«Ви можете сто життів блукати цим світом, але вам не стомити Аллаха», — писав арабський поет на світанку Халіфату. Абсолют не відає про занепад сил і ніколи не втрачає бадьорості. Це варто пам’ятати тим, хто вперто просуває себе на чоло епохи. Перед величчю Творця всі людські потуги бути великими виглядають доволі смішно. Але такою вже є людська натура — будувати Вавилонські вежі з будь-чого. Навіть з піску.
Я вже тікаю з тих компаній, де збираються амбітні люди. З ними важко й некомфортно. Вони хворобливо реагують на чужий успіх, їхні розмови майже повністю складаються із заздрісних пліток. Їх ковбасить від усього, що не ставить їхню кохану персону у центр всесвіту. Проти такого впертого бажання стомити Бога не допомагає навіть іронія. «Ти геній, чоловіче!», — незлобиво підмахую я одного з амбітних. Він лише схвально киває головою. Він і без мене знає, що геній. Він не відступає від своїх ілюзій ані під дією алкоголю, ані під легкими наркотиками. Іноді здається, що його переконаність у власній геніальності ширша й глибша за нього самого. Що він сам лише частинка цієї безмежної переконаності.
Лікарі кажуть, що це психопатія. Проте я думаю, що це лише напружений спосіб утримати себе в межах життя. Що в мить, коли людину цього типу переконати у протилежному, вона просто зникне. Розвіється, як мара над пірамідами Сихему. Тільки персональний міф про власну велич тримає таких людей у стані цілісності, не дає перетворитися на купку розрізнених нежиттєздатних фрагментів. Власне, таких не треба чіпати. Не треба руйнувати їхні міфи, якими б кумедними вони нам не здавалися. Не треба брати гріха на душу. Нехай «геній» таким і залишиться. Інша справа — такі люди слугують дверима для проникнення в наш світ зла.
Адже, попри всі сподівання атеїстів і пофігістів, демони не сплять і навіть (якщо вірити святим отцям) не відпочивають. Святе Письмо нас про це попереджає. «Не кожному натхненному вислову вірте, а перевіряйте, чи від Бога він» (1 Івана 4:1). Це я про те, що згадані «люди з персональними міфами» страшенно натхненні.
Переконані у власній геніальності, вони можуть переконувати в цьому інших. Довірливих, малоосвічених і просто слабких духом. Вести за собою. Саме їм присвячена та карта з колоди Таро, яка називається «Блазень». На ній, у класичній версії Вайта, зображено самовпевненого добродія, який, задерши носа, крокує до прірви. Іноді, в житті, за добродієм йдуть широкі маси народу. В політиці така картина на кожному кроці. Та й не лише у політиці.
Свого часу в Україні такі «натхненні поводирі» наробили багато біди. Так чомусь стається, що зазвичай прагматичні та обережні українці у певні моменти ведуться на запалені очі та гучні слова самопальних «щирих провідників» і «пророків», які виходять з народу стомлювати Бога. Потім, щоправда, всі відводять очі, зачувши ім’я чергового колись обожнюваного месії, але шкоди від нього вже не виправити. Демони вже заскочили у наш світ і весело стрибають і в головах, і в телевізорах. Їм комфортно, тому що невідворотно наближаються їхні часи. Багато провидців попереджали про те, що саме 2011 рік стане першим роком «зрушення веж». Виглядає на те, що вони не помилялись.
…Тисячу років тому, з сумом дивлячись у безмежжя пустелі, поет запитав: «Нащо, о люди, вам наслідки Божої втоми, якщо навіть своєї подолати не можете?». Пройшли століття, але це рокове запитання так і залишилось без відповіді.
Володимир Єшкілєв
