна спадковість, ані залучення до незлобивих віровчень не породжують усвідомленого гуманізму «просто так».

1124
26.06.2025

Мер зазначив, що це приватний бізнес, а тому місто не видає земельні ділянки чи майно для таких закладів.

1987
19.06.2025

Станом на 1 червня 2025 року на Івано-Франківщині зареєстрували 901 фермерське господарство. Загальна площа сільськогосподарських угідь у їх власності та користуванні становить 40 тисяч гектарів.  

1069
12.06.2025

Все більше людей відмовляються від дієт і переходять до інтуїтивного харчування — підходу, що вчить слухати тіло, а не рахувати калорії.  

792
27.06.2025

Сьогодні, 27 червня, віряни відзначають свято Найсолодшого Господа Бога і Спаса нашого Ісуса Христа – Людинолюбця.  

272
24.06.2025

Один чоловік ходив по окрузі, проклинаючи священика та розповсюджуючи про нього по всій парафії брехливі, злісні чутки.

14969
20.06.2025

Священник розповів про ставлення Церкви до дошлюбних статевих стосунків. 

7282
16.06.2025

У селі Гошів, що на Івано-Франківщині, на Ясній Горі розташований монастир Чину святого Василія Великого. Зокрема, на дзвіниці Гошівського монастиря знаходиться один з чотирьох карильйонів України.  

714
26.06.2025

Роботи Нікіти Тітова стали символами українського спротиву. Його плакати підтримують, надихають і говорять мовою, яка зрозуміла кожному. Та попри публічне визнання, автор часто стикається з піратством власних робіт.  

270
26.06.2025

Рішення саміту НАТО, ухвалене у Гаазі за підтримки президента США Дональда Трампа, підтверджує статус росії як спільної загрози для всього Альянсу.  

178
23.06.2025

Прем’єр-міністр Британії Кір Стармер заявив, що ядерна програма Ірану — серйозна загроза, а США вжили заходів для усунення цієї загрози.  

279
19.06.2025

Депутати Верховної ради України 18 червня 2025 року підтримали в цілому законопроєкт № 11469 про множинне громадянство.   

568
18.06.2025

Україна готується до виборів після завершення воєнного стану, але це будуть не звичайні, а унікальні вибори, які потребуватимуть окремого закону.  

1025